Глава 107 — Опустишний замок
"Корольство Фракія?" - Фей був в захопленні, він вже думав, що втратив усі заціпки, але раптом з'явилася нова нитка: « Для Високість принц Модріч, ви впевнені у цьому?"
« Так, цей чоловік один з королівських вартовиків і він підкоряється особисто одному з [П’яти Орлів] принцу Окоча. Цей здоров'я також набагато перевищує звичайних воїнів чотирьох зірок, що дуже вразило мене... Король Олександр, якщо він використовував енергію землі у вашому бою, то я на 100% впевнений в його особистості" - відповів принц Модріч, покрутивши свій інкрустований смарагдами золотий кубок.
"Ха-ха, цей хлопець - якраз воїн атрибуту землі! Це просто чудово!» - Фей був незадоволений. Вставши з-за столу, він підійшов до Суджилла, схопив його і піднявши однією рукою, Він наніс йому три сильних по щоках. Свіжа кров відразу ж виризнула з його рота. Той, хто непритомнів, швидко втрачав свідомість. Він спробував рухатись, але болючі відчуття в чотирьох кінцівках зупинили ці спроби. До цього вартові вже прокололи його кінцівки спеціальним сталевим ланцюгом, так що шанс на втечу у нього не було.
"Краще, принц Окоча послав тебе за мною?" - люто запитав Фей, тримаючи Судживла за горло.
Суджил відкрив очі. Тепер він уже розумів, в якій ситуації опинився. Не говорячи про важкі поранення, спеціальні залізні ланцюги, які занизили його кістки, заважало йому. Цей ланцюг був спеціально виготовлений для утримання високорівневих воїнів і магів, навіть якщо б Судживл у розквіті сил — все одно не зміг би вирватися з них. З огляду на те, що він стоїть навпроти нього, Фея розумів, ситуація була просто безнадійною.
Він з ненавистю подивився на Фея, а потім відвернувся, не сказавши ні слова.
"Гей, напівмертва псіна, ти вже облажався по повній, що, тепер збираєшся будувати з себе героя?" - Фей відвісив йому ще дві ляпаси.
Всі обличчя Суджилла розпухло, видали його щоки нагадували тільки що приготовлений хлібець, розпухлі губи налилися кров'ю, всі зуби повністю вилетіли, очі також опухли, звузившись у дві маленькі щітки, ніс був зламаний, через нього він міг лише вдирати, але не видихати.
Всі глядачі не дуже добре відреагували на таку картину. Кожен відчув, як по його спині пробіг холод.
« Він справжній Асура... Цей молодий король Чемборда такий жорстокий... Останні кілька лялечок виглядали наче удари молотом. Наскільки ж сильний він?» - натовп людей перешіптувався між собою, вони були вражені молодим королем, який пару миттєвостей назад, вибив двері, увірвався сюди, а тепер робив таке.
Гав! Гав!
Чорний Вихор був єдиним захопленим спостерігачем. Він навіть перестав пережовувати смажене поросятко, вставши і з лютістю загравів на підтримку свого господаря. Але як тільки Баст посмачно глянув на собаку, той відразу заспокоївся і повернувся до поїдання смаженого покидька. Побачивши це, люди з Королівства Лейк відразу подумали: « Ця собака і її господар — ідеальна пара! Обидва жорстокі звірі!»
Відкинувши напівмертвого Суджаля в сторону, Фей швидко відновив свій приємний вигляд і з усмішкою запитав: « Дядьку Баст, ти знаєш де зупинився Фракійська посол? »
« Ви збираєтеся...» - Баст дуже добре розумів його характер, так що, почувши всього пару слів, він відразу зрозумів наміри Фея. Його нерви сильно натягнулися, і він вирішив порадити: « Александре, ви занадто імпульсивні, ми ще не повністю впевнені в тому, що сталося. У разі якщо знову відбудеться якесь непорозуміння, це може призвести до конфлікту між двома королівами!»
« Импульсивен? « Я не роблю імпульсивних кроків, — відповів він. — Не буду конфліктувати. Хіба Фракія не завжди підтримувала Королівство Чорного каменю, що є противником Чамбрідда? Навіщо вони прийшли на мою коронацію? Мабуть, вони задумувалися з самого початку щось темне. Це
Гарна можливість схопити цього підлого принца і дати їм урок на майбутнє. Якщо будуть якісь непорозуміння або питання, нехай їх король прийде і викаже все мені в обличчя!" - його владне твердження знову шокувало всіх поданих королівства Лейк.
"Старий красунчик" Баст, трохи похитанся і врешті кивнув: « Може, було б краще покликати майстрів Лампарда та Брука? Ми встигнемо заарештувати їх, як тільки підтвердимо, що вони винні. Але якщо ви підете самі..."
« Я і один впораюсь! » — сказав Фей, помахавши рукою, викликаючи ліниво розвалений недалеко й жевового свинячого ноги Чорного Вихору, той відразу почув команду командира, а він, як добре навчений солдат, схопився з землі та підбіг до Фей.
Тут було багато людей, яких Фей не знав особисто, через що він не міг розповісти Басту про багатьох дрібних конкретних подій даного конфлікту. Проте оскільки статус і особистість цього здоров’я були встановлені, то Королівство Фракія викликало великі підозри. Якщо він зможе схопити принца Окоча, то напевно отримає набагато більше інформації. Зараз він повинен діяти рішучіше, інакше другого шансу може і не бути.
"Король Олександре, почекайте!" - раптом втрутився принц Модріч: « Якщо ви не проти, я хотів би послати вам на допомогу воїнів і солдатів Королівства Лейк".
« О, це було б чудово! Я дуже вдячний вам заздалегідь!» - Фей був незадоволений, і швидко подякував принцу.
Спочатку він збирався піти і схопити кількох найважливіших людей Фракійська делегація, але тоді їх охорона та слуги можуть втекти. Але якщо принц Модрік їх королівства Лейк зможе зі своїми солдатами оточити всю облогу, тоді є великий шанс схопити всіх з Фракійської делегації.
Можливо, цей принц Модріч справді дуже дорожив дружбою з Чамбордом.
Через кілька хвилин...
Фэй та Модрич, у супроводі двохсот охоронців під покровом ночі, безшумно оточили місце проживання Фракійської делегації. Це була відносно віддалена кам'яна фортеця, не пов"язана з будинками, яка відокремилась головним вхідом із великими закритими воротами. Над високими дверима веселі дві магічні лампи, що розхитують нічний вітер, вони світили тьмяно мерехтливим жовтим світлом. Уся місцевість була мовчазною.
Принц Модріч наказав солдатам швидко оточити всю кам’яну фортецю і заблокувати вулицю, а він сам з особистою охороною триматиме головні ворота. Врешті-решт, це особистий конфлікт між Чамбордом і Фракією. Вони вже дуже допомогли, так що їм не потрібно штурмувати кам'яну фортецю разом з Феєм.
Фэй з Чорним Вихрем безшумно наблизились до головних воріт кам'яної фортеці. Місяць був схований за чорними хмарами, дихаючи сильний потік холодного вітру і піднімаючи з землі опале листя. Стояла мертва тиша, і здавалося, що в тихій, темної ночі,
Вона ховалася сама смерть. У будь-який момент, ця мертва тиша могла перетворитися на хаотичне і смертельний бій.
Фей крок за кроком безшумно наближався до кам'яної фортеці.
"Черт! Ми запізнилися!"
На відстані 5-6 метрів до головних воріт, вираз обличчя Фея раптово змінився. Він раптово відчув в повітрі густий запах свіжої крові з дивними нотками гарячого повітря ... Фей здогадався, що сталося, і швидко кинувся вперед, з усієї сили вдаривши в двері кам'яної фортеці.
БАБАХ!
Двостулкові дерев’яні двері вагою принаймні від 200 до 300 кілограмів влетіла всередину двору. Силует Фея перетворилася на розмиту пляму, чорна собака пішла за ним.
Фей був приголомшений, коли побачив внутрішню атмосферу фортеці. Велика чорна собака також застигла на місці. Вони обоє були спантеличені поглядами.
« Що тут сталося?» - побачене всередині фортеці виходило за рамки очікувань Фея. Біля входу на землю лежало 20 або 30 тіл, очевидно, що вони померли недавно, бо з ран все ще текла свіжа кров. У холодній осінні ночі виникли тонкі струмені білого пара, Фей був дуже здивований. Він трохи заспокоївся, не одягнувши трупів у форму солдатів Чамборда. Це полегшило його хвилювання.
Повітря заповнило сильний запах крові. З трупів постійно лилася кров, з’єднуючись у струмки, вона весь час текла по землі.
У всій фортеці стояла трунна тиша. Вдалині в кімнатах світили вогні, але звуку не було.
Це місце було схоже на замок смерті.
Фей разом з чорною псом поступово входили всередину, щоб бути пильним. На своєму шляху вони не знайшли жодного живого чоловіка: на сходах, в саду, під великим деревом, біля лави, кам’яного муру і поблизу водостіка — скрізь лежали гори трупів. Походжу, що вони зіткнулися з несподіваним нападом, оскільки більшість навіть не встигла дістати зброю. На їхніх обличчях показані неймовірні почуття, ніби вони побачили щось жахливе.
Фей дуже уважно все оглянув.
Він помітив, що майже на всіх тілах було як мінімум по чотири глибоких рани, які діставали до кісток. Декому пощастило трохи менше, їхні тіла були розсіяні навпіл, а відрізані ноги валялися окремо від тіл... Жахлива картина нагадувала мені про пекельний вогонь, який лунають з усіх жахливих розповідей.