Віолетта швидко впоралася з подивом і роздратуванням, ніби вже не вперше вербує новачка.
— Ти не уявляєш, від чого відмовишся, — тоном досвідченої спокусниці продовжувала вона. - Ендрю, ти маг. Тільки у нас ти зможеш розкрити свій потенціал. Лише подумай, які можливості тобі відкриються! Ти зможеш керувати стихіями, бути здоровим і довше жити. Тобі розкриються таємниці всесвіту. Ти станеш особливим, піднімешся вище звичайних людей.
— Не интересно.
Дівчина почала сердитися, але ззовні нічого не показала. Вона продовжувала посміхатися.
— Озирніться довкола, — повела вона рукою на відвідувачів піхви. - Хіба ти хочеш бути таким як усі? Як вам жити далі, знаючи, що ви можете піднятися вище і піднятись над просторами?
- Я нормально зможу жити в комфорті і затишку. Тут у мене є водопровідна система, каналізація, електрика, побутові прилади, необмежений доступ до інформації та розваг і можливість швидко подорожувати по всій планеті. А що можете запропонувати мені ви? Приєднатися до нерозгаданих ідеалів за іноземного правителя? Ні, дякую, я вже служив в армії і нахлібався цього по сама горло.
— Але ти можеш не йти до війська, — згубила перстен Віолет. — Магі добре заробляють, навіть студіози. Ти зможеш заробити і оплатити навчання. Будеш шановним чарівником, займешся тим, чим побажаєш. У нас також є ватерклозети. У магічній академії величезна бібліотека. А вже за можливості швидких подорожей наші маги переплюнуть вашу техніку. Завдяки порталу можна швидко пересуватися між містами. Можна подорожувати в інші світи. Це тобі не бути замкненим у одному світі, в якому немає жодного мага.
Портали і можливість подорожувати між всесвітами були дуже цікаві Андрею, але він не показав цього, тільки посміхнувся і сарказмом сказав:
- Вірно, звідки тут взятися магам, якщо ви їх повернете? До речі, чому ви вийшли на мене тільки зараз?
Він іронічно продовжував свою думку:
"Сова з Хогвортсу заблукала і принесла листа 30-п'ятилітньому хлопчику в пивбар".
Дівчина розмірковувала над тим, що в неї на руках. Вона намагалася вигадати вірогідну брехню.
— Тільки чесно, Виолетта. Ти ж не хочеш остаточно зіпсувати враження про себе?
Енергетична фігура дівчини висихнула від роздратування.
— Артефакт останнім часом барахлив. Він кілька разів спрацював, але ти швидко рухався, через що не вдавалося зафіксувати напрямок і точно визначити відстань. Зараз же вдалося встановити твоє місце розташування.
Ці пояснення допомогли Андрієві багато чого зрозуміти. Магеми та магогенери дають навідки на пошукові прилади прибульців. Мабуть, вперше його засікли, коли розбудилась пам’ять минулого життя і він їздив у справах Волгограду. Потім, коли літав на літаку в Москву і мотався по офісах для укладення угоди. Решту часу він перебував біля приладів, які наводили його в безвихідь. Спочатку він переоцінив можливості їхнього приладу, але навіть так відстань на якому він діє, повинна бути пристойною. А комп'ютери навряд чи використовують, оскільки самі вони вираховують відстань і встановлюють напрямок.
- Ендрю, тільки подумай, що ти втрачаєш. У нашому суспільстві маги займають високе становище. Вони дуже поважні. Їхні послуги дуже дорогі. У тебе буде багато дівчат і служниць. Хіба ти не хочеш мати багато гарних дівчат? Ти ж молодий хлопець.
Ця домовленість прояснила дещо. Пришельцям невідомо його особистість і реальний вік. Тому вони найбільше зацікавлені у тому, щоб рекрут був одарований, а решта їм байдуже. Можливо, ще дивляться на вік. Старі люди їм не потрібні. Ніхто не витрачатиме на них часу, щоб зрештою отримати посереднього бійця, який довго не протягне.
— У вас ельфи живуть, — збудував брезглову гримасу він. - Не люблю ельфів.
- Я теж їх не люблю! — Віолетт щиро заявила, і продовжує водити пальцем по рубіну. - У нас в королівстві мало ельфів. Ти не думай, я не ельфійка. Моя бабуся, — помоститися вона, повелась на мастилу мордашку лісового ушастого козла. А він з радістю був їй зробити дитину, після чого звалив у свій ліс, тільки його і бачили.
І знову Андрій отримав їжу для роздумів. Виходило, що їх ельфи більш відстали, ніж з рідного всесвіту Деуса. Або вони шифруються. Загалом він мав вигляд цивілізації, яка мала тенденцію до міжсвітової подорожі. Можливо, тут магів небагато, тому вони мусять шукати рекрутів в інших частинах світу. Вони знають про техніку, принаймні від агентів із Землі. Але вони навряд чи мають на першому місці техніка. Мабуть, вони пішли на ранній шлях ельфів зі світу Деуса ще тих часів, коли використовували магію у чистому вигляді.
Андрій хотів погодитись на пропозицію, але навіть не думав служити дикунам. Його цікавило лише таємниця порталів. Але він навіть так не збирався показувати свого бажання. Крім того, він спеціально показував, що йому нецікаво запропонували перебратися в інший світ і вчитися магії. І це не через поганий характер. Він гнався за двома цілями. По-перше, я намагався розповісти більше інформації про те, що було добре. По-друге, намагався створити образ людини, якій їхня магія-шмагія нафіг не здалася.
Він знав, що Віолет навіть не здогадується про його досвідченого магікуса. Так і повинно залишатися. Він збирався підтримувати образ стрічки-неуміхи, так більше шансів підібратися до секретів. Такий образ може притягнути до себе менше уваги.
Дівчина, побачивши, що її умови не сваряться, вирішила перейти до інших методів. Судячи з її енергетичного тіла, вона щось задумала. При цьому вона продовжувала мило посміхатися.
— Андрій, пропоную випити. Як щодо вина?
— Це півнушка, — обгорнув він поглядом барну стійкку, на якій виднілося багато пивних кранів. — Тут немає вина. Тільки пиво і паршива кава, піднімаючи чашку з озвученням.
— Тоді пропоную випити пива. Я угощаю.
Афанасія стала зрозумілою задумка вербівниці. У неї закінчилися терпіння, тому вона вирішила перейти до середньовічних методів набору моряків на кораблі. Напить або підлити снодійного, затягнути на корабель, а там людина прокинеться посеред моря, і йому нікуди буде деватися.
— Давай, — вирішив пограти він, не збираючись говорити про алкоголь і снодійне на нього. - Візьми ще козячого сиру, арахіс у васабі і копченого судна. З пива мені візьми Афанасій нефільтроване і Шпатен.
Хоча алкоголь тепер не давав парні задоволення, але смак пива з приємними закусками йому все ще подобався. Можливо, це дрібно, але він вирішив побільше спустошити кишені вербники і трохи його виганяти, не збираючись будувати з себе джентльмена.
Віолетта з ентузіазмом бігала до стійки, тайська пиво і закуски. Андрій стежив за нею. На його здивування, вона не підсипала жодних хімічних речовин і навіть не використовувала магів.
Він сказав: « Напоїти вирішила, що це не так.
Інопланетятко розплачували рубці, що сказало Андрієві про те, щоб мати іноземну мережу прибульців. Вони, мабуть, мають на Землі бази в різних регіонах. Віолетта, судячи з знання російської мови, працює в Росії і, можливо, у прилеглих країнах. Судячи з її слів, маги на Землі ініціюються рідко. Отже, агентурні мережі повинні бути невеликими: від двох до п'яти розумних на регіон.
Афанасія дозволив себе « напоїти». Щоб підтримувати цей образ, Viолетти прикладали до чашки пива.
- Як вас світ називають?
— Альва, — з радістю сказала вона, що це земля нашою мовою. А королівство називається Зелтон. У нас є одна передова в світі академія магії. До Вортіса приїжджають на навчання розумні з сусідніх країн. Навіть ельфи та гноми не вважають зазорим вчитися в Вортаській академії.
— А Вортас - це що?
— Місто, на якому знаходиться академія.
- І багато там навчається моїх земляків?
— Зараз трохи. Тепер, як мені відомо, тут навчається пара людей з цього світу.
- Як щодо мови? Я не вважаю, що для мене зроблять виняток і почнуть викладати на російській. Потрібно спочатку вивчити вашу мову.
- Ендрю, не хвилюйся на цей рахунок. У нас є артефакти і маги розуму, за допомогою яких вивчення мови відбувається протягом дня.
Андрій переосмислив свої припущення відносно агентурирної мережі. Якщо землян в академії всього два, а мови прибульці можуть вивчити за день, то достатньо двох-трих розумних, щоб з допомогою артефактів стежити за цілою планетою і у відповідний момент посилати вербувальника.
Після чотирьох чашок вип'яного пива Афанаїв досить непогано відіграв алкоголь.
— Все, більше не лізе, — сказав він. — Я до цього вже два кучерки спустошив. Вже під самим горлом заправився.
— Пропоную провести екскурсію у мій світ, — невинною тоною запропонувала Віолетта.
- Екскурсія, кажеш... — Зобразив задумливий вигляд Андреа. — Заманлива пропозиція. Але мені авто треба додому відігнати, взяти гроші. Що ви там цінуєте?
— У нас в ходу гроші з міді, срібла і золота. Не варто турбуватися про свою візку. Ми швидко перемістимося на Альву, ти подивишся на наші краси і відразу додому.
Далі тягнути Афанасіїв не зважився. Він зрозумів, що ще трохи, і у Вйолетти лопне терпіння. Вона або докладе його магною, або накачує снодійним. Він не збирався використовувати незнайомі магеми. У неї не вийде добре зобразити сплячу людину. Тому він рішуче піднявся з крамниці.
— Я готов. Веди мене.
Віолетта не стримала радості. Вона викрикувала і з несхвальною щасливою посмішкою попрямувала до виходу із пивної.
Інопланетянка завела рекрута в найближчу підворотню. Сховаючись від людських очей, вона повертала головою. Ні, не виявивши цього, дівчина попрямувала руку з перстнем вперед, встромила пензля і зашепотіла говорити невідомою мовою.
Андрій спостерігав за тим, як навколо пірнання починає сплітатися магема у вигляді магічних ниток і вузлів з тієї ж школи, яка використовувалася при створенні одягу та артефактів прибульців. Коли дівчина закінчила свою промову, рубін перстня висік потужну хвилю магічної енергії, структурованої в магіму, яка пролетіла метр і перетворилась у круглу дзеркальну поверхню двометрового порту.
— Ходімо, — схопила супутник за руку і потягла його до порту Віолетта.
Андрій не опирався. Він пішов за вербівницею.
Вони вийшли з порту на кам’яному прямокутному майданчику, розташованому під дерев’янистим дахом посеред мальовничого парку.
З краю навісу на лавці сидів чорноволосий чоловік років сорока з акуратним бородкою-еспаньолком. На ньому був одяг коричневого костюма, який сяяв від вплетених у тканину магем місцевого зразка.
Коли він переходив пару, то швидко піднявся з лавочки і кинувся назустріч Віолеті.
- Пане Сноу, це рекрут Андрій. Я пообіцяла йому "екскурсію".
Мови Афанасіяв не розбирав, але по інтонації зрозумів зміст навернення, як і те, що ніхто не збирається його повертати на Землю. Йому було шкода новий позадорожник. Коли його немає, він може бути або викрадений, або ж усунуто на штраф. Він не хвилювався за будинок. "Собаки" відганяють будь-кого любителя легкою наживи. Домашні механіки можуть десятиліттями підтримувати чистоту й порядок. Ці продукти, мабуть, протухнуть і дихають весь будинок. Хоча віртуальний інтелект повинен підтримувати порядок, цього може не трапитись, оскільки він має змогу утилізувати тухлі продукти.
— Ну, проведи гостем «екскурію», — насмілював насмішкуватий погляд по парню Сноу.
— Пошли, Андрій. - Пан Сноу дозволив провести тобі екскурсію з академії.
Це було велике і гарне місце для чарівної академії. Величезний парк з багатьма лавочками. Тут і там можна було зустріти молодих людей різних рас, відтінків шкіри та розріз очей, рідше попадали напівельфи й гострі квартерони. Усі вони були одягнені в камзоли однакового фасону, тільки у дівчат штани заміняли спідницю на підлогу. Розцвітки камзолів були різноманітні: червоні, блакитні, сірі, чорні, коричневі та сині. Одного разу Андрій вдалеці помітив низького приземлистого чоловіка з масивною фігурою.
- Хто це? - Кивнув він у його сторону.
— Дворф, — Віолетта повела супутника далі.
— А чому студенти мають різний одяг?
- Колір форми студіозів залежить від факультету. Водушники - блакитний. Водії - синій. Вогневіки - червоний. Магі Землі — коричневий. Цілителі сірі. Чорні маги чорні. Артефактори — фіолетовий. Олександре, помилуйся на будівлю академії. Хіба це не прекрасно?
Це дійсно виглядало монументальним і красивим, нагадуючи французький палац часів ренесансу. Попереду довгий вузький басейн з фонтаном. Далі проходи через довгі одноповерхові споруди. Пройшовши через арку, вони опинилися у внутрішньому подвір’ї і побачили чотириповерховий кам’яний бежевий будинок з мармуровими колонами та вузькими й високими вікнами. З лівого боку була окрема кругла вежа заввишки в чотири поверхи.
Віолетта повела супутника в одноповерхову будівлю через вхід, розташований праворуч відразу після арки. Там у просторому залі їх зустріла молода людська дівчина зі смаглявою шкірою і мигдалювидними очима. Шатенка у синій мантії немов рентгеном просканувала карими очима Афанасієвого.
— Майстер Морріган, я привела вам нового студіоза - на місцевій тарабарщині початку Вйолетта.
— З іншого світу?
- Так, майстер Морріган. Мені довелося йому брехати, що це екскурсія.
Морріган зморщила нісик і покосилась на Андрія. — Від вас за версту несе пивом і копченою рибою, наче від палаців.
— Довелося, — розвила руками Вйолетта. — Він відмовлявся вчитися в академії.
— Можеш бути вільною, — наволожила рукою Морріган. — Я сама займусь студіозом.
— Андрій, — з почуттям сорому подивилася на нього Віолетта. — Вибачте, я не можу повернути тебе додому. Мій кравінь розрядився. Це майстер Морріган. Вона подбає про тебе, а у мене є термінові справи. Просто йди за нею. Тебе завчать нашою мовою і вирахують на постой.
— Добре, — не моргнувши оком, проковтнув він наглуту брехню. Щось подібного Афанасіїв і очікував.
Така порада втішила Вйолетту. А то бували випадки, коли студіози-іномірці влаштовували намиста і вимагали їх негайно повернути назад. Тоді майстер мусив їх угамовувати і пояснювати за жорсткою сценарією.
Афанасіяв, йдучи за Морріганом, приготуватися до зустрічі з ментамагікусом. Він створив магію всередині черепної коробки і дав наказ наноханікусам у його організмі почати будувати проектор. Коли вони дійшли до вежі, наномеханікуси витримали своє завдання. Вони пожертвували десятою частиною колонії і створили сопроцесор, який підключився до магеми в черепній коробці. Він буде відстежувати всі зміни в свідомості користувача, а у випадку втручання в нього скасує усі негативні ефекти і не дозволить прочитати ті думки, які він вважає секретними. Таким чином, він захистив від читання всі спогади Деуса і свої після пробудження пам'яті попереднього життя. Отже, Андрій не боявся ментальних закладок і його думки стали відомими аборигенам. Максимум вони побачать життя обивача-охоронця.
Варто зазначити, що його дівчина-маг не помітила активації Андреем магеми. Взагалі, будь-які магеми, які активуються всередині тіла, помітити складно, майже неможливо, тому що зовнішня аура енергетичного організму маскує подібне. Лише найдосвідченіші медики можуть помітити це по непрямих змінах енергетичного тіла. Тому він не боявся, що хтось прийде на нього. Як він зрозумів з її одягу - вона "водник", що б це не означало, до того ж її аура була далеко від медмагікусів.
У вежі Морріган завела Андрея в кімнату, яка нагадувала кабінет лікаря кінця дев’ятнадцятого століття. Окрім стільниці та крісла, в якому сидів лисий невзорацький чоловік субтильного тіла з блискучими сірими очима, тут лежала кушетка. Саме на неї поклали рекрута.
Ласий ментамагікус в невибагливій темно-серої мантії сів на стілець біля кушетки і надягнув чорний обруч з великим смарагдом, такий же, але білого кольору, він вирив собі на голову.
Афанасієву свідомість розтрощили, і її поглинуло темрява. Коли він прокинувся, сопроцесор передав користувачеві уявний пакет інформації, з якого стало зрозуміло, що йому позадрили ментальні закладки і багато разів безуспішно намагалися вважати заборонені думки, але замість цього завжди вичитували спогади зі відкритого допуску та не помічали заборони території. Якщо не знати, що шукаєш, то помітити подібну силу лише найдосвідченішим ментагікусам від шостого рязряду і вище, але на батьківщині Деуса про неї знав будь-який фахівець з подібного профілю, оскільки всім їм було відомо про стандартні армійські технології захисту свідомості.
Сопроцесор питав, що з інформації залишити, а що видалити. Він розділив інформацію, яку впроваджує до мозку на декілька блоків: закладки і мовний блок. Андрій відразу ж видав наказ, щоб вилучити закладки і залишити знання мови.
Втомлений матамагікус весь взмок і відкинувся на спинку стільця.
- Ти мене розумієш? — Тихо запитав він.
« Я розумію, — сказав Афанасієв. — Мені було важко говорити іншою мовою. Його мовний апарат ще не звик до відтворення нових звуків.
— Чудово, — з полегшенням висихнув лисий маг. - У тебе чудовий природний захист розуму і ти дуже швидко сприймаєш інформацію. Лише за годину вивчив нашу мову. Ходімо, я проводжу тебе до ректора академії.
— Зачем? — Я вирішив не вибиватися з образу і проформи поцікавитися землян. — Мені сказали, що це лише екскурсія і скоро мене повернуть додому.
« Глупота », — сказав ментамагікус, будучи впевненим у правильності встановлених закладок. Він навіть не підозрював, що їх уже немає. Тому він не боявся, що студіоз почне битися і заперечувати. Він повинен бути радий можливість осягнути магічні мистецтва і служити королівству Зелтон. — Проходячи через портал на академію, ти вже погодився стати студіозом. Залишилося тільки залагодити формальності.
Петро обійшовся у свої кросівки і пішов за лисим магом на четвертий поверх.
У приймальній ректора за письмовим столом сиділа розкішна світлошкіра брюнетка-людина з видатними формами, на які можна довго залипнути. Чорне відкрите плаття з глибоким деколтетом гарно підкреслювало спокусливу фігуру і не приховувало від очей розкішних пагорбів.
— Новий студіоз-іномирець, - сухо вимовив менітамагіка, після чого, залишивши Андрія наодинці з секретарем, відправився у зворотному напрямку.
— Присаживайся, - кивнула дівчина на стілець для відвідувачів, що стоять перед її столом. Вона передала йому анкету і олівець. - Заповни папери.
Андрій наковтався в анкеті, занизивши свій вік до двадцяти років, а як прізвище вказав ім'я з попереднього життя. Він не збирався полегшувати інопланетянам його можливі пошуки, коли він звалить з цього світу.
« Андрій Деус », — вчиталась у анкету дівчина, після чого заповнила поле і дала його хлопцеві. — Пиши.
Андрій уважно прочитав угоду. Дуже вдало, що мовний пакет містив письмо. Як і очікувалося, контракт був кабанним. З цього року в академії налічувалось 1000 золотих шкіл. Навчання триватиме п’ять років. Невимірковане підрахування показало, що в кінцевому підсумку йому доведеться виплатити п'ять тисяч золотих, але не безпосередньо. Оплату брали на себе держава, якій після закінчення навчання він зобов'язаний служити 30 років. Або ж він може заплатити сім тисяч золотих, оскільки в цю суму було включено портал у їхній світ і проценти за позику від держави.
Андрій ще не знав, що місцева валюта повинна була купуватися, але він підозрював, ніби золото — це багато, а сім тисяч – дохрена. Жоден « попаданець» за п'ять років вченим не вдалося зібрати таку суму. Було виявлено, що механізація мага країни коштує трохи більше ніж двісті тридцяти трьох золотих. Магу напевно платять зарплатню. Навряд чи вона вища за цю суму. Отже, в рік кабальний маг заробляє близько кількох сотень золотих. А вже студент навряд чи здатний отримати більше сотні на рік, навіть якщо буде лізти з шкури геть.
Він був вражений наковтою аборигенів і спокійно підмахнув папери, оскільки все одно не збирався виконувати умови угоди.
А як все влаштовано! Спочатку рекрута заманюють, потім пішкують ментальними закладами, а тоді "попаданець" радісно укладає кабальний контракт, проходить коротке навчання, після чого вперед і з піснею вирушає воювати за короля Злтона.
— Студіоз Деус, йди за мною в кабінет ректора, — з задоволенням взяла папери до теки секретаря і плавно піднялася зі свого місця, приковуючи хлопця до своєї звабливої фігури.
Подивившись у величезний двостулкові двері з масиву червоного дерева, вона відразу ж відчинила одну стелю і пройшла всередину. Андрій пішов за нею.
— Архімаг Ромеро, до вас новий студіоз-іномирець, Андре Деус.
Літній півельф сидів у затишному кріслі правим боком до дверей перед великим вікном від підлоги до стелі і годував шматочками сирого м'яса сірої тваринки, схожого на хорька, який сидить в нього на колінах. На спинці крісла висіла смугата мантія, подібна до райдуги. Полоси на ній були пофарбовані в синій, блакитний, червоний і коричневий кольори.
Кресло підлетило і повернуло сивока обличчям до відвідувачів, після чого плавно приземлилося.
Афанасіяв ошарував від того, скільки на це було витрачено магічної енергії. Зрештою, він не нагадував собі про першу роботу після повернення пам’яті Деуса і здобуття магічних здібностей. Це крісло працювало не за рахунок оптимізованих антиграв, а на вбудованих в його структурі магемах, що вимагало величезного витрату енергії, яку подавав користувач.
Енергетична тіло ректора вражала. Воно відповідало силі архімагікасу зі світу Деуса. Дивним було лише те, що він виглядав старим. Знайомі Деусу архімакуса здатні жити до десяти тисяч років, що в три-чотири рази перевищує можливості звичайного магикуса. Але аура чітко говорила тому, що ректору не більше п’ятисот років. Це натякало на погано розвинену медицину.
Ромеро зупинив вигляд голубих очей на грудях секретарці.
— К-хм... — Призняла вона брови. — Пан ректор... Студіоз.
— Ах так, про що це я, - ректор важко відірвав погляд від манових горбиків секретарші. на якому факультеті ти хочеш вчитися?
Афанасіяв був готовий поклятися, що за зовнішньою нешкідливістю і дивом ховається могутній та жорсткий магікус, який прожив не менше чотирьохсот років. І цей могутній напівельф зараз вивчав його всіма доступними способами. Судячи з стиснених губ і мимовільно опущених кутків губи, ректор ніби розчарувався й втратив інтерес до студії. Андрій зрозумів, що той цінував його силу, яку важко назвати видатною. Якщо взяти до уваги неоптимальні аборигени, використовуючи магічну енергію, стає зрозуміло, що Андрея віднесли у категорії слабаків і пушеного м’яса. Воно і на краще. Йому було байдуже.
- Факультет артефактики, пане ректор.
— Правда?
— Так.
— Сабріна, ти чула. Запиши стеліозу до артефактора, — остаточно втратив інтерес Ромеро, розвернувши крісло до вікна і продовживши годувати хорька.