Раптом йому в голову прийшла ідея, і йоголові пальці засунули карту у слот на зап'яссті.
Бііп...
Результати були не такими, як раніше.
Що ж тоді змінилося? Несподівано його цікавість настільки розігралася, що він захотів втекти з дому і купити у першому ж магазині енергетичної карти третього Зірки.
« Тримай себе в руках! Тримай себе в руках!» - пробурмотів Чен Му собі під ніс, нагадуючи про серйозну суму.
З великими зусиллями йому вдалося заспокоїтись. Більшість людей не вистачало тієї стриманості, яка малася у цього хлопця і вони, безсумнівно, вчинили б інакше в даний момент.
Мало-помалу після пробудження його мозок починав працювати все краще і краще. Саме зараз найважливіше завдання повинно було залишатися створення Магічної карти, адже для нього це означає значний ривок у розвитку. Хоча його бажання було досить простим, він вже втомився чекати цього дня, вивчаючи це питання самотужки, ніби блукаючи в потічках.
Він не мав часу відволікатися на інші турботи. Він не хотів торкатися своїх заощаджень і частково торкався цього питання. Він не знав, скільки часу і ресурсів він піде на ці дослідження, тому гроші могли б ще допомогти. Хоча його таємнича знахідка і манила своєю загадковістю, він почав мріяти про створення Магічної карти. Ще в часи своїх дитячих знижань. Тоді він вперше побачив голографічну зовнішню рекламу одного магазину і навіть забув у ту хвилину, що його легкий одяг не міг протистояти ототожнючому морозу.
Тепер проблеми з їжею та одягом були позабуті, і все завдяки цій мріяті, якби не вона, він ніколи б не міг так ревно ставитися до свого навчання. Навіть роблячи енергетичні карти, він міг підтримувати свій теперішній рівень життя, який чесно кажучи, дуже влаштовував його.
Він ніколи не міг назвати себе людиною з великими амбіціями. Навіть у дитинстві він мріяв про досить прості речі. Ситно харчуватися, не мёрзнути, мати свій будинок, всього цього він вже зміг досягти. Залишилося тільки одне бажання, пов'язане з спогадом про зимову ніч, коли він дивився на блискучу голографічну ілюзорну картинку.
Подолавши повітря, Чен Му обережно повернув таємничу карту у ящик. Її розгадка зачекає, поки він не створить свою першу ілюзію.
Після цього він подивився на свої шлюбні примірники, які валялися на столі і мовчки сів. Він уже давно звик до невдач. Для самоучки це звичайна справа. Якби Чен Му відпускав руки після кожного такого разу, то ніколи б не був там.
« Нужно ще раз, і наполегливо! » — сказав він і стиснув свої кулаки.
Через сім днів.
Молодий вже не міг приховувати втому на своєму обличчі. Перед ним валялися нечисленні карти, але на поверхні кожної з них візерунки були лише сміттям. Упродовж усіх цих днів він працював над створенням хоча б однієї нормальної, проте результати не були щасливими.
Йому ніяк не вдавалося використати своє вміння на кінчику пензля в руці. Він міг відчути, як чорнило розтікалися по поверхні мапи, але не змішало їх за допомогою Воспірія. Рідина, яка витікала з кінчика його інструмент була як дикий неприборканий коні, що не підкорялася жодним командам.
До того ж його Возприятення було занадто низьким, через що він швидко змучувався, і доводилося витрачати час на відновлення. Минуло сім днів і семи ночей, але все марно. Його віра була підкошена, і він став ще більше втомлюватися.
« У чому проблема?» — Чен Му з’їв волосся на голові і повністю впав дух.
Дивлячись на зіпсуті зразки, він впав у пастку трансу. У них є не тільки його зусилля, але й гроші, які в основному містять витрати на матеріали. Нехай він і намагався створити Магічну мапу лише Першої Зірки, але її було вже майже на 10 000 оді.
Його заощадження не були гумовими, щоб витримати такі дослідження кілька разів.
Ех!
Чень Му посміхнувся з гіркотою в серці.
Він встав і відчинив вікно, після чого привабливий тепле світло від небесного світила обкатив його обличчя, змусивши прищуритися. Хоч би як там було, відпочинок теж необхідний.
Коли він гуляв сонячними вулицями, його настрій почав змінюватися. Для бездомних дітей ясна тепла погода вважалася найдорожчою. У такі дні їм не потрібно було турбуватися про холод і смерть від холодного вітру, який пробирався до кісток.
Він тримав руки на потилиці, а під носом пісні — просту прогулянку.
Сам того не помічаючи юнак досяг головної брами школи Дун Вей.
Він ще ніколи не заходив на її територію, але зараз, будучи в піднесеному настрої, ні краплі не задумуючись, молодий чоловік крокнув за поріг навчального закладу.
Школа зовсім не обмежувала людей у можливості пройтися по її володіннях. Завдяки мальовничим краєвидам та різним реліквіям старі жінки щороку стікалися з - за кордону. Оскільки всі ці туристи були досить заможними, на кожному зібранні школа приділяла особливу увагу збереженню і поліпшенню місцевої природи, це була характерна особливість Дун Вея. Хоча вона не входила до списку найбільших навчальних закладів на зразок цього, проте була однією з десяти найкращих результатів опитування. Звичайно, це була гордість для всієї Східної Цитаделі.
Пройшовши через головні ворота навчального закладу, завжди можна було побачити маленькі групи відвідувачів, які не могли відпочити. Учні не вважали, що відлити їх від студентів у школі було важко. Чен Мю ж був одним з тих, а також серед них.
З'єднані в безладному порядку волосся, м’ята брудний одяг, шаркуваті шлепанці і, до того ж не миттее протягом декількох днів обличчя. Найбільше він був схожий на жебрака.
Він повністю нехтував людськими поглядами і повалився на траву. Його минуле бідне існування у світі добробуту також дало йому імунітет до недбалої поведінки, спрямованої на його персону.
Люди, які так неохайно вишикувалися на галявині, дійсно вважали його жебраком і стороною.
Чен Му не приймав це близько до серця і насолоджувався теплою сонячною променями, що падає на його втомлене обличчя. Зараз йому було занадто добре, щоб хотіти рухатися.
У цей самий момент до його вух дістався чийсь приємний дзвінок голос.