Чекаючи відповіді на тему оформлення документів для Parker Games і Кенді Краш, Пітер переключив свою увагу на ноутбук-привид.
Подача документів на ООО повинна зайняти від трьох до п'яти робочих днів, а оформлення авторських прав на Кенді Краш займе близько 3 місяців.
Однак це не означає, що в нас є затримка у продажу гри. Після того як Пітер сплатив митницю і надіслав документи, а також копію Кенді Краш, Бюро з авторських прав США відіслало йому електронний лист із датою реєстрації. Ця дата відповідає часу, коли вони все отримали, а значить, з цієї дати він може почати продавати гру.
Пітер може почати реалізацію Кенді Краш прямо зараз. Хоча він планує почекати, поки його компанія не буде створена, ООо пройде процедуру реєстрації і вона відкриє розрахунковий рахунок в банку. Йому також потрібно буде зв'язати цей рахунок з внутрішньогровим магазином Кенді Краш, але це почекає до іншого дня.
Тепер, коли Пітеру не потрібно трохи часу для гри, його можна використовувати з допомогою вільного часу. Ноутбук-привид - його найбільший проект, і Пітер сподівався, що все піде як по маслу.
Після кількох днів безперервної праці ноутбук було повністю зібрано. Під час завантаження ноутбук заробив під дією чар блискавки, і Пітер вставив у нього застарілий диск з операційною системою Windows 7. Хоча це вже не зовсім Windows 7.
Після деякої модернізації та налаштування операційної системи, завдяки чому вона почала працювати в гармонії з ноутбуком-привидом, Пітер вже не називав її Windows 7.
Коли екран ноутбука загорівся, замість червоного, блакитного, зеленого і жовтого прапорців Windows 7 з'явився чорний завантажувальний екран із примарною білою фігурою в центрі. Під привидом - кнопка з написом "Зупинити". Натиснувши на неї, Пітер чекає поки Windows Ghost встановиться на ноутбук.
"Хм, чудова назва..." - подумав Пітер, спостерігаючи за поступовим заповненням смуги завантаження.
Незабаром після цього список звантажень заповнив, і ноутбук перезавантажувався. Коли увімкнено, з'явився малюнок привида і на екрані ноутбуку показався стільниця.
Пітер зітхнув із полегшенням і знав, що найважча справа вже позаду. Ноутбук було увімкнено, і його операційна система нормально функціонує.
Пітер перевдягався в костюм Людини-павука, і він транслювався через ціле місто на вершині хмарочоса. Він не знав напевно, чи буде все працювати згідно з його планом, а якщо ні, то хто знає, скільки хвилювань він викличе своїм творінням. Одна лише функція, яка поєднує всі сигнали Вай-фая і стільникового зв'язку може вийти з ладу та повідомити всіх мобільних та Wi-Fia постачальників послуг у окрузі.
Було б краще, якби Пітер тримав тестування цього пристрою подалі від свого життя в способі Пітера Паркера. Не робити цього надто небезпечно.
Коли Пітер сидить на вершині нью-йоркського небоскреба, він натискає іконку в правому нижньому куті екрану. Одразу після цього з'являється невеличке вікно зі списком сигналів стільникового зв"язку і Вай-фая.
Перед цим вікном з’ являється менший розмір вікна, яке запитує Пітера про те, чи він хоче об' єднати всі зв"язки. Після натискання кнопки « Так » міні-окно закривається, а перед закриттям великого вікна з’ являється кружечок завантаження.
Повернувшись до іконки Інтернету у правому нижньому куті, Пітер побачив, що тепер воно світиться зеленим кольором і означає підключення до інтернету. Поруч з зеленими піктограмами Інтернету знаходиться число 18 - це кількість різних сигналів стільникового зв'язку і Вай-фая, які зараз об"єднуються та використовуються ноутбуком.
Відкривши браузер, Пітер набирає адресу "speedtest.net" і перевіряє швидкість свого інтернету. 1239 Мегабіт на секунду "завантаження" і 426 МБ/с "вивантажування", що дивовижно для бездротового зв'язку на вершині хмарочоса 2010 року.
Після тестування звичайних параметрів ноутбука, таких як пам'ять, жорсткий диски, тачпад, клавіатура, енергоохолодження і т. д. Пітер перейшов до більш глибоких тестів.
Якщо говорити про енергопостачання і охолодження, то чари, які використовуються для обох сторін, справляються без проблем. Заклинання блискавки підтримує живлення ноутбука в постійному режимі, як якщо б він був підключений до розетки, а замовляння замороження охолоджує портативний без будь-яких вентиляційних отворів.
Переходячи до складніших тестів, Пітер завантажив програму для перевірки Процесора та Відеокарти. Обидва вони легко справилися з найвищим рівнем програми, а завдяки його чарам ноутбук не перегрівався протягом усіх тестів і у нього не було проблем із харчуванням.
Після випробувань апаратного та програмного забезпечення і підключення до Інтернету Пітер перейшов до того, для чого, власне, був створений ноутбук.
Нездатність відстежувати.
Пітер перевірив все, починаючи з IP-адресу і закінчуючи Куками. Здається, все працює як треба, оскільки у нього немає IP-адресу і він не залишає ніяких даних в Інтернеті.
Немає IP-адресу, HTTP-реферерів, Куків, Пікселі Слеювання, Юзер-адгентів, інформації про маршрутизації, метадані електронної пошти тощо. Як і сподівався Пітер, ноутбук працював, як і було задумано.
Раптом, коли Пітер був максимально зосереджений, пролунав гучний вибух, і земля на мить здригнулася, ніби сталося невеликий землетрус.
- Що за ..., — пробурмотів Пітер, дивлячись поверх ноутбука і бачачи дим, що піднявся з основи сусіднього хмарочоса.
Пітер швидко будує ноутбук-привид і відкриває портал, відсилаючи його назад у свою спальню. Коли портал закривається, Пітер стрибає з будівлі і мчить до хмарочоса, який димить.
Опинившись перед поліцією, Пітер зауважує, що частина будівлі розлетілася на шматки і тепер горить. З великої діри, яка виникла внаслідок вибуху, з’являється дим, а внизу люди евакуюються.
Не маючи часу з’ясувати, що сталося, Пітер пробирається через великий дим у палаючий хмарочос. Опинившись всередині, Пітер обережно пробирається через обвалину будівлю і шукає тих, хто вижив. На жаль, усі вибухи в радіусі були або перетворені на пасту, або розшарпані.
Пітер вперше побачив людське тіло або будь-яке інше тіло в такому жахливому стані. Це було сумно і огидно, якщо не сказати більше.
Розчищаючи шлях для евакуації людей і рятуючи тих, хто вижив після вибуху, Пітер почув щось дивне, що походить з верхніх поверхів.
- Я не можу... - він почув чийсь крик і благання. - Будь ласка, не змушуй мене. Я не хочу нікому завдавати болю.
Після слів чоловіка Пітер почув нижчий голос, який звучав, як ніби з телефону або якогось маленького динаміка.
- Згадай про свою сім'ю... — тихо вимовив жіночий голос. - Я б не хотіла вбивати таку добру жінку, тобто твою дружину, але давай також не будемо забувати про твоїх дітей. Скільки їм? Ах, я згадала. 7-9 років, чи не так? Які у тебе милі принцеси. Було б дуже шкода, якби вони так і не дожили до двозначного числа. Знаєш що? Давай я передам їм трубку.
Почувши це, Пітер вже поспішає на місце. Хоч би що відбувалося, звучить воно не дуже добре. Цей гучномовець розноситься, і цього разу говорять два явно молодші голоси.
– Па? Де ти? Нам нудно, — говорить перший голос.
- Так, ця жінка дивна і мама не виглядає веселою. Я хочу додому, - ніяково говорить інший голос.
– Все в порядке. Просто робіть, що говорить ця дивна жінка, поки я не повернуся, добре? Батько скоро буде вдома... - чоловік бреше крізь зуби.
Пітеру не подобається, до чого все йде, він відмовляється від використання тісних лестощів і розбиває сусідні вікна. Вистрибнувши назовні, він на повній швидкості біжить вгору по стіні будівлі.
У поблизькому вертольоті новинних служб слідкують за фігурою Людини-павука, використовуючи свій бортовий фотоапарат для транслювання кадрів у прямому ефірі на декількох новосформованих станціях.
Пітер все ще зосереджений на розмові чоловікові, який розмовляє по телефону, і чує, як голос у трубці змінив свій жіночий дорослий.
- Ти знаєш, що робити, так? - Вона плавно говорить.
- Так... - Просто обіцяйте мені, що не чіпете їх.
- Звичайно, я жінка слова, — правдоподібно каже вона, хоча Пітер не довіряв би такій персоні.
- Добре, я зроблю це, — каже чоловік, до чогось налагоджуючи себе.
- Дій! - Піддає його жінка по телефону.
– ... - Дихання чоловіка стає нерівним, поки Пітер добирається до потрібного поверху.
Пітер зазирнув у вікно і побачив свою мету. Ею був злегка лисий чоловік середніх років, але не це було першим, що зауважив Пітер. Ні, він звернув увагу на життя смертника на його грудях, в якому було достатньо вибухівки C4, щоб проробити вдвічі більшу діру, ніж внизу.
Побачивши, що чоловік натискає на кнопку в правій руці, павичья трохи Пітера миттєво почав кричати, ніби зараз станеться щось погане.
За смертником стояла черга людей, які товпилися на лісничому прольоті з верхніх поверхів. Пітер не хоче залишати цих людей на смерть, а розбиває вікно на дрібні шматочки.
Пітер вистрелив його двома павутинами в чоловіка, який активував жилетку з бомбою, витягає його із будинку і катапультує хлопця якомога вище у повітря.
Це засік один новосформований вертоліт, який знаходився неподалік. Всі, хто дивився на це, запитували себе: "Що б людина-павука робила так?"
"Невже Джона Джеймсон був правий?" - подумали багато людей.
*ВЗИРНО
Перед тим як вони засумнівалися у діях Пітера, він підкидає їх до повітря далеко від невинних перехожим і вибухає великою полум’яною спалахом. У результаті вибухає скло неподалік від будинків, і скляна злива падає на вулиці та людей внизу. На мить вертольоти новинних служб і поліції хитаються, перш ніж знову відновити стійкість.
Оскільки Пітер був надто близько до місця вибуху, то найбільше постраждав. Вдарна хвиля від вибуху відкинула Пітера вниз, на жваві вулиці Нью-Йорка.
– Плохи дела! - Пітер закручується в падінні і врізається у дах припаркованого жовтого таксі.
*Бах*