Побачивши, що господар прокинувся і швидко знепритомнів, Мімсі не знала, як діяти. З одного боку, вона хотіла віднести свого господаря до лікарні Святого Мунго, але знає, що її господар хоче залишитися в тіні. У ніч Мімсі вирішила залишити свого господаря у спокої і сподіватися, що він прокинеться. Хоча вона знайшла час покласти Тома в ліжко і переконатися, що йому зручно.
Коли наглядачка прийшла провідати його тієї ночі, вона побачила, що він спить і приписала це йому на добро. Того вечора вона залишила його одного і поклялася принести завтра вранці ще їжі. Зрештою він пропустив обід і вечерю.
Том прокинувся тільки наступного ранку. Він прокинувся, коли матрона леґонько трясла його за плече і просила прокинутися. Вона трохи хвилювалася, що Том, можливо, впав у кому. Коли він відкрив очі, з її губ зірвався подих полегшення. Вона може побоюватися хлопчика, але не хоче йому зла.
Коли Том повернувся до свідомості, у нього сильно розболілася голова. Через це він відчував себе вкрай погано. Йому хотілося закричати і затьмарити вуха, так як голос матрони був для його чутливого розуму наче цвяхи по навчальній дошці. Том хотів перевірити, чи добре він пам'ятає все, але біль була єдиною, про що він міг думати. Його найкращий спосіб покінчити з болем - змусити матрус піти і послати Мімсі купити ще одне обезболювальне зілля.
Він зібрав усю свою силу волі і обнажив біль, засуджуючи матрурону залишити його у спокої. Проблема була в тому, що вона продовжувала ставити питання про його здоров'я. Заспокоївши її занепокоєння і вивівши її до чортової матері з кімнати, Том негайно вирушив за Мімсі.
- Мімсі! Болеоляче зілля, негайно! - Сказав Том, і Мімсі з'являється поруч з ним із позіханням в руці.
Том вихоплює зілля з її рук і за лічені секунди спустошує весь флакон. Коли біль зник, він на мить опустився на ліжко і насолоджувався відчуттям, що голова більше не пульсує.
- З Господарем тепер все гаразд? - питає Мемсі з стурбованим виразом.
- Так, як ти так швидко дістала зілля? - Він питає Тома.
- Я купила кілька на випадок, якщо у господаря знову почнуться болі. - Відповісте Мімсі з упевненістю.
- Що ж, добре зробила. Дякую, що ти так подумала - говорить Том і гладить її по лисій голові.
Мімсі приносить щастя від визнання свого господаря. Вона не може зрозуміти, як погані господарі її батьків можуть бути такими ж господарями. Їй не довелося б так сильно турбуватися про батьків, якби вони були такими.
Тепер, коли Том не відчуває болю, яка була гірше смерті, він намагається згадати свої спогади і в нього виходить пам'ятати все. Він пам'ятає свій перший день народження як Грегорі. Він пам’ятав усе з того дня. Запах в повітрі, як він себе відчуває, що їв, температуру. Він міг згадати кожну секунду, весь день. І не тільки того дня. Щосекунди кожного дня, як Старий Том, Грегорі і Новий Том. Він все це пам'ятає.
- Хе-хе, це спрацювало. - Сказав Том вголос з збудженою посмішкою.
Таймскіп.
Сьогодні повинен прибути Дамбльдор. Готуючись до його приїзду, Том вибудував у своїй свідомості стільки захисних споруд, скільки зміг. Спочатку він хотів побудувати замок, але це зайняло б надто багато часу. Такі дрібниці, як півтергейт 5000 можуть бути покликані досить легко, але цілий замок займе занадто багато часу. У Тома не було часу, тому що Дамбльдор повинен був прибути протягом тижня.
Звичайно, це не означає, що охорона Тома не була сильною, якщо не сильніше, ніж замок. Він просто хотів замок, бо думав, що це буде круто. Перша лінія оборони Тома - це гігантський щит типу силового поля. Він отримав цю ідею від щита, який використовувався для захисту Ваканди у фільмах Марвел. Він охоплює весь його внутрішній світ, який не так вже й великий. Щит повинен принаймні утримувати деякі пасивні зонди легліменції.
Наступне, що зробив Том, щоб захистити свій розум - це збудував підземний бункер. Щоб увійти в бункер, потрібно ввести код 32-значний на клавіатурі. Двері, щоб потрапити всередину мають товщину 8 футів і зроблена з тими ж властивостями, що й адарантій. У Тома не було часу займатися цими справами. Всередині бункера знаходиться маленька квадратна кімната зі столом і стілецьом. На столі стоїть комп'ютер з дуже довгим паролем, який Том навіть не пам'ятає.
Весь цей бункер - приманка для будь-кого, хто входить в нього у пошуках інформації. Він теж у пастці, так що, якщо хто-небудь з небажаних гостей вломиться, вони назавжди залишаться в свідомості Тома. Для ноутбука Тома, повного його спогадів є видовбане дерево замасковане під будь-яке інше. Навіть якби хтось знав, що потрібно заглянути всередину дерева, щоб знайти його, їх там цілий ліс. Це наче шукати голку в стозі сіна. Крім того, Том підключив комп'ютер до якогось уявного Wi-Fі. Якщо хтось набере неправильний пароль або спробує викинути його з голови Тома, інформація буде завантажена на інший ноутбук, схований на 10 футів під травою, і вилучила з вкраденого.
Це все, що Том міг зробити до того фатального дня, коли мав з'явитися Дамбльдор. Тепер він сидить у своїй кімнаті і терпеливо чекає приходу старого зануди. Сьогодні день, коли Том отримає хоч найменший натяк на те, хороший цей Дамбльдор або поганий. Багато історій, які він читав як Грегорі, зображали його як злої людини, яка діяла як добрий дідусь. Том хотів би вірити, що це був просто автор, який створив ворога, крім Вольдеморта, для головних героїв, щоб протистояти йому, але вони могли бути праві, наскільки він знав. Найліпше очікувати несподіваного і сподіватися, що він не якийсь злий влад.
Крім того, не має значення чи Дамбльдор є добрим або злим, тому що вони напевно будуть ворогами в будь - якому разі. Як тільки Дамбльдор з'єднає когось у притулку про Тома, він без сумніву буде боятися його з цього моменту. Така пильність зростатиме, коли Тома буде розподіляти в Слізерін. Зрештою, він спадкоємець Слізеріна. Він повинен бути розподілений в будинок свого предка. Поки він думав про це, у двері постукали. Через хвилину заходить матрона, за нею плететься бородатий старий з кривим носом.
Це, очевидно, Дамбльдор. Він не виглядає таким старим, як у кіно і в нього навіть залишилося трохи каштанових волосся. Він одягнений у сіру мантію, яку міг носити будь-який інший чарівник. Я очікував, що він буде носити диковинні одягу, як в розповіді, яку я читав.
Дамбльдор уважно дивиться Тома. Хоча зовні він просто посміхається по-батьківськи, всередині він стурбований зачислення цього хлопчика в Хогвортс. Судячи з кількох дітей, яких він розмовляв після свого приїзду, його враження про Тома Реддле далеко не хороше. Навіть матрона висловила свою обережність щодо хлопця. Дамбльдору не сподобалося те, що він почув.
Зайшовши до кімнати, він послав пасивний лебілізований зонд в бік Тома, коли їх очі зустрілися. Він потрібен, щоб побачити, якщо те, що сказали діти, було правдою чи ні. На його велике здивування, зонд не спрацював. Ні, він був заблокований. Чудеса та підозри, які на його обличчі вплинули, не залишилися непоміченими ні Томом, ані нападами на внутрішній світ. Він відчув, як зонд відскочив від його щитів, і подумки посміхнувся своєї вмілої роботи.