Розділ 15. Втеча
Дівчина, яка тримала плакати на четвертому поверсі університетського гуртожитку, дивилась, як люди йдуть внизу. З очей покотилися сльози, вона рукою прикривала рот, щоб приховати свої ридання.
Прибуття Юа Чжуна і Цзі Цін У в гуртожитку було помітним, тому що вони очистили майже цілий поверх від зомбі. І коли Юе побачила, як вона врятувала групу дівчат, які вижили, у неї з’явилась надія також втекти від цього гуртожитку, заповненого зомбі. Але його відхід поховав цю надію, бо хто вони були для нього, щоб він повернувся за ними. І вона природно не змогла цього винести, якщо б могла, то заплакала б.
— Линь Ци, не плачь! Він же сказав, що повернеться, — дівчина з довгим волоссям обняла її, щоб трохи потішити.
— БАН Лі, я боюся, що він уже не повернеться, — прошепотіла вона і плакала.
— Не хвилюйся, я знаю його, цього хлопця звати Юе Чжун. Він дуже надійний. Якщо він сказав, що повернеться, то повернеться. Просто треба терпеливо чекати на це, — потішала її Чжен Лі.
- Ти справді його знаєш? — Через сльози запитала Лінь Ці.
— Так, він отримав роботу за моєю рекомендацією, — захихіла вона.
- Розкажи мені що-небудь про нього! - Пристала Ліні Ци до неї, вона хотіла дізнатися щось нове, щоб хоч трохи відволіктися від небезпеки.
- Будь ласка! — ЖАН Лі відвела її з вікна і почала впівголоса розповідати їй все, що вона знала про нього.
Юе і скелет покинули гуртожиток, не гаючи часу, почали пробивати шлях до автобуса. За ними втекли дівчата, тому їм доводилось вбивати зомбі в великому радіусі розширюючи шлях.
У напруженні дивлячись на виснажені обличчя і тіла, дівчата сильно злякалися. Вони почали тремтіти й бігти повільніше. Якби вони не бачили Юе, який спокійно і методично вбивав зомбі, то запаникували б.
— Швидше! Не зупиняйтеся! — кричала Цзі Цін В.
Юе вбивав зомбі попереду, але Цзі Цін У було складніше, і охорона чотирьох тремтячих дівчат була нелегкою справою. Якщо б до них прорвався хоч один зомбі, то паніки були б точно не уникнути. Коли дівчата почули її окрик, то відразу прийшли до тями і намагалися бігти швидше.
На півдорозі до автобуса раптом спіткнулася одна з дівчат, і це, звичайно ж, Чжен Сюань. Побачивши, що Юе видаляється, Ван Фан пробігла повз неї. Вона не хотіла опинитися в небезпеці через неї.
- Допоможіть! Допоможіть! Я пошкодила ногу! — Закричала Чжен Сюань, намагаючись встати.
Чен Яо озирнулася в бурхливі часи, потім подивилася на Цай Сяо і вони вдвох повернулися. І допомогли Чжен Суань піднятися й побігли за іншими.
— Дякую, Чен Яо! Дякую, Цай Сяо! — плачучи, дякувала вона.
Тільки в такі хвилини, можна розгледіти справжнього друга.
Але Чжен Сюань важила близько 50 кілограмів, вони намагалися бігти з такою ж швидкістю, але вже через кілька метрів запихалися і сповільнилися.
« Давайте її сюди, — підбіг до них Юе Чжун.
- Обережно! — Зітхнули з полегшенням дівчини, віддаючи йому Чжен Сюань і побігли за скелетом.
« Надень це, — повідомив Юе. — Тепер забирайся на спину, і він обернувся спиною до Чжен Сюань та присів.
Дівчина швидко одягла рюкзак і забрала його на спину. Як тільки вона залізла йому на спину, він відчув її тягар. Якщо б він не збільшував сили, то з нею і рюкзаком, навряд чи зміг би взагалі рухатися.
- Тримайся! Якщо впадеш, то я можу і не встигнути тобі допомогти.
Він глибоко зітхнув і побіг за автобусом, до якого залишалося небагато.
Коли Чжань Сюань побачила таку сильну і теплову спину, то відчула себе безпечно: « Було б добре, якби він став моїм хлопцем! »
А в цей час скелету досяг вже сьомого рівня, і з його 60% фізичною перевагою він перетворився на некеровану машину для вбивства зомбі. Він і сам почав прокладати шлях. Таким чином, вони дісталися автобуса. З висиленим тілом, але подвійним вантажем на спині, Юе Чжун дістався останнім. Він увійшов і опустив Чжань Сюань на найближче сидіння, дістав ключі, кинув їх Чен Яо зі словами:
— Поїхали!
— Поняла! — Чен Яо почала заводити автобус.
« Ви двоє, подбайте про неї », — сказав Юе Чжун у розмові з Цай Сяо і Ван Фан.
Потім він сів і зітхнув з полегшенням. Після такої витривалості його витривалість впала до 6 пунктів. Тому йому тепер була потрібна кожна хвилина відпочинку, щоб після нього було легше справлятися з будь - якими труднощами.
Цай Сяо кивнула і підійшла до Чжена Суань, тоді як Ван Фан соромилася відвести погляд.
« Води », — сказала Цзі Цін У, сів навпроти Юе Чжуна.
Усміхаючись, Юе дістав банку газування і передав їй.
- Куди ми їдемо? До мене додому? — Начавши рух, запитала Чен Яо.
— Нет! Краще спочатку заїхати в супермаркет у студентському містечку. Потрібно зібрати стільки продуктів, скільки зможемо знести, невідомо коли і де ми ще знайдемо їжу, — відповів Юе, потім звернувся до Ван Фан, - Ван Фон, підійди на хвилину, поясни як керувати автобусом.
Він завжди хотів навчитися їздити і керувати різними видами транспорту, щоб тільки один міг скористатися будь - яким транспортом.
— Добре! — Вона з радістю підійшла до нього, і почала пояснювати йому, як і що робити.
Найважче було запам’ятати правила дорожнього руху. Як завести, зворушитися, зупинитись, прискоритися і сповільнити, все це було не складно, тому що Ван Фан розповіла всі деталі. Юе швидко почав розуміти принципи управління. Звичайно, з такими знаннями у минулому світі Юе був би тільки вбивця на дорозі, але принаймні він зрозумів, як і що потрібно робити, щоб автомобіль міг рухатися вперед.