Розділ 23. Слід III
— Хм...
Жозефіна підслухувала розмову, обхопила підборіддя рукою і постукала по щоці вказівним пальцем. Спочатку вона виглядала роздратованою, але через кілька хвилин усміхнулася.
Одна усмішка на місяць була єдиною платою за використання величного імені Юклайн.
Вона прищурила очі, але Деклейн здавався чесним, що робило сцену не так вже погано. Але Джулі навіть не змогла відповісти, що викликало в неї глибоке розчарування.
— Почекаємо ще трохи...
Жозефіна хотіла вбити його.
Вона чекала, що Джулі попросить її зробити це, але та була занадто доброю дитиною, яка навіть не могла подумати про це. Отже, як її старша сестра, вона вирішила більше не відкладати це.
— Ти про що, Жозефіна?
Однак щирість Деклейна сьогодні була досить цікавою.
Жозефіна могла визначати наміри по голосу. Звичайно, він не брехав, коли сказав, що не збирався нав’язувати Джулі шлюб.
Поки що вона вирішила залишити все як є і відкласти його вбивство на деякий час.
- ...брат, що ти думаєш про Деклейну?
Зейт, який сидів навпроти неї за столом на першому поверсі, підійняв брови і відповів питанням:
— А що сказати про тебе? Що ти думаєш?
— Нічого страшного, я просто слідую Джулії. Так ти все-таки відповідаєш мені?
—...
Вираз обличчя Зейта став серйозним, коли він помассував віскі і провів рукою по волосах.
— Жозефіна, у шахах король не може рухатися як ферма, кінь не зможе рухатись як Король, а пішак не в змозі рухатися. Я був би дуже розчарований, якби з'ясувалося, що те що я вважав фермою є кіньм.
(Прим. Перекладач: Ферзь також може називатися королевою, а кінь — лицарем)
Зейт спочатку не збирався видавати Джулі заміж за Деклейна.
— Але Деклейн не просто фігура. Він сам - ціла шахова дошка. Може, це не найкраща дошка, але це зовсім не означає, що фігури не можуть стояти на ній.
— Продовжуй.
Зейт подивився у вікно ресторану. Його очі все ще були шаленими, коли лютували війни.
— Я ще не забув смерть батька, Жозефіна.
Зейт стиснув зуби. У цей момент його страхітлива аура охопила весь ресторан, через що деякі двореяни закашляли, не знаючи чому.
— Батько був достойнішим, ніж усі ці гребені бюрократичні виродки разом взяті, але для них честь лицаря означала не більше каменя мани.
Жозефіна тихо кивнула.
Навіть у такі часи Зейт налякав її.
— У центрі, Жозефіна. Вони в центрі. А ми на відлузі без будь-яких зв'язків, щоб нас навіть запросили брати участь в цій шахівній партії.
Маркограф Фрейден.
Територія його родини лежала в північно-західній імперії, прямо на кордоні, де постійно велися війни. Вони смішили всіх на своєму шляху.
Однак, коли вони зазнали поразки, то також втратили голову своєї сім’ї.
- Я не допущу повторення минулого. Джулі теж це знає.
— Да. Я теж.
Насправді Жозефіна стала тим, ким вона була тепер, коли помер її батько.
Оскільки Ті, хто успадкував трон, не мали можливості вбити його, вона відмовилася від цього і трималася на відстані. Врешті-решт, вона з тих хто втрачає інтерес до речей, які ніколи не зможе отримати.
— Є люди, які не отримують задоволення від смерті, навіть якщо зірвуть з них шкіру, розірвати тіло і розтрощити кістки. Одного разу я обов'язково відірву їхні кінцівки, поріжу їх на дрібні шматочки і скормлю собак...
Жозефіна похитала головою. Вони були з однієї сім’ї, але Зейт був настільки кровожерним, що навіть її турбувало.
Зейт був страшним, але якщо Джулі колись вирішить піти...
Жозефіна побажала б їй успіху.
Вона сподівалася, що якщо коли-небудь цей день настане, Джулі буде набагато сильніше, ніж Зейт, і зможе перемогти його, поки його полум'я ще не згасло. Тоді вона прославиться і заспокоїть над іншими.
Вона думала про неї, як молодша сестра спустилася на перший поверх разом з Деклейном.
— Хо-хо~ Ви вже закінчили розмову, професор?
Вираз обличчя Зейта змінився, як тільки він побачив його.
Між Джулі та Деклейном все ще була незручність, але це було не так вже й погано.
— Хм. Схоже, все пройшло добре.
— Вы прав.
Деклейн згідно кивнув.
Зетет задоволено поплескав Джулі по плечу, кажучи:
- Тоді підемо вип'ємо кудись.
Після цього вони вийшли з ресторану разом.
Деклейн свідомо сповільнився, і троє Фрейденів опинилися попереду.
— Їжа була хорошою, правда, Джули? Ми їли на першому поверсі, поки ви розмовляли. Стійка була чарівною--
— Нічого не знаю. Не говори зі мною.
— Хм? Чому? Чому? Ти засмучуєш старшу сестру--
— Не роби вигляд, ніби не знаєш причини.
— Яку? Ти чимось незадоволена? Тобі не сподобалося плаття, яке я вибрала?
Вони були наче дружня родина.
Але все було набагато заплутаніше.
- Вибачте, але я мушу повернутися. У мене є справа у вежі... — Деклейн, зупинившись і зробивши вишуканий поклони.
— Хм? Вже? Принаймні вип'ємо! - Він вигукнув Зейт, але Жозефіна зупинила його від подальших наполегливих вимог, прошепотівши на вухо щось про « вдову смерті».
Почувши це, Джулі зацікавлено поглянула на Деклейна.
— А, зрозуміло. Будьте обережні в дорозі. Сподіваюся, ми зможемо зустрітися ось так іншим разом.
- Я сподіваюся на це теж.
Розірвавшись, Деклейн пішов в іншому напрямку.
***
Рано вранці наступного дня...
Фшух!
Стул, який повинен був плавно ширяти в повітрі, різко злетів вгору. Коли він майже вдарився об стелю, я все ж встиг зупинити його і опустити назад за допомогою телекінезу.
- Не можу звикнути до цього...
[Було застосовено підвищення якості мани (1 рівень)]
[Ваша мана стала більш чистою]
Завдяки цьому ману всередині мого тіла стало чистішим. Оскільки циркуляція мани поліпшилась, моя магія буде більш ефективною.
Тому телекінез, виграний на всьому моєму тілі буде всилений як мінімум на 25%. Але адаптуватися до цього було незручно.
— А поки я перейду до наступного пункту в моєму розкладі дня.
Треба продовжувати працювати над [Телекінезом для початківців].
Зараз мій телекінез був просто сумішшю його базової і початкової версії, але якщо попрацювати над ним ще тиждень, можна очікувати різкого поліпшення його початкових версій.
Хлоп!
У цей момент раптово відчинилися двері мого імпровізованого залу.
— Хто там?
Я безумовно сказав всім не входити сюди без дозволу. Хто б посмів...
— Це я.
Єріель.
Як тільки вона побачила мене, то закричала губи.
- Чому б тобі спочатку не одягнути якийсь одяг? Я чула, що ти тренуєшся останнім часом, але я не знала, як ти став ексгібіціоністом. Чому ти взагалі її зняв?
Поки вона говорила, я помітив лист у неї в руках, на що система відразу ж відреагувала.
[Основна квіст: Свідок Берхта]
— Держи. Вони вирішили запросити всіх. Через 15 років.
Я підніс до себе листа за допомогою телекинезу і прочитав його.
У ньому нічого особливого. У ньому говорилося тільки про те, що сім'я Юклайн викликають і що ми самі відповідальні за свою безпеку.
— Ні, що важливіше, тебе катували? Чи у вас смертельна хвороба? Чому ти виглядаєш так жахливо?
Єріель нахмурилася, розглядаючи мене. Все моє тіло було вкрите ранами та плямами від крові.
- Нічого серйозного.
Я витер себе « очищенням » і поставив їй питання:
- Ти прийшла сюди лише для того, щоб доручити мені лист особисто?
— Нет. У мене є інші справи, так що я буду тут до завтра, - неохоче відповіла Єріель, яка чомусь виглядала сором'язливо. — Ах, до речі. Я спатиму в тій кімнаті, яку використала під час вступу до коледжу. Тому навіть не думай заходити туди.
— Коли ти навчишся не балакати?
- Хмф. Ти все одно не звертаєш уваги на те, що я говорю. Ні, взагалі-то, схоже, ти звертаєш увагу... Бу-ху-хо!
Поглумившись наді мною, Єріель вийшла на вулицю.
— Подайте мені їжу! — Почулось її голос, коли вона звернулася до слуги.
— Завтра...
Єріель залишиться тут до завтра... а сьогодні річниця смерті моєї колишньої нареченої.
Я сумнівався, що це просто збіг.
***
Простою Клуб Викладу Магії.
Іфрін посміхнулася, дивлячись на дверну табличку клубної кімнати. Слово "Простой" в назві клубу натякало на простолюдинів.
- Чому це смішно? Пф-т.
Вона змушувала себе стримувати сміх, відкривши двері.
— Ах, Иффи! Нарешті ти тут! Заходь!
Джулія схопила її за зап'ястя і потягла всередину.
— О, Ифрин тут. Привіт.
- Хочеш пограти в карти?
Усього в їхньому клубі було сім членів, що було набагато менше, ніж вони очікували, але їй подобався той факт, який це меншість вважала її елітою.
- Що скажеш? Просторно, правда? — Джулія вигукнула, кружляючи посеред клубної кімнати.
— Так, це точно.
Кімната була набагато більше, ніж вона очікувала. Вона була приблизно такого ж розміру, як і будинок, в якому вона жила раніше.
- Тут навіть є диван...
Іфрін відразу ж плюхнулася на нього, відчувши надзвичайну м'якість. Він миттєво повернувся до своєї первісної форми, як тільки вона встала.
Вона часто сідала на нього і вставала, а то й ще сильніше викладала його, але він не мав проблем. Це був найкращий диван, на якому вона коли-небудь сиділа. Розвалившись на ньому, вона запитала:
— Яка мета цього клубу, Джуліє?
— Хм? Хе-хе! Під приводом « досліджування і розуміння магії на практиці» ми зможемо відправитися на екскурсію на Парящий острів.
Вхідний квиток туди коштував 10 тисячЕльне, але це був острів, який маги були зобов'язані відвідати, незважаючи на ціну. Там же буде проходити "ексмен на підвищення".
— І нас пустять туди без плати?
Ірин відразу запитала про можливі витрати. Її спонсорська підтримка швидко зменшилась, оскільки канцелярські вироби та книжки магії коштували їй багато грошей.
« Я не мусив їсти м’ясо роахоукського кабана минулого тижня... Я думала, що вони дадуть мені знижку, бо я подруга їхньої дочки, але замість цього вони поставилися до мене досить прохолодно...»
- Звичайно, це буде безкоштовно.
— Вау! Я-я маю на увазі... Зрозуміло.
Раз так, то клуб був досить непоганий.
У цей момент Феріт запитав:
— Але хіба для цього нам не потрібно дозволу нашого наставника?
Ірин відразу наволочила вуха, не подаючи виду.
Джулія, подумавши, відповіла:
— Хм-м... Хіба він не погодиться, якщо його попросить Іфрін?
- Що? Про що ти говориш? Чому я маю це робити?
— Професор Деклейн нормально до тебе ставиться. Навіть чутки про те, що ти єдина людина, до кого він прихильний.
Її обличчя швидко почервоніло. Вона навіть не знала, що існують такі брудні чутки.
- Це божевілля. З чого вони взяли? У них дах поїхав, поки вони готувалися до екзаменів?
— Вони просто не можуть знайти іншого пояснення. Ти ж була тим, хто попросив у нього дозвіл на відкриття цього клубу.
—...
Іфріне, закусила нижню губу, не кажучи ні слова. Чому Деклейн був так милий з нею?
І чому вона сподівалася, що це так?
Вона занурилася в роздуми.
Однак він не думав, що вважає її занадто сумною. Принаймні, вона вирішила зупинитися на цьому.
— Які у вас стосунки?
— А-а-А? Які ще стосунки? Мы просто...
Іфріна почухала затилиць.
Для неї Деклейн був бар'єром, через яку вона мала перестрибнути. Зрештою, він був її першою метою і причиною, по якій вона стала магом. Вона намагалася перевершити його.
Але це прозвучало б занадто шкода, якби вона сказала це вголос. Отже, вона дала трохи викривленої відповіді:
- Ми суперники.
— Пха-а!
Люди в кімнаті почали хихикати. Її слова змусили Джулію виплюнути воду, яку вона пила.
- Гарний жарт, Іфріне.
— Я не шучу.
Ха-ха-Ха! Твоє серйозне обличчя робить цей жарт ще смішнішим.
Бах!
Двері раптово відчинилися з гучним бавовною, і, важко дихаючи, влетіла людина, схожа на величезний горщик.
- Що це таке? — Без жодних пояснень закричав Релін.
Здивовані члени клубу сховалися за Іфрін.
- Що це за клуб?
Ірин хвилювалася, але сміливо крокнула вперед. У будь-якому випадку, це було для неї не впервою.
— Ми підготували і представили план створення клубу, а навіть отримали дозвіл. Отже, цей клуб офіційно відкритий.
- Що? Хто взагалі дав вам дозвіл? Ні, почекай. Тепер, коли я придивився до тебе ближче, хіба ти не та обрванка, через яку проводилося зібрання дисциплінарного комітету?
Її знову назвали обірванкою, через що вона сердито втупилася на Реліна. Чи це було таке модне слово серед професорів у вежі?
— Ха, гляньте на цю зухвалу дівчину. Що це за погляд? З повагою ставтеся до професора!
Обличчя Реліна почервоніло.
За відкритими дверима усміхалися її однокласники з двору.
Вона відразу зрозуміла ситуацію. Це вони йому сказали.
— Для відкриття клубу потрібен дозвіл професора. Назви мені ім'я людини, яка дала вам дозвіл!
—...
- Кажи негайно!
Ірин прикусила нижню губу.
Деклейн безумовно сказав їй не турбувати його.
— Ха! Тепер я розумію. Це була брехня? Такі дії є вагомою підставою для виключення. І навіть якщо це була не брехня, ви провернули це у мене за спиною. Я обов'язково скажу кілька слів тому, хто дозволив створити цей клуб!
Релін дійшов висновку, що навіть якщо Іфрін говорила правду, то професор був досить молодим і не знав багатьох речей. На основі свого міркування він почав вимагати ім’я професора.
— Зараз же говори! Хто це?
— Це...
— Кажи! Я наказую тобі!
Рілін ставала дедалі жорстокішою, коли Іфрін стала ще слабшим. Палац продовжував збиратися в коридорі, насміхаючись над клубом, заснованим простолюдинами.
- Краще скажи сама, перш ніж я відправлю його шукати...
- Це був я.
- Що? Хто посмів...
Релін завмер, як тільки обернувся.
Як злочинець, спійманий на місці скоєння злочину він тупо схилив голову з наївним виразом обличчя.
— Я чув, ви мене шукали, професоре Релін.
Це був Деклейн.
- Чому старший професор? Э-э-е... А?
- Я вас слухаю, професоре Релін.
Деклейн підійшов ближче до Реліна і подивився на нього зверху вниз. Різниця у їхньому рості створювала ідеальну сцену.
— Говоріть швидше, які у вас є скарги. У мене вистачає інших справ.
— Ах... Старший професор Деклейн, цей клуб...
— Так, це я дав їм дозвіл.
— В-ось як... Чому?
— Мне нужна причина? Я повинен був запитати у вас дозволу?
Релін не міг дивитися на нього крізь пальці, показуючи йому замішання. Вузьки губ Декуляйна поднялись.
— Що ж? Я слухаю.
— Кхем, ну...
Важко дихаючи, він відчайдушно шукав виходу з цієї ситуації. У нього в голові був повний безлад, а тіло почало тремтіти через відсутність шляху до порятунку.
— Хіба їхня кімната не надто маленька? — ряв він, вказуючи на інтер'єр. — Ми - маги величної Вежі імперського університету! Чому їм не дали нормального обладнання? Це місце занадто тісне для клубних заходів! Навіть меблі не є найкращими! Я не міг стриматися, коли побачив це. Ха-ха-хо! — Після того як Релін почав виправдовуватись, він глибоко зітхнув і відразу посміхнувся. - Я візьму на себе відповідальність і дам їм що-небудь краще.
- Як і очікувалося від професора Реліна, який завжди так добрий та дбайливий.
Деклейн спокійно кивнув.
Релін? Добрый? Дурня.
- Ну, у мене є лекція, яку потрібно провести, так що ... Ха-ха-хо!
Релін пішов, широко посміхаючись, але маги в коридорі, схоже, не хотіли розходитися.
Деклейн кинув похмурий погляд на групу, яка спровокувала Реліна. Він знав їх.
Бек, Люсія и Юферн.
- Таргани завжди будуть такими, як таргани.
Його різкі слова змусили їх здригнутися і швидко розбігтися.
Після цього Деклейн подивився на членів ПКІМ, а потім переглянув погляд на інтер'єр клубної кімнати.
— Виглядає дійсно дешево.
На цьому все.
Деклейн вийшов, пройшовши коридором, наче він був на фотосесії.
— Вау...
Ноги Ферита підкололись, і він впав на диван. Інші члени клубу також відчували себе. По їхніх тілах пробіг холодок.
Останнім часом ми чули, що Деклейн погано виконує роль старшого професора Вежі Магії, але люди, які говорили це, явно нічого не знали.
Зустрівшись з ним обличчям до обличчя, ви відразу відчуєте тиск, достатньо сильний, щоб зрозуміти, що ці чутки були нічим іншим, як нісенітницею.
- У нього сьогодні поганий настрій? Він виглядав більш лякаючим, ніж зазвичай.
— Тс-з.
Джулія притиснула палець до губ після слів Феріта.
Потім вона тихо прошепотіла:
— Сьогодні річниця смерті його колишньої нареченої.
— ювілея смерті? — Здивований перепитав Феріт.
Очі Іфріна широко розкрилися. Цього вона не знала.
- І ніколи не згадуйте про це при Деклейні. Якщо ви зробите це випадково, то можете стати останніми словами — страшною голосом вимовила Джулія.
— Пф-фт.
Іфріне вважала це смішним.
« Чи міг би бути останнім словом? Якоби він вб'є вас через таку дурість? "
—...
Хіхікаюча Іфрін заспокоїлась, помітивши, що решта членів клубу залишалися серйозними.
— рівщина смерті нареченої, да? Интересно. Я не думала, що він може когось кохати.
— Хм?
Джулія здивовано схилила голову. Деклінна могла і не знати про важку втрату, але його стосунки з цією нареченою Джулі були дуже поширені по всій країні.
Тому що навіть прості люди, далекі від вищого суспільства, чули про це.
— А ви знаєте, хто це була?
Джулія не розуміла, чи Іфрін жартує.
— Эй, это безумство!
Рондо, дивлячись на магічну дошку оголошень, широко розкрив очі, в шокі схопився за волосся і виполошив усіх.
— Що таке?
— Професор Деклейн... Просто завалив нас домашні завдання.
- Що?
Джулія, Іфрін і Рондо записалися на лекцію Деклейна, тому вони мали однакові завдання.
Коли вони стояли на дошці, то побачили ряд завдань професора.
[Проведіть розбір магічної формули чистого елемента, в якому залучено три або більше елементів]
[Напишіть доповідь про чистоту мани подібну формулу]
[Проведіть дослідження « Риси»]
— А-ах, за що нам це...
У Іфрін закрутилася голова від такого.