Я продав свої обладунки й виконав усі справи у місті Бейл.
Тепер я вільний.
І хоча я вільний, я також безцільний. Замість того, щоб бути вільний робити що завгодно, я не маю жодної мети, що-небудь робити. Я розійшовся з купцем, і не залишилося нікого, хто б мене знав.
Коли я думаю про це, я раптом відчуваю, себе самотнім.
У цьому світі не має нікого хто б мене знав. В такій ситуації я буду жити сам.
Мені стало неспокійно. Відчуваю непереборну тривогу.
Якщо подумати, то є одна людина.
Работорговець. Він мав би чекати на мене. Хоча не дуже хотілося б, щоб він на мене чекав.
Піду туди, щоб зібрати інформацію. Треба розпитати про лабіринт.
Я взяв свої шкіряні обладунки, шкіряні черевики й бандану та йду в тінь будівлі. Натягнув шкіряний обладунок поверх одягу, а шкіряні черевики та бандану ховаю в рюкзак.
Бандану бандита відрізнити, від звичайної, може лише той, хто знається на цьому. Якщо я носитиму її на людях, люди знатимуть, що я бандит.
На поясі мідний меч, а другим я закріпив ятаган. Ну, я ж японець. Самурайський стиль.
Переконавшись, що за мною ніхто не спостерігає, також відкриваю невелику торбинку з грошима, яку мені вручили.
Там шістнадцять золотих велика, кількість срібних. Отже, винагорода становить сто шістдесят тисяч нар або близько того?
У мене досить багато монет. Для того, хто звик користуватися монетами номіналом п’ять і десять єн, валюта цього світу, яка зростає в ціні кожні сто монет, незручна.
Вдячність, яку дав мені сільський голова, становила п’ятнадцять золотих монет. Не знаю вартості, але це була приблизно та ж сума, які й винагорода.
Шістнадцять золотих від винагороди, п’ятнадцять монет вдячності, і по одній від работорговця й торговця зброєю, значить, я маю тридцять три золоті монети. Це все що в мене є, плюс багато срібних і мідних монет. Я склав усі золоті монети разом і поклав їх у сумку на шнурку, в якій лежали гроші вдячності. Я поклав його в задню частину рюкзака, бо загубити її було б важко.
Закрив рюкзак і закинув на спину.
Я повернувся на вулицю, де проходив ринок. Вулиці досить жваві. Придивившись уважніше, бачу, що тут домішані нелюдські види.
Тут і чоловік зі звіриними вухами, і дитина з хвостом, і жінка з загостреними вухами.
Е-ельф, ельф.
Я не можу дивитися на неї прискіпливо, тому крадькома поглядаю, вдаючи що розглядаю товар. Обличчя у неї досить гарне, а груди, мабуть, адекватні. Кажуть, що їй тридцять сім, але виглядає вона на двадцять з гаком.
Я провів оцінку, щоб підтвердити її вік, але здається, що для не людських видів вони класифікуються як ♂ і ♀, а не як чоловік та жінка. В іншому, немає ніякої різниці.
До мене підходить торговець, здається з крамниці.
Я втік, поки мене не зловили та не змусили купити щось дивне.
Здається, що людей переважна більшість, але інші види також вписуються непомітно. Це дійсно інший світ.
Я прийшов ринком, оглядаючись.
Хотілося б побачити ціни на ринку, але не бачу, тому що немає цінників. Більша частина розмов між покупцями та торговцями ведеться не брахімською, тому я можу їх зрозуміти.
Залишаю ринок і прямую до будинку работорговця.
– Можна вас на пару слів?
– О, ви той, що був тут раніше.
На зустріч вискочив той самий юнак, що й раніше, схожий на учня.
– Я б хотів побачити твого наставника, пана Алана.
– Тоді, будь ласка, заходьте і зачекайте хвилинку.
Мене впустили до закладу. Провівши в кімнату поруч з входом. Приймання відрізняється від попереднього.
Чи означає це, що ставлення як до відвідувача, на відміну від того, коли ми приходили продавати?
У кімнаті килимове покриття, на стінах висіли дорогі, на вигляд, картини. Є висококласні на вигляд стільці та стіл, але не було дивану. На вигляд це приймальня для високих гостей.
– Ми чекали на вас, шановний Мічіо.
Работорговець прибув не забарившись. Я ще навіть не сів на стілець.
– Так.
– Прошу сюди.
Господар сам показував дорогу.
– Взагалі-то, той раб, якого ми вам щойно продали.
– Так.
– Вкрав бандану бандита. Він може мати зв’язок з бандитами.
– Правда? Буду обережним.
Бандана бандита це частина обладунків, яка, серед бандитів, продається за високу ціну. Крадіжка, ймовірно, означала, що він планував продати її за високу ціну.
Його швидко відправили в рабство без будь-яких нарікань з боку старости села чи його родини, тож, схоже, у нього могли бути деякі проблеми з поведінкою загалом. Не дивно, якщо він принаймні розглядав можливість втечі.
Не хочу прокидатися з поганим передчуттям, тож повідомив работорговцю.
Можливо, сільський купець приховав це і продав раба за вищою ціною. Навіть якщо так, вони проситимуть повернути раба, коли угода була укладена.
Работорговець привів мене до тієї самої кімнати, що й раніше.
До речі, ви казали, що тут є лабіринт, але де він?
Запитаю все, що хочу почути, перш ніж мати справу з работорговцем.
– Це на захід від міста, відразу як увійти в ліс. Сідайте, будь ласка,
– Кажете «захід», то це прямо протилежний напрямок від того, звідки ми приїхали.
Ми, мабуть, увійшли в місто Бейл зі сходу, бо, коли ми їхали, сонце світило нам у спину.
Коли ми сіли на диван, слуга приніс нам напої.
Слуга чи вірніше покоївка?
На ній темно синя сукня з білим фартухом і довгою спідницею, що розходиться в сторони.
Роксанна <♀, шістнадцять років>
Звіро-воїн: Lv 6
Це форма покоївки. Схоже, у цьому світі є покоївки.
Я провів оцінку. Здається, її звуть Роксанна
Обличчя.
...
Красуня. Вона дуже красива жінка.
Вона настільки красива, що навіть актриси та айдоли не можуть зрівнятися з нею в красі.
Ні, вона дивовижна. Красні в цьому світі кращі, ніж на Землі.
У неї розкішні губи й спокусливі очі-намистинки. Її волосся темне, яскраво-каштанового кольору. Вона носить білий капелюшок схожий на трикутну хустку.
– Прошу.
Красуня ставить переді мною чашку з напоєм.
Її груди здригаються, коли вона поставить її на стіл. Це надто дивовижно.
– Д-дякую.
Щиро відповів я.
Одяг у цьому світі, здається вільний і мішкуватий. Розмір жіночих грудей досить важко визначити. Ця сукня покоївки, у поєднанні з фартухом спереду, теж досить вільна.
Але вони погойдувалися.
Вони безумовно погойдувалися.
Мої очі спостерігали коливання грудей. При такому коливанні, вміст повинен бути значним.
Вхід до лабіринту було виявлено лише два дні тому, тож гадаю, знадобиться деякий час, щоб зачистити його.
– Зрозуміло.
Я не чув работорговця. Не хочу. Вона не тільки красива, у неї такі груди.
Вона приблизно одного зросту зі мною, може трохи нижча. Може трохи більше ніж ста шістдесят. Її одяг мало що показує, але з погляду на руки та обличчя, вона, ймовірно, не має зайвої ваги. І все ж у неї є це хитання.
Роксанна, ймовірно, не є людиною, тому що вона позначена як ♀ Її вуха закриті капелюшком і волоссям.
Роксанна також ставить чашку перед работорговцем. Работорговець підняв чашку.
– Будь ласка, пийте.
– ...Вибачте.
Але зараз трохи пізно.
Работорговець запропонував мені чашку, тож я взяв її. Це, мабуть, якийсь трав’яний чай.
Я повільно п’ю його.
Роксанна вклонилася і виходить з кімнати.
– Радий, що вам сподобалося.
– Е, а.
Я ледь стримався, щоб не виплюнути те, що було у роті.
– Це найкраще, що ми можемо запропонувати.
– ...Непоганий напій.
– Звичайно я мав на увазі її.
Я так і думав.
Правда...
– Вона?
– Вона найбільш рекомендована рабиня, яку ми маємо на цей момент.
Так. Ну, думаю, це правда.
Работорговець не рекомендував би звичайних слуг або шлюбних партнерств за домовленістю.
Зрозуміло. Роксанна - рабиня.
– ...Якщо подумати, шукачі пригод купують рабів.
Я підтасував історію. Можна купувати Роксанну? Таку красиву жінку?
– Так, є. З чого почати пояснення. Я впевнений, що ви колись були в загоні.
– Так.
Несправні не входив, але оскільки він говорить так, ніби це само собою зрозуміло, припущу, що було.
Чи можу я купити цю прекрасну Роксанну?
Відчуваю, як кров підіймається до голови. Моє обличчя почервоніло?
Ні, не може бути. Заспокойся.
Те, що це раб, не означає, що ти можеш робити все що захочеться. Не означає, що ти можеш робити те чи інше.
– Якщо ви сформуєте загін, ви зможете полювати ефективніше. Деякі шукачі пригод, як шановний Мічіо, полюють поодинці або в парі, але вигідніше, поли ви вшістьох.
– Вірно.
Очевидно, кількість членів загону обмежується шістьма.
Однак навіть якщо не завжди можна діяти вільно, якщо ти перебуваєш зі своїм рабом двадцять чотири години. Треба принаймні дозволити їй спати з собою.
Сон за Роксанною....
– Але також є проблема з необхідною кількістю людей. Лабіринт місце де можна розбагатіти
Як вона буде розподілятися. Якщо ви отримаєте платинову монету. Або якщо отримаєте річ, яка продається за дуже високу ціну.
Існує така монета як платинова, дорожча за золоту.
Якби знайшов таку річ, звичайно, я б купив Роксанну. Ні.
Що станеться, коли з’являться дорогі предмети, знайдуться люди, які захочуть їх усі поцупити.
– А якщо виникне суперечка?
– Якщо вона цінна, то знайдуться люди, які підуть на злочин.
– Зрозуміло.
Можна купити цю прекрасну Роксанну.
Ні, так дратує. Дратує, але це все, про що я можу думати.
Вона настільки красива жінка. Найкрасивіша жінка, яку я коли-небудь бачив.
Коли кажуть, що її можна купити й вона може бути моєю, важко утриматися від того, що у голові не загуло.
– Члени загону повинні бути дуже надійними людьми. Або якщо є чітка різниця в компенсації, як між майстром і учнем, як у випадку шановного Мічіо, тоді можна запобігти проблемам. Однак у багатьох випадках, всередині загону все одно виникають суперечки.
Я відчайдушно намагаюся викинути з голови думки про Роксанну.
Якщо це в грі, то навіть якщо є проблеми, в загоні, це не є великою проблемою. Ігрові персонажі не зробили б нічого дивного, і навіть в онлайн-іграх, де грають реальні люди, існують обмеження, що можна робити в системі.
А як щодо реальності?
Незалежно від того, як далеко ви зайдете, кінець з кінцем, члени загону будуть чужими. Лабіринт в який ти потрапиш разом з цими членами загону. У лабіринті, де ви боретеся, з монстрами, наскільки незначною є смерть людини? Якщо хтось помре, чи викличе це підозру?
Якщо в такій ситуації натрапити на скарб.
– В лабіринті, це може бути ударом в спину.
– Можливо.
Це все ще можливо.
Чи варто все-таки купити Роксанну?
– Зрозуміло.
– Ось де використовують рабів. Якщо члени загону - раби, то все що вони знайдуть у лабіринті, буде належати їхньому господареві.
Якщо вони раби, то немає ніякої боротьби, кажеш.
Речі раба належать мені, а мої - мені, хіба це не джаянізм12.
Я також хочу, щоб Роксанна була моєю.
– Раб встромить ножа в спину?
– Ні, пане. Коли помирає господар, раб, по суті приймає мученицьку смерть.
– По... помре?
Якщо Роксанну хтось купить, і помре, Роксанна теж помре?
– Ну, здебільшого ми готуємо заповіт. Іноді раба успадковує хтось інший, або, якщо раб добре виконував свою роботу, його звільнять за його бажанням.
– Зрозуміло.
Я теж хотів би звільнити Роксанну, коли помру.
– Однак якщо уб’ють в лабіринті, немає часу готувати заповіт. Тому вчинення такого, рабом, майже не мислимо.
– Якщо не може вбити, тікає.
– Так, є. Якщо місце дуже погане, то можлива втеча. Однак шанси раба втекти до кращого життя, ніж він мав раніше, досить малі. Якщо ти раб, господар зобов’язаний забезпечити тебе їжею і місцем для ночівлі.
Я б теж хотів забезпечити Роксанну їжею, і місцем для ночівлі. Особливо ночівлею.
Не добре. Це все, про що я думаю віднедавна.
– Але якщо у вас достатньо скарбів на все життя.
– Рабів-втікачів забирають бандити. Якщо вбити раба, це злочин, але якщо вбити бандита, можеш забрати те, те що він має при собі. Якщо не будете дуже добре підготовлені, то ймовірно, вас сильно обдурять при купівлі.
Тобто ніхто не купує речі у злодіїв по доброті душевній. Злодії, це щось нижче, ніж раби.
Точно нижче за Роксанну.
– Тоді шанси на втечу невеликі?
– Так. Тому, шукачі пригод частіше купують рабів.
– Гаразд.
Проблема в тому, що ви не можете створити загін, якщо не можете справді довіряти його учасникам. Я прибув з Японії і я самотній Я не знаю здорового глузду цього світу. Мені буде важко знайти надійних товаришів.
Чи можу я знайти якесь інше джерело існування, окрім походу до лабіринту?
Якщо я не куплю Роксанну, то можу залишитися наодинці, сам назавжди.
Ні, це не обов’язково має бути Роксанна. Але вона була гарною.
– Дівчина раніше - звіро-воїн. Вона буде вам у пригоді як членкиня загону.
Работорговець рекомендує Роксанну.
– Звіро-воїнка...
Як ви вже здогадалися, вона з племені людино-вовків. Звіро-воїн - це фах тільки для людей-вовків.
– Плем’я людино-вовків.
Роксанна була оцінена як ♀.
Ви коли-небудь купували рабів, пане.
– Ні. Не купував.
– Вона одна з найкращих дівчат, яких ми маємо на продаж, на наданий момент. Вона розумна, з гарним характером і ідеально підійде на роль вашої першої рабині. Крім того, вона звіро-воїнка з племен перевертнів. Той факт, що вона перевертень, є ще однією причиною, чому ми можемо рекомендувати її нашим клієнтам.
Работорговець продовжував тиснути.
Не добре. Має бути якийсь недолік. Не піддавайся розмовам торговця.
Ні. Роксанна чудова. В цьому не має нічого поганого. Так бути не може.
– Чому ви рекомендуєте людину-вовка?
– Ви чули, що ельфи мають довгу тривалість життя?
– Так.
Таке часто буває. Це все ще правда цього світу?
– Це міська легенда.
– Е?
– Ельфи, люди та звіролюди мають однакову тривалість життя. Вважається, що ельфи мають довшу тривалість життя, тому що більшість ельфів молоді.
– Правда?
Ельфійці яку я бачив у місті, було тринадцять сім років, відповідно до оцінки, але виглядала вона на двадцять.
У Роксанни красивіше обличчя. Хоча вона теж була досить гарна. Роксанна має більші груди.
– Люди та інші види мають різні моменти, коли вони старіють або можна помітити старіння. Наприклад, якщо ви поглянете на дворічну і восьмирічну собаку, ви, ймовірно, не помітити, що восьмирічна собака постаріла.
– Дійсно.
– Коли звіролюд досягає шістдесяти-сімдесяти, для людського ока стає помітно, що він постарів, але в сорок-п’ятдесят вони все ще залишаються молодими. Як людино-вовк, вона завжди залишатиметься молодою і красивою в очах наших клієнтів людей.
– Зрозуміло.
Роксанна також залишається молода? Роксанна на рік молодша за мене.
Чи я в п’ятдесят один виглядатиму молодим для п’ятдесятирічної Роксанни?
– Крім того, з погляду клієнта, приналежність до нелюдського виду має ще одну перевагу.
– Що ж це?
– Люди не можуть мати дітей від жінок інших рас.
– Це...
Чи означає це, що можна робити все що заманеться? Не можу уявити, що в цьому світі існує Кондо Мусаші13.
Роксанно... Не-нестерпно.
– Звісно, вона не займана.
Правда? Роксанна, так.
– Незаймана рабиня має іншу цінність?
– Незаймана вільна від хвороб. У цьому місті є борделі й подібне, але ми не рекомендуємо нашим гостям ходити туди.
Мені докорили. Чи є в цьому світі венеричні захворювання.
Звичайно антибактеріальних немає. Доведеться припинити розслідування.
– Зрозумів.
Крім того, вона рабиня яка погодиться стати секс-рабинею.
– Що?
Роксанна - секс-рабиня
– У її випадку, вона погодилася бути нічною компаньйонкою господаря.
– ...Хм.
То це означає.
Я не міг не уявити Роксанну в позі черепахи
Це просто чарівно.
– Звичайно, на практиці немає різниці, якою саме рабинею є молода жінка.
– Гадаю, що так.
Добре.
Навіть у цьому світі, здається, якщо ти купуєш молоду рабиню, то маєш лише одну мету.
Не тільки я дивний.
– Але гадаю, що це має сенс у випадку з кимось, на зразок вас.
– Чому?
– Наш гість, мабуть, має, якісь психічні конфлікти щодо поводження з рабинями.
Я не маю жодних конфліктів щодо поводження з Роксанною, але вважати її рабинею тонка річ.
Ідея змусити людину робити те що ти кажеш, за допомогою грошей.
– Ну так.
Так часто буває з молодими людьми, які вперше заводять раба. І деякі раби цим користуються. Деякі рабині не дозволяють використовувати своє тіло тривалий час, демонструючи кокетливе ставлення. Якщо вона з самого початку погодиться бути секс-рабинею, цього не станеться.
– Зрозуміло.
– І останнє, вона вміє говорити брахімською.
– Коли ви так кажете.
Мені сказали, будь ласка, і я відповів дякую. Я японець.
Я був шокований, коли побачив ці коливання. Це було дивовижно. Хотілося б побачити це знову.
– Ось чому я рекомендую її гостю.
Промова работорговця про продаж закінчилася.
Роксанна.
Вона безумовно красуня. Така, якої я ніколи не бачив особисто. Її темно-карі очі, які здавалося, засмоктують тебе в себе, були прекрасні.
Чи можна купити Роксанну?
Коли вона нахилилася переді мною, щоб поставити чашку, її груди захиталися. Ці груди в моєму розпорядженні?
По правді кажучи, я хочу їх. Хочу бути вільним. Хочу все це забрати. Без сумніву.
Я щасливий бути її власником.
Щасливий, але чесно кажучи, купівля раба трохи делікатна. Не знаю, чи правильно купувати раба.
Але якщо я її не куплю це зробить хтось інший. Як секс-рабиню звісно. Не можу цього допустити.
Я не хочу заперечувати існування рабства в цьому світі.
Не можливо змінити соціальну систему. Навіть на нашій планеті сьогодні, хоча офіційного рабства вже немає, все ще існують такі проблеми, як незаконна робота, торгівля органами та дитяча проституція. Я старшокласник на Землі, ніяк не можу розв’язувати проблеми в цьому іншому світі, які не можуть вирішити дорослі на Землі, які здавалися б, знають більше за мене.
Якби можна було зробити цей інший світ таким же багатим, як розвинені країни на Землі, рабство могло б зникнути, але навіть на Землі проблема бідності не вирішена, так що це те ж саме. Я не знаю принципів роботи комп’ютерів, літаків, чи сонячних панелей, не знаю, як їх виробляти.
У цьому світі, як і у першому селі, рабство пов’язане зі справедливістю. Кожен, хто робить щось погане потрапляє в рабство.
Не можна розв’язати всі проблеми, ліквідувавши лише рабство. Принаймні я розумію, чому потрібно будувати в’язниці.
Щоб будувати в’язниці, потрібні податки. Якщо хочеш підвищити податки, потрібно розвивати бюрократію, потрібна система освіти, щоб готувати бюрократів, а потім подумати, що буде робити розвинена бюрократія, список можна продовжувати й продовжувати. Не знаю, які ще є зв’язки.
Я не маю наміру ставати соціальним реформатором чи заперечувати рабство в цьому, іншому світі.
Але чи дозволило б мені це купити рабів?
Втім, я вже продав раба.
Роксанна.
Я пам’ятаю те гарне обличчя.
Ви б хотіли купити Роксанну?
Так
Ні
Ні, ні, ні.
Ви б хотіли купити Роксанну?
Так
Ні
Звичайно, не можна обрати «ні».
Курсор застряг на «так». Він залишається замороженим.
Ви б хотіли купити Роксанну?
Так
Ні
Просто подумаймо про це.
Ні пані Тілліх, ні прекрасна лицарка не звертали на мене увагу. Зі мною не трапляється таких пікантних історій, які трапляються лише з красивими чоловіками. Що ж так воно і є.
– Чи не дорогою буде секс-рабиня.
Запитав я работорговця, за принципом найменшого опору.
– Ні. Це майже те саме.
– Чому?
Якщо подумати про це логічно, хіба секс-рабиня не буде дорожчою.
– Є ринкова ціна. Якщо це молода жінка, то незалежно від того, секс-рабиня вона чи ні, різниці в обов’язках практично не має. Якщо ви хочете ту саму роботу, то і ціна встановлена на тому самому місці.
– Хочете сказати, що молоді рабині, які не є секс-рабинями, виконують ту саму роботу, що й секс-рабині?
Работорговець виразно кивнув і продовжив говорити.
– З погляду боєздатності та здатності виконувати роботу, чоловіки, ймовірно, не поступаються жінкам, а то й перевершують їх. Однак ціна продажу дорослого працездатного раба-чоловіка становить близько сто двадцяти тисяч нар. Молода жінка ж може подвоїти цю суму, а залежно від її вроди, ціна може зрости ще більше. Ось як це працює.
Якби їх використовували лише для роботи, не було б великої різниці в ціні між рабами та рабинями.
Однак у реальності ціна на молодих, красивих рабинь вища. Звичайно, це тому, що на них є великий попит. На що такий попит і говорити не треба. Ви ж не купуєте рабиню, щоб виставити на вітрину.
Секс-раби та не секс - призначенні для одного й того ж. Якщо це та, то і ціна має бути однаковою.
Розповідь работорговця підходила все ближче і ближче до суті справи.
Напевно, якщо захочеш почути ще щось, треба буде встановити той пункт. Поставити його - означає визнати, що її купую.
Але це не означає, що я вирішив не купувати. Я не можу продовжувати не встановивши його.
Я, подумки, сказав собі переналаштування персонажа.
Ставлю галочку біля пункту «Переговори про знижку. Переговори по знижку змінилися на знижку в тридцять відсотків. Відома мені закономірність.
Прибираю збільшення ціни покупки в тридцять відсотків та отримую знижку тридцять відсотків. Навичка знижки, як і підвищення закупівельної ціни, пройшла шість етапів, закінчившись знижкою у тридцять відсотків і літери побіліли.
– Чи не буде вона дорогою?
– Так...
Обличчя работорговця розпливалося в усмішці. Помітив, що я зацікавлений у покупці.
– Хм.
– Поточна ціна становить близько шістсот тисяч нар. Оскільки я рекомендую її, включаючи вбрання, яке ви бачили, я продам вам за чотириста двадцять дві тисячі вісімсот нар.
З ентузіазмом оголосив работорговець.
При цих словах я глибоко зітхнув.
Чотириста двадцять тисяч нар? Це не та ціна, яку я можу собі дозволити.
Якби це була ціна, яку я міг би собі дозволити, я можливо, схопився за неї. Я б скористався нагодою. Безумовно скористався б нагодою. Як можна не скористатися нагодою.
Каштанові очі Роксанни чарують. Воно того варте.
Але я маю лише тридцять три золоті монети. Незалежно від етики чи моїх почуттів. Не можна віддати того, чого не маєш.
– На жаль, я не можу собі цього дозволити.
– Правда?
Работорговець відповів так, ніби йому не було дуже шкода.
Мені справді дуже шкода.
– Нічого не вдієш.
– Тоді чому б вам не подивитися на інших рабів в нашому закладі.
Зрозуміло.
Виверт, щоб спочатку показати найкращих жінок, аби людина купилася, а потім продати їй дешевих потворних.
У розважальних закладах для дорослих, де, як кажуть, працюють AV-актриси14, залучають клієнтів, використовуючи імена AV-айдолів і коли вони бронюють номер і приходять до закладу, їм кажуть що та раптом стала не доступна і віддають бронь іншій жінці. Я ніколи не був в секс закладі, але читав про цей трюк в інтернеті.
Це схоже приймання. Але в цьому випадку мене не обманули.
Просто я не зміг її купити.
Добре. Підіграю.
– Це теж добре.
– Щиро дякую.
Работорговець схилив голову і веде мене в іншу частину будівлі.
Ми пройшли в дальній кінець будівлі й підіймаємося сходами на третій поверх. Це вузькі та круті сходи.
– Ласкаво просимо.
На третьому поверсі була стара жінка.
Перед сходами лише невеликий майданчик з двома дверима, по два боки.
– Вишукуйте їх.
– Слухаюсь.
Тітка відчинила двері ліворуч своїм ключем і зникає в підсобці.
– Третій поверх зарезервований для рабинь. В основному, всіма справами на поверсі займаються працівниці.
– Зрозуміло.
Вони також перевіряють на цноту.
Стоячи пояснив работорговець. Тобто чоловікам не дозволяють це робити.
З сусідньої кімнати долинув голос старої жінки.
Зрештою шум стих, і жінка повернулася.
– Ми готові вас прийняти, пане.
– Шановний клієнт, будь ласка, сюди.
Работорговець провів мене до кімнати.
У кімнаті, пліч-о-пліч, вишукувалося багато жінок. Вони не виглядають особливо смердючими, одягненими в лахміття худими та такими, що недоїдають.
Що ж, вони товар. З ними треба поводитися добре.
– Дівчата.
– Так. Будь ласка, пройдіть в кінець і подивіться.
– Гаразд.
Я проходжу перед рабинями, розглядаючи їх одну за одною.
Я думав, що коли тобі показують рабинь, вони їх роздягають до гола, але, мабуть, це не так.
Це тому, що я не наважився їх купити?
Я нервуюся, тому що рабині також дивляться на мене. Але я не соромлюся.
Вірніше, вони хоч і дивилися на мене, але дивилися неуважно.
Хіба так дивляться на потенційного господаря раби, яких купують? Я кинув своє життя, точніше, кинув все.
Ви знаєте, що означає купити раба.
Навіть ці дівчата воліли б, щоб їх купив трохи кращий господар. Я не прошу дивитися блискучими очима, але хоча б трохи більше було б непогано.
– Тут ми також забезпечуємо правильне харчування. Бо вони продукт. Це набагато краще місце, ніж те, де дівчата були раніше.
Работорговець, мабуть, відчуваючи мій сумнів, пояснив з-за моєї спини.
– Зрозуміло.
То це місце не таке вже незручне? Ну, тут немає ніякої роботи.
Вони воліють залишитися тут назавжди, ніж бути проданими в рабство.
Перша дівчина дивилася вперед невмотивованим поглядом. Їй на мене начхати.
Наступна жінка абсолютно розлючена. Зазвичай я б не думав купувати її.
– Я намагався розповісти їм, що означає бути непроданими. Вони, здається, не розуміють.
– Хм.
Я теж не дуже хочу це розуміти.
Работорговець не радий, якщо вони просто їстимуть.
Якщо вони не продаються, вони спробують знизити ціну та перемістити їх в гірше місце. Можливо, це робота в шахті, важка, небезпечна й пов’язана з нещасними випадками.
Очі наступної дівчини не мертві, але структура обличчя. Наступна... ну ні. Ця наступна жінка не така вже й погана. Жінка двадцяти восьми років, селянка. Занадто староста.
Наступна дівчина теж трохи симпатична. Але без грудей.
Попереду ще одна мила дівчина. Ну, вона, мабуть, симпатична. Думаю вона симпатична, але.
Дійшов до кінця.
Звичайно, саме цього можна очікувати від молодої рабині. Там було кілька симпатичних дівчат. Можливо, вони непогані.
Якби я не побачив Роксанну.
Роксанна настільки вродлива, що ти неминуче бачиш їх неповноцінними, в порівнянні з нею.
Виверт работорговця провалився. Вони повинні показати потворну дівчину на початку, а красиву пізніше.
Повернувся в передню частину, ще раз оглядаючи дівча в шикуванні.
Виходимо з рабовласником з кімнати.
Зовні була Роксанна та ще одна жінка.
Мабуть, щойно повернулася зі служби. Вона все ще красива.
Роксанна схилила голову.
О, собачі вушка. Собачі вуха.
Вона переодяглася і зняла капелюх, тож я чітко бачу її характерні вуха.
Вони великі й висячі. Схожі на вуха золотого ретривера.
Якщо не придивлятися, їх важко розгледіти, бо вони сховані під волоссям.
– Що думаєте?
Запитав рабовласник.
– Якщо я вже дивлюся на неї. На жаль.
– Справді? Ви, здається, сподобалися нашому клієнту.
Работорговець звернувся до Роксанни.
– ...
Роксанна мовчки поглянула на мене.
Коли її очі зустрілися з моїми, вона схилила голову й відвела погляд. Вона виглядала схвильованою і спантеличеною.
Що зараз.
Це дуже мило.
Але що ж, неможливого не буває. Немає засобів. Людям важливо вміти здатися.
– Що скажете. Я можу почекати п’ять днів.
– Що?
– Ринок відбувається кожні п’ять днів. Тож я зачекаю наступного ринку через п’ять днів. На базарі можна продати речі, купити те що потрібно.
Работорговець сам продовжив розмову.
Це була хитрість, показати мені найкраще з найкращого, потім популярні речі, а потім змусити мене подумати, що перша розкішна річ все ж таки хороша?
Мене застали зненацька.
– А. Н-ні...
– Клієнт хоче вас, але йому трохи не вистачає наявних засобів і це терміново. Тому я почекаю п’ять днів, перш ніж підписати контракт.
Він також повідомив це Роксанні.
– Щиро дякую.
Схилилася Роксанна.
Що це за злагоджена гра? Відмовитися вже не можливо.
Здається, вона може бути у змові з работорговцем, але навіть так, це не так вже й погано. Я можу отримати таку красиву жінку.
По-перше, якщо Роксанна та работорговець були в змозі, як вони могли мене обдурити.
Работорговець заявляє, що вона незаймана. Вона, мабуть, не дивна дівчина, й було б важко продати її кільком клієнтам. Навіть якби я повернув її пізніше, якщо пояснення работорговця не було брехнею, якщо я помру, Роксанна теж помре.
Якщо і є якийсь шанс, то це змусити мене підготувати гроші, а потім вбити мене і пограбувати, перш ніж продати.
Якщо работорговець і Роксанна просто об’єдналися, щоб продати Роксанну, у мене не було б жодних проблем.
– Невпевнений, що можу це зробити.
– Якщо так станеться, мені просто доведеться знайти інше місце, куди її продати. Вона красуня. Ми знайдемо його досить скоро.
– За п’ять днів у неї буде новий покупець з кращими умовами.
Я намагався чинити опір.
– Це не те, про що ви повинні хвилюватися, пане.
– Чи не було б краще, якби вона знайшла кращого покупця?
– Я почекаю на вас, пане.
Е? Що це за ділова хватка. Чому ви намагаєтеся продати мені?
Роксанна поглянула на мене і посміхалася. З-поміж блискучих губ визирали білі зуби.
Красива.
Надзвичайно красива.
– Тоді переведіть її в кімнату проданих.
Наказав старій жінці работорговець.
Це геймсет.
– Так. Тоді сюди.
Тітка відвела Роксану сходами на протилежний бік від кімнати, де ми проводили оглядини.
– Так. Що ж, з нетерпінням чекаю початку роботи з вами.
Роксанна тричі вклонилася мені.
Собачі вушка тремтіли.
Хм.
Досить. Геймсет, чи щось інше.
– Ходімо?
Работорговець почав спускатися сходами.
– Я справді невпевнений, що зможу знайти кошти.
Слідую за работорговцем вниз по сходах.
– Цього не станеться. Чув, що ви перемогли бандитів. Тоді ви, мабуть, заробили двісті чи триста тисяч нар, тільки за вчора і сьогодні.
Здається, работорговець досить точно оцінив мій гаманець.
Цікаво, чи ціна в чотириста двадцять дві тисячі також ґрунтується на цій оцінці? Навіть якщо це так, якщо це єдиний у своєму роді товар, у вас немає іншого вибору, окрім як прийняти ціну, яку просить інша сторона.
Але є речі, про які работорговець не знає.
До позаторішнього дня у мене не було й одного нар, грошей цього світу.
– Навіть з урахуванням цього, їх недостатньо.
– Впевнений що у вас все буде гаразд.
Звідки ця впевненість?
Я пішов за роботодавцем до кімнати, з якої нещодавно вийшов.
Наразі я можу зробити гроші в цьому світі двома способами.
Один - просто залишатися в підземеллі.
Якщо речі, що випадають, можна продати по сто нар за штуку, то якщо я збиратиму по двісті за день, то зможу заробити дві золоті монети. Це сто тисяч за п’ять днів. Чесно кажучи це не легко.
Кролячі шкурки коштують десять нар, а сто нар за штуку - це оптимістична цифра.
Я навіть не знаю, чи зможу вполювати двісті тварин за день. Хоча я не знаю, чи полювання на дві сотні монстрів призведе до випадіння такої ж кількості предметів. Монастир, на яких я полював досі, залишали по одному предмету, але не всі вони однакові.
Якщо це сильний монстр, то предмет, який він скидає, ймовірно, матиме рідкісну цінність, але не знаю, чи зможу впоратися з таким сильним монстром.
Інший варіант - вбити бандитів і отримати винагороду.
Винагорода за двох бандитів сто шістдесят тисяч, тож я зможу заробити трохи більше ніж половину. Звідси походить впевненість работорговця.
Є психічний опір.
Коли бився в селі, думав, що це гра і мав право на самозахист. Як що до ідеї вбивати людей за гроші, навіть якщо не обов’язково зводити кінці з кінцями? Існує також питання, чи зможу знайти бандитів за п’ять днів.
Окрім цих двох, я можу думати про такі заходи, як використання знань про землю, використання оцінки, або примноження грошей, які маю, але я не можу придумати конкретного способу, як це зробити.
Можливо, щось і є, але в короткостроковій перспективі це буде складно.
– Чув, що ви побили бандитів. У вас, напевно, є хороша зброя. У місті будуть торговці зброєю.
Щойно я сів на диван у кімнаті, сказав мені работорговець.
Дюрандаль. Чи був Дюрандаль основою впевненості работорговця.
Дійсно якщо продати Дюрандаль, то можна було б отримати більше як сто тисяч нар.
Мідні мечі, які використовували селяни, були недостатньо потужними, щоб знищити бандитів. Работорговець знав, що я маю добру зброю.
Коли я вперше прийшов сюди, у мене був лише мідний меч, але тепер на моєму поясі висить ще і ятаган. Можна було б подумати, що я колекціоную мечі.
Страшний розрахунок работорговця. Якби я об’єднав винагороду від сільського голови, з грошами від продажу Дюрандаля. То напевно, зміг би заробити близько чотирьохсот двадцяти нар.
Такою була мета?..
Але продати Дюрандаль, звісно, не можливо.
Втрата бонусів була б дуже болючою. Проблема в тому, що більше ніколи не зможу ними скористатися.
Якщо отримати Роксанну - це отримати все, то втратити Дюрандаль - це втратити все. Навіть якщо вдало отримати Роксанну, що робити зі своїм життям після цього? Воно б не почалося без Дюрандаля.
Без Дюрандаля, Роксанна була б в біді.
Кім того, як тільки про нього стане загально відомо, швидше за все, буде ретельна перевірка на предмет походження і згодом я стану мішенню для переслідування. Навіть якби було таке місце, як ломбард, де можна було б укласти угоду про зворотний викуп, краще було б не закладати Дюрандаль.
– Якщо я піду в лабіринт, чи зможу заробити гроші?
Необхідно шукати інші способи. Спробую зібрати інформацію, не викликаючи підозр.
Перший варіант - лабіринт.
– Так, є. Небагато, але гарантовано можна забрити гроші. Залежно від здібностей і везіння, можна навіть розбагатіти.
Залежить від здібностей і везіння?
Ну, думаю, це правда. Поки їх не надто багато, заробляти на звичайних предметах, що випали. все ще важко.
– Швидко розбагатіти.
– Гадаю, що це буде складно, за короткий проміжок часу.
Проблема в тому, що у вас є лише п’ять днів.
– Чи може гільдія купити предмети?
– У місті є гільдія дослідників і гільдія шукачів пригод. Гільдія дослідників - це друга будівля праворуч, через дорогу від головної дороги. Гільдія шукачів пригод розташована на західній стороні, навпроти центру міста. Вони не в добрих стосунках з гільдією дослідників.
Гільдії шукачів пригод і дослідників не ладнають між собою. Чи існує фах під назвою дослідник?
– Чи є спосіб отримати винагороду за розшук?
– Я б не радив, але можна заробити грошей.
– Це погано?
– Так, є. До прикладу, гільдія мисливців за головами є лише в імперській столиці.
– Мисливці за головами...
І є такий фах?
Я зосередився на налаштуванні фаху. Я став бандитом, коли вкрав речі, і героєм, коли врятував село. Тоді, можливо, коли я отримав винагороду.
Думав я, але нічого не було. Чи треба вступити до гільдії?
– Кажуть, щоб стати мисливцем за головами, треба мати величезний досвід воїна.
– Зрозуміло.
Цікаво, чи є якась вимога для отримання фаху. Воїн десятого рівня, наприклад
– Навіть маючи всю цю силу, ви не можете захистити все. Для бандитів, мисливці за головами - це люди, яких вони хочуть усунути за будь-яку ціну. Навіть якщо створити гільдію мисливців за головами за межами імперської столиці, вона буде знищена в найкоротші терміни.
З погляду бандитів, мисливці за головами є ненависними противниками.
Якщо вони є такими супротивниками, природно вживатимуть всіх заходів для їх усунення. Або це може бути помста. Цікаво чи я в порядку, якщо вже вбив бандитів?
Якщо я зароблю занадто багато винагороди, чи можу я стати мішенню?
Здається, причина, чому вони не заохочують людей вбивати бандитів, полягає в тому, що вбивати людей - це огидно.
Хто вбиває, той буде вбитий. Це певно, поросте правило цього світу.
– Саме так і відбувається.. До того ж винагорода не дуже висока порівняно з небезпекою, якщо тільки її не призначив той, у кого родич загинув від рук бандита.
Чи може бути, що винагорода за бандитів, яких я розгромив у селі, була надзвичайно високою, саме тому?
Ні, работорговець точно підрахував мій дохід. Чи можливо, що вона не була особливою?
У будь-якому випадку, перемога, над бандитами була б крайнім заходом. Краще спочатку заробити гроші в лабіринті.
– Гаразд. І останнє, я хотів би залишитися в цьому місті на деякий час, чи є у вас якісь рекомендації щодо місць, де можна зупинитися? Це не повинно бути занадто дорого, але має бути безпечно і де я зміг би спокійно відпочити.
– Корчма «Бейл» на південно-західній стороні кільця дороги в центрі міста - це заїжджий двір, яким керує гільдія корчмарів.
– Піду туди.
Не знаю, що таке гільдія корчмарів, але якщо нею корчмою керує гільдія, то там має бути безпечно.
Я підвився.
План визначено, тож я не маю тут жодних справ.
– Чекатимемо на вас через п’ять днів.
Работорговець провів мене, і я вийшов з будівлі.