Оскільки вона втратила слід браслета, Лі Шіцзе не могли підбадьорити її. Цзян Яге була похмура і пригнічена.
Лі Ванцзінь завжди хотів, щоб Цзян Яге була його дочкою. Коли він побачив її в такому стані, у нього защемилося серце. Лі Ванцзінь думав, що її смуток є результатом річниці смерті батьків. Тому він взяв її на зустріч з Ван Сісінґом.
Цзян Яге зустрічалася зі своєю тіточкою лише кілька разів. Ван Сісінь виглядала так само, як її мати ван Сыер. Бачити її було все одно, що бачити її матір, яка померла, і Цзян Яге не змогла стриматися від сліз.
Час, проведений разом, дуже зблизив їх. Цзян Яге подивилася на свою тітку, а потім на Лі Ванцзін і, здавалося, у неї виникла ідея.
Ван Сісінь відчула себе ніяково під її пристойним поглядом.
— Моя сестра завжди противилась моєму шлюбу з твоїм колишнім дядьком, і це вбило клин між нами. Якби Ванцзінь не сказав мені, я б навіть не знала про смерть Сіер. Я навіть не зміг побачити її востаннє.
На її обличчі був легкий натяк на смуток і жаль.
Лі Ванцзінь знав причину, чому ван Сісінь наполягала на шлюбі з тим мерзотником. Він знайшов якийсь привід, щоб піти раніше, і залишив їх удвох, аби вони провели більше часу один з одним.
Погляд Цзян Яге потускнел.
— Мама скучала за тобою весь цей час.
Вони обидві думали про Ван Сіер, яка загинула в результаті нещасного випадку. Через деякий час Цзян Яге тихо запитала:
— Ти любила мого названого батька, тітко?
Ван Сисянь почервоніла.
- Це немислимо. Він одружений.
— Мої названі батьки мають проблеми, — тихо сказала їй племінниця. — Вони часто сваряться вдома, особливо після того як я приєдналася до них. Моя названа мама, схоже, не дуже мене любить.
Цзян Яге не була дурною. Звичайно, вона могла сказати, що Фан Цзюньжун була добріше до Чжуна І, ніж до неї. Роздумуючи про свою власну матір, її названий батько поводився з нею і тих рідкісних слів, які він говорив, у неї виникла досить хороша ідея. Якби тільки її мати вибрала свого названого батька в той час, то була б справжньою дочкою сім’ї Лі. Тоді їй не довелося б весь час ходити по тонкому льоду. Вона не могла зрозуміти, чому такий милий чоловік, як Лі Ванцзінь, одружився з такою жахливою жінкою, яку звали Фан Цзуньжун.
Вона подивилася на тітку. Ван Сисянь виглядала точ-того як її мама, особливо коли посміхалася. Вони могли бути тією ж людиною.
Навіть якщо стосунки Фан Цзюньжуна не дуже міцні, вони все одно офіційно одружені один з одним. Я не повинна проводити з ним надто багато часу. Ми не хочемо жодних непорозумінь, якщо нас побачать разом, — сказала Ван Сісінь.
З того часу як вони востаннє зустрілися з другом Лі Венцзін, він ніколи не брав її із собою і навіть не відвідував до сьогоднішнього дня, коли привів Яге.
— Але тітка може проводити зі мною більше часу. Ніхто не зрозуміє нічого поганого, якщо я теж буду там - випалила дівчина.
А найважливіше те, що навіть названа мати не могла б сказати нічого, якби дізналася. Зрештою, хіба це не нормально відвідувати власну тітку?
Ван Сисянь трохи подумала і лагідно прибрала волосся племінниці за вуха.
- У мене немає дітей, але тепер з'явилася ти. Це так само добре, як мати власну доньку.
https://literna.net/uk/books/439-vidrodzhennya-zloi-svekrukhi