Клас 1-A:
Школа була досить великою і не могла знайти потрібних класів. Для інших...
У мене є телепатія, а ви думали, що я втрачу читерські здібності?
Щодня у нас 4 пари, а по п'ятницях 3. Суботу переважно додаткові, а в неділю вихідний.
Сьогодні ми маємо класну годину та Айдзава, які видавали правила Академії УА, де написано не тільки шкільний статут, але й правила користування причудами всередині і поза школою.
- Я пройшов через двері, як нормальна людина! - пролунав занадто гучний голос, який змусив деяких студентів підстрибнути.
Двері відчинилися, і наш вчитель звиснув на одвірках.
Це був неймовірно високий і над м'язистий чоловік. Його волосся на макушці нагадує колючки. А про очі я мовчу... Видно, що його сили на виході, але ... Він ще тримається.
Його геройський костюм складається з червоного, білого і блакитного елементів із золотистого кольору рукавицями, поясом та чоботями. Щось типу Супермен+Капітан Америка=Всемогутній ...
- Всемогутній! - Майже всі з радості встали зі своїх парт.
— Це дійсно він! Ого!
— Отже, що він буде навчати нас?
Поки всі від шоку і радості розмовляли:
— Базова тренування героя! На ньому вас проведуть через спеціальну підготовку, яка перетворить Вас на великих героїв! І сьогодні ми проведемо бойове випробування! - сказав Всемогутній зі своєю звичайною широкою посмішкою і таким ентузіазмом.
"І як він так посміхається?" - Подумал я. - “Скули у нього теж міцні, що-лі?
— І для цього вам знадобляться костюми! - Взяв він на шафки, де відкрилися дверці і звідти виднілися кейси з номерами. - Коли ви закінчите переодягатися, вирушайте на поле бета, щоб ми могли почати наш урок! - Прояснив нам Тошинорі і втік.
Його слова викликали в більшості студентів велике хвилювання, як і я. Черт... А він справді гідний бути Герой No1...
Подивимося, що вони могли зробити. Мій геройський костюм, який же він--?
....
Через деякий час ми всі вийшли з кабінету, а потім попрямували в роздягальню. Там ми переодягнулися в наші костюми, які були всяку похвалу.
Коли все закінчилось, ми вийшли на полігон для випробування. Там було багато зламаних і навіть порожніх будинків. UA дивує своїм підходом до навчання. Вони, здається, мають достатньо грошей, щоб побудувати такі місця.
Досить... Непогано сидить... - Озирався я свій костюм. Хоча навряд чи можна назвати це костюмом... - Попрошу Міку покращити потім.
— Не, погано виглядаєш Джек! - Озирнувшись назад я побачив Момо, Міну і Джіро дивлячись на мене від ніз до верху.
- Дякую, вони зробили так, як я просив. І ви теж виглядаєте непогано, хоча... Ви виглядаєте інакше в цих костюмах. - Я все розглядав до найменшої деталі. - Еротишненько. - Похабно посміхнувся я.
- Дякую... вони знущаються.
— А чому у тебе такий простий дизайн? - Прийшов до нас Камінарі. - Ніби це повсякденний одяг.
На мені була біла футболка, чорні джинси, тактичні рукавички з візерунками кісток і білі кеди. Поверху я одягнув синю плащ куртку з каптуром і хутром. На шиї висіла маска, щось віддалено схожі череп скелета з посмішкою.
Ну а що? Я задоволений цим. Навіщо мені всякі гроші?" Одяг можна використовувати як у повсякденному житті, так і в геройській. І не треба буде завжди, як Супермен переодягатися в будках для телефону.
- Це допоможе мені бути напоготові. Ти ж не знаєш, коли злі люди нападуть на тебе? - запитав я у Камінарі. - Тому моя стилістика не тільки для звичайного життя, але і для залякування.
- Ну, навіть мої майбутні герої! - крикнув Всемогутній озираючись на нас, і його погляд зупинився на Ізуку. Раптом він почав лицемірно кашляти...
Чому? Тому що одежа Ізука дуже нагадувала його образ і він не міг не засміятися. Чесно мені самому захотілося по ржати... Хоча знаючи, що це його не єдине покращення костюма.
- Тоді... У цьому завданні ви всі будете розбиті на команди по двоє і б'єтеся з іншою командою. Одна з них - Герої, а інша — Злодеї. Ви зустрінетеся у битві два на дві в кімнаті! - почав пояснювати правила Всемогутній.
Я підійшов і вийняв звідти папірець, де написано “Героі ”... Блін... А я хотів просто посидіти і стежити за бомбою...
Так от. Моя партнерка стала Джіро власною персоною. Цікаво буде попрацювати з нею.
— Я довірив тобі свою спину, Кьєко. - Підмигнув я їй.
— Да. - Кинула дівчина у відповідь.
Нас забрали в іншу кімнату, де ми могли стежити за битвою учнів. Мене все ще це забавляє... Звідки вони беруть стільки грошей? Хоча, можливо це Директор нашої школи. Незу на зразок? Якщо я пам'ятаю у нього IQ вище людського. І ще начебто це його примха, яким він і заробляє. Интересно... Хочу з ним зустрітися!
Перший бій почав команду A і Команда B. А якщо точніше Ізоку і Бакуго. Бій був, як в анімі... Итак... Дивитися це все на екрані в реальному світі і у цьому світі... Це не має значення. Тут тільки звуки немає...
Що-ж... Хоч і переломи, але зелений хлопчик-зайчик переміг. А попільний блондин став уявним філософом...
- Останні команди! На вихід! - Він наказав всемогутній.
Ми з Джиро кивнули і пішли в бік дверей, а за нами Шоджі та Тодоріки.
Ну, тепер моя черга показати себе... Зробимо цей бій на підробці шоу!
....
"Команда героїв! Готуйтеся, через 5 хвилин можете зайти в будинок для захоплення злочинців!"
Я сидів у перила і склав план. Вороги не становлять для мене загрози, але треба і Джіро тягати собою. А то вона може відчути себе ніяково...
— Блэк-кун... - перервала мої думки Джіро.
Я подивився на неї і прочитав її думки.
— Можна просто Джек. - Посміхнувся я. - У мене є план. - кивнув дівчині, що почала уважно слухати. Наш супротивник - це Шото Тодорікі і Мезо Шоджі. У них така ж розкладка, як у нас. Тодорики використовують причуду для бітів, а ось у Шоджі сенсорного типу примха. Хоча він і сенсорний тип, він також сильний, адже недарма він взяв 6 місця на розуміння зачуд.
- То який твій план? - запитала мене дівчина. - Я вже послухала коливання через стіни і почула їх. Вони стоять на одному місці і не намагаються зрушитися.
— Да. Напевно вони бояться мене. Якщо я зміг розсіяти хмари, то будівля для мене не перешкода. - Кивнув я. - Але я не збираюся заончити все швидко. Ти ж допоможеш мені, Джіро? - Посміхнувся я дівчині.
— К-звичайно! Мы же команда! - Замущилася вона.
“ Слухай уважно. check Я почав передавати їй інформацію через телепатію.
Вона здивувалася цьому, хех...
У будинку:
"Героі час прийшов!" - Все, що було чутно в останній момент, а потім наздогнало трунна тиша.
- Вони в будівлі? - запитав хлопець з білим-червоним волоссям і чорно-бузовими очима. Да... Це Шото Тодорики. Син Старателя чи будь-кого відомого Герой No2.
- Схоже, що ні. Я не чую їх... - Відказав йому Какаші з щупальцями, а це у нас Мезо Шоджі. - Стоп... Я чую кроки, що йде до нас ... І як там тільки одна людина?
- Захисти бомбу, а я з ним справлюсь... - кивнув Шото торкаючись землі.
Раптом він замовк і подивився на двері, там була темрява. Але в цьому темряві запалилися дві синіх вогники. З кожним кроком страх брав вгору над ними, і був видно силует цієї людини...Сан Джин Ву? Ні, це був я, ДЖЕК!
Від першої особи:
- Здрастуйте, панове Злодеї... Не могли б ви здати бомбу, цьому Гером? - Повага і шануваність аристократичного характеру запитав я у них. Замість відповіді, мені в обличчя прийшла брила льоду, але я лише відсунувся на кілька кроків вправо. - Ну, я запитав вас ввічливо, мсьє. Якщо не хочете здаватися... Так вже й бути... Я зірвуся з вами! - Сказавши останню репліку, я матеріалізував довгу блакитну кістку.
Потім на мене вилилася хвиля з льоду. Але я не розгубився і просто стукнув кісткою по ньому, тим самим зломав лід на мільйон сніжинок.
- Що? - Хлопець з шрамом здивувався.
Хлопець на секунду розгубився, але не перестав атакувати. Я ж просто то поворот, та сальтухи крутив, іноді ламаючи лід. Хоча я міг закінчити цей бій швидко, але де буде командна робота?
— Тц... - Заколов Шото язиком і раптово вся кімната застала.
Мене і Мезо зачепили крижаною бризною, а наші ноги були захоплені коркою льоду.
— Ш-ш-ото-сан... - тремтів хлопець в масці і спробував вийти з полону.
- Пробач мені, Мезо. Зараз я тобі допоможу. - Він почав підходити до свого напарника і використовувати свою ліву частину, щоб звільнити його.
— Ш-Шото! - Він раптом закричав Мезо.
Тодорики раптово розплющив очі і обернувся, створивши брилу льоду перед собою.
Поки він відволікся на Мезо, я змусив лід розтанути завдяки Пірокініза. Тому, створивши велику загострену кістку в руці, я вдарив його зі спини, але він встиг блокувати удар. Похвально.
— Атата... Непогана у тебе примха, Шото. - Посміхнувся я і мої склера почала чорнити. - Але однієї примхи, щоб перемогти мене буде мало.
Раптом я матеріалізував його душу і з усієї сили потягнув до стіни. Тодороїки не встиг зрозуміти, і йому довелося трохи полетіти. Він в ауті...
Поки Мезо дивився, як його напарник полетів, ззаду вийшла Джіро і використала свої колонки на месо.
— Кха! - виплюнув він і впав прибравши свої створені вуха.
Я підійшов до бомби і торкнувся його.
"Команда героїв, захопили бомбу і злочинців!!"
- Ну що-ж Easy Win... Хорошим був бій. Навіть швидко все закінчилося... - Сказав я дивлячись на них і деактивував Гастера та Кості з душею.
Ви запитаєте, а звідки взялася тут Джіро?
Итак... Я згадав вам про Ґастера, вірно? Так на ньому і прилетіла. Дівчина спокійно піднялася по ньому і в потрібний момент вилетіла до нас. Через те, що Мезо був у льоду, в нас з'явився шанс змусити відволіктися хлопця.
Будівлі для перегляду боїв:
Всі дивилися на результат останнього бою. У залі була тиша...
Доки Всемогутній не зруйнував його:
- На сьогодні це останній бій. Чого ви навчилися з цього бою, хлопці?
— Не втрачати пильності під час бою з насиллям?
— Верно, юний Киришима! А ще! Що гарантувало їм перемогу?
— Поки Джек відволікав Тодорики и Шоджі. Джіро напала ззаду сенсорику Шоджі-сана. Джек також дав їй свій « транспорт » — супутника, який допоміг піднятися Джіро на потрібний поверх. А вони здобули перемогу над неуважністю команди злочинців.
Через її слів все трохи... Задумався...
Вони розуміли, що Момо - відмінниця, але щоб дізнатися весь план лише подивившись на бій...
— Це... Так, юна леді! Це допомогло їм домінувати й здобути перемогу! - сам же дивуючись кивнув Всемогутній.
"Що ж за силою має цей хлопець?" - Подумав Всемогутній дивлячись на екран.
...
І так от закінчився ще один нудний день... Боже, що там ще у нас є? Напади на USJ, шкільний Фестиваль, Стажування... Ну і так далі...
Мені ще багато чого чекає. Може відразу вбити Все За одного?
Да неете... Я пливу за течією і добереюсь берега.
To be continued...
---- --------...-- -- ...--...">
https://literna.net/uk/books/498-shlyakh-do-uspikhu-tse-pererodzhennya