Двадцять п'ять метрів!
Чен Му несподівано рушив своєю правою рукою, захищаючи обличчя, і натиснув на кнопку Наручі ліворуч.
Вжух!
Між Чен Му і його противником з нізвідки з'явився Дракон Бушуючого Пламені, через секунду величезна голова істоти виявилася майже впритик до обличчя тремтячого від страху хлопця. Його суворі темно-червоні очі як ніби могли зазирнути в саму душу людини, а тіло окутало яскраво червоне полум'я. Хлопець, здавалося, відчув всю міць і не міг рухатися.
Срань господиня! Що це?
Його обличчя побіліло від жаху, а очі почали закочуватися.
Він швидко впізнав істоту, яка дивиться на нього - це був бойовий дракон Бушувального полум'я третього рангу у вищому своєму втілення.
Хлопчина ще не встиг прийти в себе і все зрозуміти, як з морди покликаного створіння до нього потяглася чиясь рука, яка відразу ж здавила його шию. Здавалося, це була не просто рука, а якийсь залізний Аркан, який абсолютно не давав продихнути.
Після того як з голови виринуло все тіло, воно повністю б’є його. Хіба це не той же хлопець, за яким він гнався?
Раптом страшний дракон розчинився в повітрі, ніби його і не існувало взагалі.
Не чекаючи, поки юнак осяє, Чен Му підняв його за шию і кинув на стіну. Він впав на землю. Він відчув сильний біль у затилку, а по відчуттям здавалося, ніби його поглинула хвиля прибою, і забрала його з собою в водну пучину.
Дивлячись на свого противника, що лежав зараз без свідомості, Му не відчував і краплі жалю, він прекрасно розумів, щоб промокли він хоч на секунду, тепер сам він був би вже мертвий.
Частина життя, яке він провів на самому « дні» допомогла йому зрозуміти одну просту істину: у цю епоху смут, якщо ти не багатий або впливовий, твоє життя і смерть нікого не цікавить. У Східній Цитаделі підтримувався непоганий рівень громадського порядку, але в таких перетинках як цей, від поліції все ще було мало сенсу.
Гнів затихнув, коли він помітив, що юнак уже не дихає і тому трохи здивувався. Начебто не сильно приклався... Але, придивившись до стіни, Му зрозумів, що потилицю розбили. Цей хлопець помер майже миттєво.
"Можливо, в екстрених ситуаціях я не можу контролювати свої сили..." - подумав він у цей момент.
Хоча від його рук загинув чоловік, він не боявся прийняти цей факт. За своє дитинство йому довелося пережити не одну жорстоку бійку, і серйозні рани зі смертю перейшли для нього в розряд повсякденного. Крім того, цей хлопець і сам хотів убити його, так що тут не про що було шкодувати.
Чен Му намагався прибрати за собою всі сліди. А щодо того, що сталося з юнаком, він не брав їх. Речі вбитого могли стати зачіпкою, через яку могли вийти на нього. Він уже бачив подібні помилки, які допускали інші люди.
Він сам, звичайно ж, вперше опинився у подібній ситуації, але не відчував сильного болю від цього. Навіть коли замітав всі сліди, він залишався повністю зосереджений і дивився по сторонах, щоб не потрапити комусь на очі. Коли марафет був закінчений — головне, що турбувало, це сліди його крові. Він цілковито впевнений у тому, чи він покинув місце вбивства.
Чен Му не знав, як звали цього хлопця, так само як і з якої він сім'ї. Але сам факт його смерті до певної міри навіть трохи заспокоював. Якщо б він вижив, його сім’я могла б почати полювати на кривдника.
Мудрець добре розумів, хто він насправді і не мав ані уяви — звичайного хулігана. Навіть волосся противника могло цінуватися набагато більше, ніж його життя. Тому оголосіть на нього дійсно полювання, він би ніяк не зміг уникнути покарання.
Він перев'язав рану і, приховуючи її під одягом, вийшов з перевулку. На щастя, ніхто не зустрівся йому на дорозі. Потім Му поїхав додому, щоб трохи поблудитися.
Побачивши його, Лейцзи відразу вигукнув: « Я думав, що ти прийдеш раніше за мене, але бачу, я неправий! »
Але, як тільки він звернув увагу на обличчя свого друга і його одяг, перелякався: « Що з тобою сталося, Державаний? »
« Зіткнувся з деякими труднощами» — відповів блідий Чен Му як ніколи.
Лейцзи нахмурився: « Ти поранений?»
Чень Му скинув верхній одяг, накинуту на лівому плечі, і показав свою руку з засохлою кров'ю.
« Я натрапив на цього чувака? » — обережно зняв пов'язку Лейцзи. Рану слід було добре промити, інакше наслідки можуть бути дуже серйозні. На щастя й тому, як іншим людям уже доводилося отримувати поранення, вони вже мали досвід.
Без аностетиків « Чистка ран» була дуже болючим процесом. Каплі піта розміром з горошину тікли струмкою по ще більш оглядному обличчю Чен Му, але він умудрявся тримати свій рот закритим і лише скреготів зубами.
Лейцзи, відступаючи перед його стійкістю, негайно закінчували роботу. Якби він опинився на його місці, то, швидше за все тут стояв би вже настільки гучним вою, що втікали б всі сусіди. Така жорстока і витривала Чень Му іноді нагадувала йому дерево.
Наклавши нову пов'язку, Лейцзи згорнув весь старий іспаний кров"ю одяг, не залишивши від неї й сліду.
« Думаю, що тобі треба відпочити і не виходити з дому якийсь час", — сказав Лейцза. Після секундної роздумів він додав: « Всі матеріали для карт я можу купити й сам, не переживай".
Він добре знав свого друга і розумів, що Чен Му ніколи не напав першим.
« Угу» - Му кивнув на знак згоди, йому дійсно слід було поки не висовуватися.
« Лагенда про Майстра, здається, добре продається» — не втримався він і витворив через мить, згадавши побачену сцену у магазині.
« Гей! Хто б сумнівався!» — злегка захопивши духом від такої теми, виголосив Лейцзи з самовдоволеним виглядом: « Ти бачив би все це. Тільки я заходив у магазини, і до мене одразу підбігали господарі. Вони були готові забрати всі набори, які у мене мали на руках... Це просто неймовірно... Мені не залишалося нічого іншого крім як розділити між ними всі порвну... Ми повинні прискорити наше виробництво, адже цього разу ми можемо заробити купу грошей!»
У цей момент він злегка замочився і подивився на руку свого друга: « Обіцяна Голова, твоя рана... »
Чень Му помотав головою і поспішив його заспокоїти: « Ні, все гаразд не переживай, правою мені буде достатньо."
« Ти повинен берегти себе, навіть якщо зможеш продовжувати робити карти, здоров'я все одно не купиш» - Лейцзи не міг не сказати цього.
« Угу, я знаю» — відгукнувся Чен Му. Раптом він подумав про таємничу карту. Уявіть собі, якби він не займався цими вправами. Цілком можливо, що на землі залишився би він, а не його противник.
Навіть його самого, сьогодні він був вражений силою, яка з’явилася з нього.
Хоча, якщо подумати, велика заслуга належала пані навіть більше за її здібності. Якщо б ворог потрапив у біль досвідченого, якби він не займався "гімнастикою" якщо б за чистою випадковостю в його Наручах не була карта дракона...
Результат міг бути зовсім протилежним.
Зачаровувачі справді лякаються своєю силою! Сьогоднішній ворог виявився повним профаном у битві, але навіть так він зміг завдати йому серйозної шкоди.
Шкода, але він сам поки надто далеко від цього, занадто далекий ...