«Пане, у нас буде зустріч із Jiang Group щодо угоди про відкриття нового торгового центру в Шанхаї. Ця зустріч запланована на завтра, на десяту ранку», – повідомила секретарка, намагаючись не відставати від високого чоловіка перед собою.
«Добре», – сказав чоловік, а його блискучі чорні туфлі ритмічно постукували по головному вестибюлю. Він йшов рівномірно, ігноруючи захоплені погляди персоналу та гостей у головному вестибюлі. На ньому був типовий чорний костюм з білою сорочкою всередині. На комірі ретельно висіла червона краватка.
Він був у приталеному костюмі, який підкреслював його високу фігуру та широкі плечі. Волосся було завите та зачесане назад. Але яскравою родзинкою цього чоловіка було його гарне обличчя. У нього була чітка лінія щелепи, прямі брови, прямий ніс та очі кольору персикового цвіту.
У нього також була невелика родимка краси під правим оком.
«А, пан Фен справді дуже гарний».
Хто не знав про Фен Сяодзюня? Він був чоловіком під тридцять. Він був першим сином одного з найбагатших людей Пекіна. Як спадкоємець Feng Group, найбільшої компанії з багатьма досягненнями у своєму портфоліо, Фен Сяодзюнь обійняв посаду генерального директора Feng Group у віці двадцяти п'яти років.
Всього за три роки після обіймання посади Feng Group досягла нової висоти. Він розширив бізнес і Фен Сяодзюнь піднявся в бізнес-колах як людина із золотим пальцем, бо міг перетворити все, до чого торкався, на золоту жилу.
Однак двадцятивосьмирічний генеральний директор все ще не мав поруч нікого і, здавалося, не був близьким до жодної жінки. Хоча він тонув у жінках, які б ганялися за ним до Місяця і назад, він не був зацікавлений хоча б на одному побаченні з ними.
Таким чином, люди дійшли висновку, що пан Фен був надто зайнятий своєю роботою, або, можливо, він просто ще ніким не цікавився.
Тому, кількість шанувальників і сталкерів продовжувала накопичуватися з кожним днем. Фен Сяодзюнь став своєрідною знаменитістю в соціальних мережах. Його називали «Генеральний директор мрії».
«Доброго ранку, сер», – привітав охоронець і відчинив для Фен Сяодзюня приватний ліфт.
Сяодзюнь кивнув і зайшов у ліфт, який піднявся на верхній поверх цієї будівлі, що повністю належить Feng Group. Він зупинився на верхньому поверсі і його зустрів величезний простір, відведений під його кабінет.
Секретарка пройшла першою і відчинила двері для Сяодзюня. Як тільки вони зайшли в його кабінет, Сяодзюнь запитав її: «Ви справді хочете звільнитися? Вам щось не подобається? Ви працюєте тут вже давно. Я не хочу втрачати таку цінну людину, як ви».
Секретарка похитала головою і відповіла: «Пане, мені цього року вже сорок п'ять. Я більше не можу встигати за вашим щільним графіком. У мене також двоє дітей у середній школі та чоловік. Я не можу поєднувати сім'ю та роботу».
«Але тітонько Сю, мені буде важко без вашої допомоги, – поскаржився Сяодзюнь. – Ви працюєте тут з тих пір, як мій тато став головним. Ви знаєте про цю компанію все».
«Ти негідник! Ми в офісі, називай мене секретарем Сю!» – дорікнула секретарка.
«Е-е... але ви вже працюєте двадцять три роки, ви спостерігали, як я дорослішав від малюка до генерального директора, хіба ви не відчуваєте до мене трохи сімейного жалю?» – Сяодзюнь спробував показати свій засмучений цуценячий вираз обличчя, але тітка Сю дала йому ляпаса реальністю.
«Тобі вже двадцять вісім! Іди знайди дружину або хоча б дівчину!» – дорікнула тітка Сю Сяодзюню.
Вона поклала документ з новими кандидатами на стіл Сяодзюня. Потім вона сказала: «Я вибрала вісім найкращих кандидаток на посаду вашої нової секретарки. Вони молоді, свіжі та професійні. Сьогодні вони по черзі проведуть з вами співбесіду. Якщо ви цього разу нікого не оберете, я розповім вашим батькам про організацію для вас шлюбу!»
«Не треба! – одразу відреагував Сяодзюнь. – Тільки не це!»
«Тоді вибери одну!» – тітка Сю вийшла з кабінету Сяодзюня і зачинила двері.
***
«О ні, ні, ні, ні, це справді погано», – Сяодзюнь був приголомшений, коли почав читати особисту інформацію заявниць. Усі вони були свіжими, молодими жінками приблизно його віку. Тітка Сю намагалася познайомити його з гарною секретаркою, щоб оживити його сухе, як пустеля Сахара, любовне життя.
Але всі вони були жінками!
Ж.І.Н.К.А.М.И.
Ж.І.Н.К.А.
Сяодзюнь не міг зустрічатися ні з однією з них, бо він навіть не був гетеросексуалом! Він був зігнутий, як той хиткий гумовий олівець, завдяки своєму давньому хобі з п'ятнадцяти років.
Сяодзюнь скуштував заборонений плід хлопчачої любові або яой з п'ятнадцяти років, коли знайшов шьонен-маньхву, яка, як він думав, була про двох найкращих друзів, які борються зі злом. Він читав її запоєм у вільний час, поки не перегорнув останні кілька панелей тієї маньхви та не побачив святий образ забороненого плоду, що впав на його чистий розум.
Двоє «найкращих друзів» поцілувалися та зізналися один одному!
Сяодзюнь був шокований до смерті. Він думав, що побачив щось таке гидке і викинув маньхву у смітник у своїй кімнаті.
Поки йому не стало цікаво, він не взяв ту маньхву зі смітника та не продовжив читати.
«Дідько! Дайте мені секретаркою заміжню жінку середнього віку з чоловіком та п'ятьма дітьми!»
У Сяодзюня боліла голова, думаючи про зустріч із цими кандидатками і як він проводитиме співбесіди з ними по черзі.
«Або хоча б дозвольте мені вибрати секретаря-чоловіка».
«Ні, я не думаю, що з цим впораюся», – Сяодзюнь почав думати про своє незаймане життя. Якби він отримав секретаря-чоловіка, особливо гарного молодого секретаря, він ніколи б не зміг би зосередитися на своїй роботі.
«Гадаю, виходу немає. Чи варто мені спробувати їх залякати? Ні, я не хочу, щоб вони боялися. Можливо, мені просто варто знайти тітку з найближчого парку та зробити її своєю новою секретаркою. Або ж...»
Дзінь-Дзінь!
Сповіщення на телефоні Сяодзюня зупинило його думки. Він вийняв телефон з кишені та натиснув на один додаток. Він забув про всі свої проблеми, читаючи найновіший розділ своєї улюбленої BL манхви.
«У «Вбити сталкера» з'явилося нове оновлення, Ехехехе».