"Бам!"
Інтенсивність бою зросла, кров і відрубані кінцівки літали всюди.
Броновані сили занурилися в хаотичне море ворогів, у їхніх руках танцювали масивні зброї. Противники відправлялися в політ з моста наче паперові літаки і, повалившись у річку, були смиті швидким течіям.
Фэй не забарився. Його сокира немов перетворилася на косу Смерть для ворогів, вона знищила все, до чого він доторкнувся, наче мітлою витіснилася пил. Після кожного удару все менше і більше ворогів залишалося на мосту.
Фей свідомо збільшив швидкість свого просування. Щоб збільшити свою швидкість, він менше цікавився силою. Він вбивав тільки ворогів, які були безпосередньо у полі його зору. Вороги, яким пощастило проскочити сокиру Фея були залишені для сильних.
Таким чином, швидкість їхнього прориву буде набагато швидше. Однак силачі зіткнулися з великим тиском. Противники були добре навчені солдати. Більшість з них були ветеранами, і деякі навіть мали малу кількість енергії. В бою, їхні атаки були частково небезпечними для потужних. Незабаром деякі з потужностей отримали легкі поранення, але вони знали, що не було іншого способу крім як, сподіваючись вбити більше ворогів, щоб не стати тягарем для їхнього короля. Незалежно від того, наскільки серйозні їхні рани, вони витерпіли біль і трималися слідом за своїм королем.
Фей вважав, що це було непогано. Він прибрав свій великий сокиру і замінив його на саблю шторм. Він звернув найближчих ворогів у "кровову пил" і заповнив поле битви звуком ламаючих кісток та зброї. Потім він швидко переключив персонажа.
Режим варвара скасування.
Режим паладину активація.
Раптом чиста, божественна енергія виходила з тіла Фея і оточила "стульних воїнів" за ним. Фэй топнув ногою і золоте кільце поширилось від нього. Усі ці сили відчули, як їхні тіла зцілені, коли ця обручка дійшла до них. Їхня руйнівна сила відновлювалася з шаленою швидкістю, навіть їхня впевненість і мужність помітно виросли.
Це була аура паладинаhima.
"Слава королю!"
Пірс зревів, відчуваючи це. Він відчував, як його кров закипає, а сам він захотів убити ще більше ворогів. Його бойовий молот був неначе продовженням Божої руки війни. Після горизонтального удару метал був такий сильний, що холодну воду виливали в каструлю з кип’ящою олією. Четверо або п'ятеро ворогів закричали, коли були зметені цим молотом і скинуті з мосту...
"Слава королю Олександру!"
Дрігба не відставав. Він схопив меч, який ворог направив на нього лівою рукою, і різко замахнувся на його сокирою у правій руці. Вжухух! Голова меча злетіла в повітря.
"Слава королю!"
Інші сили також знервували. Вони злітали, немов дикі тигри. Навіть доглядач Олег, який був дуже боягузливим всередині, відчував вплив атмосфери. Він нарешті зміг правильно скористатися своєю силою однозіркового воїна і рубанув відразу трьох ворогів перед ним.
"Чорт, цей чоловік святий лицар!"
"Ого, бойове кільце, це ж військове обручка... Господи! Це ж бойове кільце відоме як [Ода життя]..."
"Відступати! Всі відступати! Попросіть командира, щоб він відправив групу зірних воїнів, розібратися з цим паладоном... Чорт, тому що серед них є високорівневий паладин з бойовим кільцем [Оди життя] ми нічого не можемо зробити з ними нашою кількістю..."
Золоте кільце повернулося під ноги Фея, важелі зітхання і крики донеслися від ворожих солдатів.
...
Як професійні солдати, вороги добре знали про те, що означало мати в бою високорівневий святий лицар - святі царі були супер уздоровлюючими машинами. Поки святий лицар міг підтримувати бойове кільце [Оди Життєз , противники ніколи не закінчать своєї сили й витривалості. Особливо на такому вузькому мосту, як цей, з купою сильних монстрів і високорівним святим лицарем, був лише один вихід - односторонній різанина.
Після того, як вони подумали про це, деякі вороги, які були досить хоробрі, щоби відновити себе контролювати ситуацію знову, використовуючи їхній власний привілей стали сумніватися в собі знову; їх мужність було подібне до тонкого снігу у спекотний літній день. Він швидко тане, перетворюючись на пару.
Однак Фей не дав їм часу відступити.
"Рев ----!!"
Фей знову топнув ногою і диво з’явилося знову.
Зелене кільце розійшлося від його тіла на 5 - 6 ярдів (м); всіх силових окутало цією аурою. Раптом, Пірс, Дрігба та інші сильніші відчули вдвічі більшу силу. Вороги були набагато слабші, ніж делікатний посуд з кераміки. Вони падали з мосту або "злітали" до неба ледь зброю потужних доторкнулася їх.
Аура паладина - це перший раз, коли вона з’явилася у справжньому світі.
"Охоххх х лайно! Це бойове коло [двійної Урон]... "
"Боже, подвійне кільце. Той чоловік захопився другим типом бойового персня? Та якого біса?"
"Відходимо ... Ми не впораємося... Лучники! Чорт, де ці довбані лучники? Стріляйте в них! Швидко!"
Очі ворожих солдатів знову майже вилізли з орбіт. У них майже не залишилось сил чинити опір.
Ситуація на мосту стала ще гіршою. Якщо перша золота аура змусила їх здатися, відступити і похитнути їхню впевненість. Друга зелена аура повністю спустошила їх. У них більше не було мужності битися.
На Азеротському континенті святі лицарі за присутність Святої церкви мали великий вплив. Багато професійних груп святих лицарів займали важливі місця серед усіх інших могутніх і глибоко вкорінених сил на Азеротському континенті. Він може бути не тільки військовим загону, але й сильним для кожного з них. Їх шалена витривалість, разом з усіма таємничими прихильників бойових кілець, отримували навички, такі як зцілення, пошкодження і прокляття найгіршого кошмару для будь-якої армії. Святі лицарі були героями війни в будь-якій битві.
Тому, після того як Фей використав ауру паладину, все побудова баштових щитів і драконів кинулися оборонятися та почали відступати так швидко, як тільки могли.
Існували багато подібності між Паладіном з Миру Діабло і Святим Рудником на Азеротському континенті. Розум і аура Паладіна були дуже схожі на бойові кільця Святого лицаря. Це змусило ворогів повірити, що Фей був святим лицарем і мав бойові кільця, так що у них не було хоробрості, щоб боротися.
Через страх перед Святим Рыцарем, а також смерть [другого] командувача будівництвом солдати втекли, як якби вони були мишами, що побачили кілька великих кішок. Рівень хаосу зростав дедалі більше. Деякі вороги зустрілися в річку іншими, хтось втік у протилежному напрямку і був перетворений на дикбраза променями Чемборда.
Більшість ворогів розвернулась і намагалася втекти назад на свою базу. Але через хаос, вони побігли і гнобили споруди, що охороняли облоги.
"Одна можливість! Вперед!"
Фей побачив, що вороги почали відступати настільки швидко як могли після їхнього аури - gue Moлітва̄і haМощь 16. Хоча він не знав чому, але розумів, що це чудова нагода для того, щоб просуватися вперед. З криком він і силачі кинулися в атаку і незабаром знищили будівництво Башенних Щітів-Драконьих Копій.
Стрій здатний зупинити атаку важкої кавалерії, менш ніж за 2 хвилини шаленого напора Фея і силучів перетворився в купи залишків людей та металу.
Узкий міст перетворився на дорогу крові і смерті.
"Пірс, Дрогба зіштовхніть ці осадні драбини в річку, швидко!"
Фей вирушив до наступного будівництва своїм сокиром, і нарешті підійшов до облогової драбини. У цей момент вони просунулися на 60 ярдів по мосту. Фей стримував потік ворогів і наказав Пірсу та Дрігбе зібрати силучів, знищити облогові драбини.
"Як накажете, ваша величність!"
Вони обидва відповіли, і їхня зброя загорнулася, наче вітряки в руках, та розбила кілька ворогів. Вони направлялися до облогих драбин.
"Бам! Бах!"
Вороги, які охороняли облоги відбились агресивності, не могли боротися. Дві облоги драбини незабаром були скинені в річку могутніми військами. Він створив величезний сплеск води, наче величезна істота розгалужується нижче річки.
Їхній бойовий дух був високим; після того як вони знищили дві облогі драбини, немов зграя голодних вовків, вони зареєстрували на позосталих чотири осадових сходах. Після того, як вони знищили всі облогні сходи, ця відчайдушна задача штурму наполовину закінчена.
У цей момент-
“Мо-моо!
З південного берега річки Зулі пролунав чистий і чіткий горн.
Багато команд долучилися до ворогів, які боряться на мості через різні мелодії та довжину звуки гірського пасма. Однак вороги дивилися одне на одного і не могли виконувати команди. Ряд команд були для побудови Башенних Щітів і Драконячих копінь, але побудова, яка колись була непорушна, як номер один оборони в армії було знищено групою « нудьги » під їх безглуздими атаками.
Ніхто не міг подумати, що тільки двадцять чоловіків могли знищити більш ніж сто добре навчених солдатів з побудову баштових щитів і драконів. Хоча розрив між двома групами команд було лише дві хвилини, це не мало сенсу.
Вже було запізно!