Зіткнувшись з таким серйозним проханням, Ся Лінь відчув, що повинен поводитися як герой мильної опери: розвернутися і негайно піти. Після цього його б схопили, і почалася б сцена боротьби, де він кричав би: «Я не слухатиму, я не слухатиму, я не слухатиму», а потім інший головний герой кинувся б на нього з палким поцілунком, щоб зізнатися у своїх глибоких почуттях і розвіяти всі непорозуміння.
Ха. Збентежений, Ся Лінь згадав усі мильні опери та телевізійні серіали, які він нещодавно бачив. На диво, він раптом відчув, що реальність стає більш абсурдною, ніж ці драматичні історії. Принаймні, сценарист не придумав би такий сценарій, де бета може вирішити проблему неодруженого альфи.
— Тобі нічого не потрібно пояснювати, – Ся Лінь відчував, що це безглуздо. Виявилося, що протягом останніх двадцяти років, коли він вірив, що є головним героєм, все це було лише його ілюзією. — Ймовірність один до двадцяти трьох все ще досить велика, тож бажаю тобі удачі.
Зараз Ся Лінь хотів лише покинути це місце, повернутися додому, лягти у своє ліжко і добре виспатися. Тільки небеса знали, чому його мозок дав збій і змусив його взяти Джан Тяньке на весілля. І тільки привид міг знати, чому він випадково з'явився тут якраз вчасно, щоб послухати, як альфа серйозно обговорює, як знайти відповідну омегу.
Ся Лінь завжди наполягав на тому, що справжнє кохання існує, але все одно піддався своїм інстинктам. Однак зустріч з такою людиною, як Кай Ен, була для Ся Ліня найважчою.
Результати стосунків з колишнім хлопцем і колишньою дівчиною, з якими він зустрічався, коли ще був студентом, були лише несподіваними випадковостями.
Але не з Кай Еном.
З його доброзичливою і нешкідливою зовнішністю, саме він завдав найбільшої болі.
Всі вітали молодят і говорили, що вони ідеальна пара, але ніхто не зважав на бету, якого зрадили.
Вперше Ся Лінь безжально пробурмотів:
— Ви, альфи, справді безсовісні й огидні!
Але наступна дія Сюе Дзенаня здивувала його.
Він напівприсів, а потім підвів погляд на схилену голову Ся Ліня. Сюе Дзенань побачив обличчя бети, спотворене горем, але вкрите шоком.
Сюе Дзенань сказав:
— Можливо, інші альфи такі, але я – ні. Ся Ліню, ти забув? Ми вже зустрічалися раніше, – така різниця в зрості стримувала ауру, властиву альфам. Навіть якщо це був слабкий і ніжний бета, як Ся Лінь, він не відчував загрози.
Альфи ніколи не дозволили б собі проявити таку слабкість або поставити себе в нижче становище. Вони були від природи гордовиті і завжди займали провідні ролі в житті. Коротше кажучи, альфи були тими, хто енергійно керував усією планетою своєю імпозантною манерою.
Тому Ся Лінь був настільки здивований, що зробив крок назад. Однак Сюе Дзенань простягнув руку і схопив його, щоб не дати чоловікові піти.
— Ся Ліне, – Сюе Дзенань вимовив ім'я Ся Ліня таким емоційним тоном, ніби хотів пробудити приховані спогади Ся Ліня лише своїм голосом. — Ти не пам'ятаєш мене?
Так, це було правдою. Ся Лінь не пам'ятав, щоб коли-небудь знав такого альфу, як Сюе Дзенань. Ці зарозумілі й байдужі істоти вміли тільки командувати іншими людьми, а потім розверталися й балували своїх омег, даруючи їм всю свою увагу й любов.
— Моя любов до тебе така велика, – очі Сюе Дзенаня все ще були прикуті до Ся Ліня. Хоча він не отримав відповіді, його манера говорити була все ще лагідною і м'якою, коли він з надією дивився на цього бету. — Навіть якщо я неправий, моя єдина помилка полягала в тому, що я прийшов занадто пізно.
Ся Лінь був майже зворушений цими глибокими та емоційними словами. Він відчував себе так, ніби знімається в серіалі, де альфа закоханий у бету. Однак послідовність подій у серіалі була дійсно жахливою та хаотичною. Час від часу траплялися сцени на кшталт «Я познайомився з тобою недавно, але ніколи не зможу тебе забути», тож хто знає, може, у серіалі дійсно були такі тропи, як амнезія та таємні особистості.
Тому Ся Лінь одразу безперервно почав перебирати спогади своїх двадцяти років. Він навіть чітко пам'ятав події, що сталися, коли він вперше почав зустрічатися з альфою. Крім того, він також пам'ятав своє абсолютно звичайне життя.
Щодня Ся Лінь ходив до школи і повертався з неї, ходив на роботу і з роботи, і навіть імпозантні та загрозливі альфи, яких він випадково зустрічав на вулицях, не були такими ж, як Сюе Дзенань.
Імовірність того, що альфа таємно кохав його протягом багатьох років, а тепер нарешті зізнався, була напевно такою ж малоймовірною, як і те, що йому так не щастило постійно зустрічати альф, які зраджували йому з омегами.
Ся Лінь вірив, що це змова капіталістів. Він змусив себе вийти зі свого зворушеного та емоційного стану, а потім твердо промовив:
— Вибачте, я справді ніколи раніше вас не бачив, начальнику Сюе!
— Ми зустрілися в похмурий день, після дощу.
Ся Лінь: Я цього не пам'ятаю.
— Тоді ти навіть купив мені морозиво за п'ять доларів.
Ся Лінь: Хе, це неможливо.
— Ти сказав мені, що життя людини коротке. І якщо я зустріну когось, хто мені сподобається, я повинен сміливо боротися за нього.
Ся Лінь: Якби це був я, я б сказав тобі насолоджуватися життям, а не давати волю своїй уяві.
Ся Лінь слухав дорогі спогади Сюе Дзенаня, відчуваючи, як легке зворушення в його серці повільно зникає. Звісно, сподівання стати головним героєм мильної опери в цьому житті було лише фантазією.
Його голос був похмурим, але твердим, коли він сказав:
— Начальнику Сюе, як би детально ви не описували ту зустріч, я зовсім не пам'ятаю її. Крім того, я не люблю морозиво, тож як я міг купити його вам?
Хоча Сюе Дзенань говорив урочистим і переконливим тоном, Ся Лінь не був настільки дурним, щоб визнати речі, які ніколи не траплялися.
— Вибачте за незручності, але начальнику Сюе, ви помилилися людиною.