Почувши нечутливий факт, розлючений чоловік на мить замовк. Він стиснув свої губи, красивої форми. До чого була ця поведінка - невідомо.
- Я не кажу про те, що ти читаєш газети. Лише... чому це тут?
Ти питаєш, чому я читаю цю статтю про мого чоловіка-імпотену?
Ха, що ж, ці слова для мене, наче солодка стирча хурма на смак.
Зазвичай газету читаєш просто тому, що вона є, як на це сказати?
-Я всього лише, як і зазвичай, читаю газету.
Я спокійно відповіла, хоча хотіла якнайшвидше закінчити розмову. Я продовжувала спокійно говорити:
-Кстать, дорогий, чому ти тут?
Після цього питання вираз обличчя мого чоловіка став дивним.
- Що не так у тому, що я заходжу в свій же будинок?
-А. Справді?
Я плескала в долоні і поморгувала очима.
-Так твій будинок тут? Ти тут був лише вранці недовго, так що я думала - ти приходиш сюди працювати.
Насправді, тут лише ваше робоче місце, чи не так?
- Якщо вже ти прийшов, то повечеряй. М’ясо сьогодні особливо смачне.
Ну, якщо вже ти тут, то повечеряй. Я збираюся йти.
Без будь-якої думки, я збиралася взяти лише кілька потрібних мені пергаментів. Той, який взяла, був листом, якого я збиралася відправити своїм батькам.
Це було не терміново, але не погано, якщо б поїхати до них, через деякий час, якби мені раптом захотілося.
Моя сім’я Йосен була на теплому Півдні, неподалік від пляжу.
Водночас, це був великий курорт з одним із найкращих пейзажів у всій Імперії.
Завдяки цьому навіть у знаменитих ресторанах столиці було вдосталь їжі з морепродуктів. У листі моїм батькам було написано, що я якось навчуся спробувати їх.
Про те, як нова сім’я піклується про мене після одруження, відомо лише з отриманих від мене листів.
Крім того, багато палаців, як група циркачів, не приїжджають часто, оскільки живуть далеко від центру. Ці умови були найкращими для лікування.
Славно, може і правда туди поїхати? На тиждень з цих 4 тижнів? Або ж днів на 5?
Але незабаром переді мною впала довга тінь.
- Жила, я прийшов поговорити з тобою, перш ніж йти їсти.
- Боже, як шкода. Треба було сказати наперед.
-Ти зайнята?
Угу. Починаючи з цього моменту.
-Так.
Я без сорому подивилася на серйозне обличчя чоловіка.
Насправді він завжди поводився так, ніби йому треба було багато чого сказати.
Крім того, перед тим як увійти до імператора, він сказав: « Жила, мені потрібно багато тобі сказати після того, як вийдемо звідси."
Але я не слухала його.
Мені було не цікаво, що ж він хотів сказати. Я могла хоча б запитати на початку, але не стала.
Тому, що це було для мене неважливо.
Якби він хотів сказати, зробив би це раніше. Про що зараз говорити?
-Жорна... не знаю, чому ти так чиниш ... Ха, цей період окремого проживання не означає, що ми не одружені. Знаєш про це?
-Так. Звичайно. Добре знаю.
Як сказав мій чоловік, період відокремленого проживання був законним періодом розлуки, який встановив імператор. Тому ми не мали на увазі, що вже розлучені.
Іншими словами, на папері ми все ще були одружені.
Але це ненадовго.
У всякому разі, здається він хотів сказати, що нехай все і не так, як раніше, але мої обов'язки герцогині досі нікуди не ділися. Схоже, він хоче показати саме на це.
Як дворянин, більше того, як герцогиня, я зобов'язана була брати участь в вечірках і бенкетах, на які запрошена імператорською сім'єю.
- На цих чотирьох тижнях також були заплановані банки.
-Добре. Побачимо. Є 1-3 банка. Не хвилюйся. Я не буду нехтувати своїми обов’язками.
Це також важливо для публіки, яка буде на моєму боці.
Тому я прийняла запрошення. Мені все одно б довелося відвідувати великі заходи, навіть якби я не пішла на маленькі.
-Судя по тому, що ти з'явився в таку годину ... Ти був у будинку тієї жінки?
Чоловік не відповів.
Я була вражена зсередини.
Вау. Чи він не забуває про своє тіло і любов навіть у такий момент? Вражає.
Якщо так, то світ повинен був визнати цю справу.
Чи зробити мені щось більше?
Угу. Ні. Цього вже достатньо. У будь - якому разі кожен з нас невдовзі піде своєю дорогою.
Я злегка розсміялася.
- Дорогий, я негайно залишу цей будинок.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh