- Лоґане, стій! - Вигукнув професор Ксав'єр, побачивши Розомаха кинувся на Людина-павука, його кулаки були заведені назад, а кігті направлені вперед.
Перш ніж Пітер встиг щось зробити, коли його пауч’є мало спрацювало, Чарльз вирішив скористатися телекінезом і відкинув Логана до стіни, притиснувши його за руки й ноги.
– Грр... А-а-А! - Лоґане намагався вирватися з полону професора.
Коли Розомаха намагався звільнитися від захоплення Чарльза, він схопився за голову і не міг довго протистояти силі Росомачі.
- *Вітрах*..., — Пітер побачив це і підійшов до Лоґана. - Ти все ще змушуєш мене до цього.
Пітер похитав головою, а Розомаха заричав на нього, наче розлючений звір. Пітер витягнув кулак і ударив в бік голови Лоґана, що призвело до втрати свідомості.
- Ха, дякую... - З полегшенням видихнув Чарльз, коли біль у його голові зникла.
- Не проблема, підемо в твій кабінет? - Пітер говорить, коли Росомаха сповзає по стіні і падає на підлогу.
— Звичайно, там ми можемо поговорити наодинці, — каже Чарльз, витираючи піт з лоба.
Поки він це говорить, по сходах спускається Нічна Змій і бачить дивну ситуацію.
- Що сталося..., - каже Курт, коли в полі його зору з'являється Людина-павук. - Ох, ось як...
Похивши головою на дії свого друга, Нічна Змій підходить і піднімає Лоґана з підлоги, несучи його в стилі принцеси.
— Я занесу його до кімнати, — каже Курт піднімаючись сходами. - Радий зустрічі, Людина-павук!
— Добре, йди за мною, — каже Чарльз у своєму кабінеті.
По дорозі Пітер побачив пару дітей, які швидше за все були мета-людьми, що рано поступили в школу. Всі вони нервово поглянули на гостей супергероїв, захоплені його появою, але занадто налякані, щоб податися вперед.
Коли вони прибули в кабінет професора, Чарльз зупинився за своїм столом і жестом запросив Пітера сісти.
- Діти, яких ти бачив - перші учні нашої школи, що зародилася, — сказав Чарльз, коли Пітер сів. - Більшість з них мають сумні корені. Батьки, які не прийняли змін у своїх дітях, є сиротами, звільненими піддослідні. Всі вони пройшли через багато, і ви фактично є великою частиною їхнього життя. Вони бачать в тобі героя. Того, ким вони намагаються бути.
- Ну, у них є суперсили, так що більшість з них будуть схожі на мене в майбутньому, — каже Пітер, стискаючи плечима.
- Правда, але це не означає, що вони не можуть вибирати мирні кар'єри, — уточнює Чарльз.
— Звичайно, вони роблять це коли стануть достатньо дорослими, — говорить Пітер, повністю погоджуючись.
- Отже, я чув про нове відео на Ютубі про мета-людей від Людини-павука? - З цікавістю питає професор. - Діти не перестають ліпити про це.
Як тільки Пітер твітнув це повідомлення, зали особняка Ксав’єра наповнилися розмовами про Людину-павуку і його майбутнє відео. У підлітковому віці у старших учнів є смартфони, тому вони швидко дізналися і розповсюдили інформацію.
Як ніяк, чутки про Людину-павуку поширюються швидко, в результаті чого всі дізналися про це за лічені хвилини. Навіть професор Ксав'єр.
- Я збирався зв'язатися і попросити інтерв'ю з тобою та кількома іншими. Ви б відповіли на кілька запитань і показали деякі здібності. Це не займе багато часу. Ми можемо записати все за день, — пояснює Пітер, відкинувшись у кріслі.
- Навіщо це? - Чарльз питає.
- Можливо, ти не розумієш як працює Інтернет та ЗМІ в цілому. З появою статей про мета-людів, люди з поганими намірами почнуть цим користуватися. Врешті-решт, страх і обурення отримують відгуки та підвищують рейтинги набагато швидше. Чим швидше ми привернемо увагу громадськості, тим більше у нас шансів захистити мета-людей, — пояснює Пітер.
- У нас? - Чарльз питає.
- Так, Мстителі ж об'єднані, — Пітер посміхається під своєю маскою.
— Ось як, - брмоче Чарльз з посмішкою. - До слова про Месників, ви вже прийшли до якогось рішення?
- Ще ні, але воно виглядає сприятливим для тебе. Дай нам трохи часу, — говорить Пітер, не згадуючи нічого про участь Магнето.
Він триматиме це в таємниці до їх першої зустрічі у ролі членів ради, яка, як упевнений Пітер, буде цікавою.
- Добре, ти хочеш провести інтерв'ю сьогодні? – запитує Чарльз, повністю згідний з ним.
- Так, ми знімемо його на мій телефон, — каже Пітер, додаючи тПривид. - У тебе є хтось, кому б це було цікаво? Три мета-людина вистачить з головою, так що нам потрібно ще двоє охочих.
- Хм, Шторм соромиться камери, а Лоґане не може бути в одній кімнаті з тобою..., — роздумує Чарльз.
- Тоді Курт і хтось ще. Курт стане хорошим доповненням. Його зовнішність шокує деяких, але це допоможе показати фізичні відмінності у мета-людей. Хто-небудь ще або візьмемо когось з дітей? - Питав Пітер.
- Не знаю, чи варто звати молодших... — прокоментував професор Ксав'є з задумливим видом.
- Я бачив там кілька підлітків. Ми можемо запитати їх, — пропонує Пітер.
Після хвилинної роздумів професор Ікс погодився, і вони взялися до виконання поставленої задачі. Коли він погодився, що це було непросто, то сказав: « Синьожа людина соромилася свого вигляду ». Чарльз запросив до себе в кабінет одного зі старшокласників, який відразу згодився знятись у відео.
І хто б не погодився знятись у ролику Людини-павуба на Ютуб? Відмовити це було б безглуздо.
Дивно, але цим хлопчиком виявився 13-річний Скотт Саммерс, відомий також як Циклоп.
Перш ніж він увійшов до кабінету, Чарльз дав Пітерові короткий опис Скотта та його здібностей. Скотт Саммерс - мутант, здатний стріляти руйнівними оптичними променями.
Тобто він пускає лазери зі своїх очних яблук, що є досить незручною здатністю для хлопчика.
Йому доводиться носити спеціальні окуляри з лінзами із рубінового кварцу щоб лазерне проміння не руйнували все, на що Скотт дивиться. Інакше дитина мусила б постійно закрити очі і жити як сліпий.
Коли Чарльз знайшов Скотта, той був сиротою на вулиці і не пам’ятав багато свого життя або відмовлявся розмовляти про неї.
Як тільки він увійшов в кабінет, Скотт відразу ж кинувся до Пітера і почав закидати його запитаннями. Цей фанат, чим підлещував Пітеру.
Хоча він не дуже любив героїв Циклопа в кіно з його колишнього життя, Пітер не хотів ставити йому претензії. Він тільки сподівався, що цей персонаж не буде таким роздратованим простаком.
Заспокоївши підлітка, вони почали інтерв’ю. Коли він встановив свій телефон на імпровізовану підставку з павутини, то почав інтерв’ю на дивані.
Після простих запитань, таких як ім'я, вік, клас і здібності Пітер перейшов до більш цікавого.
- Як ти ставишся до володіння суперсилами? - Він запитав.
- Ну... - Скотт замовкає на кілька хвилин, перш ніж відповісти. - Я думаю, що моя сила була б класною, якби я міг її контролювати. Професор Ікс сказав, що я зможу взяти її під контроль, якщо витрачу достатньо часу і зусиль.
- Професор Ікс? - Пітер вперше почув це прізвисько вголос. - Ти маєш на увазі професора Хав'єра?
- Багато дітей так називають його. Їм важко вимовляти його ім’я. Тепер його так називають, — пояснює Скотт, поки Чарльз сердечно посміхається з іншого кінця кімнати.
- Зрозуміло, а яке твоє життя до зустрічі з професором Ікс? - Питав Пітер.
Чарльз не виглядав задоволеним питанням Пітера, оскільки це було важливою частиною їхніх терапевтичних сесій. Хоча він ніколи не говорив Пітеру про це, так що він не міг його звинувачувати.
– ... - Скотт відразу ж напружився.
Він вже давно уникав таких питань, адже їх легше забути, але цього разу все було по-іншому. На цей раз питання задавав герой Скотта, Людина-павук.
- Я був у притулку якийсь час, — Скотт починає говорити неохоче. - Я не пам'ятаю ні моїх батьків, нічого до цього. Приют был... не найприємніше місце.
- Там не вистачало їжі чи? — Питав Пітер, не знаючи передисторії Циклопа.
— Там було багато лікарів, — сказав Скотт, шокуючи всіх присутніх, оскільки вони знали, що це означає. - Вони обминали мене голками і підключали до мене дроти. Мені там не сподобалося, і я пішов.
- Вони дозволили тобі піти? - Питав Пітер.
- Ні, я втік, — сказав Скотт, похитав головою. - Вони не дозволяли мені залишати свою кімнату, тому я використовував свої очі, вирізавши вночі дірки в стінах.
- Що сталося після цього? - Питав Пітер.
- Якийсь час я жив у перевулку, — сказав Скотт, повертаючись до професора Ксав'єра. - Там мене знайшов професор Ікс.
Сумний вираз на обличчі Чарльза зник, коли він почув його. Він тепло посміхнувся хлопчику. Чарльз тільки жалкував, що не знайшов його раніше.