Розділ 123 — Я хочу ще веселитися
Людей на сході мутіло. Молодий король був надто грубий і тон. Хіба це манера промови короля? Ні, більше схоже на схвильованого гангстера.
Чи сьогодні він має розум?
Не дивно, що в день його успіху та блиску сталася така трагедія. Церемонія коронування не була жартома, але й наречена та віддана вартова були жорстоко вбиті на місці. Це був важкий удар, який просто знищив іншу людину, так що гнів був навіть недостатньо важкою реакцією.
Модріч зволікав: « Александре, навіть якщо ти прикинешся мертвим і вийдеш сухим із води, то що далі? Невже ти думаєш, що один може хоч трохи врятувати ситуацію?» - він гордо посміхнувся і злегка торкнувся рукою свого обличчя.
Замерзала блакитна бичка, від якої виходили сліди деревної магічної енергії, і його обличчя повністю змінилося. Тепер це вже був не той вишуканий блондинистий принц королівства Лейк, але хтось зовсім незнайомий Фею.
"Древісна ілюзорна магія!" - хтось перелякано закричав.
« Це “М’ясний Сандро ”... Перший лицар його Висновки Домінгусу, я бачив його раніше ...» - в страху прошепотів хтось.
Сандро, почувши своє ім'я, досить довго сказав: "Ха-ха-хо, Олександре, тепер ти повинен розуміти чому я простяг руку допомоги Періс. Тепер ти розумієш, чому ці двоє досі живі? "
За спиною Сандро стояли дві людини, які повинні були відправитися в інший світ...
Могутній воїн з атрибутом землі Окоча і фракійський принц Обінна.
Але тепер вони стояли перед ним дуже навіть живі.
На їхніх обличчях грала горда і насмішка усмішка, але в очах світилася ненависть. Все це через цього маленького короля, якого вони спочатку забули з уваги, через який їм довелося «морети» і котрий мало не порушив великі плани Домінгусу.
« Я зрозумів. Того вечора ти застеріг фракійців, щоб вони симулювали напад на дипломатичну місію. А потім, використовуючи те, що я був зайнятий пошуками, підмінили Обін іншим тілом, вірно?" -- на обличчі Фея з'явився вираз людини, яка несподівано зрозуміла все.
"Не такий вже ти і ідіот" - холодно посміхнувся принц Обіна, роблячи крок вперед.
« Я так і думав! Не може існувати такої людини, що вбиває одним махом більше двох сотень людей, до того ж там були високорівні майстри і я на відстані кілометра нічого не відчував - а воно ось як було..." - Фей доторкнувся до підборіддя і підняв очі вгору: « Наскільки ви жорстокі, щоб розбити стільки ж своїх охоронців та солдатів, тільки через страх про все дізнаюся... Та ви, чорт візьми, гірше тварин!!"
« Тебе боїтися? Кретин, та ти подивися на себе! Періс боялася лише того, що принцеса передчасно здогадається про все, і тільки тому навмисно напустила туману» - Обінна подивився на нього як на слабоумного та презирливо вигукнув: « Мій пане, ти всі турбуєшся про себе, в той час як доля Чамборда визначена наперед, а сьогодні він буде стерт з карти й обличчя землі, але ти і твій народ спалені дотлові, тоді все що залишиться скинене у річку на кормом! ” - виручився принц, і в той же час його обличчя стало похмурим та жорстоким.
Ніхто не сподівався, що в цей момент Періс зробить крок вперед і усміхнеться: « Пане Олександре, я не можу заперечити, наскільки великий потенціал. Якщо ти присягнеш його величності Домінгусу, я відпущу тебе, і навіть Чамборд може бути врятований. Ти продовжиш бути королем, і я можу пообіцяти, що через три місяці на змаганнях королівства Чамборд просунеться до царства третього класу."
- Фей плескнув у долоні і плакав. « Тітонька, це подачка? Ха-ха-хо! Невже ти злякалася?»
Потім, не чекаючи її відповіді, погляд Фея раптом став безжалісним. Він подивився на неї з гнівом і закричав: « Іди до біса! Ти і твоя величність Домінгус! До біса твоє королівство третього класу! Якщо мені буде щось потрібно, хіба я не можу взяти це сам? З яких це пір мені потрібно просити подарунки в безжалісному твориві?! Сьогодні, поки я не буду щасливим і не надійтесь спуститися з цієї гори живими!!"
Ця війна остаточно зруйнувала усі спроби примирення, і всі люди на Східній горі застигли від подиву. Навіть принцесо Танаша, Аршвін і сама Періс.
Ці кілька днів на нього постійно тягнув стрес, плюс те, що сталося сьогодні у Східній горі, тому Фей просто хотів випустити все. Він помістив дві руки на талію і, буквально бризка слини, розбурхнувся криком: « Мені плювати на ваші гребані королівські манери, на ваш смердючий аристократичний етикет, ви всі тут зібралися, щоб убити мене! Так, ви - шишки, важливі люди, одним пальцем можете розчавити мій Чамборд. Так, ви хочете перебити один одного, і я не можу з цим нічого вдіяти, але ви можете хоча б не з'являтися на моїй території і мати одне одного? Ви хочете знищити моє королівство і вбити моїх людей? Ха! Добре, дуже добре! Сьогодні я покажу вам, великим, що відбувається, коли злиться така незначна людина, як я!"
Вилазячи, Фей не чекав на відповідь інших. Перевернувшись у примарний вихр, він почав рухатися з шаленою швидкістю. Потім Фей простягнув обидві руки, в яких відразу з’явилися парні фіолетові і зелені мечі, які випускали сліпуче сяйво.
"Ха-ха-х, спочатку я отримаю з вас відсотки!" - засміявся Фей і очорнив мечами дві гарні райдужні лінії в сторону Модрича та двох стоячих поруч з ним чоловік.
Ніхто на цій горі не міг собі уявити, що в такій неприємній ситуації цей божевільний король наважився першим атакувати.
Побачивши наближення мечів, Обінна і його вартовий з холодом сміялись, відразу діставаючи мечі. Вони були воїнами чотирьохзіркового рангу, як і Фей, тому їм було нічого боятися. Вони настільки насміхалися з нього, що навіть кинулися на зібрання.
Но...
Грроу!
У їхніх вухах пролунав струс землі та рев, а потім гігантська звукова хвиля проколола їхні тіла наскрізь і потрясала їх. У наступну мить вони відчули, що їхній страх, нездійсненний і невпинний, наче потік Хуанхе та Янцзи разом узяті, обрушився на їхні душі, змушуючи їх затремтіти кожною клітинкою тіла.
Потім з’явилися гострі сяючі промені.
Бац-баць!
Дві відсічені голови злетіли в повітря, розбризкуючи кров у всі боки.
Бух! Бух!
Обезголовні Око́ча та його голови впали на землю.
Ніхто і подумати не міг, що цей серйозно поранений маленький король, який виглядав так, ніби в будь-який момент може відправитися до світу інша, всього одним рухом знесе голови двом рівним йому по рангу майстрам!
Тссссс!
Синхронний подих пронісся і зруйнував раптово наступну на вершині тиші, і кожен відчув, як холодно пробрав його до самої печі.
Ааах.
Роздався пронизливий сиплячий крик.
Незліченна кількість падлюків з далеких гірських крячків розсікали крилами золоту пелену хмар і, наче чорна хмара, нависли над горою, захоплюючи запахом крові в очікуванні майбутнього бенкету.
- Фей витер кров з мечами про підошви, потім глянув у небо і зі задоволенням потягнув спину. Пивши два обезголовлені трупи, він розхвилювався і викрикував свої білі зуби: « Цього разу ти мертвий, так? чому б вам знову не піднятися, щоб зіграти мерця?»
« АААAaАЯАДАААХАаАО!»
Принц Модрічем, який став « м'ясником» Сандро втратив мужність і заволок, наче йому вдарили шипастої шпильки по заду. І хоча він звався М’ясеном, але хоробрість мав розміром з голчине вухо, і мало не насочав штани, не то повзком, чи то кубар, він швидко сховався за спиною Періс. Після поразки двох славних майстрів вся його гордість і самовдоволеність кудись зникли.
Дзинь! Дзинь! Дзинь!
Фей виглядав не як майстер, а вуличний хуліган. Він змахував мечами і, не приховуючи зарозумілості в очах, сказав: « Тітка, я хочу ще повеселитися. Як ти думаєш, що мені ще зробити?»