Глава 55
На верхньому поверсі мангеттенського пентхауса дівчина в шортах і майке розтягнулася на дивані у вітальні, розмовляючи по мобільному телефону.
- Просто дай мені номер свого банківського рахунку...
Сказала вона, накручуючи локон своїх фіолетових волосся на палець.
Якщо б якийсь персонаж - драуґ, побачив обличчя дівчини, схожої на ельфійку, він би зауважив, що вона явно нагадувала його ігрового знайомого, певного лучника.
Звичайно, вона говорила з тим самим гравцем драуґром.
- Я дам тобі номер електронного гаманця, щоб ти відіслала мені гроші.
Вона думала, що він дурний? З номером банківського рахунку вона могла дізнатися про нього все. Мабуть, вона жартує...
- Тсч, обламав всі веселощі, - знову хіхнула вона, – я б не стала поширюватися про твою особистість. Знаєш, я могла б не приховувати твій номер телефону на відео якби все було так.
- Не варто говорити про це, стріляла. Я також допоміг тобі, у нас є домовленість.
- Це просто бізнес. Але хіба ти не хочеш побачити, хто ця гаряча дівчина з якою ти бачився тільки в грі? - запитала вона дражним голосом.
- Мені це не цікаво. Крім того, хіба ти не боїшся, що я можу бути маніяком-вбивцем?
- Хахаа. Але це вартує ризику. Тоді я могла б сказати, що зустріла загадкового містера Скелета. Навіть якщо врешті-решт помру від його рук."
- Ах, ось значить як. Але, мабуть, я залишуся таким же загадковим.
- Гаразд, скоро ти отримаєш свою частку. Але у мене питання, ти трохи пізніше зайдеш в гру, може бути зачистим ще одне підземелля разом?
- Хм, так, чому б і ні, я можу це зробити, до речі, де твоя точка відновлення?
- У Мелдіві в Північному Королівстві, - сказала вона.
- Хм, це досить далеко ... Я скажу тобі, де появлюся, коли сервер знову запрацює. І нікого не приводь з собою, мені не потрібно пояснювати, що станеться, якщо ти це зробиш ... - Послухуєш Дейв.
- Вау, це звучить як загроза. Не хвилюйся, мені зовсім не подобається думка про те, що в нашій групі буде хтось ще. - сказала вона, прямо перед тим, як повісити трубку
Дейв стояв у своїй маленькій квартирі, збентежено дивлячись на свій телефон. Він рідко розмовляв з дівчатами, крім того, він говорив до них тільки якщо це було необхідно по роботі, при закупці продуктів і т.д.
Він просто не розумів їх. Я не знав, що робити або як сказати навіть найпростіші речі. Його слова завжди були « неправими ». Він завжди помилявся.
Це була правда, про яку він забув після стількох років. Причиною цього стала психічна травмація в підлітковому віці.
Підприємництво Дейва до економічного статусу і відсутність формальної освіти вплинуло на його взаємодію з жінками. Його самооцінку.
Але з Lone Arrow на цей раз все було по-іншому. Він говорив ясно, з наміром. Він нічого не хотів від неї і не очікував чогось іншого, крім виконання ділової угоди, яка принесла їм однаковий привілей.
Коли вони зачищали підземелля разом, неважливо, ким була Lone Arrow. Вона могла б бути якимось старшим задротом з надлишковою вагою, гравцем зі підвалу своєї матері ... Ну, він не думав, що це так. Не почувши її голос по телефону.
У нього з'явилося прозріння про дівчат і про себе.
Він відповів на дзвінок і розмовляв з "дівчиною" так само, як він говорив із будь-яким зі своїх, за загальним визнанням, небагатьох друзів. Це було все одне й те ж... за винятком піддразів.
Що стосується того, щоб проходити з нею підземелля знову, йому подобалася ця ідея ... Тобі більше подобається, але треба бути обережним.
Просто тому, що після розмови він дещо зрозумів про відносини з жінками, це не означає, ніби він був досить дурним, щоб повністю довіряти комусь, хлопцеві чи дівчині, без вагомих підстав.
Тому він не збирався давати їй своє ігрове місце
Дейв піднявся зі стільця, приховуючи повертаючись до своєї крихітної ванної кімнати, і швидко прийняв душ. Потім він приготував хороший сніданок або принаймні те, що вважав хорошим сніданком: тост з маслом і чашкою розчинної кави.
Його телефон вібрував, і прийшло повідомлення. На екрані телефону висвітлювалися повідомлення, що на його електронний гаманець прийшло 250 доларів.
- О, класно.
- Мені все ще потрібно набагато більше. Лут, який випав з монстрів, ймовірно не допоможе мені зберегти стан. Можливо, якщо я продам деякі речі з магазину Вкладу, які ніде більше не доступні, то можу заробити непогані гроші. Особливо, якщо я сам буду їх продавати.
Дейв вийшов з дому і повільно йшов вулицями, щоб трохи очистити свій розум. Дейв зрозумів, наскільки порожнім було його життя без роботи або гри.
Він думав про багато іншого. Особливо про двох хлопців з лікарні, Бодібілдера і Винесим двері з ніг.
Якби він не допоміг жінці в машині ...
Але цей шанс зіграти в гру, можливо, змінив його життя на краще, навіть якщо його теперішня ситуація була не найкращою, і його майбутнє було невизначеним.
Дейв помахав стару леді Клементіні, яка відкривала свою крамницю.
- Доброго ранку, Дейве. Тобі варто приодеться, хлопче. Дівчата люблять стильних хлопців. Але не одягайся модно, ти ж не хочеш, щоб тебе називали жінкою. Хе-хе-х-Х, - кричала вона, відкриваючи лавку.
Дейв носив одні й ті ж джинси щодня, змінюючи тільки сорочки.
Дейв втомився посміхнувся їй.
- Молодий чоловік, ти повинен почати шукати роботу, я чула, що де-небудь шукають молодих хлопців ..."
Він поспішно перервав її:
- О, місіс Клементіна, я вже знайшов роботу в Інтернеті.
Сподіваючись покласти край її благим намірам.
Вона була гарною людиною, але іноді вона ставала надто люб'язною і занадто фамільярною, що викликало в Дейва занепокоєння.
Для Дейва, що був відлюдником, і взагалі необ'єднаним хлопцем, особисті розмови з іншими були незручними та обтяжливими. Винятком був Ральф, друг дитинства Дейва.
- Ну, тоді добре працюй! І поміняй свій одяг, купи що-небудь красивіше, перш ніж почати працювати, - сказала вона, вказуючи вгору і вниз на його зношений одяг.
Я зроблю це, - сказав він, почуючи голову, що увійшло у звичку, коли йому незручно.
- Отже, що сьогодні продається місіс Клементіна? І дивлячись на апельсини, він почув своє ім'я.
- Привіт! Дейве?
Це був жіночий голос.
Серце Дейва неслося, його обличчя втратило будь-який вираз. Він неохоче повернувся, побачивши, як вона виживає дивиться на нього, тримаючись за руку з якимось чуваком.
Вона була привабливою, з довгими прямим темним волоссям і, здавалося б, теплими очима. Вона була в спідниці та шовковій блузці, а також на високих підборах і носила дорогі сумочки.
Людина, з якою вона був, була у віці тридцяти, високий і стрункий. Його поведінка і дорогий діловий костюм нагадали про самовдоволення « майстрів всесвіту», що походить від інвестиційних банкірів та корпоративних керівників.
- Ханна, пробурмотів Дейв.
Що з тобою сталося?
Місіс Клементіна почала щось говорити, але Дейв похитав головою і повернувся, щоб піти.
- Эй! Почекай. Чому ти йдеш? - сказала вона, догоня Дейва і поклав руку йому на плече.
Дейве, прибираючи руку.
- Гей, слідуй за манерами, малюк. Це моя наречена, не будь дурнем.
Вставив у розмову свої дві копійки багатий хлопець.
- Я не хочу говорити з тобою, Ганно. Або з твоїм нареченим, - пробурмотів Дейв.
- Давай, Дейве, ми так давно не бачили один одного. Чому ти так робиш?
- Я вже казав тобі, я не хочу з тобою розмовляти.
- Що ж, схоже, ти поспішаєш. Про всяк випадок, якщо ти не знаєш, через три місяці буде зустріч випускників середньої школи.
- Я чув. Мене це не цікавить.
Він дійсно не цікавився цим.
Анна зітхнула.
У будь-якому випадку, тобі не варто надто турбуватися. Мені пощастило, що я зустрілася з тобою тут. І знаєш, ти міг би спробувати бути більш привітним, - додала вона.
- Але схоже, що тобі все також не щастить. Як ти збираєшся виконати обіцянку?
І вона повернулася, щоб піти.
Хлопець в костюмі кинув Дейва презирливим поглядом і пішов за нею.
Дейв почув, що вона сказала про « обіди » і про те, як вона каже, ніби це лише слова дитини.
Дейв відчув головний біль і вирішив повернутися додому.
Він похитав головою і поплював назад в свою квартиру, хоча ж тільки вийшов прогулятися ...
https://literna.net/uk/books/544-postanovi-lehioni-ne-pozhiti