Дочекавшись повернення Дамбльдора, Дрвелл поставила Тому важливе питання.
- Том, в який факультет ти хочеш потрапити? - запитує вона, і обидва її супутника наздоганяють вуха.
- Насправді мені все одно, в який будинок мене розподілять, але, ймовірно, я буду у Слізеріні. - Том відповідає.
- Чому ти думаєш, що потрапиш в Слізерін? Бо ти чистокровний? - Абраксас заговорив з Томом вперше після того, як познайомився з ним.
- А хто сказав, що я чистокровний? - запитує Том, і всі троє в шокі витарожнюють очі.
"Хіба він насправді не чистокровний?" - подумали всі одночасно.
Навіть Абраксас, який спочатку сумнівався в Томі, почав вірити у чистоту його крові. Перед тим як хтось з них встиг відповісти, Том знову заговорив.
- Що стосується того, чому я думаю, що буду в Слізеріні, передчуття підказує. Хоча, напевно, я міг би опинитися в будь-якому з усіх будинків. Мені подобається думати, що я достатньо хоробрий для Гриффіндора, досить прилежний до Когтевана, достатньо відданий для Пуффендуя і достатньо честолюбливів для Слізеріна. - Каже Том, залишаючи трьох в ще більшому шокі.
Коли вони збиралися щось сказати, Дамбльдор повернувся і повів їх у великий зал. Зал точно такий же, як у кіно. Парні свічки висвітлювали кімнату з чотирма рядами великих столах. Піднявши очі, Том побачив прекрасне нічне небо, не захаращене яскравими вогниками Лондона. У далекому кінці кімнати, навпроти входу, сиділи співробітники школи і спостерігали за своїми новими учнями. Том не впізнав нікого, крім директора Діпета і професора Слахарна.
Першокурсникам було наказано вибудуватися в ряд посеред кімнати і терпеливо чекати, поки назвуть їх ім'я. Відколи Оріон і Абраксас дізналися про кров Тома, вони з кожною секундою все більше й більше віддалилися від нього. Що стосується Дреуелли, вона все ще стоїть поруч з ним з невпевненим виразом обличчя. Її вчили уникати таких людей, як Том, але вона вважає його своїм новим другом. Вона не знала, чи приєднатися до своїх друзів і триматися дистанції з Томом, хіба що так роблять друзі.
Коли Дрвеллу було важко подолати свою внутрішню кризу, директор Армандо Діппет встав і звернувся до учнів:
- Ласкаво просимо нові першокурсники і ласкаво прошу назад студенти старших курсів. Я знаю, що всі ви пройшли довгий шлях сюди і хочете поїсти, але спочатку ми повинні зайнятися розподілом. Нехай почнеться розподіл! - Проголосує він, і Дамбльдор приносить табурет і кладе на нього курний капелюх.
« О боже, ось воно» - подумав Том, знаючи, що зараз зробить капелюх.
(П/А: Як було зі віршом Грінготтса, також буде і зараз. Це традиції, які вже століттями існують.
У старі дні, коли я була новою
Ціль доброї і прекрасної
Школи цей вчотирьох заклали основи.
Життя хотіло жити чітко.
Вони думали про спільну школу,
Так такого, що не бувало
Щоб діти навчилися свої передати,
Щоб магія не вичерпалась.
"Вмісці будемо ми будувати, працювати, навчати!" -
Так вирішили друзі-чародеї,
Тому вони не думали жити.
Ссора - загибель для спільної ідеї.
Слізерін з Гриффіндором - ось були друзі!
Когтевран, Пуффендуй - ось подруги!
Процвітала одна ця сім'я,
І маги були такими ж почесними.
Як кохання непокорою могла змінитись?
Як товариство їх захитрило?
Я вам це розповім, бо я там була.
Ось послухайте, як було справа.
Слізерін каже: „Буду тих тільки брати,
У кого родові предки".
Когтевран каже: « Буду навчати тих, хто буде їх слухати.
Що розумом і тортурами та мітки ".
Гриффіндор каже: « Мені потрібні зміни,
Це важливо, а ім'я - лише слово."
Пуфендуй каже: « Мені однаково близькі,
Всіх прийняти під крило я готова".
Розхожіння спочатку не викликали суперечку,
Бо кожен маг має
На своєму факультеті був повний простір.
Гриффіндор, чий девіз був - отвага,
Приймав на навчання одних сміливців,
Тримаючих у битві, роботі і слові.
Слізерін брав таких же, як він, хитриків,
Бездоганних до того ж по крові.
Когтевран - це розум, сила розуму.
Пуфендуй - це всі інші.
Мирно жили вони, свої будучі доми.
Брати і сестри теж.
Так щасливі кілька років протікали,
Багато успіхів були веселими.
Але потім захиталося все більше й менше
В колоди слабкостей наших досадних.
Факультет, що могутньою четвіркою опор
У школі колись міцно тримали,
Тепер, ярий затіявши про верхнє змагання,
Рівновага своє розшивали.
І здавалося, що Хогвортс чекає лиха доля
Що до минулого не буде повернена.
Ось як йшла звара, яка боротьба,
Ось як брат попрацював на брата.
І настав той сумний ранок, коли
Слізерін відділився чванливо,
І хоч пухла ворожнеча,
Це стало для нас виснажливим і гнітючим.
Було чотири - три залишилося. І ні
З того часу вже повне щастя.
Так жила наша школа потім багато років
У половинчатому, крихкому схилі.
Тепер стара Шляпа прийшла до вас знову,
Щоб усім новим у цій школі
Для навчання і життя місця вказати, -
Це моя сумна частка.
Але сьогодні я ось що скажу вам, друзі.
І ніхто не може мене засудити:
Хоч повинна розділити я вас, думаю я,
Яка користь від цього?
Щороку сортування йде, щороку...
Від мук сумління,
Боюся, що це на вас навлік.
Незавидну, важку долю.
Поміщає нам історію сумарного знаку,
Дух небезпеки в повітрі чванство.
Школа « Хогвортс» загрожує зовнішній скажений ворог,
Але, можливо цього року все буде по-іншому.
Бо у нас є особливий гість.
Він міг би викликати чудові зміни.
Про це я не жартую.
Саме для нього я співаю цю пісню сумну,
Щоб пояснити нашу історію.
Чи він дійсно змінить ситуацію?
Це таємниця.
Врозь не виграти велику битву.
Щоб вижити, об'єднайтеся - інакше розвал.
І нічим ми порятунок не купимо.
Все сказала я вам. Хто не глухий, той внімав.
А тепер до сортування приступимо.
До речі, я цього не писав, але мені вдалося виправити кінцівку для сюжетних цілей.
Цього Том не очікував. Він очікував роздратуючої веселої пісні про будинки і сортування. Коли капелюха перейшла до розповіді про особливий гість, Том відчув, що вона говорить про нього. Чи був його присутність передречений одним із засновників? Можливо, замок просить про допомогу. Багато фанфіків, які читав Том, кажуть, що школа розумна. Якщо це так, то він міг би відчути Тома, тому що він володіє школою, і простягнути руку через капелюх за його допомогою. Здається, це пояснення варто вивчити.
« Мені треба поговорити з капелюхом наодинці. Мабуть, я зможу поговорити з нею коли мене покличуть» - подумав Том, і викликали першу групу студентів. Том терпеливо чекав, поки студенти розоряться від дому до дому. На той час, як його ім'я було названо Оріон, Абракс і Дрвелла вже були розподілені в Слізерін та сиділи серед своїх нових сусідів по будинку.
-Томас Реддл! - гукнув Дамбльдор, і Том підійшов і дістав свою паличку. Дамбльдор рефлекторно кинув капелюх на табурет і майже потягнувся за паличкою, але тут почув закляття Том.
- сказав Том, помахаючи паличкою.
Несподівано брудна й пилова капелюх була очищена і виглядала як новенька.
« Чому ніхто про це не подумав? » — подумали викладачі та старші студенти.
- Ха-ха, я відчуваю себе на вік молодший! Дякую. - Капелюх сміється, радісно покаючими краями.
- Будь ласка. - Каже Том, бере капелюх у руки і кладе його собі на голову. - Привіт, Шляпа.
- Здрастуй, спадкоємець Слізеріна.