Розділ 172 - Безмовна перемога
"Клянешься знищити моє королівство Чорнокаменськ?" - розхвилювався король Чорнакманська: « Ха-ха-Ха, королю Чамборду, ти надто простодушний. Поговоримо про це, якщо ти зможеш покинути хребет ...» - але він раптом замолк на половині пропозиції, як ніби його схопили поруч нижчі люди. Він так і не договорив.
Кілька тисяч лучників Чорнокаменська, що знаходяться на массованих постах за віддаленими парапетами по обох сторонах відвісної скелі, натягнули луки. Раптом зі свистом пронеслися стріли і заволокли все небо. Вони падали на Сун Фея, наче дощ.
Цей дощ зі стріл, наче сильний злива, падав суцільним потоком і почав думати, що він накриє всіх підряд. Багато солдатів Чорнокаменську не встигли евакуюватися, в них стріляли свої ж лучники. Хтось прострелив груди, комусь окову впаду, когось закололо у стегно. Ті, хто тужив і плакав, падали на землю, не встигаючи навіть боротися з останніх сил. В одному мигну вони перетворилися на їжаків, повністю покритих стрілами замість голок.
"А-а... своє люди..."
"Не стріляйте, ми ж свої..."
Солдат Чорнокаменська лунала, нагадуючи тільки пекло.
Але такі стрілянини, як Лампард і Чеська Республіка, аж ніяк не перешкоджали таким майстрам. За допомогою світлової енергії виблискує різко. Стріли не досягали їх, вони безпомічно падали на метр від них. Для наглядача Олега і двох вояк Дроґби та Пірса це теж не було проблемою, оскільки їхні тіла мали велику дозу [Зелья Халка], яка загарбувалася й стала міцною для них. Звичайні стріли, за умови, що вони не були випущені з важкої арбалету і не потрапили в такі життєво важливі частини тіла, як очі, ніяк не змогли зашкодити.
Не враховуючи шести сильних майстрів, нескінченний дощ зі стріл додавав деяку тривогу святим воїнам. Незважаючи на те, що більша їх частина тіла була покрита важкими доспехами, стріли як і раніше потрапляли в такі неприкриті місця, як руки та бедра. Але в той час, коли солдати Чамборда присягалися на військову службу, здається, перестали відчувати біль. У відповідь вони витягли стріли зі своїх тіл і, люто ричучи, продовжували атакувати.
"Ха-ха-га-х, король Чамборда, сьогодні ти побачиш, як половина твоїх добре навчених передчасно загине під нескінченним дощем зі стріл. І все через твою імпульсивність і невігластво!» - голос короля Чорнокаменська двічі донісся ехо, але він був невизначеним. Сон Фей уважно прислухався, як і раніше не розуміючи звідки доносився голос.
"Єрунда, думаєш, твої дармоди зможуть зупинити солдат Чамборда?" - посміхнувся Сун Фей і раптом дав наказ: « Приказую міській поліції застрелити всіх лучників!!"
Бах, бам, бим!
Стала черга звук тремтячої тетиви, що відповідає на наказ Сан - Фея. Після цього навіть не було чутно, як спускають тівію понад тисячу стрілок Чорнокаменську.
Стріли, немов сарана, швидко кинулися до ворога.
У світі Діабло, в якому жив Лука Чемборда, були зроблені головними ковалями. Міські поліцейські до деякої міри прийняли змішане з водою [Зельє Халка]. Хоча їхні тіла не були настільки змінені, як у наглядача Олега та інших, їхня сила сильно зросла. Оскільки вони мали обома руками принаймні 500 кілограмів ваги, то їх луки були спеціально розроблені для надсильних людей. Крім того, міські поліцейські навчалися чудового мистецтва стрільби біля розбійниць зі світу Діабло і зрештою стали чудовими пострілами. Невдовзі понад 50 лучників поступово поламали ворога, який у кілька разів перевищував їх.
"Ах..."
« Ні...»
"Спасіть..."
Навіть ті, хто сховався, були пристрелені. Ті, що стояли на підвищенні стрілки Чорнокаменська не мали можливості ні втекти, ані сховатися. Вони всі, як скажені, вопіли і падали на місці.
"Спочатку убийте лучників!"
Почувся наказ Сон Фея, і шість сильних майстрів вмчалися, кожен вибравши свій бік, у який він безжалісно збирався атакувати. До того ж їхні атаки були смертельними і великими. Кожен блискавичний удар жорстоко вбивав, після чого чорні міські мури постійно руйнувалися від величезної сили. З обох боків стрімкої скелі також почали обвалюватися і вислизати. Велетенські млинці один за одним падали вниз, даючи на смерть багато прихованих солдатів Чорнокаменську. Дим і пил піднялись вгору, заволокнувши небо й сонце, наче прийшов кінець світу. Під час жахливого наступу понад тисячі лучників Чорнокаменська загинули, наче рисова шепура під палючим зимовим морозом. А ті, хто залишився живим до смерті, злякалися групи божественних смертей із деформованими тілами. Вони повертались і втекли, не сміючи виснути носа, у них більше не було сил загрожувати.
Королівство Чамборд знову отримало перевагу.
У натовпі лунали вітання. Під командою шістьох сильних майстрів воїни почали вішати позосталих противників.
Поразка війська Чорноканменська вже була неминуча. Багато років фортеця Чорного Каменя мала перетворитися на купу шпильників і посадити їх у повітря. Вона була свідченням величної слави солдатів Чамборда у першому бою.
Але в той час Сан Фей змінився у обличчя.
Тому що раптом він почув, як вдалеку з двох сторін стрімкої скелі почали збиратися разом більше десяти неслабих магічних хвиль. Таке явище явно вказувало на те, що маги або магічне коло нагромаджували чарівні сили і приготувалися завдати потужного удару.
Сан Фей не сподівався, що Чорнокаменськ приховував таку невідому магічну силу.
Вони вже давно мали магічну силу.
Король Чорнокаменска Конде багато років старанно правил, він не тільки значно перевищив королівство Чамборд по кількості війська і ступеня його навченості, але й ще далі пішов у використання магії. У минулому люди бачили магічне коло, з якого доносився голос. І тепер, якщо дозволити десятим з невеликим магічним хвилями прийти в дію, військо Чамбрідда неодмінно понесе втрати.
Но...
- Сан Фей вже давно готувався, вмиг переключився до [Ріжим амазонки]. Права рука вхопилася за повітря, швидко проминула червоні спалахи. У наступну секунду з пустоти з'явився довгий правильної форми темно-червоний лускалий цибуля у вигляді розкритих витончено вигнутих соколиних крил. Лівою рукою він вхопився за тетиву, на якій з’явилася магічна стріла, яка випускала коливання магії.
Бум, бум, міш!
Ліва рука Сан Фея рухалась так швидко, що здавалося, ніби вона махала у відповідь. Тетива тремтіла, наче грім. Червоні стріли, подібні до ниток з перлами, швидко запустили. Кожна пов’язка з десяти стріл полетіла в одну сторону. Менш ніж за три секунди Сун Фей випустив сто двадцять магічних стріл. Магічні сили в [Ріжим амазонке] вже вичерпалися.
Могутня стрілянина амазонки [Залп].
Незабаром...
Бум, бум, міш!
Донеслася серія щільних вибухів. Після того, як град стріл було випущено на відвісну гору, невідомо куди вони потрапили. Потім вони викликали лютий вибух, який супроводжував понад десять різних коливань магії, що поширилися з відвісної скелі. І в той же час все це зливаються із ледь помітними криками...
Лампард та інші тільки потім злякалися, дізнавшись, що сталося. Якщо б не швидка реакція Його Величності, то вони були б успішно атакувати тих людей з магічною силою, яка накопичується. Знову люди були приголомшені дивовижною стріляниною Сун Фея. Вони вперше побачили, як Сун Фей атакує цибулею і стрілом, не думали, що стрілянина з лука в розвитку якої багато сильних воїнів зневажають, зрештою у руках короля виявить таку потужну силу атаки, яка була здатна в один момент вбити десятки затонулих на закритому місці магів. Все це спонукало міських поліцейських збити луки і усвідомити, в якому напрямку їм потрібно розвиватися.
« А, будь ти проклятий, Олександре... Відтепер ми з тобою смертельні вороги!!"
Але цього разу голос вже доносився не з магічного кола. Було розголошено, звідки пішов голос. Сон Фей миттєво випростався і почав дригати за тетиву лука у вигляді соколиного крила. Він випустив серію вогняних стріл в ту сторону, звідки доносився голос.
Бум, бум, міш!
У західній частині стрімкої скелі з’явилася величезна тріщина від випущеної серії магічних стріл. Коли каміння висипалося, з нього виринуло око. Нарешті було розкрито таємне місце. Сон Фей блискавично кинув погляд на короля Чорнокаменська, цей здоровий силует під охороною своєї сторожі і поспішив сховатися в іншому проході таємного місця. Він зник.
"Ха-ха, тепер тікаєш, але вже пізно!"
Сон Фей підстрибнув у скальну печеру, протиснувся боком в прохід з луком у вигляді соколінного крила в руках і помчав до погоні.
Це був надзвичайно вузький прохід, навряд чи там міг поміститися один чоловік. Він був похмурим, вузьким і довгим.
Сон Фей залишався дуже пильним і не сповільнював свого кроку, а все ще швидко продовжував переслідувати.
Через десять хвилин перед цим з'явився звук кроків.
Бам!
Сун Фей підняв лук і випустив одну стрілу.
Слідом почулись крики.
Сон Фей помчав вперед, щоб подивитися. Два охоронці були вбиті пострілом у серце. Король Чорнокаменська все ще перебував у бігах.
Приблизно через п'ять-шість хвилин переслідування перед очима раптом з’явився яскраве світло, нарешті він вийшов із таємного ходу, але не було ніяких слідів короля Чорнокаменська. Сан Фею прийшла ідея. Він підстрибнув високо вгору, оглядаючи все в окрузі. Він дійсно помітив вдалеку короля Чорнокаменська і шість-сім вартових, шалено мчать на коні. Виявляється, вони заздалегідь підготували коней біля виходу з тайного ходу. Невдовзі після того, як вони вийшли з міста, їх швидко знайшли.
На обличчі Сан Фея чигала холодна посмішка.
Бам!
Було випущено одну стрілу. Охоронець Чорнокаменська, істоно вопя, звалився з коня.
"Король Чорнакменська, тобі не втекти!"
Тепер король Чорнокаменська і його люди як і раніше перебували в зоні досяжності стріл у [Ріжеві амазонки].
Але Сун Фей не квапився вбити цього тирана, а прагнув, щоб він відчув жах від смерті. Сон Фей з відповідною швидкістю випускав стрілу за стрілою, а кожного вартового влучив у чергу життя. Невдовзі біля короля Чорнокаменська залишився лише один охоронець, який був щільно захищений доспехами по всьому тілу.
Такі дії дуже сильно перелякали короля Чорнокаменська.
Той, хто підганяв коня короля Чорнокаменська, був у холодному піті по всьому тілу. До нього постійно доносилися крики, все його тіло гарячково трясло, він відчув невимовний жах. Смерть була так близька до нього, ніби хтось вже тримав гострий меч за його спиною. Холодок пробіг по його спині.
Король Чорнокаменська втратив присутність духу, він безжалісно встромив кинджал у зад свого коня, який терпів біль, заржав і з усіх сил помучився.
У цей час стріли Сун Фея націлилися в спину короля.
Залишалося тільки відпустити тетиву, і стріла вилетить. Тоді в одну мить можна було б негайно застрілити цього жадібного до влади і слави інтригана та тирана. Але в цей час Сун Фей несподівано змінив своє рішення, тому що він придумав ще кращий спосіб, як розібратися з цим катом, який безжалісно погубив три-чотири тисячі беззахисних кам'яних рабів королів Чамборд!