Розділ 36. Екзамен II
- Злазь звідти, ідіотко! — Раптом Релін закричав, використовуючи більш грубу лексику, ніж Деклейн. Його обличчя так розмальовувалось, що здавалося, ніби воно ось-ось лусне.
- Заспокойтеся, професоре Релін.
- Що? Ох... Но...
Деклейн заспокоїв Реліна і підійшов до Іфрін.
- ...я ж можу, вірно? — Іфріна запитала, чи вона не сказала мені про це.
- Я сказав, що можна вибрати кого завгодно. Я не мав жодних обмежень, — відповів Деклейн, стукнувши тростиною по підлозі.
Тук!
Хвиля та ударна хвиля розтрегли волосся Іфріні.
« Поодинок усе ще триватиме три хвилини, але потрібні додаткові умови. Я не буду атакувати тебе магією, і якщо ця палицю впаде на підлогу, це буде твоя перемога.
- Добре.
Іфрін зшила кулаки і кивнула.
Деклейн стояв навпроти неї. Вона відчувала, як її серце билося як божевільніше.
Тим не менш, вона давно чекала цього моменту. Наче той день, про який вона мріяла, нарешті прийшов.
— У-у...
Зробивши глибокий вдих, вона спочатку наповнила маминим браслетом.
— Можеш починати.
Вітер окутав тіло Іфрін.
Прискорення. Це теж було застосуванням магії чистого елемента.
Люди часто помилково думали, що прискорення впливає лише на швидкість пересування. Але воно також впливало на швидкість використання магії. З його допомогою можна було скоротити розрив між випущеними закляттями.
—...
Іфрін зібрала ману на браслеті, закінчуючи підготовку.
Битва між магами по суті була бітовим атрибутом. Кожна людина вступає у бій, використовуючи елементи, які відповідають її здібностям або є слабкістю ворога.
Але Ірин цього не потребувала.
Її атрибутом був « Суд», а не елементи. Сам браслет був її атрибутом.
Він служив "каталізатором" - магієм, який дозволяв використовувати всі чотири основні елементи без будь-яких штрафів чи зниження ефективності.
— Ха-а!
Іфрін викликала полум’я, замінивши [Вигняний вітер] — магія перехідного класу. Вогняні потоки оточили тіло Деклейна, повністю затуманивши його від глядачів.
Потім вона додала до цього полум’я елемент землі, створюючи частинки вугілля, які посилили вогонь і створили високу концентрацію кисню в повітрі.
ГРР!
Її полум'я охопило весь майданчик, на якому вони билися, увійшовши в контакт з магічним пилом і киснем, що призвело до окислення та запалювання.
БУМ!
Все почалося з одного вибуху, а потім в повітрі відбулися десятки інших.
БУМ! БУМ! БАБАХ!
Її магія була настільки руйнівною, що навіть професор Релін здивувався. Інтенсивність і спека були набагато більше, ніж очікував викладач.
Об'єднавши три елементи, вона викликала магічне бомбардування, яке максимізувало силу найбільш руйнівного елемента, « вогню ».
— Ох...
Вибравши великий об’єм мани, Іфрін зітхнула і втупилася туди, де мав стояти її противник, але дим заволок все навколо.
« Чи я видужала? »
Вона не ослабила пильності, навіть не хвилюючись чи вбила його.
Тому що...
Холодний вітер розвіяв дим, відкривши полум’я гори, яке було вкрите навколо Деклейна — шкаралупа.
Це був чудовий вияв [Поправлення вогнем] і [Телекініза].
Блакитні очі Декляна сяяли між бурхливими хвилями полум'я, коли він дивився на неї з таким байдужістю, ніби її магія не могла навіть торкнутися його.
Все було саме так, як вона і очікувала.
ПШШ!
У цей момент її спустошливе полум’я, що охопило все довкола, було погасне. Вся її вогняна міць випарувалася, а Іфрін навіть не зрозуміла, як це сталося.
—...
Закусивши губу, вона випустила [Шальні бомби]. Магічні заряди у вигляді маленьких бомбочок полетіли до Деклейна.
ДУДУМУ!
Однак усі бомби, що наближалися до старого професора, зупинялися в повітрі і він забирав їх під свій контроль. Але він просто знищив їх, навіть не використовуючи. Зрештою, він обіцяв не атакувати у відповідь.
—...
Деклейн просто стояв на місці і дивився на неї, ніби грав з дитиною.
— Раз так...
Ірин сконцентрувала магічну енергію.
ПЗ!
Але в процесі матеріалізації магії сталася помилка, через яку все закінчилося лише іскрою.
Ірин відразу зрозуміла, чому ману Деклейн втягується.
« У тебе є характерна риса, — сказав він, спостерігаючи за контуром її закляттям [Ясного очей].
Але за такий короткий час було майже неможливо інтерпретувати й скасувати магію, бо це сильно витрачало ману.
- Чим більше магії ти застосовуєш, тим більш помітною стає твоя характерна риса.
Але після того, як ви декілька разів відчули на собі магію ворога і вловили її « характерну рису», споживання манів зменшилося у геометричній прогресії.
Простіше кажучи, Деклейна повністю розкрила магію Іфрін, що дозволило йому миттєво знайти « ядро» її магічну формулу.
— Маги високого рангу завжди приховують свої характерні риси. Ні, у них їх навіть немає », — продовжив Деклейн таким тоном, ніби він розмовляв з невдахою.
Іфрін продовжувала використовувати магію, але її зусилля були даремні.
ПЗ! ПЗ!
Її зусилля були розкриті.
- Твоя магія більше не спрацює на мені.
—...
Ірин стиснула зуби, припинивши спроби. Але вона ще не здалася.
У неї все ще був останній засіб.
« Нужно скоротити дистанцію».
Що, якщо вона вибухне прямо до нього? Що, якщо вона випустить магію прямо у нього перед носом?
« Я впевнена, що у нього навіть не буде часу втрутитися в моє заклинання".
Іфрін не відвідувала академію. Однак вона не марнувала часу. Фізична підготовка і вправи були частиною розкладу дня Іфріна.
— Ха-а!
За допомогою « Прискорення» Іфрін кинулася в атаку і швидко опинилася перед Деклейном. Коли вона збиралася застосувати свою магію, Іфрін побачила його зігнутий середній палець.
Він ніби збирався дати їй щілину, але вона не змогла вчасно ухилитися.
Щелк!
Вона зазнала сильного болю.
У результаті Іфрін була змушена відступити, схопившись за лоб і незабаром спіткнулася на спину.
- Але...
Голос Деклейна донісся до її вуха.
Вона підняла погляд і подивилася на обличчя професора, який дивився на неї зверху вниз.
Її очі відразу округли. На обличчі Декляна була неввічлива усмішка.
Його очі видавалися більш безтурботними і задоволенішими, ніж будь-коли.
- Це було непогано.
Деклейн зробив їй комплімент, настільки ж значний, як і його любов до своєї нової палиці.
Не розуміючи, що відбувається, Іфрін просто дивилася на нього і все ще лежачи на підлозі.
« Невжели... він щойно визнав мене? "
З цією думкою вона втратила свідомість. Невдовзі підбігли її друзі і забрали вбік.
- Наступний.
- Кхм, професор, майданчик трохи...
Релін намагався вказати на очевидність, пропонуючи зробити невелику перерву, але Деклейн швидко відремонтував середовище. Використовуючи [Податливість] і [Трансформацію] він відновив плитки з підлоги, а потім за допомогою [телекініза] поставив їх на місце.
Те, що вийшло в результаті, було навіть красивіше, ніж раніше.
Це було не так вже й важко зробити, але швидкість і грація, з якими він це зробив, вражали. Це було справжнім втіленням благородної магії.
— Далі, Люсія.
Після цього вивчення тривало, як ніколи.
Але передіснуюча битва надовго заселилася в розумах студентів.
Тепер вони трохи поглянули на Іфрін, але що найважливіше, вони в черговий раз переконалися у чудових навичках старшого професора; врешті-решт, він підняв в повітря цілий поїзд, використовуючи [Телекінез].
Якщо Іфріна була дощовим хробаком, Деклейн був драконом.
Ось яка велика прірва була в навичках цих двох магів.
***
Наступний понеділок.
Перший день курсу.
— Хм... Значить, якось так?
все вірно.
Коли Ірин повернулася з першим екзаменом, вона дрімала на дивані в клубній кімнаті. Почувши чиюсь розмову, вона відкрила очі і підняла голову.
— О, я была збита ссторожена. Дякую.
— Не турбуйся про це. Можеш питати мене в будь-який час.
Джулія спілкувалася з якимось хлопцем - красивим старшокласником.
"Вони фліртують?"
Ірин витерла слини і встала з дивана.
— О, Иффи! Ти прокинулася. Ти ж знаєш Іфі, так?
На запитання Джулії хлопець подивився на неї.
— Звичайно, як я можу не знати її? Вона билася з професором Деклейном.
Старшакурсник Дрент минулого року здав тест на підвищення і тепер мав рангом "Солда". Його чудовий вигляд і здібності зробили його відомим серед простолюдинів, яких він не дискримінував.
- Це ж ти та дівчина, вірно?
— А... да.
— Я попросила його подивитися на завдання Деклейн. У нас залишилося лише п'ять днів.
— Хм? П'ять днів...
Ірин, почувши затилицю, помітила свої нотатки на столі, згадавши, що вона заснула, вибираючи завдання.
«Стоп. Тільки не це. Він же не дивився на них? "
Дрент, прочитавши її думки, посміхнувся і сказав:
- Я не читав твої нотатки. Це було б невежливо.
- Що? Ох, ха-ха...
Іфрін швидко закинула свої нотатки в сумку.
« Не варто залишати свої речі ось так".
Вона спала лише 3-4 години на день протягом останніх двох тижнів, через що була трохи не в собі.
Він посміхнувся, простягнувши їй руку.
— Якщо хочеш, я можу поглянути і допомогти, Іфрін.
— А?
— Просто покажи. Я перевірю.
Дрент був дуже відомий. Він був магом, який в рівній мірі мав шість типів магії. Незважаючи на це, Іфрін все одно похитала головою з гіркою посмішкою.
— Нет, я в порядке.
— Хм? Не хвилюйся. Я вже допоміг Джулії.
— Нет-нет. Там нічого не виходить, щоб комусь показати.
Джулія, яка з сором'язливістю спостерігала за ними втрутилася, використовуючи час як виправдання:
— Ой? Вже близько 4 години. Наш наступний іспит ось-ось почнеться. Нам пора. Дякую за допомогу!
— Хм? Ох, ладно. Удачі--
Дві дівчини вийшли з клубної кімнати.
— Дрент хороший, правда? — Джулія, по коридору.
Іфріне похитала головою.
- Він мені не подобається.
- Що? Чому?
— Він до всіх дівчат так підлизується.
- Нічого подібного. До речі, він сказав, що буде присутній на слуханнях.
- Захист дисертації?
— Ага.
Захист дисертації проводився приблизно через тиждень після проміжних іспитів. Старші студенти, які отримали підвищення від Дебютанта до Солда, представляли свої магічні дисертації на розгляд професорів башти.
Щоб лишитися магами в університетській Башнеї Магії, Іфріні та Джулію одного дня неодмінно зазна́ють того самого випробування.
Ірин пробурмотала:
— Я так заздрю. Він лише на рік старший за нас, чи не так?
— Ага. Але я думаю, що Сильвія досягне того ж рівня за півроку.
- Чому?
— Вона приходить багато лекцій. Наскільки я знаю, її єдиний день відпочинку — неділя. Вона одержима магією.
Незабаром прибув ліфт, який вони очікували.
Кожна з них натиснула кнопку того поверху, де проходили їхні іспити. Екзамен Джулії проводився на 4-му поверсі, а Іфрін - на 11-ому поверсі.
Динь!
Коли Джулія досягла 4-го поверху, то помхала рукою і вийшла:
— Я піду! Удачі на іспиті, Іфі!
— Да, удачі.
Вона позіхнула, піднімаючись вище. А потім двері ліфта відкрилися на 6-му поверсі, і перед нею з'явилася світловолосна дівчина.
Сильвія.
—...
Сильвія мовчки увійшла в ліфт, у результаті чого вони стояли пліч-о-пліч.
—...
Ірин вагалася і запитала:
— Эм... Ти добре здала іспит?
—...
Сильвія кивнула.
Їй більше нічого було сказати.
Іфріні було ніяково стояти так близько до неї, тому вона стала розглядати назви кожного поверху і звернути увагу на один з них.
[77-ий поверх: Офіс / Научно-дослідна лабораторія старшого професора Деклейна].
Динь!
Двері ліфта знову відкрилися, цього разу на 10-му поверсі.
Ірин намагалася помити їй рукою, але вона витіснила Сильвія і сказала:
- Наступного разу не зв'язуйся з професором. Тобі пощастило, що ти не померла того дня.
Її голос здавався темнонім, але залишався холодним.
Динь!
Двері ліфта закрилися, і Іфрін тупо втупилася на них.
- Що це з нею?
***
77-ий поверх, наукова лабораторія старшого професора Деклейна.
Я аналізував дослідження.
Я вже закінчив свої завдання, і це залишалося моєю єдиною роботою у вежі.
— Що ж...
Суть дисертації, яка була розпливчастою, поступово вимальовувалася. Сама її ідея була видатною.
Спочатку я був сбитий з пантелику, тому що весь текст був про дерево, вогонь, деревне вугілля, олівці, діаманти і таке подібне, але я нарешті зрозумів його справжню суть після тривалого вивчення за допомогою [Поняття].
Це вуглець.
Потенційний елемент під назвою "гуґлерод" був настільки великий, що якщо я досягну успіху, то зможу створити цілу школу « ляпаса».
Звичайно, це не означало, що буде використаний вуглець.
Навпаки, завдяки його винятковим властивостям аллотропічні зміни можна буде розробити магію з величезною гнучкістю, що відкриє набагато більше можливостей.
Але мені було важко цього навчитися.
« Спогади» і "Матеріалізація" магії, створена на основі цієї дисертації, вимагали таланту майже в усіх атрибутах. Інакше споживання мани буде занадто високим.
Звичайно, велика різниця між « саперичною розробкою » і « практичною використанням» була звичайним явищем.
Так само, як "фізик-теоретика" і "Фізик-експериментатор" відрізнялися один від одного.
Ліннел, який відіграв велику роль у школах магії в цьому світі, природно, мав певний практичний досвід, але він не був особливо вправний у чаклунстві руйнування, яке створив.
Однак він був у тому ж становищі, що й Ейнштейн, якого ніхто не міг звинуватити в тому, ніби сам не проводив досліджень на основі його теорії.
- Розум чудовий, але...
У цьому світі, позбавленому науки, батько Іфрін виявив, що вугілля, олівці та діаманти насправді стосуються одного елементу і почав використовувати їх у магії.
— Але він кинув дослідження?
Його процедура була менш ніж наполовину завершена. У ній також було декілька помилок і відсутніх частин. У більшості випадків все базувалося на інтуїції.
Звичайно, дисертації магів були на 70-80% інтуїтивними і 20 -30 відсотків теоретичною мірою, враховуючи те, що цих цифр було достатньо для розуміння їх досліджень та застосування магії.
Але мені на думку прийшов один маг, який підходив для тієї магії, яку я вивчав.
— Ифрин...
Смілива дебюантка з мого останнього заняття, яка може використовувати всі чотири основні елементи, використовуючи свій браслет як каталізатор.
—...
Однак у мене були питання щодо її батька. Я дістав кулон, який лежав у ящику в кутку лабораторії.
У ньому була фотографія Іфріні в дитинстві.
Але чому обличчя її батька була видряпано?
—...
Поглянувши на фотографію деякий час, я вийшов з лабораторії і повернувся в офіс та дістав книжку.
Коли я вже збирався прочитати її, щось привернуло мою увагу. Я швидко змінив свій погляд.
— Хм?
Я побачив, що на мене дивиться яструб, який сидів за вікном мого офісу.
Він схилив голову, як ніби дивився на щось, через що я теж трохи нахилився голову від подиву.
Фшух!
Потім яструб раптово здригнувся і полетів, як ніби хтось відругав його.
— Чи має він власника?
Про його пір'я, здавалося, дбали. Він виглядав охайним.
Я закрив вікно шторами.
***
Команда авантюристів « Червоний гранат» чекала корабель у Лукані, прибережному місті Юклайн на заході Імперії.
- Цей корабель?
Ганеша звернулась на корабель здалека. Сьогодні з Архіпелаґ мав прибути дитина.
— Ага.
Але тільки одна дівчинка. Двоє її родичів все ще були на архіпезі.
- Він рухається занадто повільно.
- А ти кудись поспішаєш?
- Останнім часом ти часто смикаєш мені у відповідь.
— Правда? Я просто відповідаю.
Корабель прибув, поки вони сперечалися, і дівчинка висадилась на суходіл
Побачивши її, Ганеша помила рукою.
- Сюди! Сюди!
Дитина посміхнулася, зауваживши, що руді хвости Ґанеші розвіялися, як крила.
- Давно не бачилися, Ганеше.
На Архіперозі вона зустріла багато дітей. Серед трьох, які мали особливі таланти, ця дівчинка була її улюбленкою.
— Рия~ Ти сумувала за мною?
Рія, дівчинка з чорним волоссям і карими очима, була не тільки обдарованою, але й зрілою для свого віку. Здавалося, вона завжди знала, що і як робити.
Але саме це ще більше умило Ганешу.
— Звичайно, я сумувала за тобою... Кх!
Перед тим як Ганеша закінчила, вона міцно обійняла Рію.
— А я сумувала за тобою, Рія! Ти не можеш уявити!
- Ай, боляче, ти зараз задушиш мене. Це жорстоке поводження з дітьми...
Ганеша просто нічого не могла з собою зробити. Обличчя Ріі, що визирає з її обіймів, було занадто милим.
- Твій день народження вже пройшов! За законами імперії ти більше не дитина.
— Ні, це не те... Ай, я ж сказала, що мені боляче. Відпусти мене, дурна!
Вона була настільки зрілою, що через свою поведінку виглядала лише миліше.
- Відпусти мене вже... Відпусти мене... Відпусти...
— Ой, извини.
Тільки тоді Ганеша звільнила її зі своїх міцних обіймів.
— Держи себя в руках... — Дозрів її колега.
- Вибачте. Ходімо? Я куплю тобі щось смачненьке.
- ...а що ти мені купиш?
Ганеша думала, що спостереження за тим, як виросте ця дитина, стане одним з її найулюбленіших захоплень у майбутньому.