Розділ 27. Підготовка II
— Які ви жалюгідні...
Деклейн перервав лекцію своїм недбалим зауваженням. Клас на мить затих через слова старшого професора. Невдовзі після цього мене глибоко задушили. Магі-дебютанти відчули, як їхні мрії руйнуються, наче вони вперлися у стіну. Магія Декляна була непідвласна їм. Його [Телекінез] порівнював на добре захищену, неприступну фортецю, яку вони не могли обсідати.
[Телекінез] було легко вивчити. Але якщо ви не мали таланту, ефективність буде слабкою. Це безумовно була відрасль магії, яку не можна було вважати другорядною. Деклейна був справжнім шедевром. Це викликало запитання: « Яка ж гарна інша магія Деклільна?» і « Наскільки чиста його мана? »
Ті, хто був нижчим від старшого професора, не соромилися таких оправдань, навіть якщо він дивився на них звисока й поводився як із брудом.
За три хвилини мовчазне мовчання було перервано.
— Ах, це відстій.
— Якби я знав, як це зробити, то не був би дебюантом.
— Йому подобається знущатися над нами?
- Де він узяв усі ці камені мани? Невже купив, витративши велику суму грошей?
— Він відомий тим, що розкидає гроші. Він нещодавно витратив двісті мільйонів ельєна на аукціоні. За один день.
— Дві мільйони?
Клас був сповнений подібних розмов.
— А-а-ах... Я зараз помру. Як ти це зробила, Іффі? — запитала Джулія.
Ірин глянула на неї і похитала головою.
- Не знаю. Я не можу це пояснити.
Тим не менш, коли вона це зробила, їй здавалося, що вона ось-ось помре від радості. Вона відчула таке ж відчуття, як і коли здала вступний іспит у Башню Магії. Її мета полягала в магії Деклінна, тому вона докладала зусиль, щоб досягти свого.
- Скажи хоча б про відчуття.
— Я наче голими руками штовхала поїзд.
Магія Деклейн була схожа на роахоукський кабан. Унікальний смак м'яса, який не міг зрівнятися з смаком інших свиней. Його магія відрізнялась від магії інших професорів башти.
- О-о-ох...
Коли вона перестала концентруватися, то відразу відчула втому.
— Але хіба це не було занадто складно? Я думаю, що він просто знущається, — проворчала Джулія.
я дещо зрозуміла.
Ці слова привернули увагу не лише Джулії, але й багатьох інших людей довкола. Феріт і Рондо, які сиділи на передніх партах, обернулися.
- Про що ти?
— Чесно кажучи, я не розбираюсь в телекінезі вище початкового рівня. Але коли я намагалася прорватися через магію Декляна... як би це сказати... було відчуття, що я досягла якогось розуміння.
Інстинктивне розуміння.
Для початківців телевізор був недостатньо сильним, щоб перемогти магію старшого професора. Але навіть у цьому випадку вона не здалася і продовжувала відчайдушні спроби.
— Думаю, я зрозуміла, як впоратися з цим прямо під час процесу.
Стрихи магічної формули в її голові створювали інстинктивно, збільшуючи розміри і вплив на магію Деклейна. Незабаром її розуміння перевершило інтуїцію. Завдяки цьому вона змусила камінь мани рухатися, хоча і небагато. Тим не менш, їй це вдалося, і оскільки між її результатом та наслідком Сильвії не було великої різниці, то був успіх, яким вона могла пишатися.
Камінь мани вартістю 3,000Ельне, який вона тепер тримала в руках, був доказом цього.
— Вау. Правда? Це дивовижно.
- Я не можу сказати точніше, як я це зробила, але саме так я і досягла результату.
Очі інших студентів засвердли. Улюбленими словами магів були « розуміння» і "інтуїція", тому коли вона їх вимовила, відразу привернула увагу. Минулого разу вона була на останньому місці, але цього разу їй вдалося. Це зробило її пояснення більш правдоподібним.
— У будь-якому випадку, щоб вдосконалюватися, навіть у шахах треба грати проти майстра, вірно? Якщо ви гратимете проти новачків, то так і будете топтатися на місці.
Ірин була впевнена, що Деклейна дорога не є неправильною. Якщо вони хотіли поліпшити своє знання, розуміння і вміння, то мусили йти дорогою, яку він приготував для них. Тим не менш...
Деякі маги в класі, особливо з відомих родин, були сумнівними щодо слів Іфрін. Навіть Сільвія дивилася на Іфрін обережно, що траплялося нечасто. Одного разу вона почула дивний слух. Якоби Деклейн консультував Іфріне до пізньої ночі. Був навіть інший професор, який бачив, як того дня він дуже пізно відходив з роботи.
Спочатку вона не повірила цьому, але її раптовий стрибок в здатності не було пояснити чимось іншим. Приватні уроки старшого професора були єдиною вагомою причиною її раптового розвитку. Сильвія не могла змиритися з цим і на мить закрила очі. Чому він нагородив програну, а не її? Усередині неї закинули невідомі емоції.
— Эй! Чому ви не прибираєтеся? - Хтось почув різкий голос.
Це був Бек, хлопець, що сидів поруч з Сільвією, який намагався наслідувати стилі Деклейна. Він деякий час спостерігав за виразом обличчя Сильвії, перш ніж почати критикувати простолюдинів.
— Але ми вже прибрали наші місця, — відповіла Джулія.
- Що? Ви повинні спустошити смітники, які стоять в кінці класу! Ви ж знаєте, що професор Деклейн це так просто не залишить, вірно?
Загалом у вежі не було відмінностей за статусом, але палаци намагалися зробити себе вищим від звичайних людей.
Ифрин нахмурилась.
— Досить закрити кришку, і нічого не буде видно. Якщо це тебе так сильно турбує, чому не зробиш цього сам?
- Що? Та як ти смієш, мерз...
У цей момент двері аудиторії відчинилися, змусивши Бека замовкнути. Деклейн увійшов і втупився на Бека, який тільки що кричав.
—...
Якщо точніше, він дивився на його ніс, в ніздрях якого все ще виднілася засохла кров. І деякі з волосся навіть стирчали назовні.
— П-прошу вибачення! Це більше не повториться!
Злякавшись його погляду, Бек швидко вклонився.
- Займи місце в кінці класу. Ти дратуєш.
— Да, сэр!
Бек був негайно ізольований, за що простолюдини були вдячні.
— Ты тільки глянь. Незважаючи на те, що палаци — це чи простолюдини; він прискіпується до всіх, прошепотів Джулію і поплескав по плечу.
— Я б не сказала, що нам варто радіти.
Деклейн підійшов до свого столу і продовжив лекцію.
Чому ви не втрутилися у мою магію?
- Тому що захищатися краще, ніж атакувати.
Клас не очікував такої відповіді, особливо від Сильвії. Незадоволена Декліліном, вона дивилася на нього як скажений собака і тому Іфрін з цікавістю підняла брови.
— Професор теж повинен провести демонстрацію атаки, — продовжила вона.
Під час перевірки їхньої спроможності захисник був у набагато більш вигідному становищі. Сильвія не знала, як довго вона зможе захищатися. Навіть якщо вона протримається всього п'ять хвилин, може бути навіть три хвилини, вона буде задовольнятися кожною хвилиною наполегливих зусиль Деклейн.
— Верно. Здоровий глузд підказує, що захист набагато ефективніший, — додала Іфрін, і це ще більше розлютило Сильвію.
— Добре, — кивнув Деклейн.
Він був непохитним і повністю переконаний, що його [Телекінез] значно перевищує рівень дебютатів. Ні, у нього була така аура, ніби він не поступиться нікому в університеті.
— Можете спробувати.
Сильвія негайно використала « Телекінез», як чекала на ці слова. Зворушений магією Силвії камінь мани затремтів.
Фшух!
Деклейн негайно забрав його.
— А?
Сильвія була збентежена. Це було так швидко, що вона навіть не встигла зрозуміти, як це сталося. Він забрав у неї камінь мани всього за секунду, і вона навіть не помітила цього ... Ні, навіть швидше, ніж за секунду.
— Твоя черга, Ифрин.
Ірин поспішно обшукала свою парту, книжки, печив і зошит. Потім вона схилила голову, ніби визнаючи поразку.
— Мне жаль. Я не знаю, куди подівся мій камінь мани. Здається, я втратила його.
- Я поверну його тобі?
—...ах! Я знайшла його. Він був у мене в кишені. Прошу вибачення. Зараз я спробую.
Іфрін дістала камінь мани і змусила його ширяти в повітрі за допомогою "Телекінеза". Вона сфокусувалася так сильно, що їй здалося, ніби у неї знову піде кров з носа, але Деклейн все одно миттєво забрав його. Результати були зовсім не такими, як результат Сильвії.
- Що?
Ірин здалося, що її збив поїзд...
Деклейн спокійно продовжив говорити:
- Якщо різниця в магічних навичках нападника і захисника така велика, це вже не втручання. Це односторонній глузування.
Іфрін і Сильвія нахмурилися.
— Ось чому ви маєте знати свої обмеження і чому вам потрібно розуміти « втручання мани», яке відрізняється від « магічного втручання ».
Деклейн вимкнув світло в класі клацанням пальцями. Потім у повітрі з'явилися три магічні формули [Телекінеза]. Початковий, середній і просунутий.
- Немає потреби руйнувати магію. Вам навіть не потрібно протистояти їй за допомогою тієї ж магії.
Деклейн знову клацнув пальцем, обвівши червоним кольором «ядро» магічної формули.
— Вам просто потрібно впровадити ману, щоб зруйнувати лише ядро магічної формули.
Втручання мани є досить відомим методом, якого більшість магів навчилися в Башні Магії. Але це не було універсальним рішенням. Вони могли втручатися тільки в магію, яку знали і розуміли. А оскільки час мав значення у реальних життєвих ситуаціях, більшість з них часто воліли захищатися за допомогою бар'єрів або протистояти один одному завдяки тій самій магії.
Тим не менш, без праці не вишь і рибку з ставка.
— Суть техніки, яку називають « маніпуляціям » - це здатність виділити магічну формулу. Я покажу вам, як це робити.
Деклейн описав метод мани, проаналізувавши приклад і пояснюючи способи пошуку ядро формул.
- Навіть якщо ви вперше стикаєтеся з якоюсь формою магії, не панікуйте і замість цього уважно оцініть її як маг. Якщо це руйнування або підтримка, то незалежно від того, який елемент ми використовуємо, ядро формули буде однаковим. Вам потрібно лише вплинути на це ядро за допомогою мани і зруйнувати його.
Деклейн перечитав безліч книжок і підручників. Він навіть вивчив рідкісні й старі видання, які не могли знайти і розшифрувати наймогутніші дворияни. Використовуючи систему та внутрішні механіки як орієнтир, він порівняв і порівнював десятки й сотні магічних технік, які вивчив через [Порозуміння].
« Якщо ви звикнете до маніпуляції, то також значно полегшите використання магічного втручання. А тепер погляньте на цю магічну формулу під назвою [Клинок лютої бурі]...
Багато магів хотіли б приховати свою роботу як комерційну таємницю, але Деклейн без вагань поділився своїми знаннями.
— У магії руйнування мана в ланцюгу поширюється зсередини назовні, наче відбувається вибух, тому варто тримати це у розумі...
Студенти знову почали старанно записувати все в зошит. Вони намагалися вловити кожне слово Деклейна, відчуваючи, що знання відкарбовуються у їхніх головах. Їх завжди зачаровувала харизма Декляна. Це було виявом його унікальності.
Час пролетів непомітно.
Минуло 6 годин вечора.
І коли стрілка годинника подолала цю оцінку, Деклейн відразу зупинив лекцію.
- Це все на сьогодні.
Студенти були збентежені, лекція Деклейна все ще залишалася незавершеною. Але він був дуже педантійним. Він прийшов рівно о 15:00 і піде рівно в 18:00. Отже, він ніколи не затримував студентів і ніколи їх раніше не відпускав.
— Лекція залишилася частково незавершеною, оскільки я хотів пояснити, як зробити втручання в "чорні елементи" легшим.
Деклейн обвів усіх студентів таким холодним поглядом, ніби зневажав їх.
Але ви самі винні, бо змусили мене зробити перерву. Так що решта вивчите і зрозумійте самі.
Сказавши це, він привів у порядок свій одяг і вийшов з аудиторії, залишивши після себе повну тишу. Зазвичай кожен вставав після занять. Але сьогодні ніхто цього не зробив.
— А-ах...
Раптом хтось застонав, швидше всього Іфрін.
Сільвія лише моргала, тримаючи в руках олівець. Те, що професор раптово перервав лекцію, вивело її з себе.
- Якого біса? Як ми повинні зрозуміти решту самі? - Пробурмотів один з студентів.
І всі в класі подумки погодилися з ним. Вони проклинали Декляна, не бажаючи покидати клас, але невдовзі зрозуміли, що він уже не повернеться.
***
Імперіум, який був прямо під імператором, належав до імператорського костяка. На південь від нього розташовувалися острови, а на півночі — крута гора Кідея.
У цій місцевості було бюро закордонних справ, відділ юстиції, управління внутрішніх справ та багато інших важливих органів влади.
Кімната допиту бюро громадської безпеки. Саме там був Локхарк.
- Тебе відправлять до Рекордак.
Його допитувала Лілія Прим'єн. Будучи заступником директора бюро громадської безпеки, вона була досить відомою в Імперіум.
- Ти проведеш там залишок свого життя, поки не здохнеш. Хоча, я думаю, ти не протягнеш і роки.
Локхарк зустрівся з нею поглядом.
Прим'єн була жінкою з довгим темно-сіним волоссям, зібрані в хвіст, висточуюча холодну, жорстоку аура.
— Є заперечення? — запитала вона.
Її тон був жорстким, але він м’яким попри її страхітливу аура.
— Я запитала, чи є у тебе заперечення?
Локхарк не відповів, від чого на її скребі здулася вена.
- Активуй.
- ...що?
— Уміння.
Він посміхнувся і закрив очі. У цей момент вся магія навколо була скасована. Як тільки вона переконалася, що спостереження за кімнатою допиту через кришталевий шар більше не працює, Прим'єн вигукнула:
- Сучий син!
—...
— Я ж казала тобі не робити того, що може зашкодити клану.
Локхарк подивився на Прим'єн, як і раніше не кажучи ні слова.
- Я б вже вбила тебе, якби мені було дозволено. Якщо люди дізнаються, що ви є частиною клану, то негативні громадські погляди погіршуться. Ти живий тільки тому, що корисний для дослідних цілей. Навіть не смій прогородитися об червонороджені.
- Думаєш, ми зможемо вижити в цій імперії?
- Це можливо, якщо не будеш базікати. Червонородні люди нічим не відрізняються від звичайних людей, окрім моменту свого народження.
— Ні, ми народжені з демонічним талантом. Як ти думаєш, чому вони нас бояться?
— Ублюдок! Винахідливий талант не означає, що ви — червонороджені.
Голос прим'ятий був гнівним, але вираз її обличчя було як завжди, байдужим.
- І чому ти напав на Декліна? Ми спостерігали за сім'єю Юклайн.
- ...Клан планує позбутися його? — запитав Локхарк.
Нахмурила брови.
Ми просто уважно стежимо за ним, але якщо він зробить щось не те, що нам сподобається, то навіть він не уникне смерті.
- Не варто його вбивати. Він не підробка. Він — « міцний палац ».
- Справжній палац? Ти ідіот. Він не кращий за інших, ні, навіть гірше.
Локхарк похитав головою, згадавши Деклейна, якого він побачив на днях. Він сказав, що червонороджені є людьми, а не демонами. Він був повністю впевнений у тому, що сказав. У минулому не було таких палаців, як він.
Він змусив його повірити, що навіть червонороджені можуть жити в гармонії з цим світом.
- Він знав, що я червонороджений, але не вбив мене.
—...
Очі Прим'єн широко розкрилися. Це був перший раз, коли вона виявила подив за весь день або, можливо, навіть протягом цілого тижня. Але невдовзі до неї повернулося самовладання.
що предки Юклайн взяли на себе головну роль у знищенні червоних дітей?
— Я не знал. Але якщо судитимемо його по крові своїх попередників, тоді ми лише повіримо, що є демонами.
- Ти забагато базікаєш, виродку.
Прим’єн прожила рукою по волоссі, а Локхарк посміхнувся.
— Скільки часу ти зможеш залишатися на цій важливій посаді, перш ніж тебе розкусять?
- Скільки захочу. Червонородні не розрізняють ні зовнішності, ані крові.
- Є їжа, яку ми не можемо їсти.
— Досить не вживати цієї їжі.
- А якщо знайдеться інший метод? Ти теж цього боїшся. Ось чому ти так одержима на превентивних кроках.
- Справа не в цьому, тупий сучий син. Імператор перебуває у тяжкому стані. Він може померти.
Зовнішній імператор повністю ігнорував рудунів. Навіть після заклику деяких палаців імператор нічого не зробив. Але тільки небеса знають, що́ зробить його наступник.
- Як я вже казала, ти потрапиш в Рекордак.
Це була найгірша в'язниця у цьому світі.
- Найвеличніша політика Клану вирішиться після сходження на трон наступного імператора. Я не знаю, чи ти протримаєшся в тому місці до цих пір.
Дзяк! Дзяк! Дзяк! Дзяк!
Через те що магічне спостереження за кімнатою допиту було вимкнено, працівники служби безпеки кинулися до них.
— Деактивуй здатність і стисніть зуби.
— Якщо це кулак члена клану, то я завжди готовий, - посміхнувся Локхарк.
Прим'єн схопила його за волосся.
Бам!
А потім вдарила його головою об стіл саме в той момент, коли двері у кімнату відчинилися.
— Заступник директора! Ні! Стійте!
Я тобі голову розіб'ю.
Бах! Бах!
Багато чоловіків кинулися до неї, намагаючись її утримати, а вона продовжувала бити його головою об стіл.
— Заступник директора! Заступник директора! Будь ласка, заспокойтеся!
— Заткнитесь! Я вибуду цю свиню і задушу кишками!
— Нет! Будь ласка! Допоможіть вгамувати її!