Зрештою карета прибула в особняку маєтку Йосен, де жили мої біологічні батьки.
Придворний, який вже чув новини, вийшов і низько вклонився.
- Вітаю Вас, мадам.
Я кивнула головою і швидко увійшла у відкриті двері.
Звичайно, я не забула дати щедрого чаєві, який безпечно доїхав.
-Ох, лялечка!
Як тільки я перейшла поріг, хтось підбіг до мене перш ніж я встигла поглянути, хто це був. Я побачила блискучі каштанове волосся, і в цей момент я відчула тепло тіла.
Я похлопала по плечу чоловіка, який притискав мене до себе.
- Все добре, мамо.
- Донючка. Ах, ні ж. Я ж повинна називати тебе герцогинею. Щось з голови вилетіла.
-Ай, та які формальності між нами. До речі, ти ні краплі не постаріла за весь цей час.
Коли я сказала одну з улюблених жартів моєї мами, вона подивилася на мене, посміхаючись, з плаксовим виразом обличчя.
Моя мама з довгим волоссям була красунею середнього віку, яка виглядала набагато молодшою за свого.
Я також привітала чоловіка середніх років, який стояв трохи далеко і ласкаво посміхався мені.
- Ти добре пожила?
-Звичайно.
Мій батько, граф Йосен, низько вклонився. Здавалося, що після 40 років їхнього виготовлення вони були гарною парою молодят середнього віку.
Насправді, це був не перший раз, коли я їх такими бачила. Оскільки вони жили в садибі за три дні їзди від столиці, то деколи приїжджали до імператорського палацу у столицю.
Мої батьки відіграли велику роль у адаптації, коли тільки потрапила в цей світ і була збита з пантелику, боячись, що можу відкинути гідність в очах інших.
Як ви бачите, характер цих людей був таким же м’яким і дружнім, як їхня усмішка.
Не всі стають дорослими тільки тому, що вони старіють, хтось заводить роман і блукає вулицями, але в цьому розумінні мої батьки були справжніми порядними дорослими.
Мама обняла мене ще раз і відпустила.
- Чому ти так здуріла?
я ж набирала вагу. У її очах мій образ завжди відрізнявся.
Її також занепокоїв мій блідий колір обличчя і сумний голос.
-Я завжди була такою. Ти ж знаєш.
Насправді - блідий колір обличчя засмучує половину мене, але інша половина з цим хотіла спробувати свою акторську майстерність. Хіба це не дуже добре?
Я посміхнулась, згадавши обличчя Рози і кількох стривожених покоївок.
Дорогенька, давай закінчимо з вітаннями і чому б тобі не зайти? Наша герцогиня, напевно, зголодніла.
-Пап, ти як завжди. Можна ж не називати мене так.
-Ти не голодна?
-Хм, трохи-чуть?
-Хаха, ходімо швидше їсти.
Я залишила весь багаж покоївкою і попрямувала прямо в ресторан, знявши свій плащ.
Здається батьки знали, що сьогодні я нічого не їла.
Приблизившись до ресторану, аромат защекотив кінчик мого носа. Як тільки двері відчинилися, і я сіла за стіл, я відкрила рот від подиву, дивлячись на сліпучий стіл.
Здається, стіл просто ломається від яств?
На цьому столі було все: від багатих і яскравих страв до гуляш та салатів, фруктів і смаженої риби.
Все-таки вдома краще!
- Чи зможу я все це з'їсти?
-Хохо, дочко. Ти не можеш встати з-за столу, поки не їси все, і у тебе не буде лопатитися живіт.
Хоча я вже була заміжньою донькою, але графиня похлеснула мене за щокою так, ніби я була чарівною дитиною і сіла поруч зі мною. Навпаки сів граф, мій батько.
-Дочка, ешь скорше. Це твій улюблений стейк з телятини.
Я не секунду замерла. На якийсь час я прикусила губу.
-А, тут навіть є моя улюблена страва?
Напевно, це улюблена їжа офіційної дружини. З цього моменту ця їжа стане моєю улюбленою.
Я заплющила очі і знову їх відкрила. Це були правила, встановлені мною в цьому світі.
Акуратно розлучитися з чоловіком, який мав інтрижка і водночас намагався максимально підтримувати свій зовнішній вигляд офіційної дружини.
Я хотіла бути заможною і безтурботно жити сама, але це не означало, що я завжди буду разом з батьками.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh