За одну ніч Лейцзи підготував першу частину сценарію. Він роздивлявся по ранковій вулиці свого друга і повідомив, що відправляється в клуб низькорівних карт. Звичайно, Чен Му зголосився піти з ним, але той лише закотив очі на таку безпідставну обережність.
Після того як Чен Му залишився вдома, він займався щоденними заняттями. Вони включали вісімнадцять фізичних вправ і тренування Воспенія. Але це не забрало багато часу, і невдовзі він став вільним.
Він більше не бачив особливих проривів, а гімнастика приносила ті самі результати, зміцнюючи його тіло з кожним днем. Ні, він не ставав накатованим чоловіком. Ефект фізичних вправ полягав у ще великій гнучкості його сухожилля, в яких талася неймовірна сила, до того ж це впливало на спритність всіх його рухів.
Його емоції посилилися, і тепер навіть найменший рух у повітрі не міг залишитися непоміченим його умінням. Тільки Чен Му іноді здавалося, що це не була головна нагорода. Його біль значно вищий, адже кожного дня він був сповнений нестерпними муками і, здається, Чень Му просто звик до цього.
Навіть заради найменшого прогресу він був готовий стиснути зуби і терпіти нескінченні страждання!
Через своє дитинство він як ніхто інший знав, що життя це дрібна штука, і наскільки важливо мати силу. Хіба ж не варто звертати увагу на біль у такому разі?
*
« Пане! » — стояв палац, представ перед Зуо Тінгі і з повагою вклонився.
Він працював у цьому будинку вже понад 30 років і, хоча Тінгі завжди ставився до нього дуже шанобливо, він ніколи не забував про своє місце.
Юнак відірвав свій погляд від книги і поставив запитання, щоб подивитися на палацу.
« Я прийшов повідомити вас про останнє ваше призначення»
« О!» - Тінгі швидко відклав книжку і прийняв цікавий вигляд: « Розказуй! »
Подивившись на нього, палац почав обережно докладати: « На жаль, ми не знали про їхні особистості, бо вони вже дуже давно не з’являються в магазинах. А ще, на основі слів власників лавок, можна зробити висновок, що ці люди дуже обережні. Хлопці, що раніше приносив їм комплекти фільмів, кожен раз виглядав по-різному і вони не змогли запам'ятати його зовнішність."
« Як так?» — Зуо Тінгі зморщив брови.
« Ви абсолютно праві, молодий пане, ми також переконалися, що їх комплекти досі є на прилавок і з’являються нові примірники. Але вони перейшли до продажу через посередників, причому кожен раз різних і відстежити їх не представляється можливим" - пояснив палац.
« Посередників?» — пробурмотів Зуо Тінгі: « Навіщо їм бути такими обережними? »
Все, що стосувалося цих Кінематографічних карт було дивним. Їхній Творець, очевидно, не вважався звичайним хлопцем. Чому ж тоді він робить ці фільми? Йому не вистачає грошей? Як же людині з таким умінням бракувати грошей? І знову ж таки, скільки б він міг заробити таким чином? П'ять? Десять мільйонів оді? Пфф... Це ж смішно.
« Збираючи всі комплекти цих людей, ми виявили, що починаючи з третьої серії статей про Майстра на ринку почали розвиватися не оригінальні набір. До того ж підробок ще не було» — він продовжив свою доповідь палаців: « Так само був пройшов аналіз оцінкової вартості виробництва таких фільмів і результат виявився позитивним, долучення повинні окупитися. Молодий пан думає інвестувати гроші в цю відрасль? "
— Инвестувати?» - Тангі помотів головою: « Ні. Продовжуйте пошуки Творця цих фільмів і детально говоріть про найменші деталі. Зробіть все можливе!"
« Гаразд, молодий пане» — негайно відгукнувся палац.
Хоча він і не зрозумів мотивів Тінгі, але все одно збирався виконати його наказ.
Він пішов з дому, і один чоловік почав глибоко роздумувати про нього.
*
Двоє студентів Зірки були в дикій землі, де чим далі, тим небезпечнішим стало те, що вони відірвалися від східної Цетаделі на сімсот кілометрів.
На даний момент вони перебували в густих джунглях. Тут виднілися ліани, які звисали на деревах.
Вони ні на секунду не розслаблялися і обережно стежили за своїм оточенням, бо в іншому випадку їх може спіткати неминуче знищення. Але в той же час хлопці з цілковитою впевненістю продовжували прокрадатися все глибше у ліс.
Коли вони переправлялися і прикривали один одному спину, то могли подумати, що мали великий досвід роботи в парі.
Але раптом вони переглянулися. В очах обох дітей можна було прочитати тривогу, і вони почувалися дуже небезпечними. Їхні кроки сповільнилися, а Наручі відразу перейшли в активний стан, щоб бути готовим до нападу.
Через деякий час птахи в джунглях змили у небо, почувши два зворушуючі крики...
*
Чен Му взявся за читання сценарію, підготовленого Лейцзи для презентації і витратив на це півгодини. Пай Сін вже затвердив проект, а його друг офіційно вважався сценаристом компанії Вейке.
« Це буде важко! » — випалив юнак.
« Ти впевнений? А що саме?» - Лейцзи відразу ж напружився і подивився на друга.
Він добре розумів, що для реалізації всього того, чого він задумався, потрібен дуже здібний Творець. Тому навіть якщо Чен Му не впорається, це буде повною невдачею.
« Це чудово, але я думаю, що зможу це зробити! » — відповів Чен Му.
Він добре розумів, наскільки це важливо для Лейцзи. Якщо цей проект виявиться вдалим, то він матиме багато переваг у майбутньому. Вейке - велика компанія. Крім того, вона є візитною карткою клана Пай, який, якщо і поступається сім’ї Зуо, то не дуже. Отже, успіх у цій справі допоможе Лейцзі заявити про себе і стати одним з найвідоміших сценаристів Східної Цитаделі.
Чень Му вже давно думав, що Лейцзи не вистачає тільки удачі і ось вона йому посміхнулася, як він міг підвести його в такий момент?
Завдяки цьому вони добре розуміли одне одного і майже відразу почали обговорювати всі деталі. Як і раніше, Чен Му почав ставити запитання, а Лейцзи відповідали на них попутно вносячи свої правки у сценарій.
*
Ван Цзе з поблудлим виглядом дивився на залишки своїх товаришів, яких знайшли в дикому лісі. Всі інші студенти Зірки також стояли як статуї. Тільки два дні тому вони спілкувалися з цими двома, а тепер вони лежали перед ними мертві.
Виснажені та застиглі обличчя померлих виражали переляк, що говорили про те, як хлопці наткнулися на щось дійсно лякає.
Уся кімната наповнилась атмосферною гіркотою і сумом. Три дні тому їхні товариші, що втекли в дикі землі, не повернулися і всі почали хвилюватися, після чого пішли на пошуки. Ніхто до самого кінця не вірив, що врешті-решт вони знайдуть тільки мертві тіла.
Ван Цзе уважно оглянув трупи і знайшов лише кілька дуже маленьких отворів. Таким чином, він зробив попередній висновок, що його підчинені виявили отруєними якимось смертельним отрутою. Більш точно щось сказати в цих умовах не могло бути можливим.
« Що нам тепер робити?» — почувся тихий виклик з боку студентів.
Кожен з них мав чудові таланти і міг би назватися учасником Зачарування, але як ні круті, вони все ще були звичайними студентами і, коли виникає питання життя та смерті, хлопці трохи розгубилися.
Ван Цзе закричав зубами від зла через усе те, що відбувається, він був лідером і тримав удар за таку помилку.
« Ми негайно відсилаємо тіла назад у Зоряну Палату і попросимо про допомогу! У школі Дун Вей, скажімо, їм довелося повернутися додому! Ніхто тут не повинен дізнатися правду! Інакше у нас з вами будуть великі неприємності!"
Усі присутні були спантеличені поглядами і кивнули на знак згоди. У цей момент до всіх них дійшло, що вони тут дійсно на завданні, а не заради розваги.