У очах Мобі на мить спалахнув гнів, але він відразу відчув неправильне, а тому похмуро звернувся до Родзи:
- Що ти хочеш запитати?
- Перше питання: події в Таро-Тауні -- це ваша загальна ідея? — Родзу не збирався ходити навколо да близько.
Мобі нахмурився і, зігнорував запитання, запитав у відповідь:
- Події в Таро-Тауні? Що ти маєш на увазі?
Родзу деякий час пильно дивився на Мобі, потім заліз за пазуху, дістав записуючий пристрій і кинув його офіцеру. Мобі спіймав прилад і, хмурившись, натиснув на відтворення. Незабаром з гучномовця пролунав голос Родзу і його нещодавнє діалог із Капоне Беджем.
У міру того як запис програвся, капітан першого рангу Мобі та кілька присутніх коммандерів почали передивлятися в повній непевності. Очевидно, ніхто з них не міг уявити такого стану!
— Проклятье! — На обличчі Мобі відобразилася невимовна лють. Він впився поглядом у Райку, якого Родзу притиснув ногою до підлоги, і, здавалося, готовий був самоособливо відрубати тому голову.
Комундери помрачніли, а молодші офіцери та солдати слухали запис з таким виразом, ніби їм розповідають неймовірну казку.
- Майоре, виведіть усіх!
Прослуживши лише половину, Мобі натиснув на паузу. З суворим обличчям він дав наказ, і майор негайно вивів з приміщення всіх дозорних титулів нижче офіцерського складу.
Потім Мобі підняв погляд на Родзу і глухий сказав:
— Я визнаю, це була моя помилка. Але справа зайшла надто далеко, і я не можу давати тобі ніяких обіцянок. Мені потрібно докласти вказівок.
Родзу спокійно стояв на місці, нічого не відповідаючи. Мобі глибоко зітхнув, розвернувся і вийшов з кімнати. Коли він сів у свій кабінет, то набрав номер на телефоні-улітці, яка стояла на столі, і незабаром зв'язався зі Штаб-квартирою Морського Варта.
— Алло, це контр-адмірал Строберрі? У мене є важливе донесення.
***
Штаб-квартира Морського Варта.
Це серце влади Варта, звідки здійснюється командування безліччю баз і відвідувань по всьому світу. У великому офісі на другому поверсі була робота, пов’язана з філіалами.
— Невже сталося подібне?
Вислухавши доповідь з філіалу Вест-Блу, Строберрі, чиї очі зазвичай були напівприкриті, різко їх відчинив. Його обличчя то бліде, то багороло. Хоча це було лише одним філіалом, ця справа стосувалася влади і честі цілої Морської Варти. Неправильне рішення могло призвести до великих проблем.
Він швидко піднявся і пройшов в окремий кабінет неподалік.
- Віце-адмірал Доберман, з'явилось одна делікатна справа...
Віце-адмірал Доберман, сидячи в кріслі, вислухав промову Строберрі і злегка нахмурився. Його погляд кілька разів змінився, після чого він вимовив крижаним тоном:
- Ця інформація ніколи не повинна проковтнутися назовні. Інакше морська Варта у Вест-Блу втратить обличчя, і Світовий уряд притягне нас до відповідальності.
— І як ви накажете вчинити? — Строберрі запитав упівголоса.
Доберман трохи замовк, а потім на його обличчі з'явилося безжалісне вираження:
— Зачистити всіх... У офіційному повідомленні покажеш, що злочинець був ліквідований на місці при спробі затримки, а коммандер Райка загинув у схопленці, виконуючи свій обов'язок.
Строберрі знав, що Доберман прийме саме таке рішення, але не втримався:
— Ось так? Але цей Родзу, він ж не ...
- Ти пропонуєш доповісти Правительству, щоб вони відреагували вже випущену листівку про розшук? — Доберман обірвав Строберрі холодним поглядом. - Він просто жалюгідний мисливець на піратів. Ти повинен чітко розуміти, що важливіше: його життя або авторитет Морського Варта.
Обличчя Строберрі кілька разів б'ється, але врешті-решт він видихнув, коротко підтвердив наказ і покинув кабінет. Але Доберман тільки похитав головою і знову заглибився в вивчення документів на столі.
***
— Стратити всіх?
Отримавши наказ з Штаб-квартири, Мобі не виказав здивування. По суті, він і сам схилявся до такого варіанта, адже тільки так можна було звести наслідки інциденту до мінімуму. Було практично неможливо уявити, щоб Варта визнав свою помилку і відкликав нагороду заради якогось мисливця на піратів.
Повісивши трубку телефону-утитки, Мобі з абсолютно крижаним обличчям залишив кімнату і повернувся в кабінет Райки, де його чекав Родзу.
Атмосфера в кабінеті була дуже напруженою. Родзу все ще спокійно стояв, придавши ногою обм'якшого, який зблід Райку, чий погляд був сповнений відчаю. Інші командери виглядали збентеженими і спантеличеними. Спочатку вони вважали Родзу винуватцем різанини в місті, але виявилося, що за всім стояв Райка і мафія Капоне, які навіть обманювали їх.
— Капитан Моби.
Коли офіцер повернувся, то спокійно підійшов до нього і чекав на рішення вищого керівника. Мобі повільно вийшов вперед і подивився на Родзу.
- Надійшов наказ командування.
Свисток!
У ту ж мить, як почули ці слова, Мобі різко зірвався з місця. У русі він обнажив довгий меч, закріплений на поясі, і заніс його на Родзу. Сила цього удару набагато перевищувала все, на що були здатні Райка або Капоне Бедж: з кінчика леза зірвалася ледь помітна повітряна хвиля — через зачатки техніки володіння мечем!
Родзу легко відштовхнувся носком чобота і плавно відлетів назад, до самого краю кімнати, уникаючи удару. Однак Райке пощастило менше. Точніше, Мобі спочатку включив його в зону поразки. Одним з помахів капітан розрубав свого підлеглого лідера.
Несподівано на присутніх зненацька прийшов коммандер.
— Капитан... Моби!
— Приказ Штаб-квартири: всі причетні до цієї справи підлежать ліквідації, - холодно оголосив Мобі.
Він не кинувся в погоню відразу після того, як Родзу ухилився, а довів до інформації підлеглих волі керівництва. Вони лише переглянулися в ньому. Родзу не був злочинцем, але подумавши, вони зрозуміли логіку: Варта і Уряд ніколи не підуть на п'яту заради безвістого мисливця.
« Чудово спрацьовано », — сказав Родзу, стоячи біля стіни.
Його губи трохи смерднули, чи то в усмішку, так? Від цього обличчя коммандерам стало не по собі.
- Отже, з сьогоднішнього дня я пірат.
Мобі зі сталастим блиском в очах подивився на нього:
- Ти не вийдеш звідси живим. Райка, який тебе підставив, вже відправився на те світло, так що йди слідом за ним і спокійно з миром!
Свисток!
Мобі знову кинувся в атаку, його меч замелькав у повітрі.
- Розсідає дощ!
Його клинок, огорнений слабкою енергією, рухався з шаленою швидкістю, наче вітрів і дощ. Він повністю перекрив Родзу шляху до відступу, бажаючи прибити його до стіни і вбити на місці.
Проте Родзу не виказав ні краплі паніки, коли він зіткнувся з цією запеклою атакою. Він підняв очі на Мобі, і його тіло раптом стало гнучким, як лист паперу. Він хитався з боку в бік, йдучи за рухами меча і з страшною легкістю уникав кожного випада. Хоч би як швидко літав клинок капітана, він не міг доторкнутися навіть до одягу противника.
Потім Родзу зробив різкий випад рукою. Мобі в шокі спробував заблокувати меч, але Родзу умудрився прослизнути крізь гоління і поранити його.
- Це ж... Камі-е! Як ти можеш володіти технікою Морського Варта?
Якщо технологія "Брити", яку Родзу використав раніше, ще можна було списати на щось схоже вміння, то ці ухилення були однією з шести бойових стилів - технікою « Кемі-е».
Родзу не відповів. Покладаючись на маневреність, він пішов у контратаку. Після кількох швидких спроб удару він раптово активував силу родючості. Два клинка сплелися в немислимий вузол і розлетілися на шматки марного ламаного.
Бам!
Родзу вдарив сильний удар кулаком. Мобі інстинктивно схрестив руки перед собою, захищаючись, але в момент зіткнення різкий біль проколола йогопередачу. Під впливом сили викривлення руки він перетворювався, наче джгути, у криваве місиво. Це було жахливе видовище.
Зрештою, інші коммандери встали у себе і з жахом кинулися на підмогу. Клинки і кулаки з усіх боків кинулися до Родзи.
Гудіє!
Родзу вкинув руки, на повну силу активізуючи силу викривлення. Все, що наближалося до нього — чи то мечі, чи кулаки, — замерло в повітрі і відкидалося потужною вибухною хвилею. Стали клинки лопалася і крошилась.
Родзу безсердечно подивився на поваленого капітана Мобі, в чиїх очах застиг первісний жах. Він підняв ногу і важко опустив її, роздавши ворога. Кров бризнула у всі сторони.
Побачивши це, власники команди відчули холод по спині. Страх скував їх руху. Родзу повільно закочували до стіни у тихій тиші.
— Передайте тим високим рангу з Варта, що дали цей наказ...
- Я не хотів ставати піратом.
- Це ви змусили мене.
Голос Родзу звучав моторошно спокійно. Вид залитої крові підлоги в поєднанні з цим тоном створював враження, що вони знаходяться у пеклі і чують шепіт самого демона.
— Зараз я лише тендітна фігурка, на яку вам може плювати. Але запам'ятайте мої слова.
— Вашим сучасним рішенням було визначити напрямок руху цього океану.
- Сподіваюсь, колись ви не пожалкуєте за свій наказ. Тому що тоді буде вже занадто пізно.
Гуркот!
Коли останні слова Родзу затихли, він вже стояв біля стіни. Приклавши долоню до кам’яного кладовища, він дав ділянку завширшки два метри і повалив її в пролом.
У кімнаті залишився тільки шум обсипаних каменів і голос, який ще довго буде звучати у вухах випалилих офіцерів.