А може й ні, адже карета була порожня. Ніби він з'явився за людиною.
-Я приїхав до Йосен за наказом вашого чоловіка, герцогиня.
Сер Діссос поклав руку собі на груди. Цим жестом лицар намагався довести свою вірність.
-Мужа? І що ж він наказав? Навіть якщо вислухаєш, ти ж знаєш, що мені немає до цього справи?
- Він наказав простежити за вашою дорогоцінною безпекою в дорозі.
Ціною? Безпека?
Я подивилась на нього з дивом, наче на собаку, що гавнула за рогом. Це трохи збентежило молодого лицаря.
- ...Хіба Ви не повертаєтеся з дому ваших батьків в резиденцію герцога через 3 дні?
Саме так. Не повертаюся.
-Верно. Схоже, вийшла помилка. Схоже щось не так. Бачиш, я не повернуся туди ні зараз, ані потім?
Я відразу ж зрозуміла, що мене хтось здав, оскільки він знає про три дні. Це, мабуть, палац або ж покоївка.
Роза, можливо, розповідає про все з її волі.
- Що? Чому?
-Хіба це не природно? То місце, більше не мій будинок.
Я постукала веером по підборіддя. Мене дратував Зонт від сонця, тому я взяла з собою віяло і ненадійно.
Вплив психологічного впливу спрацював і великий лицар засміявся.
-Герцогиня, є дещо про що я хочу, щоб ви знали.
-Я повинна знати про це?
Так, я взагалі-то не збираюся навіть слухати.
Лицар був збитий з пантелику і якийсь час не міг сказати ні слова. Однак він не дарма був лицарем Імперії, і незабаром з виразом твердості на обличчі, сказав:
-У даний час герцог не виконував свій обов'язок, що не могло не викликати реакції Імператора, і він практично зіткнувся з дисциплінарним покаранням. Тепер він обов’язково несе відповідальність за це.
Почувши ці слова, я згадала обличчя свого чоловіка, коли він з'явився на благодійний вечір.
Чи було це в той день, коли ми мали борги? Я нахилила голову.
Чому?
Що це означає?
-І?
-А? А... Зараз він не може покинути імператорський дім ні в якому разі і зобов'язаний залишатися поруч з імператором.
- Гаразд, я зрозуміла.
Я кивнула, злегка усміхнувшись.
За останні кілька днів граф Йосен отримав безліч подарунків у особняку. Що тільки серед них не було, як і першого дня, коли я приїхала сюди.
Іноді це були прикраси, іноді сукні... не знаючи, що доведеться потурбуватися мені, він відправляв усе.
Під "нім" я, звичайно ж, маю на увазі герцога Ділбе, мого чоловіка. Але він, здається, не знав одного.
Можна давати такі подарунки лише після того, як ти отримав схвалення.
Поблагословлення і доброзичливість без згоди приносять багато клопоту, а залицяння та прихильність вважаються насиллям.
Якщо назвати так, то це було схоже на "правду".
Це означало, що тисячолітній аморальний імпотенту в Імпері потрібно було лише 3 дні, щоб виглядати таким у моїх очах і очах інших.
-Є ще щось, про що я повинна знати?
Хоч би що ти говорив, сенсу в цьому немає. Я піду своєю дорогою.
Рицар, який подивився на моє обличчя, рішуче вирішив більше не говорити ні слова, тому що був збитий з пантелику. Це була не та ситуація, яку він уявляв.
-Ти ж не хочеш сказати, що ця карета тут для того, щоб забрати мене назад в резиденцію герцога?
-М-міг так бути?
- Дякую за виявлену повагу, сер Діссос.
Я усміхнулася йому яскраво.
- Що ж, думаю тепер ти можеш повернутися.
Вихід там, любий гість. Я спритно звернула увагу на вихід з особняка.
- Переможеш це моєму чоловікові? Така великодушна незаслужена відмовка. У майбутньому ми будемо у стосунках, які не вимагають таких позицій.
- Справді йти?
-Мамочки, думаєш, я пройшла такий шлях навмисне?
Я прищурилась.
Угу. Уходи. Гоу бек.
Я без жалю махнула рукою, щоб провести карету герцога і його лицаря.
Замість того щоб відступити, лицар нахмучився від моїх слів і засумував. Через те, що все це не підходило його величезному образу, цього було достатньо, щоб привернути увагу.
-Герцогиня, прошу вибачення, але могли б Ви мене вислухати? Зараз герцог перебуває в ситуації, що ніяким чином не може покинути Імператорський палац. Ситуація дуже заплутана...
Чому-то він мене дуже старанно вмовляв.
Я б все одно не сіла в цю карету, але він так сильно намагався, ніби йому завтра здавати випускний іспит.
Я переконалася, що мій чоловік також був вірним підлеглому, окрім коханок. Але на цьому все.
Я поверну голову. І в той момент...
-Ситуація дуже заплутана, і мене послали не спеціально. Дюку, дійсно, в ситуації, коли він навіть не може рухатися ...
-Говориш, не може зрушитися з місця?
-А? Да.
Там сіль навколо нього просипали або що?
З таким мисленням я переклала погляд, намагаючись відволіктися. Але здалеку щось наближалося до мене, наче божевільні.
-Тоді, що це таке?
***
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh