- То ти визнаєшся чи ні?
У темному підвалі височів величезний хрест.
До цього хреста був прив’язаний чоловік у дорогий одяг. Його обличчя горіло від ляпасів, а на голові стирчали кілька шишок.
Син магазинів Сонга тримав у руках хлист і стояв перед чоловіком. Час від часу він бив його по обличчю або сильно бив руками.
- Ха, ось ти нахабний сучий син. Як ти смієш прикидатись Його Високістьм Шен Ао?
- На щастя, я знаю Його Високість Шень Ао особисто! Насправді, я навіть пожартував з ним раз!
- Культура і зовнішній вигляд Його Високості незвичайні, і ніхто в цій країні не може зрівнятися з його характером! Як ти, сучий сину, смієш видавати себе за нього?
- Давай будемо чесні, тобі краще зізнатися і розповісти мені про свої мотиви прямо зараз, інакше ти страждатимеш дуже, дуже довго!
Після цього син, який був крамарем Сонга, знову мучився Шень Ао з усмішкою на обличчі. Він сильно бив Шень Ао по обличчю або по голові кожні кілька хвилин чи близько того.
Йому це дуже подобалося. Він почувався дуже задоволеним, коли вбив Шена Ао!
У цей момент син лавозника Сонга зрозумів, чому його батько завжди був радий побити свого сина.
« Не дивно, що цей старий завжди ображає мене за будь-яку дурницю і б'є з такою ревністю! »
« Як же це, коли ти можеш покарати людину за власним бажанням! Це так... Дуже приємно!"
Сину Човняр Сонга раптом прийшла в голову зухвала ідея...
« А якщо... Я одягну на цього хлопця одежу мого батька? Це ж буде для мене більше задоволення, чи не так? "
- Як проходить допит?
Саме в той момент, коли син лавочника Сонга тільки почав думати про це, він почув голос свого батька. Він підстрибнув і тут же поп'явся до стіни.
По його тілу пробігало стадо мурашок!
- Мм, батько, я використовував найжорстокіші методи, до яких тільки міг подумати і катував цього хлопця цілу годину.
- Але він міцний горішок. Він відмовлявся вимовити хоч одне слово!
Лавочник Сонг кинув погляд на недоторканий одяг Шен Ао, а потім на його обличчя і шишки.
Коли він повернувся до свого сина, на його обличчі відобразився гнів і розчарування.
- Ти навіть ніразу не вдарив його лисим, і ти кажеш, що катував його?
Син почав ображати Сонга і сказав: « Я вчився у тебе з дитинства, але ти ніколи не вчив мене правильно допитувати злочинця. Ти не можеш звинувачувати мене за те, чого я не знаю!
- О Боже! - Човняр Сонг фиркнув. - Передай мне хлист!
Коли син хлист отримав, то глибоко зітхнув з води Сонґа.
Чесно кажучи, це також буде його перша тортура...
Як і його син, йому також бракувало досвіду в цій праці.
Стоячи обличчям до Шені Ао, крамаря Сонґа деякий час розмірковували, після чого посміхнувся. - Я дам тобі останній шанс.
- Признайся у своїх злочинах! Інакше мій хлист буде безпорадний!
Незважаючи на опухле обличчя Шень Ао, можна було побачити ображений вираз. Коли він знову подивився на лавочника Сонга, в його очах була безпорадність, розпач і образа.
*БАМ!*
Лавочник Сонг відвеселив своєму синові велику полощу.
- Батько, я витратив стільки сил, допомагаючи тобі допитувати його! Чому ти б'єш мене?
Тепер син "Лавічника Сонга" був справді розлючений.
« Навіть якщо ти мій батько, то не можеш витримувати злості на мене, коли і як тобі заманеться! Якщо ти й далі будеш зі мною погано поводитися, я зроблю для тебе ляльку вуду і буду щодня колоти її голками! Я так і зроблю!"
Лавочник Сонг не міг повірити, що його син був таким тупим. Він вказав пальцем на Шень Ао, який весь цей час друкував булькі звуки, і крикнув: - Хто-небудь взагалі закриває рот злочинцеві під час допиту? Як ти думаєш, зуміє він тобі що-небудь розповісти?
Син Сонга був приголомшений, коли почув коментарі свого батька.
Він перевів погляд на чоловіка і побачив сльози, які бігли по його щоках.
У блискучих сльозах цього чоловіка, він міг поклястися, що побачив образу, обурення, гнів і ... полегшення.
« Наконец хтось заступився за мене і сказав щось логічне! Ты... Виродок!"
"І весь цей час ти просив мене зізнатися!"
"Як я зможу сказати тобі щось з нанесеним мовчазним заклинанням?"
« Чи не забагато від мене чекаєш? »
- Кхе-кхе, извини.
- Ну, у мене немає ніякого досвіду в такій справі. Зрештою, я вперше допитую людину.
Син лавочника Сонга почухав затилиць і відчув, що його обличчя горить. Тим не менш, він безумовно не збирався зізнатися в тому, що йому було весело і приємно бити цього чоловіка, через яке він забув головну мету цього допиту.
З іншого боку, він почав таємно звинувачувати творця безмовного заклинання - навіщо йому знадобилося винаходити закляття, яке ставало цілком невидимим, як тільки його наклеювали на чиїсь губи?
Коли Шен Ао подивився на двох батьків і сина, які дивилися на нього з неповинністю, то ще більше заплакала.
Тепер він дійсно шкодував. Він не повинен був навіть входити в цей сад міріади духів!
Коли його тринадцятий брат прийшов в його резиденцію і врятував Цінь Гао, він повинен був у той момент відразу ж замінити всіх палацових служниць та євнухів, які чергували того дня...
Все пішло наперекосяк саме з того моменту... так що зараз він міг тільки і робити, що звинувачувати себе за те, який був такий безпорадний!
----
Водночас, в другой частини саду безліч духів.
- Апчхи! Апчхи!
Саме в той момент, коли Шен Тіан повернувся до готелю і хотів культивувати після виснажливого дня, він почав чхати.
Шен Тіан почувався ніяково...
« Яка дівчина знову думає про мене? »
Після свого переселення в цей світ Шен Тіан знав, що він постійно був у когось на думці.
Зрештою, він був надзвичайно красивим і став відомим майстром саду безлічі духів. Його поклонниці - всі ці надмірно захоплені дівчата, більшість з них говорили про те, що були б не геть зацікавити від нього дітей ...
І він не міг прогнати цих дівчат, а це дійсно сильно нервувало Шен Тіана.
Якби не той факт, що він дуже хотів позбутися чорноти у своєму німбі, Шен Тіан давно залишив би сад міріад духів і знайшов б тихе місце, де міг би спокійно покутувати.
Цей світ був дуже небезпечним, і Шен Тіан знав, що зможе спокійно гуляти світом тільки тоді, коли досягне принаймні стадії розвитку душі.
Але тепер Шен Тіан не міг культивувати через німба...
Врешті-решт, оскільки він прочитав дуже багато романів, то знав, що всі відомі персонажі завжди першими помирали від рук головного героя.
Як видно з останніх подій, Шен Тіан відчував, що врешті-решт зустріне на своєму шляху свого головного героя.
« А раптом головний герой з'явиться прямо зараз? Хіба він мене не вб'є відразу, як побачить?»
Він завжди сміявся над цими безмозковими персонажами з романів у своєму попередньому житті, але зараз, коли він опинився в світі культивації, він знав, що йому найкраще залишатися в тіні ...
« Не відволікайся і продовжуй культивувати»
Тепер це прислів’я стало для нього найважливішою справою. Зрештою, хто зможе вбити його якщо він дійсно стане дуже сильним?
Шен Тіан очистив розум від усіх думок і дістав з кишені чотки.
Поки Шен Тіан вибирав руди, Ер вражав духовні камені. І зараз тріщини на намистинках, здавалося, стало трохи менше, але їм все одно ще доведеться дуже довго відновлюватися, оскільки всі найбільші тріщинки все ще були на булизнятах...
- Вау, цей мішечок з духовним камінням так швидко вичерпався!
Подивившись на маленькі залишки духовного каміння, Шен Тіан похитав головою і почав кричати.
На щастя, у нього було небагато заощаджень.
Він дістав ще один мішечок з духовним камінням і знову поклав у нього чотки. Невдовзі після цього голодна джурія Ер почала поглинати духовні камені.
Раптом Цзю Ер, здавалося, відчула щось.
Вона зупинила процес поглинання. На її примарному обличчі відобразився страх і паніка.
- Майстер, я відчуваю, що до нас наближається дуже страшне створіння!
Плупрозирічне тіло Ер поблекло було очевидним, що воно дуже налякало.
Шен Тіан теж занепокоївся.
- Невже послідовник злого духу знайшов нас?
Шен Тіан поспішно вийняв жетон майстра меча.
*Ка!*
Двері його кімнати відчинилися.
Німб, який випромінював яскраве золото, навіть яскравіше за сонце, осліпив Шен Тіана.
« Яка людина може мати такий німб? »
https://literna.net/uk/books/490-ya-dii-sno-ne-sin-proroka-nikarahua