Всі реконструкції були знову в хаосі і кожен ворог з жахом шукав шляху порятунку.
З кожної секунди міст тремтів все сильніше. Фэй був єдиний хто все ще стояв на його середині, покритою великими тріщинами. Він був дуже спокійний, коли роздумував над наступним кроком.
Фей взяв флаккон спостережного зілля здоров’я, яке було дуже витривалим. Його втома зникла, і рани почали швидко затягуватися.
Незабаром він повернувся на пік своєї форми. За винятком дірок в броні і зламаного сокира він був повністю здоровий. Навіть шрами не залишилось.
Зелия зі світу Діабло була просто дуже чарівною.
У той самий час на північному боці мосту було дуже боляче.
Тому що вони з жахом виявили, що король Олександр стояв в середині тріщини, але він просто стояв і не рухався через якусь причину ... Всі думали, що Фей був виснажений і не міг рухатися більше. Якщо міст рухне, то впасти в річку було занадто небезпечно. Тому всі вони були шоковані за Фею.
"Прокляття.... Швидко, захищайте короля!"
Пірс кинувся до Фею як божевільний бог.
Ще один здоровий чоловік так само зреагував. Вони забули про свої кровоточиві рани і кинулися рятувати Фея.
"Назад! Хлопці ви з глузду зійшло!"
На цей раз, Дрогба зберіг рідкісне спокій, він спритно схопив Пірса витягнувши його назад швидко, Крікнув: "Якщо ми всі туди втечемо, наша загальна вага змусить міст швидше ..... Нам потрібно відправити когось швидкого, щоб швидко втікав і приніс назад короля."
"Я піду! Я найшвидший!" Подумавши секунду крикнув Пірс і знову кинувся на допомогу.
"Хехе ... Ти не такий швидкий, як я." Появився лукавий вираз на обличчі Дроґби. Він вдарив Пірса по затилку сокирою і вирубав його. Він кинувся до Фею, як він сміявся, неначе б він отримати щось супер вигідне. Він кричав своїм товаришам, "Ніхто, не йде за мною, я допоможу королю. Хаха, подбайте про біломового дурня... "
Після того що він сказав, він кинувся вперед, навіть швидше, ніж гепард. Міст важив і руйнувався; Дрігба використовував спритність, яка не пропорційно до його величезної частини тіла, і побіг до Фея буквально за кілька секунд. Він не сказав і слова, як він планував, схопивши Фея за талію і посадив на плечі й побіг назад до Північного берега річки Зули.
"Ж ** к ... Дрігба? Що ти тут робиш?"
Фэй концентрувався на вдосконалення його майбутнього плану і був здивований величезною фігурою, що виникла з пилу.
"Ваша величність, міст розвалиться, ми повинні відступати!"
Фей збиралася щось сказати, але частина моста під ногами раптом здригнулася агресивніше. Зрештою один з найбільших захисників камінь впав і упав у річку. Багато водяних монстрів відкрили свої великі криваві роти, чекаючи вкусити їх...
"Після пізно!"
Хоча повернутися було неможливо, перед тим як повністю зруйнований міст зв’язався до Чамборду. Фэй схопив руку Дроби і використовував вміння Варвара heПрижок Image. Він сильно топнув через міст, що розвалився, і сила, яка дала на камінь Фей, зруйнувала місто повністю. Фей стрибнув у повітря з Дрігба в його руках і « полетіли» в сторону безпечного місця.
Проте напрямок, в якому він стрибнув не на Північ, де Чамборд був, а на ... південь, де розташовувалася армія ворогів.
"Бам!"
Фэй з Дробою приземлились на тверду частину мосту, яка була в десятки ярдів (м) від тріщини. Ця частина мосту не впала.
І, нарешті, пил, що закривало небо розпорошився. З часом сильні встромлені мости заспокоїлися.
Всі чітко бачили половину міст, що розвалився - зараз там була прірва приблизно шістнадцять до сімнадцяти ярдів завширшки в середній частині тонкої половини штучного моста, ніби бог перерізав її навпіл. Тепер під мостом протікала річка, як вона швидко текла вниз за течією. Провали стали природним бар’єром, і після руйнування ворог не мав жодного способу дістатися до Чамбріда. Лише воїни зоряного рангу тепер переберуться через прірву за допомогою мотузки з гачками; рядовий солдат не зможе дістатися, якщо в них немає крил.
Фэй и Дрігба стояли на краю прірви. Позаду них було шістнадцять сімнадцять ярдів (м) зона довжиною смерті, з водяними монстрами в річці.
Перед ними стояли тисячі ворогів. Їхні леза сяяли кровожерливістю, і всі мали кривавий погляд.
Для двох людей, це .... Безумовно, тупик; не було ніякого способу, щоб вони вибралися з цієї ситуації живими - якщо Чамборд не зможе знайти спосіб, аби допомогти Фею і Дробе повернуться назад, або якби вони могли вбити всіх ворогів перед ними ... Але ці два варіанти були неможливими.
На оборонній стіни, численні серця миттєво зупинилися.
Лица солдатів і громадян побліднули, вони не могли вимовити ні звуку. Тризірковий воїн Лемпард нахмурився; поруч з ним, як фея, Анджела щільно кусала губи і кров почала витікати. Крихітно чисті сльози скочувалась по її щоках, як краплі дощу, і Емма висхлипувала мовчки в руках Анджела.
На південному березі річки Зулі, лицар у срібній масці топав гнівом.
Після аварії міст, планів завоювати Чамбрідда був швидко припинений. Довгий розрив між двома сторонами моста блокував їх як божественну волю. Він був непереборний.
"Вбити їх ... Вбити їх!"
Рицар у срібній масці вказав на Фею і Дрігбу. Його почуття вищості, впевненість у собі і відчуття того, що все під його контролем швидко зникло. Все його тіло почало неконтрольовано тремтіти, наче у нього був раптовий приступ; він навіть не міг нормально говорити. Він кричав розпачливо і втратив всю елегантність в його поведінці.
Його підлеглим довелося протерти очі, щоб переконатися, що це був той самий чоловік. Протягом багатьох років, вони ніколи не бачили, щоб їхній командир божеволів, як повний псих. Без своєї звичайної манери поведінки, божевільний зовнішній вигляд був нижче, ніж у жебрака на вулиці, який голодував до смерті.
На деякій частині місту, що розвалився.
Лейндс заспокоївся після того, як пил оселився. У цій ситуації двоє ворогів можуть померти тільки в його руках. У них не було шляху назад і немає можливості втекти; незалежно від того, наскільки сильними вони були, навіть трьох чи чотирьох зоряних воїнів не переживуть тисячі солдатів.
Лейндс був впевнений в собі, "Хаха, відбить, ви покійники... Покойники! Я розірву всі ваші кістки і розрубаю ваше тіло на шматочки. Я замулю вас благати про смерть!"
Лейндс повільно наближався до Фею і Дрігбе з огидною умилкою на обличчі.
Позаду Лейндса, ворожі війська почали просуватися повільно вперед під тиском команди нагляду. Уся атмосфера дуже занепала.
Звичайні люди в такій ситуації вже давно б зламалися, але-
"Пф... Схоже ми обидва скоро помремо тут. Ти жалкуєш?" Фей навіть не глянув на найближчих ворогів, він розвернувся і посміхнувся Дрігбе, "Тобі страшно?
"Вмерти поруч з великим королем Олександром є честь для сім'ї Дідьє ... Дідьє Дрогба ніколи не пошкодує про це!" Після він сказав, що, здоров'я, який мав рани в всьому тілі, міцно тримав сокиру, рішуче крокнув вперед і встав перед Феєм. Він подивився на ворогів і крикнув, "Хаха, я вбив досить сьогодні ... Хворі виродки, якщо Ви хочете завдати шкоди моєму королю, ви повинні переступати через мій труп!"
Ров був такий же гучний, як грім.
Навіть Лэйндс який був воїном трьох зірок злегка злякався реву випущеної людиною значно слабшого ніж він сам і зупинився. Реакція ворогів за ним була ще гіршою, сотні і тисячі з них розхвилювалися та відстрибнули назад на кілька кроків.
У цей момент, кров Фея закипела знову.
Раніше Фей запитував себе у своєму серці: « Чому я повинен боротися з цими? » Я лише пасажир, який випадково прийшов у цей світ. Війни, смерть, боротьба, кров. всі вони не мають ніякого відношення до мене. Якби я хотів піти, у світ Діабло , Як мій "ценний перс" (п. на рахунок цього не впевнений вийшло), незалежно від того де б я перебував, я зміг би вижити ... Чому я так відчайдушно борюся? "
...