Так, як він і думав, коли він досяг розриву на зруйнованому мосту, він побачив багато людей, які плакали та ревуть, ніж вони вибігли з воріт замку і спотикалися, поки вони втекли до розломи на мості. Було багато людей, що стояли на іншій стороні розлому, які намагалися перетнути його .......
Серце Фея потепліло. Він використав сотворний птицю, як гігантський птах. Він не зупинився і використовував інший chippus >, щоб перестрибнути через величезний розрив з великим мішеком в руці, і приземлився у натовпі на іншій стороні.
"Це король Олександр ......" Втішливо крикнув хтось.
"Ха-ха, я, коваль Гаррі знав, що ви залишилися живі, ха! Як могли ті, боягузливі собаки зробити Вам боляче! "Старий сивою людина був збуджений до сліз після того, як він побачив Фея.
"Король Олександр, ви ... Я ... Дивовижно! Благослови вас... Слава Богу Війни за благословення мого короля! "Пара бідних, які тримали в руках сільськогосподарські інструменти, як зброя, схиливши коліна, помолилися, щоб подякувати Бога війни за захист свого короля.
Через мить здивування, всі сили в тому числі Пірс і Дрогба кинули мотузки вони використовували їх, щоб перебратися через розлом і побігли до Фею, плачучи, коли вони чіплялися за його ноги. Двадцять повністю бронованих суворих людей, які були в крові, і навіть не хмурилися, коли леза та списи ворогів проникли в їхні тіла тепер плакали, як маленькі діти.
На оборонній стіні.
Тонкое і сухе тіло міністра Базера почали розгойдуватись, коли він побачив цю сцену. Він відчув, що його видіння темніє і золоті зорі почали з’являтися перед ним. Його рот був широко відкритий, обвалюючи жовтувато-череві зуби. Його сиве волосся було переплутані коли дув вітер, і він пробурмотів про себе тьмяно, "неможливо ... Це неможливо... Він досі живий. Як... Чи є він монстром? Ще живий після того, як був пронизаний сотнями стріл? ЧЕТРТ ЧЕРТ! AAAACAaAАA АA AASAАНH!
Старик відчував, що готовий зійти з розуму. Джилл, хто знущався над собою, вважав, що втратив силу в ногах і взявся за своє призначення. "Александр не помер ..." інтуїція підскакувала йому, "Дармо! Моя удача ось-ось зникне, велика біда от-от прийде! "
Під вартою.
"Хух ..." Анджела, до цих пір була в печалі, як у полоні лива, яка навіть не цвела. Її сірі очі, втратили свій блиск. Почувши крики на мості, вона повернула голову і подивилася на міст очима, які були розмиті сльозами. Але в той момент, її погляд зупинився. Серце дівчини почало стукати, вона побачила знайому і рішучу фігуру на мості через її затьмарене зір. Грусна дівчина швидко витерла очі ... "Ох, Бог Війни, це дійсно він!"
Життя і блиск раптово повернулися до м’якого та слабкого тіла дівчини.
"Александр..."
Прошепотіла Анджела і неконтрольовані сльози покотилися нею. Незважаючи на плач ще раз, її сльози були не від горя, а від радості. Вона раптом встала, швидко стерла сльози, підняв край її довгого плаття і побіг по оборонній стіні, як щаслива птах, незважаючи на Брука та Лампарда блокують шлях, щоб захистити його.
"Я повинна піти до нього!" Сказала красива дівчина сама собі.
Вона йшла дорогою від Чамбора до кам'яного мосту безліч разів, спостерігаючи за східом і заходом сонця з оборонною стіною або моста, щоб помолитися за бідного Олександра. Це було те, що вона часто робила. Проте вона ніколи не відчувала, що шлях був таким довгим.
Вона хотіла б вміти телепортуватися в чоловічі руки миттєво
"Гей! Дивись куди йдеш... Анджела... Повільніше... Заспокойся, почекай мене!"
Емма усміхалась і кричала за Анджелою. Вона пішла за Анджелою; золотий хвостик на її голові підстрибнув вгору і вниз. Ця світла і щаслива сцена викликала широку посмішку на обличчі війна номер один Чемборда, Лемпард. Кілька хвилин тому, Фей перетвориться на білого дикбраза зі стрілами, Лемпард був у шокі і стрибнув з оборонної стіни безкорисливо кинувшись на інший бік мосту ... Але в процесі, він раптом згадав прохання Фея захистити Анджелу. Після хвилинної коливання він швидко повернувся до Анджелі, щоб захистити її.
що Анджелою все гаразд. цей момент Брук був поруч з нею бадьоро охороняючи її.
Тепер, все було добре. Александр повернувся живим і вороги були розбиті й шалено відступали. Підкріплення від батьківської Імперії Зеніт також прибуло. Усі небезпеки Чамбора були негайно знищені. Це був найщасливіший кінець.
Після того, як Лемпард думав про це, його звичайне спокійне "мертве" обличчя не могло залишатися, і він розкрив велику ярну усмішку. Це був перший раз, коли він посміхався так щасливо за останні пару років. Він подивився на міністра Базера-який був не занадто далеко і так похмуро виглядав, як темна хмара-с цією посмішкою на обличчі. Його провокація була ясна.
Базер тільки тихо хмикнув
...
На південному березі річки Зулі.
Сотні кінниць прискорилися до берега річки і зупинилися після того, як вони знищили тисячу або близько тих ворогів, що відступали. Величезний червоний вагон, який їхав на восьми запряжених конях повільно під’їхав і розділив натовп. Вагон був гігантським; це було принаймні три ярди (м) в довжину і підтримала чотири величезні дерев’яні колеса. Екіпаж дивився, як якби його вирізали з цільного дерева. Колючі кольорові візерунки викарбовані на кареті та птахи здавалися живими. Існувало два маленьких вентиляційних вікна з обох сторін карети. Найдивовижніше те, що навігатор вагона був блискучий бронований лицар і він виглядав потужним.
Після того як він оглядав карету, розкішно бронований лицар, який був побитий Фемом, то кинувся до карети і стримувався на осі. Він плакав, коли він брехав і перебільшував про те, що тільки що сталося, "Сестра Танаша, цей проклятий хлопець образив гідність Імперії Зеніт, він навіть ображав вас ... ви не можете це так залишити ".
На пару секунд карета занурилася в тишу.
Потім слабкий і м'який голос відповів, "Джиммі адже це ти його спровокував? Цього разу ти нарешті зустрів воїна якого не хвилюється твоя особистість молодого принца імперії Зеніт. Нехай цей біль стане для тебе уроком. Ніколи не провокуй нікого знову. Я говорила тобі багато разів, щоб стати справжнім лицарем, недостатньо просто бути сильним або зробити військовий подвиг. Смирення, чесність, співчуття, мужність і справедливість. Жертвування, честь, духовність... Після того, як ти запам'ятаєш ці 8 рис, тільки тоді ти можеш стати справжнім лицарем."
Слабкий голос звучав як у людини, що видужала після довгої хвороби. Однак вона мала силу проникати в розуми людей. Дівчина, названа Таннай, розкрила брехню маленького принца Джиммі-Тропінскі і дала урок своєму нікчемному маленькому братові.
Маленький принц Тропінскі хотів дати урок дикуну, який насміхався з його авторитету ринками своєї сестри, але схилив голову за звинуваченням від Танаші. Він зважив свої шанси і знову почав сперечатися, "Старша сестра, в цей раз це не я ..."
"Добре, на цьому закінчили. Якщо у тебе є будь-яка інша думка, я повинна буду попросити солдатів відправити тебе назад ... "Слабкий голос знову пролунав, холодно відрізавши Тропинскі. Після хвилини мовчання, вона сказала: "Запитайте палацового Баст, люб'язно прийти."
Тропінські вугрумо встав і тихо сказав солдат поруч з ним, "Іди та приведи цього чортового навігаатора."
Солдат відповів і пішов.
Невдовзі солдат привів чоловіка середніх років, якому було близько 40. Він був близько шести футів (180 см). Його короткі чорне волосся було правильно укладені; в нього були світлі очі, високий ніс, гарне обличчя і пошарове тіло, хоча він був одягнений в грубий одяг, його неквапливі пози змусили людей вважати, що він була одягнений у самий дорогий костюм в світі. Кожен міг відчути вишукану грацію і темперамент від нього. Ця людина була безумовно супер красивим хлопцем, коли він був молодий. Незважаючи на те, що він був сорокарічним, зараз, він міг як і раніше зачаровують невинних молодих дівчат.
"Баст, ти скромний" Навігатор. Ідіть і скажіть вашому відставному королю та Вашому зятю, що посол із Імперії Зеніт прибув і заставте його вийти і стати на коліна, щоб привітати нас ... "Можливо, це через ревнощі, але маленький принц Тропинскі гнівався кожен раз, коли він бачив спокійного середнього віку красивого чоловіка. Він наказав Басту і підкреслив слово « Навігатор».
"Як накажете, ваша високість!"
Баст не розізлився. Він витончено зігнув свою талію і дав Тропінський стандартний аристократичну сажку, а потім пішов до Чамборду у помірному темпі. Розсудливе і порядне ставлення дало маленькому принцу почуття, як його поведінка було схоже на неосвіченої селючки; він відчував себе настільки пригнічено, що він хотів рвати кров'ю. Тим не менш, було те що ніхто не помітив що після того, як Баст обернувся, він люто показав середній палець перед принцом.