Пролог
Дейв був 20-річним хлопцем, який провів більшість свого життя просто намагаючись вижити. Його батько зник, коли він був ще юнаком, а мати спала до смерті у віці 15 років. По правді кажучи, у нього було гівняне дитинство, та і доросле життя не краще. Дейв, працюючи на роботі з усіх сил, старався вижити. Він був одним із багатьох людей, які не мали ліпшого життя. Але Дейв знав, що якби він піддався таким обставинам, то нічим би не відрізнявся від інших невдах. Дейв ніколи не намагався знайти простішого, коротшого шляху в житті. Хоча в молодості він сильно настраждався, все ще намагався бути хорошою людиною і стати навіть трохи кращою. Нехай він і не людина справжньої чесноти, але також не чоловік правдивого зла. Він завжди намагався чинити добро, виконуючи його волю. Якщо він не зміг поліпшити своє власне життя, то хотів принаймні спробувати допомогти іншим нужденним. Однак його чеснота і стала причиною трагедії.
Дейв жив у місті Мойя, що знаходиться в Пенсільванії і близько 120 миль від Нью-Йорка. У цей день Дейв працював на автозаправній станції, яка була на головній дорозі перед містом. Прямо перед станцією був крутий обвали, що було досить небезпечно, оскільки на ньому вже не раз траплялися нещасні випадки. Біля скелі проходила крива дорога, на якій висіло багато знаків і попереджалося людей про небезпеку. Але навіть попереджені люди можуть померти там. І сьогодні відбувся подібний випадок.
Розкішний спортивний автомобіль мчав по дорозі, прямо біля качеса. Дейв саме цього разу йшов мимо. Дейв миттєво підняв руки, намагаючись попередити водія, щоб він сповільнився, але його дії були проігноровані і через кілька хвилин почувся звук зіткнення. Дейв біг так, ніби це залежало від його життя, що він підбіг і спробував ближче поглянути. Через місто, дорога була безлюдною і рідко коли можна було зустріти людей або машини. Отже, цього разу був єдиний Дейв і він мав обов'язок допомогти тому, хто потрапив у ДТП. Хоч обмежувальний бар'єр і був пробитий, він все-таки зміг зупинити машину, але весь перед авто був зметений як консервна банка і висів над прірвою. З капота валив дим, і автомобіль виглядав так, ніби він може вибухнути й впасти за будь-яку секунду. Дівчину Дейва прихопило, коли він побачив пошкодження... Очищення цієї машини обійдеться дуже дорого... Він спробував відкрити вхідні двері, але смикнув її зрозумів, що двері заклинило. Він запаникував на мить, але відразу схопив камінь, розбив заднє вікно автомобіля і відкрив його зсередини. Він не встиг пролізти всередину і відчув запах алкоголю... Побачивши, хто був за кермом, він помітив, що це не тіло чоловіка. Там була жінка, її макіяж похапцем по обличчю, ніби до аварії вона плакала. На жаль, вона була без свідомості. Він спробував витягнути жінку, але відчув, що машина повільно нахиляється. Він поспішно відстежив ремінь безпеки і схопив її. Тепер єдиний спосіб для них вийти з машини - це той самий метод, яким він увійшов, обидві передні двері були заблоковані обмежальним бар'єром. Акуратно підхопивши дівчину, Дейв виштовхнув її за межі машини, але до того, як він сам зміг вийти, автомобіль сильно нахилився вперед і бар'єр, не виконавши ваги автомобіля, зламався. Більше нічого не стримувало машину, і вона зірвалася вниз. Він врятував дівчину... Але за те, що він вирвав чиюсь душу з лап смерті, він повинен віддати свою.
***
Прокинувшись трохи пізніше, Дейв опинився в дивному ліжку. Він спробував поворухнутися, але не зміг зсунутись. Повертаючи голову праворуч, він побачив, що на його правій руці був гіпс.
- Докторе! Він прокинувся! - Покликала медсестра, яка щойно увійшла в кімнату.
- Де я? - запитав Дейв. Медсестра підійшла і стала дивитися показання на моніторах, потім розвернулась і відповіла Дейву.
- Ви в приватному інституті охорони здоров'я Рамбальді. Ви щасливець, молодий чоловік. Аварія повинна була вбити вас, - сказала вона. - Аварія? Ах, я пам'ятаю ... Там була жінка. Що з нею сталося? Вона в порядку? - запитав Дейв.
- Жінка? Сер, ви були одні в той день. Нам сказали, що ви впали з скелі в стані алкогольного сп’яніння. Сер, я думаю, що падіння якось пошкодило ваші спогади, - сказала вона
Дейв запитав, хоч недавно вийшов з коми, але все одно пам'ятав, що сталося. Він був упевнений, що врятував жінку. Але вони думають, що Дейв був тим, хто вів цю машину. Дивно... –
Христина! - сказав чоловік, що був одягнений в білий халат. Він виглядав як лікар, чоловік середніх років, що дивився на нього глибоким поглядом.
- Будь ласка, залиште нас, - сказав він, після чого медсестра відразу кивнула і пішла.
- Пане Дейве. Будь ласка, забудьте про те, що сказала ця жінка, тут є хтось, хто хоче поговорити з вами... Це стосується вашого інциденту, - сказав лікар.
Відразу після того, як він промовив слова, увійшли двоє чоловіків в чорному. Вони виглядали як ті люди з ФБР, які зустрічаються в кіно ... Охоронці?
- Доктор Гендрікс, будь ласка, залиш нас, - найсуворіший з двох взяв стілець, і сів поруч з Дейвом. Інший залишився біля дверей, дивлячись на сцену, що розверталася перед ним.
Чоловік, що присів поруч з Дейвом, був схожий на хлопця в середині тридцятих років, він був у гарній формі, у нього був грубий голос і серйозний вираз обличчя.
- Мистер Растер... Ви врятували когось дуже впливового ... добрословно не варто говорити про причетність цього чоловіка до тієї аварії... Ви розумієте, що я намагаюся до вас донести? - з цими словами, все в свідомості Дейва кленуло ... він зрозумів, що ці хлопці хотіли приховати інцидент, посперечивши все на Дейва.
- Чому я не повинен говорити про це? Дейв сказав: "Я врятував цю дівчину, і мало поранень я ще буду нести відповідальність за аварію? Вам не здається, що це несправедливо, вам не видається, ніби це безглуздо! - Сказав Дейв зі злістю.
- Заспокойтеся, пане Дейве, ми про все подбали. Єдине, що залишилося, це ваші травми ... Ті, яких ми не можемо зцілити і які неможливо вилікувати. Тим не менш, ми готові компенсувати вам як ваші травми, так і ваше мовчання з цього питання. А як щодо цього? 20 000 $ буде віддане вам як компенсацію за ваші травми, а оплата лікарняних рахунків буде на нас. Це триватиме доти, доки ви не знайдете іншої роботи. Але знаєте... - Сказав чоловік, доставаючи через пазухи пістолет: - Зготуйте, інакше, думаю ви розумієте, що може відбутися? - Встаючи сказав він.
Обличчя другого чоловіка б'ється, коли він почув слова грубого чоловіка, що погрожував Дейву. Та Дейв навіть не помітив цього, бо відчув лють, побачивши пістолет на талії грубого чоловіка Дейва нічого зробити в такій ситуації... Це було водночас принизливо і розчаровано, але що може зробити поранений чоловік проти пістолета? Якщо б цей чоловік хотів забрати його життя, він мав би просто поворухнути пальцем і Дейв помре. У них є влада, яка дозволяла їм не підкорятися законам... Однак, для нього було найгірше, що його змусили дотримуватися їхніх правил. Якщо він не погодиться, то може навіть померти.
Він був вдячний за суму грошей, яку він отримає після поранення, зазвичай хтось з влади навіть не потруївся б дати йому що-небудь. Однак цих грошей вистачить лише на кілька місяців. Це ні в якому разі не достатньо для того, щоб він жив протягом тривалого часу. Його травма важка і з цією травми знайти роботу майже неможливо.
Задушений люттю і нездатністю щось зробити, щоб змінити сьогоднішню ситуацію, Дейв відчував велику несправедливість, яка ображала його. Але що він може зробити? Нічого. Принаймні зараз... Коли двоє чоловіків пішли, худорлявий чоловік повернувся і звернувся до іншого.
- Бос ясно сказав, що ти повинен дати йому двісті тисяч, чому ти дав йому таку мізерну суму? Зрештою, він врятував дочку боса.
- Ах, не турбуйся про це, він просто дитина. Ці гроші йому буде достатньо, та й до того ж, хіба він посмів би скаржитися, побачивши пістолет? - Рухаючись вперед, сказав чоловік з жахливою посмішкою на обличчі.
Людина, що тужила, могла лише зітхати і сказати: "Якщо щось піде не так, ти будеш нести відповідальність...
Потім вони пішли, залишивши Дейва наодинці з собою...
https://literna.net/uk/books/544-postanovi-lehioni-ne-pozhiti