Мені подобаються ігри жахів. Якби ви мене запитали, чи подобається мені гострі відчуття від того, що мене переслідує щось гротескне, я б сказав, що так.
Мене ніколи не переслідував справжній монстр, але це як кататися на американських гірках. Бо боягузливі люди отримують шанс відчути смерть. Я зміг відчути це захоплення від ігор жахів.
Радість виживання та таємниці, приховані в жахах, спокушають мене, тому я завжди повертаюся до таких ігор.
Але це...
Це вже забагато.
Слабкий звук цвіркунів лоскоче мої вуха. Занедбана кімната, пил танцює в повітрі. Старі, скрипучі дерев'яні дошки. Антикварні меблі, схожі на щось зі старого вестерну жахів.
Я впевнений. Це той підозрілий особняк за школою з гри жахів [Клуб розслідувань таємниць ~Літній нічний кошмар~].
Так. Я в грі жахів.
–О, Боже мій! Хто ти? Ти тут, щоб пограти з Еллою?~
Прекрасна дівчина переді мною зараз: у неї світле волосся з пучками з обох боків і обидва прикрашені аксесуарами у формі червоних квіток. У неї світла біла шкіра, як у ляльки і вона дивилася на мене своїми рубіново-червоними очима.
Якби ви побачили її в реальному житті, ви б почули, як люди вигукують: «Вау!» І навіть її одяг – старомодна сукня в західному стилі. Ви могли б навіть подумати, чи не косплеїла вона якусь знаменитість.
Проблема в тому, що вона тримає ніж і розмовляє зі мною в дзеркалі.
–Чому ти нічого не кажеш~? Ти змушуєш мене почуватися погано~
Ця дитина – перший монстр, з яким ви зустрічаєтеся в [Клубі розслідувань таємниць], до якого належить головна героїня цієї гри. А вона [Елла в дзеркалі], лютий монстр, який, згідно з історією, вбиває одну людину в клубі з чотирьох осіб.
Посмішка Елли поступово твердне. Еллі подобається грати в хованки і їй подобається спостерігати, як її суперник помирає від страху. Якщо немає відповіді, вона злиться.
–Але я щойно зайшов в гру і не знаю, що робити!
Я не нахабний, це просто моє тіло заціпеніло від надзвичайного страху. Боже, чому ти влаштовуєш мені таке випробування? Я просто заснув вчора, граючи!
–Ну, та годі вже. Якщо я встромлю його ножем, він кровоточитиме. Містере! Давай пограємо в хованки з Еллою! Почнемо на рахунок три! Один...– вона каже милим голосом.
Цей особняк повний дзеркал. Іншими словами, я чудово знав, що де б я не сховався, я не зможу втекти від Елли, яка ходить між дзеркалами.
–Айн (один)... Цвай (два)...– Елла дивиться на мене, крутячи гострий ніж у руці. Вона була схожа на вовка, що полює на свою здобич.
У моїй голові промайнуло моє життя. Це було дуже звичайне життя.
В ньому немає нічого відмінного від інших. Таке життя, в якому ти народився, навчався, їв, грав, мандрував, чогось досяг або зазнавав невдачі. А. Звісно. Була принаймні одна річ, яка відрізняла його від інших.
Це те, що у мене жахливо невдала конституція. Від падіння рослин у горщиках з квартир, наступання на банан на вулиці до серйозного поранення або випадкового вступання в калюжу, де закоротило електрику.
Відтоді, як я мало не помер, я завжди жив обережно, прораховуючи всі нещастя, які могли б зі мною трапитися.
Це нагадало мені розмову з кимось.
[–Тобі справді не пощастило, ти ворог світу?
–Людей, яким пощастило менше, ніж мені, можна побачити, просто дивлячись документальні фільми по телебаченню. Могло бути й гірше.
–Ні. Це тому, що ти прийняв нещасні випадки, які траплялися на твоєму шляху, і вжив заходів, щоб їх вирішити. Якби це був хтось інший, він би став інвалідом.
–Це комплімент?
–Ну, якщо забрати цей момент, це крок назад.]
Так. Мені постійно траплялися невдачі, але я завжди намагався їх вирішити. Давай спробуй ще раз.
Я прийняв рішення.
Завдяки цьому тіло, яке досі було замороженим, поворухнулось.
–Га? Це!... Я передумала. Я пощаджу містера.
Коли я думав про те, щоб якось втекти, Елла подивилася на моє тіло і сказала: –Пощадити тебе?
–Ти кажеш... Ти збираєшся пощадити мене? – запитав я у відповідь, щоб перевірити, чи правильно почув.
–Так! Я пощаджу тебе. Якщо бути точною, я дозволю тобі жити в цьому дзеркалі!
–Що?
Раптом мій погляд змінився. Коли я отямився, я опинився в дзеркалі. За дзеркалом – моє власне відображення. Я не можу повірити, це...!
–К'я-ха-ха-ха! Вийшло! Успіх! Все, що мені потрібно було зробити, це перетягнути його до дзеркала! Містер трохи дивний. Я зробила це про всяк випадок, але це спрацювало!! К'я-ха-ха-ха!!!
Ми з Еллою помінялися тілами...? Елла може функціонувати лише в дзеркалах в особняку. Навіть на перший погляд, це занедбаний особняк, тож вона, мабуть, давно була замкнена.
Її не лише позбавили свободи, але якби особняк завалився, вона сама б загинула, тож вона, мабуть, тремтіла від тривоги. Отримати тіло було очевидним рішенням.
Тепер у Елли є тіло, про яке вона так мріяла. Тож, невже я буду тут назавжди замкнений?
–Поверни мене назад негайно!– закричав я.
–В жодному разі~! Хоча це не таке миле тіло, як у Елли, мені набридли дзеркала! Прощавай!
Так не може бути, недостатньо було просто увійти в гру, але ще й вкрали твоє тіло! Що мені робити? Я маю щось зробити...!
Елла біжить униз сходами. Було огидно бачити, як вона схвильовано стрибає та підстрибує. Однак, коли вона так бігла...
–Що?
Я попереджу вас заздалегідь, поки вам не набрид абсурд того, що тут сталося. Елла померла дуже безглуздо.
По-перше, Елла не була знайома зі своїм новим тілом. Зрештою, вона довго була заточена в дзеркалі. А сходи досить старі.
Чи можете ви приблизно здогадатися? Сходи обвалилися і Елла втратила рівновагу. Елла, яка не була знайома зі своїм новим тілом, ніяк не могла відновити рівновагу. Чи впала вона і померла? Ні. Найцікавіше сталося ось по якій причині: Моя невдала конституція. Це вплинуло на Еллу. Легка вібрація, спричинена падінням зі сходів на підлогу, змусила величезну люстру хитнутися в залі особняка.
–Ой... Боляче...
Після цього стеля з гуркотом обвалилася і вдарила Еллу, яка впала і відчувала біль. Це сталося менш ніж через хвилину після того, як моє тіло було вкрадено.
Незалежно від того, наскільки добре я приймаю та адаптуюся до ситуацій, знадобилося три хвилини, щоб зрозуміти, що сталося.
–Моє тіло!!!!!!! Якщо ти його крадеш, ти повинна добре до нього ставитися!!!
У безладному особняку було чути лише ледь чутний крик дівчини, яка колись була чоловіком.