***
-Бр, холодно.
Чоловік не пішов за мною. Насправді те, що тільки ідеально зовнішній він, не пішов за мною, було для мене полегшенням.
Відчувши вітерець, який обдурив мої щоки, я ненароком згадала про нещодавню ситуацію.
Цікаво, але образ чоловіка з тими, що не мали плечей, навіть не викликав співчуття у мене. Він, мабуть, шкодує, що залишив свою законну дружину ось так.
Багато хто заздрив мені, як герцогині. У мене був гарний і ідеальний чоловік.
І я була згодна з тим, що його шалений погляд був чудовим, але все інакше, якщо це - змінений чоловік.
Тим більше, якщо рано чи пізно я помру з ним на попередньому місці. Хоча зараз теплі пори року, холодно так, ніби пара з рота готова піти.
-Г-герцогиня...
Як тільки я увійшла в коридор, хтось покликав мене.
Хтось стояв у темному коридорі. Я була здивована, але невдовзі відчула полегшення, побачивши одяг.
-Я отримав прохання, передати вам дещо.
Що передати? Мені?
Я повільно підняла руку і отримала те, що передав мені черговий. Зазвичай він не міг витерпіти цікавості, але цього разу стримався і мовчав.
Він показав мені зображення розміром з долоню. Дивно, але сцена на фоні вечірнього неба і місячного світла була зображенням сьогоднішньої вечірки просто неба.
"Людина, яка стоїть тут на трибуні, це - я?"
Жінка в білому платті була вражаючою.
Так впевнено... Я?
Перегорнувши зображення, я помітила напис. Точніше, це було ім'я.
Доріс R.
Черговий стояв переді мною, наче у нього було ще щось, що потрібно було мені передати.
Коли я наказала йому повернутися на своє місце, він похитнувся і повернувся.
« Хочеться трохи шкода, звичайно.
Хоча картина красива, і дуже мені подобається, але краще не заводити ніяких особистих відносин з художником.
Особливо зараз.
Я повинна швидше зайти і знову взяти свій келих. Хоча ні, цього разу чашка гарячого чаю буде до речі.
Це сталося якраз тоді, коли я тільки було повернула за кут, тримаючи своє втомлене тіло.
“А!!"
Чи це сталося тому, що я занадто відволікалася на картину?
Я уткнулась носом прямо в того, хто тільки з'явився за поворотом.
Кх, яка тверда.
Я підняла голову, прикриваючи свій ніс.
-Ох, ви в порядку?
Відкривши очі, я побачила, що схилилися, як корона, білі хустинове волосся.
М’який голос і опухлі очі добре поєднувалися. Красивий чоловік, широко відкритими очима, дивився на мене з подивом.
-Приношу свої вибачення. Я квапився.
Нічого страшного.
Чоловік обережно простяг руку. У мене не було причин відмовитися від дружньої руки. Він ніжно посміхнувся.
- Я не дуже хороший у супроводі ... тому прошу мене зрозуміти.
А? Я не просила його супроводжувати мене.
У цей момент я збиралася сказати, що сталося непорозуміння.
- Жорна!
Коли я подивилася на крик, то побачила свого чоловіка.
Як тільки я на нього подивилася, він насупився.
Він йшов за мною сюди? Невже він ще не пішов?
Ми, будучи на невеликій відстані один від одного, перетиналися з ним поглядом.
Мій чоловік виглядав більш стривоженим, ніж раніше. Його волосся м’яко розвіялося на вітер, а краватка була наполовину розпущена.
Побачивши такий образ, я подумала, що він зараз швидко біг. Тому що деякий час тому, прислухаючись до звуку кроків, його похідка не здавалася мені нормальною.
Хоч він і досить міцний, руки були важко опущені вниз.
Він стомлено зітхнув.
- ...Хаа, жінка.
Дивовижно, що чоловік, який біг чи швидко йшов, майже не дихав і його дихання було гладким.
Зараз він просто зітхнув.
Це здатність мого чоловіка. Іншими словами, він - "спець".
Хіба ж він найкраще обходиться з мечем у нашій імперії? Ніхто не був у Імперії, хто б порівнювався з учителем головного героя історії.
До тих пір, поки головний герой не знудить, звичайно.
Пізніше він влаштує дуель зі своїм вчителем, щоб довести свою майстерність.
Але так, як я кинула читати на середині...
На той час він уже виріс і увійшов до імператорського палацу, а коли став старшим, то вже бився з тією людиною, але не знала, що сталося.
Оскільки я відволікалася на зміст книжки, мої брови трохи насупилися.
Про що ж я думала, коли роздумувала про оригінальний задум?
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh