Тепер Анджела та Емма помітили ненормальну атмосферу навколо них.
Солдати дивилися на Александра з великою повагою. за якого кожен солдат жертвує життям... що приносить честь і повагу від солдатів, а особливо направлений до Лемпарду.
"Слава Королю Олександру!"
"Любий життя Королю Олександру!"
Він дивився на солдатів навколо, які зрозуміють тільки брати.
Раніше, цей солдат відчував що Олександр був купою лайна порівняно з його дружиною Анджелою, яка була яскравим діамантом. вони відчували жаль до Анжелі і вважали, що Александр не дуже хороший для неї. Але тепер вони вважали, що Александр був єдиним у Чамборді — той алмаз вартий.
Анджела і Емма ніколи не стикалися з такою атмосферою, коли Олександр був поруч.
"Що сталося?" Дві розумні дівчата не могли обернуться.
У цей момент-
"Ваша величність, Пірс майже не зробив це..."
Брук, другий командувач охорони короля, помчав до Фею.
Хоча він знав, що Король Олександр не був доктором, і навіть не священиком церкви, йому ще була крихітна надія на Фея, через його дивовижний виступ сьогодні. Він сподівався, що Фэй приховав деякі таємниці у своїх рукавах , "Боже, будь ласка, дай нам ще одне диво! Просто ще одне чудо від короля Олександра!"
"Пірс?"
Біловолосий чоловік, який ризикну своїм життям, щоб знищити дві облогі драбини, з'явився в свідомості Фея. Ця людина була справжнім воїном, безсумнівно, не тільки через його силу, але також через її мислення і готовність пожертвувати життям за те що він плекав.
"Брук, дбай про Анджела і Емма для мене, я повинен піти подивитися!"
Фэй похлопав руку Анджели і гаряче сказав їй бит обережною. Потім він подивився на Емму і підняв брови, щоб показати його новий вплив на солдатів, у тому числі командирів до неї. Нарешті, солдат привів його до лазарету.
"Фей!"
Емма не могла дражнити Фея. Вона гірко дивилася в його спину, поки він втікав. Потім вона обернулася і хитро запитала , "Дядя Брук! Що сталося? Здається, ніби Олександр..."
Це було те ж питання, на якому Анджела, яка фарбувала через кокетливу поведінку Фея.
Брук усміхнувся, коли розповів їм про критичний момент битви під час Фэй.
Як другий командувач короля Брук ставився до цих двох дівчат, як до своїх власних дочок-насправді майже кожному громадянину в Чамборде сподобалися ці дві дівчини. Вони всі відчували несправедливість до Анжели, бідної дівчини, яка була змушена вийти заміж за цього відставого короля. Але тепер усі, хто свідчив або брав участь у боях, вважали, що тільки Александр був гідний Анджели.
Після слухання всієї історії Анджела та Емма були приголомшені.
"Наш відсталий Олександр - дійсно герой історій?" Емми були сумніви.
.......
....
В лазарете Чамборда.
Коли Фэй увійшов, він був приголомшений.
"Це місце, не лікуючи споруду, чи не так? Це схоже на свинарник", думав Фей.
Холодний, сирий, і заплісневий запах заповнили це, на вигляд, покинуте місце. Не було навіть дверей, щоб захиститися від вітру і дощу. Вікна були заблоковані камінням; скрізь був пил і бруд. На землі було тільки трохи сіна, в той час як більше сотні поранених солдатів кричали і струшували.
Чотири чи п'ять лікарів, на яких була одяг чорно-білих тонів, ходили між ними. Поза всяким сумнівом, їм не вистачало робітників, оскільки вони бігали покрите пізніше.
“Ваша Величність прибув!XLIFF кричав солдат, який проводив Фея.
Цей крик привернув увагу всіх у будівництві, крім тих, хто все ще був в комі або впав з головою.
Дарма що сила короля Александра поширювалася скрізь через поранених солдатів, яких послали сюди після прибуття Фей на поле бою. Багато солдатів представляли захопливі та мужні сцени битви. Звичайно, деякі солдати, які не бачили Фея на полі битви, були дещо скептичними. Вони хотіли особисто побачити короля, який з розумово відсталих перетворився на героя.
Коли солдати побачили, що прибув король Олександр, вони наче повстали.
Деякі солдати знехтували їхніми тілами. Вони з усіх сил намагалися сісти, щоб побачити короля, розриваючи корки, які щойно сформувалися на їхніх ранах. Ті, хто боровся з Феєм, вітали його: “Слава Королю Олександру! ”
Фей подякував солдату, який привів його до будівництва, а потім спробував швидко заспокоїти солдатів, які з усіх сил намагалися сісти ...
Він не знав, що сказати.
Це, безперечно, не було місце показувати свій королівський статус. Після перегляду багатьох молодих, зрілих і старих облич їхні вражаючі рани та кровопролитне в грунт під ними...
Щось знизило серце Фея.
Спадщина славетних героїв з Землі, здавалося, була знову пережитою людьми. З технічної точки зору вони були поранені захистити його; деякі з них назавжди залишаться каліками. Як людина з Землі, Фей не міг прийняти цей факт; якби це було можливо, він хотів би від самого початку йти в бій разом із цими солдатами.
Людина, здавалося, завжди суперечила собі, і Фей був головним прикладом.
Він був боягузом і надзвичайно боявся смерті, але в даний момент, він хотів битися та боротися. Можливо, він був порушений нескінченним насиллям і кровожерністю у світі Діабло або, можливо, його тварини були інстинктивними інстинктами спричинених тиском ворога.
“ Мої воїни, ви захистили Чамборд, і ви заслуговуєте слави за сучасну перемогу! ”
Хоча Фей вважав себе балакуном, він дійсно не знав, що сказати в цей момент. Коли він вклонився всім солдатам у лазареті, то слова вийшли раптово.
Цей світ був подібний до середньовічного європейського феодального суспільства під суворими класами та ієрархією. Король, який кланявся солдату, це було нечувано навіть для відставного короля.
Іноді людські емоції були простими. Багато солдатів були зворушені вклоном Фея. Деякі солдати, які скаржилися і були скривджені через їхню інвалідність, відчували, що цей момент коштував того.
...
Після того як Фей заспокоїв більшість поранених солдатів, він підійшов до Пірса. Він був у комі. Ворог залишив частину своєї енергії в тілі Пірса, коли його плече проникла рапіра. Енергія пошкодила тіло Пірса і вразила його внутрішні органи. Кров витекала з пораненої області без зупинки. Молодий лікар на іншій стороні намагався зупинити її, але це було марно.
У Фея тепер був шанс спостерігати за лікуванням лікаря у всіх деталях.
Він був дійсно розчарований. Лікарі в Чамборді не мали чарівних лікувальних заклинань, які утворив Фей. Вони могли надати лише просту першу допомогу, включаючи очищення ран і застосування ліків. Ефективність цього методу була дуже обмежена. Життя і смерть поранених солдатів залежало від їхніх фізичних сил та серйозності ран. Коли б вони були вдалими, то змогли б жити; коли ж ні? Тоді вони нічого не могли зробити, окрім смерті.