Глава 9. Чутки I
- Так ось що трапилося?
Сумерки вже опустилися на землю, коли Сильвія їхала назад до свого особняка разом з Гільтеоном.
За кермом був батько, якому подобалося водити машину. Вона дивилася у вікно з пасажирським сидінням.
ти зробила це спеціально?
Сильвія мовчки кивнула на питання батька.
- Ти ненавидиш цю дівчину?
— Вона ніхто. То чому я повинна її ненавидіти?
- ... повірно. Вона талановита дівчинка, але для неї вже надто пізно.
Сказавши це, Гільтеон згадав про давні події.
10 років тому, день вступного екзамену в академію. Під час « подорожування на здібності» в пометі Іліаде були знайдені дві особи, які могли стати архімагами.
За звичайних обставин було б добре оплескувати, але проблема полягала в тому, що одна з них була Сільвією, а інша — спадкоємицею сім’ї Місяця.
Луна.
Вони були наймолодшою вітницею сім’ї Іліаде, але минуло надто багато часу і їхні родини розлучилися.
Крім того, відкриття двох талановитих магів у кожній родині призвело до неминучої конкуренції.
— У цій гонці вона вже залишилась позаду, тому тобі нема про що турбуватися. Просто не звертай на неї уваги.
У цьому світі існує давня традиція.
Незалежно від виду магії чи атрибута, лише три людини в одній епосі можуть бути визнані « Архімагами».
Оскільки стандарти були занадто високими, два місця залишалися вакантними протягом майже 30 років, але одне місце напевно буде головою правління Вежі Магії. Отже, якщо Сільвія займе останнє вільне місце, наслідниця Місяця втратить шанс. Або навпаки.
Звичайно, у сім’ї були й інші конфлікти, але це була найважливіша причина відкидати магічний талант Місяця.
Гільтеон тихо сказав:
— Но... Любий, остерігайся Декліна. З ним жарти погані. У молодості його називали вундеркіндом. Зараз у нього застій, але він може активізуватися в будь-який момент.
— Я знаю. Він вже розкусив мене.
— Ха-ха. Як каже батько, так і син.
Гільтеон розсміявся, але Сільвія замислилась над тим, щоб потоваришувати з мантією. У неї все ще були сумніви.
« Як, чорт візьми, він дізнався? »
Якщо можливо, вона хотіла б запитати його особисто.
Гільтеон перервав її роздуми, сказавши:
— Эх. Ми вже приїхали. Я нарешті зміг проїхатися з донькою після довгої важкої роботи, але поїздка так швидко закінчилася. Люба, хочеш поїхати разом за покупками?
— Я піду.
- Що?
Сильвія відчинила дверцю машини і вийшла. Гільтеон, який прикидався плачем, говорив знову, як тільки вона вийшла:
— Дорогая.
Його губи простягалися в усмішку, але погляд був серйозним.
— На твоєму боці вся сім'я Іліада.
Сильвія подивилася на Гільтеона.
Сильвія бачила себе у своєму батькові, який дивився на неї своїми золотими очима.
— Ні про що не переживай. Якщо Деклейн посміє що-небудь тобі зробити, я особисто стяв його голову, незважаючи на те хто він такий ...
- Поквапся і повертайся в особняку. Мати чекає.
— Кхе! Це досить жорстоко. Я зрозумів.
Відразу ж після цього Сильвія увійшла в особняку.
— Пані, пані! Ви в порядку? Я вже все чула!
Економіка підбігла до неї з стурбованим обличчям.
— Я в порядке. Все владналося. Я повечеряю трохи пізніше.
це добре. Обід я принесу пізніше до вас у кімнату.
— Ладно.
Сильвія піднялася до своєї кімнати, переодяглася в піжаму і лягла на ліжко.
Її шовкові світле волосся віялом розсипалися по простирадлах.
— Деклейн... — тихо пробурмотала Сильвія.
« Сьогодні професор Деклейн побачив мене наскрізь. Його проникливість і спостережливість не варто легковажити."
Він не був би старшим професором, якби не мав досвіду.
Очевидно, це сталося через мою недбалість.
— Халатність.
Да, халатність...
Тим не менш.
Сьогоднішні події викликали багато запитань у Сильвії.
Вона чистокровна дворика, яка ні чого не потребує, і яка отримує те що вона хоче, вона володіє найвидатнішим талантом за всю 500-річну історію сім'ї Іліада.
Вона була найкращим шедевром шляхетної сім'ї Іліада...
— Тому не можна втрачати пильність.
Її очі наповнились травою і запилювалися, наче сонце.
Безсмертя та ранг « Вічного» могли отримати тільки той, хто досяг вершини магічного світу.
Ім'я людини, яка досягла цього рівня буде вписано в історію континенту і йому буде дано назву Архімаг.
Він зможе дивитися на наш світ з вершини "Паряючого острова", куди закрита доступ навіть самому імператору.
Ані її батько, ані її власна сім'я... Вона хоче бути єдиною, хто займе це місце.
Ні, ця влада вже наполовину була в її руках.
Вона була впевнена, що вона вийде.
Вона повинна зробити це не як Сильвія з сім'ї Іліада, а просто як особистість "Сильвія".
Сильвія підскочила з ліжка і сіла на стілець.
« Книги, книги, книжки. Якщо я хочу помститися за теперішнє приниження, якщо мені хочеться відплатити своїми здібностями, тоді я повинна читати і пізнавати більше."
Деклейн не був простим професором. Навпаки, він був запеклим противником і суперником сім’ї Іліада.
А Ифрин...
Вона не турбувалася, але або просто не хотіла в цьому зізнатися.
"Як сказав мій батько, у цій гонці вона вже залишилася позаду".
*
З того часу, як я став Деклейном, я щодня прокидався на світанку. Кожного ранку я був повний сил і відсвіжився, але тепер у мене були м’язи.
Тому що вчора я вичерпав всю свою ману.
Однак я дотримувався колишнього розпорядку дня, покладаючись на особистість Декляна, точніше його впертість і завдяки цьому кожен рух був природним.
Як тільки я прокинувся, я взявся до практикування магії.
Кожен шматок металу в кімнаті рухався за моєю волею.
Магія спрацювала краще, ніж два дні тому. Минулої ночі я розходив 3,375 мани за одну мить, так що це призвело до різкого підвищення майстерності.
Для довідки, завдяки [Ясний погляд] я міг оцінювати навіть щось настільки абстрактне, як ступінь майстерності.
На даний момент моя майстерність сягала « 85% ».
Коли я досягнув 100%, то займуся телекінезом для початківців.
І доведеться знову випробувати цей жахливий біль...
Я керував безліччю об'єктів, намагаючись робити це так, щоб вони не торкалися один з одним, і зупинився тільки тоді, коли помітив, що у мене залишилося близько половини мани.
Потім я вирішив опанувати нову магію.
Сьогоднішня магія називалась [Базове управління нагрівом], і вона була не настільки вже й важливою, але...
— Погодите-ка.
Це була ідея, схожа на « гравітацію формул телекінезу в тілі».
- Як щодо того, щоб додати основні функції цієї магії в [Телекінез]...
"Що, якщо я візьму певні "штрихи" цієї магії, які є ядром [Управи нагрівом] і засуджу їх в [Телекінез]? "
Цей процес також називають плетенням магії або магічним покращенням.
Телекінез та управління нагрівом були одного типу магії, [Управління], і їх структури також мали щось подібне.
Телекінез більше зосереджується на об'єктах, а керування нагрівом зосереджене тільки на теплому і вогні.
Так що було багато збігів штрихів. Якщо точніше, 8 з 22 штрихів управління нагрівом збігалися із телекінезом.
Це щось на зразок генетичних маніпуляцій.
Я клацнув мисним перемикачем [Понімання] і, забувши форму [Управління нагрівом], закрив очі.
Після цього я виділив ядро [Управи нагрівом] і переніс його в [Телекінез], виграний на моєму тілі.
Я відразу відчув невимовний біль. З уст навіть почала капати кров.
—...
Я опустився на одне коліно і схопився за серце.
Якби я був звичайним магом, я б зараз помер.
- Але мені вдалося...
На щастя, два магічних закляття тепер були об'єднані. Я відчував це своїм тілом. До магічної формули на моєму плечі була додана нова формула.
- Тепер доведеться трохи змінити графік.
Мистецтвове покращення [Телекініза]. Це був нововаторський і вірний спосіб посилити його.
Проте, це було неймовірно небезпечно, і чим більше я буду робити це, тим навантаження на тіло буде, тому мені потрібно було розвивати свою особистість [Жезлазна людина].
Іншими словами, я мав займатися спортом.
У цей момент...
Тук-Тук
- Це Рой. Чи ви готові піти на світську вечірку? — Сказав палаций після стуку.
Я подивився на годинник.
13:00.
— Я буду готовий через хвилину, — відповів я накидаючи пальто.
- Зрозумів. Я чекатиму за дверима.
- Рою, відтепер не вноси світських прийомів на мій графік. Якщо тільки це не дуже важливо.
Я б відмінив їх усе, якби це було можливо, але сьогодні була важлива подія під назвою "Вісінні квіти".
— Я буду мати це на увазі.
Причина, чому я вирішив відвідати цей захід була в тому, щоб зміцнити свою репутацію, але перш за все...
[Побічний Квест: відвідати світський прийом "Вісінні квіти"]
• Валюта магазину +0,5
Валюта магазинів.
Щоб отримати доступ до магазину, треба було зібрати не менше 5 он, але зараз у мене було лише 2,5 вны, а щоб купити те, що я хотів, мені знадобиться ще більше.
Я відчинив двері і побачив палацового, який чекав, схиливши голову.
— Я готов.
- Зрозумів. До речі, ось список ковалів, як ви і просили раніше.
— Ладно.
Минулого тижня я попросив палацового принести мені список досвідчених ковалів.
« Ім'я Гомчхоль підсвічено...»
Серед 45 ковалів у списку, який мені передав палаций, було одне ім'я, яке було виділене через особливості [Природженого бога].
Яке унікальне ім’я. Візьми цей малюнок і віднеси його ковальові, на ім'я Ґомчхоль.
Я передав креслення палацом.
Він повинен буде викувати те, що стане моїм "скарбом".
Зазвичай магом є жезл або палиця, але моя зброя дуже відрізняється від цих палиць.
Це буде зброя, спеціально створена для телекінезу, тому я з нетерпінням чекав на неї.
- Як скажете, сер.
Дворець обережно прибрав конверт, не відкривши його і без запитань. Манери цього скромного палацу були дійсно вражені.
— Тоді пройдемо. Машина готова.
— Так, хороша робота.
— Хм? А... Так, дякую.
Я вийшов з особняка разом із палацом.
— Погода гарна сьогодні.
— Хм? Так, вірно говорите.
Здавалося, що палацовий збиває кожне моє слово.
Отже, сівши в машину, я сказав:
— Поїхали.
— Як скажете.
Машина їхала дійсно плавно.
Коли я сидів на задньому сидінні в зухвалій позі, то раптом згадав про [Перший].
Можна перевірити його на машині.
У мене залишилося 1,300 мани, так що я міг використовувати 1000.
Я використовував цю особливість чисто з цікавості і тоді ...
ВРРУМ!
Автомобіль раптово прискорився. Водій був шокований таким поворотом подій, тому відразу почав кланятися і просити вибачення.
— Мне жаль! Мені дуже шкода!
— Все в порядке.
— Да-да. Прошу вибачення!
Незабаром водій почав працювати, і моя поїздка стала більш комфортною. Вібрації та шум, які рідко коли виникали, майже зникли.
Непогано.
*
Ми швидко прибули до місця свого призначення.
Це був старовинний замок, що стояв прямо в центрі міста Хейлех.
Здавалося, що цей розкішний замок був побудований саме для того, щоб палаци проводили тут світські події.
- Ми на місці.
Водій вийшов з машини першим і відкрив мені двері. У той же момент до мене прикувалася увага присутніх. Причина полягала в тому, що наявність машини було величезною розкішшю у цьому світі.
- Для нас велика честь зустрічати вас, професор Деклейн.
Першим я зустрів добре навчених обслуговуючих працівників.
Вони повели мене до входу в замок червоною Доріжкою. Репортери перед замком засліплювалися спалахами фотокамер.
Я увійшов у замок, навіть не глянувши на них.
[Займаний маг і голова родини Юклайн. Найстарший професор Вежі Магії Імперського університету Деклейн фон Грахан Юклайн).
Мене представили через гучномовець, як тільки я увійшов через парадні двері.
— Гарного вам часу.
Я кивнув і відправився в зал.
У просторому кольоровому залі було багато вогнів, які виблискували, як зорі. Коли я побачив інших гостей, то подумав, що прийшов не даремно.
Довкола було стільки знайомих імен. Ютсурін, Пейдж, Сіріо, Лейпел та багато інших.
Але навіть серед усіх цих видатних людей один чоловік був дуже виділений.
Я відразу помітив її.
Джулі.
Навіть Джулі, яка ненавиділа вищий світ, не мала іншого вибору, як бути на цьому зібранні. Я не знав чому, але вона була одна і вбрана у лицарський одяг.
Коли Джулі зустрілася зі мною поглядом, вона відразу відвернулася. Тож я вирішив, що не варто підходити до неї.
- Принцеса Лука, як у вас сьогодні справи?
- Результати минулого екзамену авантюристів були дуже цікавими...
У цій грі найбільш поважним типом людей були палаци, магі, лицарі та авантюристи.
"Авантюрист" - це дуже серйозна професія, тому можна було б отримати кваліфікацію тільки шляхом здачі екзамену.
— Пані Ґанеше! Я читав вашу роботу в останньому номері журналу « Кентинентальний журнал».
А серед авантюристів була одна важлива фігура, яку можна назвати відповідальною за поворотний момент у сюжеті гри.
Я знайшов її.
- Ви сказали, що досліджували архіпелаг...
Жінка з довгим рудим волоссям, зібрані в два хвостика. Її нахмурена особа зрозуміла, що їй не подобалося таке товариство, хоча довкола неї зібралося багато людей.
Вона була авантюристом, чия стартова бойова сила була в п'ятірці кращих.
— Ганеша.
Я набрався сміливості і теж підійшов до неї.