У темряві каналізації права рука Чень Му швидко покрилася свічким, що виходив від Наруча. Невдовзі світло почало збиратися на вказівному пальці. Хлопець зараз був як акула, що відчула смак крові.
Ще один момент, і на пальцях з'явилася кришталева трубка із гострим кінчиком. Ігла вигадувала тьмяне світіння, але в темряві воно здавалося настільки яскравим, що сліпило очі.
Вона розверталася все швидше, і почала видавати характерне дзижчання.
Це буде вперше, коли Чен Му використає Іглу в бойовій ситуації. Але він був дуже здивований. Його очі не впускали з уваги противників, а палець протиснувся між решітками люка.
Він добре розумів, що матиме лише один шанс і навіть не залишиться часу дивитися на результати своєї атаки.
Невідомо, чи впливала на нього так критична ситуація в якій він опинився, але тепер Чен Му досягнув найкращих результатів у контролі над силою своєї єдиної бойової карти. Його дихання ставало все більше, в той час як у голові почали проноситися всі деталі, які він дізнався від таємничої карти щодо використання своєї зброї.
Чень Му постійно використовував свою Восрія, прицілюючись по меті і все сильніше розкручував Іглу.
Двоє зачаровувачів у небі навіть не здогадувались, що з мисливців вони стали жертвами.
« Зараз!» — відстрочував сам собі хлопець і його зіниці звузилися.
Вух!
Хвоста Ігла зі свистом вилетіла з щілини в люкі каналізації. Чен Му ж пустився навток, навіть не дочекавшись наслідків.
Для цієї Ігли п'ятдесят метрів надто маленька відстань!
Як тільки юнак прогнався у втечу, двоє Зачаровувачів помітили щось несправне і змінилися в обличчі. Їхня реакція виявилася набагато швидше, ніж передбачав Чен Му. І звичайно ж, першим виконався той, на кого була спрямована атака.
Три блакитні свічки в момент активізувалися, закрутивши навколо свого господаря. Цей зачаровувач був цілком впевнений у собі. Його бойова карта називалась « Губки змієї » і кожна його промені були здатні прошити насквоти сталь завтовшки п'ять сантиметрів. До того ж він практикувався в її використанні вже вісім років.
Під час запуску Хвостата Ігла робила невимовний свист від розірваного повітря, але потім її вже не було чути. Але найважливішим було те, що хоч візуально і здавалося швидкість її обертання зменшується, насправді вона тільки збільшувалася!
Три блакитні світлячі лінії напали в порожнечу...
Бам!
Сині іскри розлетілися так само, як феєрверки.
Зачаровувач опустив свою голову і виявив дірку в грудях розміром з людський палець, який відразу ж хлинув кров. Хоч обличчя його закривалося маскою, то очі відразу видали йому всі почуття. В них читався страх і невірство в все, що відбувається.
Почувся звук з його Наручі і поранений Зачароватор почав падати на землю.
Його партнер був шокований таким поворотом подій, але зміг вчасно прийти в себе. Він різко спіклував вниз і зловив свого товариша до зіткнення з землею. Тільки людина, яка потрапила в його руки, вже не показувала ознак життя, а її серце сяяло великою дірою, з якої пульсувала червона рідина.
« Брат! Брат! Відкрий очі, я прошу тебе! Брат...! Ти ж сам казав, що ще не повністю навчив мене контролювати блакитні змії! Очнись!» - Зачаровувач був у шоку від подій, і не міг повірити своїм очам.
Він кричав, сподіваючись привести свого старшого брата до тями. Але він все одно продовжував кричати, поки не охрип... І він вже не міг стриматися, дивлячись на тіло дорогої людини — сльози лилися струмочком з його очей.
Чень Му мчав з усіх сил, чергуючи іноді широкі кроки з маленькими, щоб не спіткнутися. Це місце було насичене нудотворним запахом, всюди бігали щури, іноді тут зустрічалися навіть змії. У його дитинстві вже відбувалися подібні випадки, коли йому доводилося ховатися в каналізації, і поки він біг на нього насуплювали спогади, що ховалися весь цей час десь глибоко у його свідомості.
У цих підземних лабіринтах дуже легко заплутатися через велику кількість варіацій. На щастя, Чен Му вже був досвідченим і завжди вибирав лише один напрямок.
Але Ліндон був, очевидно, меншим за Східну Цитаделью і його каналізація також різнилася, через що зустрічалися вже зовсім вузькі проходи. Тим не менш, Чен Му все одно продовжував рухатися, навіть коли доводилося вставати на карачки і повзти по шию в стічних водах.
Він не знав, чи він потрапив своїм єдиним пострілом чи ні, але вирішив відкласти це питання на майбутнє. Тепер головною справою для нього було втекти подалі від каналізації.
Через деякий час Чен Му вирішив, що він пішов досить далеко і трохи розслабився.
Тим не менш, з почуттям безпеки до нього також прийшло занепокоєння про Лейцзи.
Але юнак відразу переконався, що в такій ситуації він нічого не може зробити, лише сподіватися, ніби люди Пай Сіна знайдуть труп одного зі своїх. Це, безсумнівно, змусить їх наскочити і посилити заходи безпеки.
А він краще дбає про себе, адже у нього було достатньо проблем.
Наприклад: де вихід з цієї бісової каналізації? І як тоді зв'язатися з Лейцзи, не підготувавши в засідку?
Він біг більше півгодини, і якщо судити по швидкості, повинен був вже давно покинути Ліндон. Саме при цих думках перед його очима з'явилося світло, що потрапляє в каналізацію.
Це повинен був бути черговий люк, що веде назовні!
Чен Му підійшов ближче, щоб перевірити, і не помилився. Це дійсно був вихід, тільки ...
Здається, він випадково вийшов за територію Ліндона.
Вийшовши назовні, він сузів очі через сліпе сонце.
Це дикі землі, він ніяк не очікував, що виявиться тут!
Чен Му вже і сам не міг сказати напевно, пощастило йому в підсумку або все ж не пощастило. З одного боку, звичайно ж, удача виявилася на його боці, дозволивши йому втекти від переслідувачів, з іншого... Дикі землі не могли бути безпечними.
Лише ті, хто був умілий в бойовому плані, вирішували виходити сюди. Крім того, каравани завжди наймали охоронців, коли вирушали через дикі землі.
Чень Му натягнув мученицьку посмішку на своє обличчя.
« Ну і як мені зв'язатися з Лейцзам із такого Богом забутого місця?»
Ліндон вважався дуже маленьким передмістям, і навіть там було відносно мало людей у порівнянні з Східною Цитадельєю, тут же ймовірність зустрічі з людиною наближалася до нуля.
Цей випадок був першим, коли Чен Му опинився в диких землях, і він не міг не дивуватися, оглянувшись навколо. Він вважав повітря свіжішим, ніж у місті, не кажучи вже про популяцію каналізації.
Прогулюючись трохи під сонячними променями, він відчув задоволення від тепла і спокою.
Приблизно в трьохстах метрах від тієї калюжі з м’якою травою, на якій він знаходився, починався густий ліс із величезними деревами, деякі навіть неможливо було обхопити двома руками. У місті таких не зустрічали.
Кажуть, що ліси — це велика небезпека, але в них також є багато ресурсів. Як відомо, більшість найцінніших матеріалів для виготовлення карт добували саме в лісі.
Він ніяк не міг втриматися перед спокусою і повільним кроком попрямував вперед.