Глава 104 — Моя гра настільки погана?
Такий ведмедик був заввишки понад два метри і виглядав дуже сильним. Здавалося, що його м'язи ось-ось вибухнуть від цієї сили. Він дивився на Фея, як кіт дивиться на миша з кривою і не приховував насмішливого погляду.
Він мав причину бути таким зарозумілим.
З інформації, отриманої з раннього дитинства він дізнався, що цей маленький король Чамборда всього лише нікчемний тризірковий воїн і тільки. Хоча Окоча до цього говорив, що можливо король і є той таємничий майстер, він не вірив, ніби хтось у цьому світі здатний за якихось два тижні піднятися з трьох до чотирьох зірок.
Це просто нісенітниця!
Тому Обіна наказав йому перевірити Фея і відразу доповісти про все. Отже, навіть не приховуючись, він негайно вирушив шукати Фею.
На його думку, те, що Фей свернув у цей перевулок було рівнозначне тому, як комаха стрибає в сітку павука.
Але перед тим, як перевірити його силу, він хотів принизити цього маленького неосвіченого короля, який здавався величною в очах своїх підданих. Ніщо не приносить такого задоволення, ніж приниження низькосортної королівської родини.
Тому, розмовляючи з ним, він виявляв свою силу і спонукував землю тремтіти. Все було вкрите світлом жовтої енергії, в такому оточенні він спокійно міг контролювати всю землю і каміння на відстані п’ятдесят метрів від себе.
Він був майстром з атрибутом землі.
Його звали Суджил.
Він був третім по силі в королівстві Фракія.
Його руки роздали незліченну кількість людських черепів. На його рахунку були беззахисні діти, прекрасні красуні, виснажені старі, бідні та аристократична знати... Йому навіть наказали вбити принца Фракії. То був найбільший шедевр, який він ніколи не зможе забути. Він змусив шестирічного
Принца вити від болю протягом десяти днів і ночей, а потім вбив. Бідолаха помер, коли в його тілі не залишилося ні однієї цілої кісточки, а все його тіло перетворилося на луже чорного смердючого фарша.
З черепу маленького принца він зробив маленьку пляшку для вина, яку постійно носив з собою.
Незабаром Суджель побачив сцену, яку й очікував — після того як виявив свою силу рівня чотирьох зірок, впевненість маленького короля зникла, наче лід під палючим сонцем. Судждав побачив, як його ноги почали постійно тремтіти і він озирався по боках, мабуть, намагаючись знайти спосіб втекти.
Як і очікувалося, цей нікчемний король був лише сміттям.
« Хочеш втекти?»
Суджил зробив крок вперед, на його обличчі виднілася насмішка.
« Ти... Хто ти? Що ти хочеш зробити?" - запитав Фей тремтячим голосом. Суджил мало не вирвав кров'ю, коли помітив, як цей король поклав руки собі на груди, наче зараз з ним зроблять щось недоречне.
(Сміх)
Трохи подумавши, Суджель зневажливо подивився на маленького короля і відповів: « Татку, цей татко убивця. Якщо ціна відповідну, я негайно знищу людину. Як ти думаєш, що я хочу зробити?» - він хотів ще більше налякати цього нікчемного короля.
« Ах... Ты... Уб'єш... Вб'єш мене? "" - маленький король почав кричати, наче переляканий кролик. Його обличчя зблідло, як ніби він побачив монстра. « Ти знаєш, хто я? Я король Чамборда. Ти наважишся вбити короля? "
Ідіот.
Суджислу було лень відповідати цьому маленькому королю.
Деякі батьки, які народилися з великою владою над людьми, не знають, коли їм слід зупинитися. Влада робить їх самовдоволеними і пихатими, вони не розуміють, що без своєї влади вони ніхто... Хіба це не сумно?
Переді мною стоїть такий наївний і жалюгідний маленький король.
Суджель, крок за кроком, наближався до нього.
Звичайно ж, він не збирався вбивати цього маленького короля, як ні в якому разі він був важливим зв'язком у їх плані. Якщо він вб'є його, то всі їхні плани зруйнуються, а цього він не міг дозволити.
Все, що він хотів, так це просто насолодитися барахтанами цього короля і його криками.
« Ах... Не подходи... Чого ти хочеш?» - маленький король відходив крок за кроком назад. Ніби кролик, якого загнав у глухий кут лютий вовк, він вигукнув: « Чому ти хочеш мене вбити? Хто послав тебе? Скажи мені... Мабуть, сталася якась помилка!»
Суджилл не зупинився.
Жовте полум'я почало мерехтіти біля його ніг, навколо нього тверді камені і земля ставали м'якими, наче болото, - це була сила воїна чотирьох зірок, що дозволяє власникові міняти поле бою на свою користь.
- істерично скрикнув маленький король. Здавалося, що його здоровий глузд почав згасати.
На жаль, для нього навіть у той час зарозумілий Суджил не збирався відповідати на це запитання.
Тому що він насправді не прийшов вбивати його.
Тим не менш, в цей час сталося дещо дивне. Коли Судджел зі своєю аурою підійшов до нього на відстань 10 метрів, його вираз змінився. Тому що він побачив, як паничний вираз обличчя цього маленького короля змінилося на ... Розчарування.
Так, це було розчаруванням як у дитини, що плаче і не отримує потіхи від батьків.
Перед тим як Судджел зміг зреагувати, король зітхнув і вигукнув: « Це вже не весело, я так і не міг нічого дізнатися... Гей, чернiше, скажи, невже моя гра настільки погана?»
Гав! Гав!
Колишня велика чорна собака позіхнула і зневажалась, то ніби сказала: « Швидше закінчуй з цією отруйною сочкою. Повернемося до палацу, я голодний."
« Ну гаразд...» - Фей незадовільно подивився на Суджилла. На його обличчі більше не було і сліду страху. Раптом мисливець перетворився на дич. Він покачав кулаком і сказав: « Якщо ти не хочеш співпрацювати, я отримаю інформацію інакше — кулаками."
Обличчя Суджила похололо, і він зневажливо сказав: « Лише ти? »
Фей не відповів.
Він почав наближатися до нас.
Невдовзі на обличчі Суджилла з’явилося велике здивування.
З кожним кроком Фея, його сила воїна двох зірок збільшувалася. Коли він зробив п’ятий крок, вона вже була еквівалентною силі Суджила з його четвертого класу атрибута Землі.
Хоча його тіло не випромінювало жодної енергії, але лише тиск вже дав Суджилу відчути велику небезпеку.
Мене надурили! - Душа Судджелла пішла в п'яті.
Він тільки зараз зрозумів, що все це було лише грою цього « маленького» короля.
Вважаючи, що він захопив ініціативу, він сміявся над цим нікчемним королем, але хто ж знав, який чортів хлопчина всього лише грав роль, а велика чорна собака дивилася виставку.
Особливо ця величезна собака, яка дивилася на нього ошуканим поглядом, ніби він навіть їй не суперник.
« Ти... Пошук... Смерть!»
Це приниження зачепило гордість зарозумілого Суджала, і неначе сплячий ведмідь, якому мерський чоловік запхав палицю в дупу, його обуяла невимовна лють. З його уст пролунав громоподібний рев, і все його тіло окутало жовтим полум'ям. А потім, перетворившись в пушечне ядро, він немов блискавка рвав у бік Фея.
Крім того, Фей завдав удару зустрічним кулаком.
Вибух!
Два кулаки зіткнулися один з одним.
У цю мить все ніби зупинилося, а потім всю вулицю почали трясти. Зрештою жовте полум’я було зруйновано. Тонкая невидима хвиля вдарилася об кулаки Суджилла і попрямувала до його рук...
Після цього з’явилися крилаті кістки.
Потім тіло Суджилла, наче порваний мішок, з ще більшою швидкістю полетило назад.
Кров була всюди.