-Чому ти так дивуєшся?
- Як я можу не дивуватися? Ти з кимось іншим...
Я оцінювала його реакцію, яку він показував своїм виглядом.
Так і знала.
Він навіть не міг собі уявити.
Що я можу зустрічатися з кимось іншим, а не з ним.
- Боже. Це що, так дивно? Настільки, що треба мене переслідувати?
- Жорна.
Звичайно, з огляду на свій початковий характер він не міг в це повірити.
Він думав, що його дружина ніколи не подивиться в сторону іншого чоловіка.
Принаймні, вона б не змогла зустрітися з кимось навіть в рамках бізнесу. А потім, як в оригіналі іторії, мабуть, померла через його аморальний роман.
- Не знаю, чому ти так здивований, дорогий.
Я спокійно кліпала, не вилазячи непорозуміння.
-Кстаті, хіба ти не робив так?
Людина, яка не усвідомлює своєї провини, іноді розуміє все лише тоді, коли опиняється з іншої сторони ситуації або за те, що помиляється. Прямо, як мій чоловік, який зараз стоїть переді мною.
-А, звичайно, я не відчуваю любові до людини, з якою збираюся зустрітися.
-...
-А, так ти ж казав, що не любиш ту жінку?
Я прищурила очі.
Він досить довго неправильно мене розумів, але насправді я не мав наміру зустрічатися з кимось протилежної статі.
На жаль, на відміну від мого чоловіка, у якого вже є коханка, якщо я так зроблю, це зіграє проти мене.
Те, що я сказала - це просто відчуття, ніби йому також треба трохи повчитися. Іншими словами, я хотіла обманути його, не пояснюючи цього непорозуміння.
- Навіть якщо у нас зараз період окремого проживання, ми все ще одружені. Дорога, обов'язково...
-Так, звичайно, одружені. Любий, як ти думаєш, чому я поводжуся так само?
Я заплющила очі і взялася за дверну ручку.
- Я не хочу бути такою, як ти.
До тих пір, поки не пройде останнє слухання суду, я і цей чоловік одружені.
Я нічого не могла з цим вдіяти.
Але я вірила, що цей день прийде дуже скоро.
Час пролетить швидко без особливих проблем.
Я потягла дверну ручку.
Звук відчиняється двері порушив тишу.
- Якщо я більше не зустрінуся з Сейрою.
У розпачі мій чоловік промовив низьким голосом.
Його голос звучав дуже сумно.
-Тоді ти передумаєш?
Він міцно стиснув груди.
(п.п.). - як коли руку на серце кладуть і стискають).
- Подача Сейри багато в чому пов'язана з деякими із моїх здібностей. Я все тобі розповім. Але якщо я зайду в поясненнях так далеко, чи повіриш ти мені?
- Спробуй розповісти.
Але я не сказала, що пробачу його. Здавалося, він точно зрозумів, що я мала на увазі.
Я бачила, як його губи вагалися. Побачивши це, я усміхнулася, ніби знала, що так і станеться.
-Тобі є що ще приховувати?
-...
- Але як же я тоді можу в це повірити? Ти тепер подібний до очищеної луки.
Я склала руки. Элегантно.
-Переглянь все. Тобі потрібно все це зараз?
Тоді він сказав, що мусить її захищати?
Я ніяк не могла зрозуміти його метаній. Звичайно, я навіть не збиралася цього розуміти.
Просто живи, як раніше.
Адже ваше тисячолітнє кохання триватиме вічно?
- Я постараюся.
- Постараюся, спробую... Ага. Що ж, славно.
На мить обличчя чоловіка розгнівалося. Його глибокі червоні очі дивилися на мене, повні смутку, як у людини, в якій зароджується надія.
Дивлячись у це обличчя, я посміхнулась.
- Те слово, з цього дня я повинен позбутися від нього у своєму словнику.
Потрібно ж говорити будь-які слова, щоб можна було почути.
- Не можу дочекатися.
***
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh