Ся Лінь не спав всю ніч. Йому завжди було важко заснути в незнайомому місці, особливо на ліжку, яке не було його власним.
Він побачив хаотичний сон. Він вже не пам'ятав загальний зміст цього сну, але сцена, в якій його колишня дівчина, колишній хлопець і Кай Ен дарували йому червоні конверти, була надзвичайно чіткою. Всі вони були дуже вдячні і з емоційним зітханням говорили про те, що Ся Лінь був надзвичайно успішним свахою, завдяки якому вони змогли без проблем знайти своє справжнє кохання.
Ся Лінь прокинувся і різко сів на ліжку. Він люто схопив подушку і кинув її з криком:
— Ідіть всі до біса!
Потім його подушка пролетіла по повітрю витонченою дугою і впала йому на ноги.
Формула «ділова поїздка = задоволення» ніколи не з'являлася в житті Ся Ліня. Він знав тільки два види ділових поїздок: ті, під час яких він був зайнятий, і ті, під час яких він був настільки зайнятий, що практично працював як кінь в сезон сівби та жнив!
Зараз Ся Лінь балансував на невиразній межі між людиною та конем і бажав лише попрощатися з цими безсоромними капіталістами-експлуататорами.
Звичайно, це було б можливо, якби він мав гроші.
— Підійди на одинадцятий поверх і знайди Ань Донлі з проєктної групи. В одному з його звітів бракує підпису, – безжально наказав Сюе Дзенань Ся Ліню, який ледь не зламав ногу, так багато бігаючи. — До кінця робочого дня залишилося лише десять хвилин, тож поспішай.
Останні слова пан шеф вимовив надзвичайно чітко. Але коли Ся Лінь, який щойно повернувся з тридцять другого поверху, побачив, як Сюе Дзенань метушиться, обговорюючи плани з відповідальним за реалізацію проєкту, велика частина обурення в його серці розвіялася.
Навіть начальник довів себе до жалюгідного стану, тож як Ся Лінь міг мати сміливість стояти осторонь і дивитися?
Біжи, Ся Ліню! Заради грошей!
— Привіт, я шукаю Ань Донлі, – у кімнаті на одинадцятому поверсі було щонайменше двадцять людей. Ся Лінь розумів, що не зможе знайти Ань Дон Лі з першого погляду.
— Ся Ліне? – З правого боку офісу долинув знайомий голос. Навіть якби Ся Лінь був глухим, він впізнав би власника голосу лише за вібрацією звукової хвилі.
Деякі речі просто потрібно прийняти і зіткнутися з ними.
Наприклад, з його колишнім хлопцем Кай Еном.
Цей альфа, який успішно злучився з омегою, стояв на території філії з піднесений настроєм, а на табличці, приклеєній до дверей єдиного офісу, виблискували слова: «Офіс генерального директора».
Світ такий жорстокий. Незалежно від того, наскільки людина незадоволена своїм життям, завжди знаходяться ті, хто стають переможцями, як у кохані, так і у роботі. Ці люди – переможці життя, ті, кому всесвіт подає все на срібному блюдці.
Навіть якщо вони – зрадливі покидьки, які думають одним місцем.
— Хто мене шукає? – Незнайомий колега Ань Донлі успішно врятував Ся Ліня з його незручної ситуації.
Наче щось звільнило його, Ся Лінь, який уникнув необхідності відповідати, раптом знову віднайшов свій голос:
— Е-е, я з філії з західного міста. Наш директор сказав, що тут бракує одного з ваших підписів.
Ань Донлі взяв звіт з його рук. Проглянувши його, він одразу вибачився.
— Вибачте, я мав бути уважнішим, коли перевіряв ці документи. – Він підняв звіт у руках і сказав: — Босе, ви забули поставити підпис, про який говорили.
Кай Ен кивнув головою.
— Нехай Ся Лінь принесе його.
«Нехай Ся Лінь принесе його. Нехай Ся Лінь займається цими справами».
У минулому ці два накази були популярними першими рядками щоденного робочого розкладу Ся Ліня. Кай Ен завжди приділяв більше уваги тим, кого вважав важливими, і виявляв це, використовуючи всілякі завдання, щоб зміцнити волю своїх підлеглих.
Якби не події, що сталися згодом, Кай Ен був би справді відповідальним і старанним керівником. Зрештою, Ся Лінь багато чого навчився, працюючи під його керівництвом.
Але коли на все це наклєюється ярлик із написом «егоїстичні мотиви», спогади про пиятики та банкети, в яких Ся Лінь брав участь раніше, тепер викликали в нього досить неприємні відчуття.
— Як ти поживаєш останнім часом? – Кай Ен тримав голову опущеною, гортаючи документ, який він вже давно прочитав.
«У мене все дуже добре. Я як і раніше щодня спілкуюся з іншими, переглядаю веб-сторінки і відкладаю гроші, щоб у майбутньому купити будинок. Я як і раніше неодружений і не перетворився на хтивого пса, і я більш видатний у порівнянні з тим, хто закохався в іншу людину і відразу вирішив одружитися. Тож вітаю тебе і благословляю себе!»
Ці слова одразу спливли в голові Ся Ліня, але в кінці кінців він не вимовив жодного слова вголос.
Як би там не було, саме Ся Лінь щиро зруйнував власні психологічні бар'єри, щоб прийняти зізнання іншого чоловіка. Тому обмовляти когось, щоб зберегти власний престиж, було б надто непристойним.
— Генеральний директоре, якщо ви підписали документ, я піду.
Кай Ен мовчки дивився на нього. Переконавшись, що Ся Лінь не хоче відповідати на його попереднє запитання, чоловік вручив йому документи.
— Дякую... – промовив Ся Лінь. Але потім він раптом зрозумів, що Кай Ен не збирається відпускати документи.
— Ся Ліню. – Кай Ен, тримаючи другий кінець документів, врешті встав. Його тіло наблизилося до Ся Ліня з природною, гнітючою аурою: — Я справді кохав тебе.
Коли Ся Лінь почув цю фразу, єдине, що спало йому на думку, було «пішов ти на хуй». Що це за клята сцена примирення?
Він не зміг стримати різкості в голосі, коли люто відповів:
— Ну, велике спасибі! Я чудово проводжу свої дні і навіть знайшов нового хлопця, тож сподіваюся, ти будеш добрішим до свого омеги. Давай вважатимемо, що все, що сталося між нами, закінчилося, і всі наші заплутані справи повинні закінчитися тут. Ти згоден, Кай Ене?
— Ні… – Кай Ен почав поспішно пояснювати. Однак, коли він почув монолог до кінця, він одразу ж розхвилювався: — У тебе новий хлопець?
— Вибачте. – Голос Сюе Дзенаня і звук стуку об двері долинули ззаду: — Давно не бачилися, Кай Ене. Я щойно дізнався від керівника проєкту, що тебе підвищили. Вітаю.
Емоційний стан Кая Ена вмить вгамувався. Перед сторонніми він завжди вдавав із себе незрівнянно холодного та відстороненого. Він сказав:
— Сюе Дзенаню? Отже, це ти перейшов до філії у західному місті.
— Так, – відповів Сюе Дзенань. — Документи вже підписані? Ми поспішаємо.
Ці слова стали для Ся Ліня рятівним колом. Він нарешті зміг забрати документи.
Наразі Ся Лінь відчував у своєму серці незрівнянну любов і повагу до пана директора. У думках він заспівав слова захоплення Сюе Дзенаню і швидко сховався за його спиною.
— Ти теж чув про ці чутки? – Погляд Кай Ена залишався на Ся Ліні і рухався разом з ним.
Сюе Дзенань відповів:
— До речі, також вітаю тебе з тим, що ти знайшов свою доленосну омегу.
Надзвичайно нервуючи, Ся Лінь випрямив спину. Ці вітання були як голки, і кожна з них безжально встромлювалася в найніжнішу частину його серця.
Ці альфи були схожі на звірів, які борються за партнера під час тічки. Вони використовували будь-які засоби, щоб знайти свою доленосну омегу, і це було незмінним з давніх часів, без жодних винятків.
Але потім він почув, як Сюе Дзенань сказав:
— Але я відрізняюся від тебе, я ненавиджу омег.
Хах. Ся Лінь відчув, як на його обличчі з'явилася посмішка. Такі істоти, як альфи, дійсно постійно брешуть.