Коли йдеться про велич будівлі, палац Короля Чамборда буде поміщений у будівництво лідерів серед всіх 250 дочірніх королівств, що Імперія "Зеніт" контролювала. Усі ці споруди були зроблені за допомогою збирання і обробки величезних білих каменів. Прямо перед палацом була дуже просторна кам'яна площа. На сході, Західній та Північному площах стояло багато 30 або 40 ярдів (м) у висоту велетенські кам’яні стовпи і десять Ярдів на висоті боввана всіх богів. Велич Королівського палацу був позаду усіх цих колон і статуй. Ворота були на півдні площі, де громадяни і солдати могли ввійти.
Святкування проводитиметься на відкритій кам’яній площі.
На площі зібрався великий натовп. Шість величезних вогнищ загорілися і освітлили темне небо. Будівельники та солдати збудували десять гіганстоких дерев’яних башт. Вони були розміщені в центрі площі. Кожна, приблизно 6-7 ярдів (м) у висоту була заповнена трупами всіх солдатів і громадян, які загинули в цій війні на спеціальних рівнях.
Солдати з Королівської Гвардії патрулювали площу і королівський Дворецький палац у чистих доспіхах та списів. Громадяни вдягнулися у білі шати і танцювали. Якісь акробати кружляли вперед і назад, а красиві жінки трималися за руки та танцювали навколо багаття. Люди з радістю усміхалися, тримаючи зелені гілки дерев, які символізували життя і надію піднятими вгору.
Це була ніч.
Видаючи звуки, принц Імперії Зеніт - Тропінський прибув зі своєю кавалерійською вартою.
Старий красень Баст привів принца і його прибічників до VIP-мести під статуї бога на західній площі. Оскільки Зеніт була їх батьківською імперією, громадяни та суб'єкти Чамборда дали теплий прийом принцу, який приїжджав. На них літали багато пелюсток і чистої води.
Тропінський був задоволений прийомом.
Тут Тропінський несподівано показав весь стиль і вишуканість принца імперії. Він м’яко усміхався і махав довколишнім громадянам. Проте, позаду принца, кінниця з презирством ставилася до всіх цих людей низького класу цього маленького королівства. Незважаючи на усмішки і крики волання їх, вони зберігали свою пихатість, наче дивилися на собак, що лесто махали перед ними хвостами.
Баст трохи розчарувався, коли побачив принц Тропінський був єдиним присутнім на вечірці. Старша Принцеса Танаш була лідером легіону, і їй було під контролем все; але він не міг прочитати ні її відносини, ані наміри. Незважаючи на це, Баст не міг ніким нехтувати; він наказав слугам стежити за манерами і піклуватися про гостей.
Після більш ніж десяти хвилин натовп відійшла від веселощів і танців. На площі стало тихо.
У цей момент, дві друзі солдатів в химерній броні вийшли з величезного кам'яного палацу на північному боці площі, і вишикувалися у дві прямі лінії по обидва боки шляху. Тоді, перебуваючи під загальною увагою, перед палацом з’явився король Александр.
Фэй був одягнений в королівське лазурне одіяння. Роба розкинулась по вітру і чудово сиділа на його стрункому та мускулистому тілі. Він також був одягнений у золоту по формі листя корони. Його чорнильне волосся, криво ясні очі, зростаюча фігура, непереможний темперамент, що він придбав протягом усього свого життя повної холодних вбивств і його природна краса ідеально поєдналися один з одним. Здалеку він був як Бог, який високо в небі і яскраво спустився королем королівства.
Поруч з ним, прекрасна Анджела була в лазурному платті. Тонкий золотий пояс висів навколо її талії; шкіра була тоншою і біліша, ніж сніг у високих горах. На ній була одягнена корона, зроблена з багатьох різних видів квітів. З грохом вітру в волоссі, вона виглядала як богиня, що приземлилася у цьому голому світі; народ не міг не дивитися на неї прямо і чисто, вони не могли знайти жодної вади в ній.
Обидва вони усміхнулися, як тільки з'явилися на високих сходинках палацу і викрали світло прожекторів. Навіть зорі, які горіли в темному небі раптом втрачають свою яскравість.
Мешканці та солдати схилили коліна і зааплодували, "Хай живе король Олександр!"
Багато людей вперше дізналися, наскільки великим і могутнім був їхній король. У цей момент, ніхто не міг зв'язати ідеальний образ короля в справжньому перед ними з тупим і відсталим Олександром. Вони смиренно опустилися на коліна і вітали його своїми життями та душами.
Принц Тропінскі, хто сидів у VIP-месті на заході площі не міг не встати. Протягом дня він дуже знехтував чутками про короля. Він був тут, щоб брати участь у святкуванні тому що хотів турбувати і дражнити короля. Він не ставить під сумнів його власні погляди і темперамент раніше, і він думав, що якщо він встане на площі, він буде у центрі уваги і відвертає увагу від всіх інших ... Але тепер, принц Імперії Зеніт раптом відчув себе трохи соромно за свою зовнішність. Побачивши пару перед палацом, який виглядав як союз у небі, він з подивом зрозумів, що його презирство і невдоволення в бік цього королівства, цього замку та короля швидко зникає.
Але те, що він не помічав, щоб його прибічники відчували щось подібне. Позаду принца, лицар одягнений в повний рицарський доспех і з червоним плащем утупився на ангела, який все ще був на сходах. Жадібність і непристойність наповнили його очі, а десятки кавалерів та охоронців за ним не приховували своєї похоті.
На боці площі.
Ніхто не помітив, що в задній частині натовпу під тінню боввана великого Бога, трьох чоловіків у чорних плащах стояли мовчки. Коли вони побачили, як з’явився король Олександр і Анджели, фігура перед тим зробила звук “a? ” Здавалося, що голос був просто відновлений після хвороби. Людина ніби здивувалася; ця реакція змусила двох людей дрімати один на одного в унісон; вони ніколи не бачили, такий відгук людини, перед ними раніше.
...
Після появи короля і майбутньої королеви карнавал на площі поступово сповільнився.
Атмосфера стала офіційною і урочистою. Натовпи добровільно розходилися перед Феєм і Анджелою, поки вони повільно спускалися з високих сходинок та наблизилися до десяти тимчасово створених дерев’яними вежами.
Атмосфера ставала все серйознішою.
Війни ніколи не кінчалися на континенті Азерот і численні солдати продовжують гинути щодня, кожної години та кожного секундами. Поховавши всіх цих солдатів, гора трупів стала величезною і поховати їх стало більш важкою операцією, на додаток до всього треба було присипати зверху багато землі. Щоб запобігти цим ситуаціям, звичаї з кремацією мертвих солдатів були сформовані давним-давно. Незалежно від того, чи то король, палаци, городяни і навіть раби, якщо вони загинули в бою, то їх буде ув’язнено в одну з цих дерев'яних башт, де їх кремують. Народ Азерота вірив, що так душі воїнів будуть викуплені і вони залишатимуться з Богом війни в Імперії богів.
Згідно з даними, що Фею забили в голову про традиційні звичаї та етикети Анджели, він забрався на вежі і клав золоті монети з руки Анжелі й поклали їх на обидва очі убитих солдатів — це був ще один звичай на континенті Азерот. Люди вірили, що золоті монети на очі мертвих солдатів допоможуть їм знову відкрити свої очі на священний вогонь і знайти правильний шлях до Імперії богів.
Це був складний і тривалий процес.
Чамборд втратили сто тридцять одного хороброго солдата в цій оборонній війні. Там мали бути спеціальні працівники, щоб розмістити ці золоті монети для цих мертвих солдатів, але Фей несподівано наполягав зробити це сам. Згідно з традицією, тільки високі аристократи або герої, які зробили значний внесок у королівство, мали честь отримати золоті монети на очі короля; дія Фея давала безпрецедентну пошану для цих простих солдатів.
Очевидно, це був його намір завоювати більше довір’я людей.
Тихо було на площі, ніхто не говорив ні слова. Вітер, здавалося, також зупинився. Лише кілька жінок, одягнених у чорні балахони, які були рівні священикам в храмі і співають на сходинках перед палацом. Пісні не було лірики, але вона була поширена далеко по всьому континенту; це пісня на прощання з близькими.
Фей терпеливо закривав очі кожного вбитого солдата золотими монетами під загальну увагу, і тоді ж загорілася суха трава на якій лежали мертві тіла. Швидкий вогонь швидко пожирав тіла загиблих, а також сім'ї, які втратили своїх близьких не витримав і закричали голосно ...
Весь процес зайняв близько години.
Після того як вогонь перетворив трупи і десять дерев’яних башт у попіл, атмосфера на площі остаточно ослабла. Плач поступово припиняється, і лікарі ретельно збирали попіл та помістили його у великій чорній труні. Через 12 днів цей гріб буде перемішаний на найвищу гору на схід від Чамборда і похований там. Таким чином, душі воїнів були б першими, щоб побачити красивий схід сонця - це був звичай Чамбрідда.
Після всього цього площа повернулася до своєї колишньої веселої і живої атмосфери.
Люди почали співати і танцювати, щоб відзначити свою перемогу у війні. Під горюючі вогнища накочується атмосфера шаленішої атмосфери. Люди, незалежно від віку, статі та соціального класу, тримали свої руки разом і танцювали. Навіть солдати, які патрулювали натовп і Фея та Анджелу, затягали їх у натовп. Усі були рівні на святі. Принц Тропінскі та його охоронці були також запрошені.
Деякі жінки сміялися, коли несли тарілки з фруктів і барбекю в натовпі.
Принц Тропінський був під впливом щасливої атмосфери. У цей час він відставив зарозумілість і холодність, щоб бути дитиною 17 - річною. Він тримав руки з іншими молодими хлопцями та дівчатами і утворили велике коло, танцюючи навколо вогнища; він був схожий на птаха, який щойно вийшла зі клітини, вільно й в захваті.
Але Тропінські та інші не помітили, що його охоронці і лицарі в червоному плащі розсміялися й пробились у центрі площі. Всі вони мали злу посмішку на обличчі; їхні очі сяяли, коли відчували себе ексцентрично.
Вони проходилися, коли прямували в середину площі, де була чиста богиня Анджела і блондинка Емма та їхні подружки танцювали радісно. Вона з радістю посміхнулась, а її гарне обличчя було сповнене сміхом і щастям, як у маленького ангела.