Зрозумівши, що план операції провалився, Капіто Бедж без найменшого жалю забрав свій мушкет і розвернувся, бажаючи негайно залишити це місце.
— Вздумав втекти? Чи не думаєш, що вже пізно?
Родзу, звичайно, не збирався так просто відпускати Капоне Беджа. Він заговорив спокійно, водночас з цим зробив різкий крок вперед і кинувся в погоню. Бедж, який став в оригінальній історії фігурою, здатної мутати воду в океані, дійсно не був якоюсь безпорадною дрібничкою - навіть проти Сору у виконанні Родзу він встиг зреагувати.
Роздалося кілька пострілів. У момент, коли Родзу майже наздогнався його, Бедж рішуче розгорнувся всім тілом і з силою стрибнув назад, одночасно натискаючи на спусковий гачок і випускуючи кулю за кулями. Це були особливі снаряди з кайросеки. Звичайні кулі Родзу міг легко ігнорувати, навіть висококаліберну карту він був здатний зупинити свою силу викривлення, але до речей на зразок кайфу все ж слід було виявляти деякою обережністю.
Родзу різко ухилився, пропускаючи кулі повз себе. У цей самий момент Віто і Рейги, яких він недавно відштовхнув, зтиснули зуби та знову кинулися в атаку. Якщо Родзу загородить і вб'є їх боса, їм теж не вижити. Поки була можливість затримати ворога, залишався і шанс на порятунок.
— Чи ви готові померти за нього? — Родзу байдужо і холодно глянув на перешкоди, які йому перешкоджали. Він повільно підняв меч, тримаючи його горизонтально перед собою. - Тоді я вислухаю ваше бажання.
Повітря загудел. Хоча Родзу не можна було назвати великим майстром меча, він мав надзвичайну фізичну силу, швидкість і могутність. Коли клинок опустився, він не спричинив розрізаного світла меча. Але його тиск був настільки сильним, що вдарили гори чи розгорнули землю. Тільки аури в нападників перехопили подих.
— Блокуй! « Серця Віто і Рейгі закололи, але їм залишалося лише стиснути зуби. Зробивши довгі жердини з кайросеки, вони об’єднали свої сили, щоб зустріти атаку Родзу.
Роздався різкий скрегіт. Кліток зіткнувся з жердинами, в усі боки посипалися іскри. Кайросеки мав неймовірну твердість, і навіть Харураку, один з 21 Про Вадзамоно в руках чоловіка, не спокусленого у фехтоніванні, ніколи не міг залишити на ньому зазубрин. Однак у цей удар була вкладена первинна, ярочна сила, яка з усіх сил обрушилася на Віто і Рейгі, які тримали свої жердини.
Почувся сухий тріск. Родзу, тримаючи меч обома руками, силою одного чоловіка притиснув ворога так, що вони не могли поворухнутися. Земля під їхніми ногами почала покриватися мережею тріщин, що виходили все глибше. Віто і Рейгі з останніх сил стримували напади, їхні обличчя почерствіли, а руки тремтіли — тиск майже досягав їхньої межі.
Родзу не збирався витрачати час на струшне протистояння і різко напав на клинок всім вагою. Лезіння прорізало повітря. Струмені повітря, породжені чистою фізичною силою, зашкодила землю перед Родзу, залишивши борозню глибиною близько метра. Віто і Рейгі були повністю зламані. Родзу вдалося витримати без будь - яких вагань, зберігаючи холодну байдужість на обличчі. Клинок наскрізь проколов серце Вито.
— Вито! — Збудив Рейгі, відчайдушно намагаючись навалити свою жердину з кайросеки на голову ворога. Але його руки вже давно зсіли, в них не залишилося й краплі колишньої могутності.
Родзу знову вибив жердину з його рук, а потім коротко помахом кисті відправив голову пірата в політ за фонтаном крові. Смерть Віто і Рейгі були для нього лише незначним епізодом, на який він навіть не подивився. Забравши меч, Родзу повернув голову в бік Капоне Беджа, який встиг сховатися за поворотом вулиці.
Він відштовхнувся від землі, поставивши поверхню під ногами розлетітись на шматки. Використовуючи Сору на повну силу, Родзу перетворився в стрілу, що зірвалася із тетиви, і помчав уперед, не торкаючись мостів. В мить ока він подолав відстань цілої вулиці і затримався Беджа на середині наступної.
Почувши шум за спиною, Бедж без зайвих слів випустив ще кілька куль, змушуючи Родзу ухилятися і продовжувати втікати. Незважаючи на близькість, Родзу, чиє увага було зосереджено, легко минав літаючі снаряди з кайросеки.
— Спочатку було сім, тепер п’ять. Здається, у тебе закінчилися патрони — спокійно закінчив Родзу.
Зробивши широкий крок, він виявився за спиною Капоне Беджа. Харураку в його руці безжалісно кинувся до шиї ворога. І в той самий момент, коли голова Беджа мала злетіти з плечей, перед ним, зі швидкістю не поступаючої швидкості Родзу, виникла фігура у розгалужному білому плащі з написом « Правосуддя».
Дзвін стали! Удар Родзу замер всього в кілька десятків сантиметрів від голови Беджа. Його клинок зупинив величезне лезо дзансато. Цей масивний меч майже торкався потилиці Беджа, зайнявши весь простір між ним і Харураку.
Атмосфера миттєво застигла. Родзу злегка приголомшував, роздивляючись те, що раптом з’явилось назоре. Його погони відрізнялися від того, що носили капітани першого рангу. Це були ознаки різниці високого офіцерського складу. До того ж обличчя цієї людини здавалося Родзу невизначеним знайомим.
- Нарешті ми зустрілися, Примарна Рука Родзу - створив високий дозорний. На ньому була дивна маска, яка нагадувала бичу голову. Утримуючи меч Родзу в повітрі, він заговорив гладким тоном: - Я командую базою відділення T4 у Вест-Блі. Ти можеш називати мене командувачем Бастілії або контр-адміралом Бастилію.
Бастілія! Трохи подумавши, Родзу згадав, хто це. В оригінальній історії він стане віце-адміралом штабу, який буде супроводжувати адмирала Фудзітору під час місії на Дресс Роуз. Але зараз він був лише контр-адміралом, що командує однією з баз у Вест-Блу. Баз Морського Варта в Вест-Блу було небагато, більшість з них були дрібними острівними відділеннями, де вищим ремонтом був капітан першого рангу. І зараз у всьому Вест-Блу тільки такі рідкісні контр-адмірали наважувалися переслідувати Родзу.
Капоне Бедж все ще стискав в зубах свою незмінну сигару. Все вірно. Операція по руйнуванню Примарної руки він планував багато днів. Він навіть продумав шлях до відступу на випадок, якщо все піде не так. Цим шляхом був Морський Варта, який, згідно з розвіданим, отриманим дві години тому, мав прибути і висадитися на острів саме в цей час. Бeдж повернувся до Родзу, його губи простягалися в тріумфальній ухмилиці, наче переможець насміхався з переможених.
— У будь - якій операції слід брати до уваги ризик провалу і приготування ідеального відходу, — зробив він.
З тихим скрегітом Родзу відвів Харураку. Два мечи розійшлися, висічаючи сноп іскри, але на обстріі не залишилося жодної зазублені.
- Невже дозорні Вест-Блу впали так низько, що готові підкорятися наказам мафії? — спокійно запитав Родзу, дивлячись в очі контр-адміралу.
Бастілія хмикнув і закинув величезний дзансато на плече.
— Ми просто отримали донос від громадян... Ну так що, ти здасися добровільно або мені доведеться відбити тебе до напівсмерті і закувати в канали?
Він не співчував злочинним угрупованням, а тим більше знеохочувався допомагати їм. Однак наказ з Штаб-квартири Морського Варта, який зобов'язує всі бази відділень Вест-Блу почати повномасштабу полювання на Примарну Руку Родзу, лежав на його столі вже кілька місяців.
На вулиці запанував тиша. Родзу кинув спокійний погляд на погони на плечах Бастілії, потім перетворив його на Капоне Беджа, який стояв у парі метрів і з задоволенням курив сигару. Родзу розсміявся.
- Чого ти смієшся? — Нахмурившись, запитав Бастілія.
Родзу повільно підняв голову. На його обличчі з'явився вираз, який важко було назвати просто посмішкою. У ній сквоїла жорстокість, спрага крові і... Крапка щирого задоволення.
— Контр-адмірал Морського Варта... Думаю, це... Дуже гарне звання.