Фаора, яка вела корабель, дивилася на Рао, який сидів на чорному троні з заплющеними очима.
Вона задумалася про рішення Рао. Вона знала, що це найкраще рішення, яке може прийняти командир; вона знала що Рао не така людина, як Зод.
Зод впертий, зарозумілий і жорстокий. Ці особливості його судження помилкові.
Фаора дуже добре розуміє, який Зод.
На відміну від Зода, Рао має унікальну харизму. Особливо з новим рудим волоссям, які додавали йому прихильність.
Фаора не відчуває ненависті до раціонального командира на зразок Рао. Тим не менш, на її особисту думку, вона хотіла битися, їй хотілося отримувати задоволення на полі бою.
Фаора подумала, що якби тут не було Рао, а командиром був Зод, то Зад напав би на Землю без задумів.
Вона не знає, який буде результат цієї атаки, але у неї було відчуття, що атака буде провальною. Це передчуття посилилося, коли вона побачила, що цивілізації на цій планеті здатні ховатися від криптоніських технологій.
...
- Ми прибули. - Сказала Фаора.
Я відкрив очі і подивився на Фаору.
- Фаора, включний вигляд.
- Так, Сер. - Фаора натиснула декілька кнопок на панелі керування.
Через кілька секунд через борт зник, і я міг дивитися крізь корабель. - Фаора, ти активувала невидимість?
- Так.
- Добре.
Що це? Це що, машина? У їхніх суспільствах панує хаос, вони не є організованими.
Я бачу людину, яка ходить по вулиці з табличкою « закрито»; наскільки я розумію, це знак, який слід поважати, але деякі люди не поважають законів. Однак здається, що для цих людей немає покарання.
Надто хаотично; як вони можуть жити з таким безладом?
Ця машина викидає гази через цю трубу, хіба це не шкідливо? Чому ніхто нічого не робить?
Рівень технологій на цій планеті нижчий, ніж я собі уявляв. Вони досі використовують технології, які шкодять навколишньому середовищу... Варвари, які не знають як подбати про свою власну планету.
Я кілька разів трясу головою, щоб позбутися цих думок. Я не можу підтримувати свої упередження проти інших рас. Це упередження тільки затуманить моє міркування.
Іноді важко відокремити себе від того, що ти знаєш.
Я просто продовжую спостерігати за цими гуманоїдами, поки чекаю появи криптоніанської дитини.
На мить я дивлюся на Фаору. - Що ти про них думаєш? Мені потрібна твоя чесна думка.
- Слабкі, варварські істоти, які не вчаться на своїх помилках. - Відповіла Фаора.
Я кию, я теж згоден з її думкою, але...
Я дивлюся на жінку, яка доглядає за дитиною і ніжно посміхається:
"У них є відчуття, яке криптоні з часом втратили."
Мало Криптонців можуть виявляти прихильність, любов і доброту. Мій у Алура був одним з таких криптонінців.
...
Марта, мені здається ти купила забагато речей... - Джонатан Кент трохи злякався, побачивши його фургон завалений дитячими товарами.
- Діти споживають багато всього, все в порядку! - Сказала Марта з посмішкою, тримаючи на руках дитини.
Джонатан підійшов до вантажівки і підняв іграшкового динозавра. - Ради Бога, Марто. Він ще дитина, йому це не потрібно.
- Все нормально! Він виросте!
- ... - Джонатан зітхнув. Він тихо плаче всередині. Всі гроші, які він назбирав для збільшення своєї ферми були витрачені на дитячі товари. Він запитує себе, що він зробив не так в житті, щоб заслужити це.
- Ну ж, Джонатане, Кларку потрібен відпочинок. - Сказала Марта, сідаючи в вантажівку.
Джонатан глянув на дитину і кивнув.
Він сів у вантажівку, завів двигун і невдовзі поїхав на ферму.
Прибувши на ферму, Джонатан вийшов з машини і вивантажив вдома дитячі товари. Закінчуючи з цим, він закрив двері і підійшов до Марти, яка грала з маленьким Кал-Елом.
Як тільки він сів поруч з Мартою, хтось постукав у двері.
- Ти чекаєш візиту? - Запитала Марта.
- Хм, я не чекаю гостей. - Джонатан думає про це і не пам'ятає, щоб чекав когось.
Джонатан встав і пішов до дверей. Відчинивши двері, він зіткнувся з високим чоловіком з довгим рудим волоссям і блакитними очима. У нього був стоїчний вираз обличчя. Благородне повітря оточувало його тіло, але що здивувало Джонатана, так це футурична броня, яку носив цей чоловік.
- Привіт, ми приїхали забрати нашого сина.
Джонатан не знає, що відповісти.
- Хм. Перекладач не працює? - Запитав чоловік на незнайомій мові жінку, що стояла поруч з ним.
Джонатан дивиться в сторону і бачить жінку у футуристичному броні. У неї блакитні очі і чорне волосся. У неї дуже пропорційне тіло, але найбільше Джонатан підмітив холодний погляд.
На відміну від чоловіка, чиє обличчя було відкрите для всіх, жінка носила прозорий шолом на голові.
- Він функціонує нормально, Сер. Що ви мали на увазі, говорячи про нашого сина? - Жінка відповіла на мову, якої Джонатан не знав.
- Я просто граю роль, ти моя дружина, а дитина - мій син. Просто дотримуйся мого плану. - Чоловік щось говорить жінці.
- Так, сер.
- Ми можемо увійти? - Раптом запитав чоловік.
- А? Да?. - Безпричинно відповів Джонатан.
Рао і Фаора увійшли в Кентський дім і з цікавістю озиралися.
Фаоре будинок виявився неприємним.
Рао робить глибокий вдих і задумується.
"Віздух на цій планеті краще, ніж на криптоні".
- Хто ви? - Крикнула Марта, ховаючи дитину.
Рао дивиться на жінку і думає.
"Похоже, це займе..."