[Доброго ранку.]
[Ти уже прокинувся?]
Я відчув себе трохи дивно. Що, як Ґу Ю справді ґей? Як мені з ним спілкуватися?
І у нього навіть є дівчина.
Я цілий день не відповідав на його повідомлення. Після занять я повертався до гуртожитку наодинці і зіткнувся з Ґу Ю, який чекав на мене внизу.
— Чому ти не відповідав на мої повідомлення?
Здавалося, що він вискочив з машини і відразу ж поспішив від воріт, адже його волосся було трохи розкуйовджене вітром.
— Я не... не бачив їх.
Здавалося, він не надто переймався. Його напружений вираз обличчя розслабився, і він усміхнувся мені.
— Сьогодні п'ятниця, хочеш перекусити? Чого б тобі хотілося?
— Зачекай, Ся Хваю! Ти справді?...
Лян Цін прибув якраз вчасно, прибігши невідомо звідки, і став поруч зі мною.
Він знизив голос і прошепотів мені на вухо:
— Зачекай, Ся Хваю, ти справді знаєш цього суперкрасеня?
Ґу Ю насупився, помітивши, що голова Лян Ціна наблизилася до мого обличчя, а потім відсторонив мене від нього.
— Ходімо, я голодний.
Очі Лян Ціна розширилися.
— Ви збираєтесь разом поїсти?
Його вираз обличчя, здавалося, запитував мене: «Ви двоє справді настільки близькі?»
Ґу Ю відразу ж притягнув мене до себе.
— Я не їв цілий день, тож у мене низький рівень цукру в крові.
Якби подібне відбулося раніше, я б негайно без будь-яких зволікань повів його їсти. Але зараз все інакше. Його сексуальна орієнтація під підозрою, тому я знову підійшов до Лян Ціна.
— У мого сусіда розбите серце. Я хочу провести сьогодні час з ним, тому не зможу приєднатися до тебе.
Лян Цін справді щойно пережив розрив стосунків. Він дізнався, що хлопець, з яким він зустрічався в Інтернеті, і який стверджував, що він топ, зрадив його. Він був дуже засмучений. Але дорогою до їдальні Лян Цін докоряв мені.
— Ти ідіот! Я не потребую твоєї втіхи! Тобі слід ближче познайомитися з тим симпатичним хлопцем, і коли він порве зі своєю дівчиною, познайомити його зі мною. Мій душевний біль миттєво загоїться!
Протягом обіду Лян Цін відчув, що щось не так.
— Чому мені здається, що він хоче вбити мене поглядом?
Я все ще думав про вчорашній «тест», тому зізнався.
— Хлопець, з яким я розмовляв вчора ввечері, дійсно зробив комплімент моїм рукам.
Лян Цін зовсім не здивувався і навіть дав мені кілька порад.
— Зустрічатися з хлопцем не так вже й погано. Ти цілком можеш прийняти його залицяння.
— Але ж у нього є дівчина. Ймовірно, я йому не подобаюся.
— Хлопець з дівчиною, який щодня надсилає тобі смс з побажаннями доброго ранку і на добраніч?
Я пояснив:
— Можливо, він сприймає мене просто як друга. Він якось сказав: «Чим більше друзів, тим більше шляхів у тебе є».
Щоки Лян Ціна були набиті їжею. Він зробив павзу, постукуючи паличками, а потім його очі заблищали.
— Ти знаєш другу половину цього прислів'я? «Чим більше партнерів, тим більше будинків».
***
Тепер, коли Ґу Ю запрошував мене до себе, я починав вагатися. Щоп'ятниці моя відмовка була однаковою: мій сусід по кімнаті все ще страждає від розбитого серця.
Ґу Ю, здавалося, починав хвилюватися.
[Ти справді настільки близький зі своїм сусідом по кімнаті?]
Я відповів: [Так, ми дуже близькі. Він чудовий хлопець.]
Ґу Ю відповів не одразу, але коли він це зробив, його повідомлення повністю розвіяло мої сумніви: [Давай повечеряємо сьогодні ввечері. Моя дівчина хоче з тобою познайомитися. Нехай твій сусід з розбитим серцем потусується ще з кимось для різноманітності, як тобі?]
Він сказав, що його дівчина хоче зі мною познайомитися!
Ніхто не приведе свого офіційного партнера на зустріч з кимось, хто цікавить його в романтичному плані, чи не так?
Якби Ґу Ю справді мав приховані мотиви щодо мене, він, напевно, намагався б приховати мене. Тоді чому він вирішив познайомити мене зі своєю дівчиною?
Того вечора Ґу Ю та його дівчина прийшли до мого коледжу. Навіть здалеку Лян Цін побачив їх першим.
— Ого, його дівчина насправді дуже гарна! Зачекай, Ґу Ю знову витріщився на мене? Чому він так на мене дивиться? Кажуть, що кохання може початися з неприязні. Якби у нього не було дівчини, я б подумав, що він запав на мене!
Я озирнувся і побачив, що вираз обличчя Ґу Ю дійсно був сповнений роздратування. Я махнув Лян Ціну, натякаючи йому, щоб він повертався до гуртожитку.
Вечеря з Ґу Ю та його дівчиною пройшла гладко. Ми невимушено розмовляли, і до кінця вечері всі мої абсурдні сумніви зникли.
Вони були надзвичайно щасливою парою!
Я не міг продовжувати ставити під сумнів сексуальну орієнтацію людини на основі випадкового маленького тесту Лян Ціна.
Після тієї ночі ми з Ґу Ю повернулися до нашої звичайної дружби, можливо, навіть ближчої, ніж раніше. Ґу Ю почав частіше відвідувати мене в коледжі, іноді приносив мені їжу, що викликало неймовірні заздрощі у Лян Ціна.
У той же час я захопився баскетболом, хоча мої навички були не надто хорошими. Ґу Ю з ентузіазмом запропонував навчати мене, і він був справді хорошим тренером.
Ґу Ю грав на повну силу, і виглядав при цьому круто, привертаючи увагу натовпу дівчат.
Я випив забагато води, тож сказав йому, що відійду до вбиральні, а він може продовжувати тренуватися.
Коли я вийшов з туалету, то натрапив на Лян Ціна, який причаївся біля огорожі баскетбольного майданчика і дуже підозріло поводився.
Як тільки він побачив мене, він відтягнув мене вбік і наполегливо прошепотів:
— Щось не так з Ґу Ю!
Я був спантеличений.
— Що з ним не так?
— Ти коли-небудь бачив, щоб натурал так високо натягував білі шкарпетки?
***
Що?
Лян Цін продовжував пильно дивитися на спину Ґу Ю, поки той кидав м'яча в кошик.
— З ним дійсно щось не так! У нього є дівчина, але мій ґей-радар спрацьовує як божевільний! Це безглуздо!
— Твій ґей-радар зламався.
Я закотив очі.
— Якби я не бачив його та його дівчину разом, то, можливо, повірив би тобі.
Перш ніж я попрямував назад, Лян Цін міцно схопився за паркан і попередив мене.
— Довірся мені! Я просто знаю, що він не належить ні своїй дівчині, ні тим дівчатам! Він належить нам, чоловікам!
Що за нісенітниця.
Я повернувся на майданчик, а Лян Цін пішов слідом за мною.
Я жестом наказав йому стулити рота, аби він не говорив нічого абсурдного в присутності Ґу Ю.
Лян Цін слухняно кивнув, здавалося, задоволений тим, що приєднався до групи глядачів і спостерігав за нашою грою.
Ґу Ю помітив Лян Ціна і злегка насупився, а тоді повернувся до мене.
— Я більше не хочу грати. Я зголоднів. Ходімо поїмо, тільки ми вдвох, добре?
— Звичайно!
Ми вийшли з майданчика, і коли йшли, група дівчат пронеслася повз мене до Ґу Ю, який пішов за своєю пляшкою з водою.
У цій метушні Лян Цін раптом схопив мене за рукав, не в силах стриматися. Він прошипів мені на вухо несамовитим шепотом.