Рао роздумував про те, чого навчився сьогодні.
"Думаю, що суміш емоцій, таких як доброта, співчуття і склад думок, яка навіює її думку про те, ніби це правильний вчинок, була тим, чого Марта так зробила".
Задовольнивши свою цікавість з цього приводу, я запитую:
- Де корабель мого сина?
- Що ви збираєтеся зробити? - Запитав мене Джонатан.
- Ми йдемо, я отримав те, навіщо прийшов. - Чесно відповідаю я.
- Що? - Винесла Марта ображеним тоном. - Ви йдете? И Кларк?
- Його звуть Кал-Ел. І так, він іде зі мною. - Вона справді дуже прив'язалася до Кал-Елу. Що за дивна раса, вони захищають чужу істоту.
Джонатан кивнув. - Я сховав корабель у підвалі, йдіть за мною.
- Джонатан!
- Марта, вони його батьки, ми не маємо права забирати в них дитину.
- Але вони кинули його... - Вона намагається оскаржити.
- Марто! - Сердіто крикнув Джонатан.
Марта з’їдалася, побачивши Джонатан кричить. Джонатан подивився на мене.
- Я прошу вибачення за це.
- Все в порядке. - Я кажу.
Я дивлюся на Марту: « Як я і думав, ця доброта затьмарює її думку... Почуття є важливими, але ви не можете повністю покладатися на них, вам потрібно мати 50% логіки і еквівалент почуттів, баланс - це ключ.
Я слідкував за Джонатаном у « підвалі », і, йдучи слідами Джонатана, я подивився на природу та глибоко зітхнув; ця планета дуже чиста в порівнянні з криптоніном. Я досі пам’ятаю забруднення нашої планети. Мені дуже подобалася ця планета. До того ж вона близько до жовтого сонця, але люди не цінують своєї планети? Ну, це напевно мій менталітет; ви не цінуєте те, що отримали без особливих зусиль.
Криптонці також робили цю помилку в минулому. Я зітхаю, думаю, що з точки зору помилок наші раси не так вже й відрізняються.
Помітивши мої дії, Фаора запитала на Кріптонському:
- Сер?
- Фаора, що ти думаєш про цю планету?
Фаора на мить дивиться на природу.
- Я думаю, що це хороша планета, вона заслуговує бути основою криптонінської імперії.
Зрозумівши, що вона має на увазі, я весело розсміявся.
- Справді.
Я перестаю озиратися і йду за Джонатаном, тримаючи на руках маленького Кал-Ела, який все ще був голим.
Спустившись у підвал, я помітив корабель з символом будинку.
- Я не знаю, що це за матеріал, але він все ще цілується. - Сказав Джонатан.
Я ігнорую його і йду до корабля.
- Активувати. - Говорю я Криптонська.
...?
Чому він не активувався? Я приглядаюся і розумію, що це старий корабель; щоб його активувати потрібен спеціальний ключ.
Я натискаю на кнопку, і ключ з символом будинку "Ел" видаляється; я беру ключ та кладу його знову, а цього разу корабель активувався, але у нього не було палива.
- Фаора, сідай на корабель, ми йдемо.
- Так, Мілорд.
Фаора підійшла до корабля і підняла його однією рукою.
- Вражає. - Здивовано сказав Джонатан.
- Для нас це нормально. - Кажу я, виходячи з підвалу.
У той момент, коли я вийшов з підвалу, я почув гучний шум.
*Буум!
... - Фаора зруйнувала вхід в підвал.
Я дивлюся на Джонатана.
- Як би сказати... Мені шкода за вчинок дружини, вона не дуже делікатна.
Фаора злегка смикає бровю, коли чує про неї Рао.
- Все нормально. - Сказав Джонатан, але за його голос я зрозумів, що це не так.
Я трохи зітхаю: « Ну, вони потурбувалися про члена моєї раси, я можу компенсувати це ставлення.
Я тримаю Кал-Ела лівою рукою, а праву підношу до обличчя. - Вимкнути невидимість. - Сказав я на криптонська мовою.
...
Джонатан бачить потемніле оточення; коли він подивився на небо, то побачив велетенський корабель... - "Це безумство, ця штука весь час була на даху нашого будинку!"
Було б применшувати те, що Джонатан не був шокований!
...
Я дивлюся, як корабель легко приземляється на землю; я подивився на Фаору і кивнув. Вона підійшла до корабля і відкрила задні двері. Коли вона поклала корабель Кал-Ела всередину, вона повернулася до мене, що взяти Калла.
Фаора байдуже дивиться на Кал-Ела, обіймаючи його. - Звертайся з ним добре, він-видавець нашої раси. - Я кажу.
- Так, Мілорд. - Вона відповіла, але вираз її обличчя не змінився... Принаймні, вона зрозуміла.
Я зайшов у корабель і взяв частину обладнання, яке ми використовуємо для розігрівання їжі, воно марно з нашої точки зору, врешті-решт, у нас багато цього устаткування, але для раси, яка технологічно не розвита, це має бути неймовірний предмет.
Що цей предмет робить? Нічого особливого, він просто розігріває їжу, предмет не занадто великий, вона розміром зі стілець, у нього є маленька дверцята, куди кладеться їжа.
[Прим: я погано описую футуристичні пристрої, взагалі - це супертехнологічна мікрохвильова піч.]
Я підходжу до Джонатана. - Возьми.
- А?
Я беру Джонатана за руки і передаю йому обладнання. - Це важливий предмет нашої раси, ви можете продати його своєму уряду або щось в цьому роді, Ви заробите багато грошей.
- П-Почекайте... Важкий! - Вигукає Джонатан.
- Вважайте це жестом вдячності за турботу про мого сина. - Сказав я, повертаючись до космічного корабля.
...
Джонатан подивився на Рао і побачив, як той заходить у корабель. Невдовзі після цього човен піднявся в небо й зник, наче його взагалі не існувало.
- Вони пішли... - Він дивиться на отриманий предмет.
- Що мені з цим робити? - Він бачить футуристичний предмет, чесно кажучи, він не знає, для чого цей об'єкт призначений.
Згадавши слова Рао, він вирішує зберегти це як сімейну реліквію; зрештою це важливий інопланетний предмет.