"Ахахахи...."
Пара солдатів, які стояли поряд з офіцером, були шоковані. Їхній розум не міг прийняти і зломився. Ніби вони втратили свої душі, вони кричали і намагалися втекти від "демонів" перед ними. На жаль, за ними були шари з баштових щитів і драконів. Коли вони розвернулись, щоб втекти, вони були зустрінуті своїми ж товаришами які стоять за ними, перетворюючи їх на "шолики". Однак, серйозні травми не вбили їх миттєво, вони кричали і плакали, коли жахливо помирали.
Фей взяв магічний сокира варвару 12-го рівня. Після того як він був приховано атакований ворожим офіцером, Фей зробив повний помах і у пари ворогів не було навіть шансу втекти. Вони були розбиті на половинки в районі талії зі своєю зброєю.
Позаду нього повністю захищені, сильно бронованих силучів почали вбивати переляканих солдатів.
У важкій броні вони могли нехтувати атаками ворогів, а з іншого боку — величезними молотками та сокирами безсердечно забирали життя їхніх ворогів. Навіть якщо вороги могли відреагувати і заблокувати їхні атаки, ворожі воїни були розбиті на шматки або здувалися силою.
Це була сила розлючених сил у ближній битві.
Під кінець випивання винесене Виносливістю, силачі тимчасово мали необмежену витривалість. Вони могли зловжити своїми силами вічно, не виснажуючи себе. Важка броня й зброя не мали ваги і не тягла їх до землі, а це стало найжахливішим кошмаром ворогів. Нев’язливий комплект важких броні, а також неспроможність заблокувати зброю були як « Команду пекельних монстрів війни.»
23 людини були подібні до тих, зголоднілих тигрів яких впустив у сарай к овець. Вихід вже був передречений.
Король Олександр, був в попереду побудови їх м'яса. Не було солдатів серед ворогів, які могли б прийняти один удар від нього. Він фактично пробивався далі з тією ж швидкістю. Передня частина побудови Башених Щетів розривалася в пучині хаосу.
Вороги, які були в задній частині побудови намагалися тримати свої позиції, але ворожі солдати на передній стороні були знищені. Вони відчували, що зіткнулися з купою демонів і хотіли б мати ще дві ноги, щоб вони могли втекти швидше від них. Все, що вони могли б зробити прямо зараз, це слідувати інстинкту і втікати заради порятунку своїх життів. Багато не були новачками на полі бою, але вони ніколи не відчували односторонній бій. Вони не могли протистояти, а просто чекали своєї смерті?
Незважаючи на те, що вони були елітними солдатами, тільки одна думка зараз була в розумі у кожного з них і це -
Бігти!
Бігти якомога далі!
Втікати від цих безсмертних демонів!
...
У цей момент хтось повинен був виділятися і відновити порядок в цьому хаосі.
Чорний лицар [Вторинний], який був командиром побудови Башенних Щітів, нарешті зупинив свої почуття після того шоку, яке він відчув після жахливого удару.
Оглянувши хаос у будівництві, він знав, що треба було запобігти його відбудові ще гірше. Він витягнув свій меч командира і вдарив пару солдатів, які втікали. Ці солдати навіть не встигли зреагувати, а їхні голови відлетіли. Обезголовні тіла продовжували рухатися на кілька кроків, перш ніж впасти. Кров викидалася, як фонтан...
"Трижати стрій!" Зібратися у другій лінії оборони! Кожен, хто побіжить буде страчений! Без винятків!
Поки [Вторий] кричав з його меча все ще капала кров.
Під загрозою смерті, більшість солдатів швидко заспокоїлися. Вони прийшли разом і повільно встали побудова. Після перегляду його побудову було перетворено, [Второю] трохи заспокоївся. Він послав багато команд, щоб відновити належну захисну силу побудови.
З командиром в позиції, солдати продемонстрували свої чудові бойові здібності. Вони залишили хаотичних солдатів попереду і відступили трохи в якості нової побудови, щоб очистити близько 4, 5 ярдів простору. Через кілька секунд були створені шари баштових щитів і ряди смертоносних драконів. Він повернув оригінальну силу побудови.
"Дзинь!"
Побудова Башенних Щит і Драконячих копій була відновлена.
Чорний лицар [Второю] встав за будівництвом, дивлячись на двадцяти трьох бронованих маршируючих звірів.
Він посміхнувся. Дистанція між його стрем і 'звірами' була недостатньо щоб вони змогли набрати розгон і вдарити як минулого разу, у них не було можливо пробити стрій знову.
"До тих пір, поки нова лінія захисту не вийде розірвати знову, драконья списа легко проткне броню і тіла виродків!" Чорний лицар [Второю] думав холоднокровно. Він дивився на лінію фронту через вужчий зазор між щитами.
Завдяки цьому новому перетворенню він відмовився від понад 30 солдатів за межами побудови. Ці броновані звірі знищують бідних солдатів, як листя. Кров, відірвані кінцівки, зламані зброю розкидані скрізь ...
[Второю] змушений був визнати, що ці звірі дійсно були жорстокими монстрами. Навіть за зірним воєводом вони прошкодували холодок. Під такими обмеженнями, будь - яка армія була кошмаром для всіх тих бронованих звірів.
Особливо людина попереду, в порівнянні з холодом, що зброя змусила її відчувати, цей чоловік створював враження у [другого] , наче він був у морозильній камері
Цей чоловік був найменшим серед них, але також найсильнішим і диким.
[Вдруге] пам'ятав ясно це з самого початку битви, що чоловік кинув жахливий сокира, і відкрив непорушне побудова Башенних Щитів та Драконячих копії як бог ....... Кожного разу, коли [Віктор] пам'ятав, навіть він, хто був ветераном на полі бою було страшно.
Сззати зазору між щитами [Второю] ясно бачив, що це людина як то отримав ще один сокира, який виглядає навіть небезпечніше.
Топор був більше, ніж двері. Він мав купу небезпечних дивлячись назад гачків. Чорний сокира блищав від всієї червоної крові. Він виглядав настільки важким, що його могли б підняти тільки двоє або троє солдат. Тим не менш, ця людина використовував цей сокира наче він важив як "соломінка". Щоразу, коли він ударяв сокирою розміром з « два боки », ніхто не міг встояти.
Він був подібний до машини, яку сконструювали для битви.
Тридцять добре навчених елітних солдатів навіть не змогли утримати "бронованих монстрів" протягом 20 секунд. Всі вони були перетворені на трупи, особливо потворні мертві тіла. Їх розрізали на кілька частин, або перетворювали в м’ясоподібну пасту. Звичайно, органи, зброя... Всі вони були зламані скрізь ...
Куди б вони не йшли, окрім самого мосту нічого не залишилося в перводанному вигляді
На даний момент, чорні броновані вороги на мосту відступив на 50 ярдів (46 м).
Він відчував вічність для ворожої армії і озброєних солдатів на стінах Чамборда, але бій зайняв лише 40 секунд.