Листопад 1508 року по Морському Календарю.
Примарна Рука Родзу знищив одноокого Фуро, пірата з нагородою в 27 мільйонів білирів, і захопив його корабель. Так формально народилися Пірати Примарної руки. На їхньому прапорі був осяяний череп, а на його боці простягалася рука до неба.
Початок грудня 1508 року.
Родзу на чолі команди винищив пірати Куро, чий капітан оцінювався у 17 мільйонів. Там же він наголову розбив військо королівства, що хотіло оточити його, і його ім'я почало швидко розноситися по морях.
Кінець грудня 1508 року.
Родзу знищив піратів Кецугю, чий капітан мав нагороду в 25 мільйонів біліли. Слідом він розгромив сили Морського Варта з підрозділу Т19 Вест-Блу, послані для його комп'ютерів. Ця подія вразила дозорних Вест-Блу, а слава Родзу злетіла аж до неба.
Січень 1509 року.
Цей рік також називали 11 роком Епохи Великих Піратів.
У піратському містечку Багу Родзу один за одним стер з лиця землі піратів Кьодзуті з нагородою капітана в 28 мільйонів і п'ятидесятників Хе. Слідом він знищив горезвісну банду мисливця за головами Кессю, який намагався вчинити на нього крадіжку. Після цього його слава стала повсюдною, і ніхто більше не сумнівався у виправданні своєї великої нагороди — 40 мільйонів білизна.
***
З моменту захоплення корабля Фло пройшло трохи більше двох місяців. За цей час Родзу винищив двох капітанів з нагородою від 15 до 20 мільйонів і трьох — від 20 до 30 мільйонів білили.
Оскільки за полювання на ворогів у тій самій діапазоні сили нагороди поступово зменшилися, Родзу отримав лише 80 балів майстерності. Але була і удача: при ліквідації піратів Кедзуті йому подвоїлося 1 вільне очко талантів, ніж він залишився вкрай задоволений.
Продовжувати полювання на піратів з нагородою нижче 30 мільйонів тепер не мало сенсу — нагорода стала мізерною, а час витрачав багато часу. Тому Родзу повністю перевернув увагу на тих, чиї голови коштували понад 30 мільйонів.
Королівство Сманеру.
Це була велика держава у Вест-Блі, одна з понад ста сімдесяти країн-членів світового уряду, чий король мав право брати участь в Раді Королів - Ревері.
В одному з переулків портового міста Родзу, одягнений в шкіряний капелюх, притулився до стіни. Він подивився на стоячу поруч Робін, яка теж приховувала обличчя під капелюхом, і спитав:
- Як справи всередині? Чи немає помилок у розвідуванні?
Робін в цей момент використовувала свої здібності, щоб прощупати нутрощі сусідньої будівлі. Після недовгого роздумів вона відвернула силу і кивнулась:
- Інформатор не збрехав. Чорний ринок проходить у центральній залі на верхньому поверсі. Хакудзин, капітан піратів Білого Клінка, зараз там.
Справжнього імені капітана Хакудзіна ніхто не знав, що він був відомий лише під цим прізвиськом. Видимий майстер меча, він колись сам був мисливцем на піратів, але потім змінив сторону. Його нагорода становила 35 мільйонів білили.
Це був не перший пірат з нагородою понад 30 мільйонів, на якого прицілився Родзу, але перше, кого він зміг вистежити. На це пішло майже півмісяця.
« За першим ліквідацією пірата з нагородою від 30 до 50 мільйонів комп’ютерних систем треба видати 1 чко талантів. Тоді я зможу відкрити талант "підсилення тіла" в загальній гілці".
Родзу легенько піднімав поля капелюха і розмив плечі. Весь цей час, щоб підвищити свою ефективність, він звалював пошук інформації і стеження на Робін, а сам присвячував кожну вільний хвилину тренуванням.
Завдяки наполегливій праці його фізичні показники стали помітними. Він повністю навчився, що плід Ісканія швидко зростає. Крім того, він вклав у розвиток ще 30 очок майстерності і підніс силу викривлення на новий рівень.
— Чекай мене тут.
Родзу забрав у Робін листівку з нагородою за Хакутина, віддав коротке розпорядження і повернувся до стіни. Він торкнувся долонею каменя.
Вж-жух!
Сила спотворення впливала на стіну. Під правильним контролем Родзу камінь не розсипався, а лише прогнувся всередину і утворився зручний виємок. Родзу відштовхнувся, злетів вгору і, чіпляючись за створені на ходу опори, в два стрибка виявився на даху, сховавшись із виду.
— У Варті є розиська, ворогує з світовим урядом і безупинно полює на інших піратів, зовсім не турбуючись про те, що проти нього заповнився весь світ... Справді дивний капітан, — пробурмотіла Робін, дивлячись йому слід.
Зазвичай пірати ворогували один з одним, особливо на Гранд-Лайн або в Новому Світі, де випадкова зустріч майже завжди закінчувалась битвою. Але дії Родзу виходили за рамки простих сутичок. Він планомельно викачував всіх відомих піратів, ніби збирався вимити собі шлях до звання найбільш небезпечної людини у Вест-Блу кістками і кров'ю своїх ворогів.
Робін похитала головою і знову активувала здатність, продовжуючи спостерігати за тим, що відбувається всередині будівлі.
На верхньому поверсі був напівмрак. Штори були щільно затримані, а кімнати освітлювали лише олійні лампи. Усередині було близько двадцяти чоловік - хтось сидів, хтось стояв, напружено дивлячись.
— Нам знадобилося більше двох тижнів, щоб вийти на вас, — заговорив старий з сивою бородою, одягненою в строгий котелок. Він сидів на дивані, спираючись на тростину, і дивився на фехтівальника в білому жилеті.
Цим фехтоварником і був Хакудзин.
— Я чув, що ви готові заплатити багато грошей. Хакудзин злегка подався вперед і на його обличчі заграла небезпечна усмішка.
Старик у казанку помчав:
- Саме так. Сорок мільйонів білирів. Така наша ціна за це доручення.
— Досить непогано, - Хакудзин відкинувся на спинці дивана. — Випікайте. Що саме ви від нас хочете?
- Мені потрібно, щоб ви знищили підпільну базу мафії Капоне тут у королівстві Сманеру. У очах старого чоловіка, який був дуже холодною людиною, нависла загроза впливу їхньої сім’ї.
Почувши це, Хакудзин не стримався від глузування:
- Ось що. Отже, мафія, яку таємно підтримує ваше королівство, не в силах впоратися з іноземними голками і змушена кликати на допомогу піратів? Яка іронія.
Старик присоромився:
- Справа не в слабкості. Просто такі речі не повинні випливати назовні. Якщо ви використаєте офіційні сили, то з'явиться надто багато шуму. Тому все потрібно вирішити в тіні... Ну так що, ви приймаєте замовлення?
— Прийнято, — відрізав Хакудзин. — Але сварка з сім’єю Капоне є нелегкою справою. Сорок мільйонів мало. Я хочу п'ятдесят.
« Сорок, — і так залежна сума — старий висміював піратів важким поглядом, не збираючись накласти ціну. У відповідь Хакудзин витягнув хустинки і почав швидко протерти меча, показуючи всім виглядом, що не квапиться.
І саме в цей момент, коли переговори зайшли у глухий кут з стелю над їхніми головами донісся дивний звук.