Через три дні Ґу Яньджи об'єднала увесь Нефрит у цьому просторі, який тепер був більш ніж у десять разів більшим, ніж раніше.
Запакувавши все, що вони могли забрати з вілли, Ґу Яньджи та Сон Джао востаннє глянули на місце, яке приховувало всі їхні дитячі спогади і пішли.
«Ходімо, далі нам потрібно знайти Янь Ліня. Він уже купив багато речей», –вийшовши з вілли, вони одразу ж попрямували до аеропорту.
Три дні тому Ґу Яньлінь покинув віллу, подорожуючи по всій країні, щоб зробити покупки. Скрізь, куди він йшов, Ґу Яньлінь спочатку орендував великий склад, потім йшов на ринок і робив оптові замовлення, просячи продавців доставити товари на склад. Тепер Ґу Яньджи та Сон Джао прямували, щоб забрати ці товари зі складів.
Після півмісяця бігання країною, на 20-й день після відродження, Ґу Яньджи повернулася до міста C.
Їжа в її просторі була вже майже повністю заповнена.
Як тільки простір став достатньо великим, троє з них запаслися не лише основними продуктами, такими як рис, борошно, зерно та олія, але й овочами, фруктами та приправами.
У кожному місті вони також купували велику кількість особливих делікатесів цього міста.
Тепер їжі в просторі вистачало на кілька сотень років – її було надзвичайно багато.
Більше того, в кожному місті, яке вони відвідували, троє також запасалися великою кількістю питної води. Після настання нестерпної спеки водні ресурси ставали дефіцитними, а державні запаси питної води дедалі більше зменшувалися. Багато людей іноді днями залишалися без краплі води, помираючи від спраги.
Крім того, вони запаслися різним одягом, взуттям, засобами догляду за шкірою, масками для обличчя, гігієнічними засобами, різними ліками та іншими предметами першої необхідності.
На фабриці в місті А, яка виробляла засоби планування сім'ї, Сон Джао замовив цілий склад різноманітних контрацептивів.
Коли Сон Джао таємничим чином сказав Ґу Яньджи забрати товар, Ґу Яньджи почервоніла від сорому та кілька разів вдарила Сон Джао. Тим не менш, вона все ще червоніла, коли заносила товари в свій простір.
Незважаючи на своє збентеження, Ґу Яньджи в глибині душі чітко розуміла, що вони з Сон Джао вже визнали одне одного. Хоча вони ще не пройшли весь шлях, вони зробили практично все, що роблять пари, як доречне, так і недоречне.
Щоразу, коли вони наближалися до цього останнього кроку, Сон Джао силоміць стримувався, бажаючи залишити найпрекрасніший момент на день весілля.
Однак, пройти весь шлях було лише питанням часу, а засоби планування сім'ї були надзвичайно важливими, оскільки вагітність у канібальських умовах апокаліпсису була б небезпечною як для матері, так і для дитини.
Хоча вони троє купили багато речей, оскільки їхні покупки були розподілені по містах країни, сума на місто не здавалася надмірною і не привертала уваги.
Ось чому вони зробили це саме так – з таким розвиненим Інтернетом, якщо вони привернуть увагу інших і опиняться в мережі, це буде недобре. Чим більше людей впізнає їх, коли настане апокаліпсис, тим більшою буде небезпека для них.
Утрьох вони повернулися до міста C не лише тому, що майже закінчили збирати свої найнеобхідніші речі, але й тому, що Ґу Цян нарешті зібрав решту дев'яти мільярдів. Їм потрібно було повернутися для остаточної передачі.
«Джиджи, Янь Лінь, будьте певні, ви можете звернутися до свого другого дядька з будь-якими проблемами в майбутньому. Родина Ґу завжди буде вашим домом», –Ґу Цян лицемірно сказав на зборах акціонерів, після того, як секретар Лі оголосив Ґу Цяна новим головою групи Gu.
Поруч із ним Ґу Лі закотила очі та високо підняла голову, горда, як курка, яка щойно знесла яйце.
У цей період родина Ґу була об'єктом багатьох жартів у місті C, багато хто таємно насміхався з брата і сестри Ґу, називаючи їх дурнями за те, що вони віддали свою золоту курку.
Ґу Цян та Ґу Лі продали всі свої активи, щоб зібрати кошти, зіткнувшись із приниженнями та глузуванням. Тепер їхнє бажання нарешті здійснилося і вони побачать, хто наважиться дивитися на них зверхньо в майбутньому.
«Добре, дбай про компанію, дядьку», – Ґу Яньджи встала, її тон був грайливим, коли вона наголосила на слові «добре». Вона не могла дочекатися, щоб побачити, що Ґу Цян, не маючи нічого, зробить, щоб вижити в апокаліптичному світі через два місяці.
«Пане Сон, міс, молодий господарю, – тільки-но вони вийшли з воріт компанії, секретар Лі терміново вигукнув ззаду. – Пане Сон, міс, молодий господарю, чи можу я запитати, чи має пан Сон намір продовжувати свої підприємницькі починання? Чи можу я продовжувати слідувати за вами?»
Побачивши, що троє зупинилися, секретар Лі, довірений секретар пана Ґу, який також допомагав пану Сону пліч-о-пліч, не подумав перевести подих і запитав нетерпляче.
Він бачив, що новий Голова не схожий на того, хто його терпітиме і йому також потрібно було заздалегідь спланувати все для себе.