Глава 18
- Себастьян? Навіщо?.. А! Так, я ж покликав його — фиркнувши, Джуді гримнув себе долонею по лобі.
Я покликав його, щоб показати йому Естер, але зовсім забув про це.
- Проте, було кілька слів, які Пан Себастьян сказав Міс Естер...
- Що він їй сказав? — Поцікавив холодним голосом Джуді, обірвавши розшарування Дороті.
На щастя, Дороті мала чудову пам’ять і слово в слово перевела Себастіанові слова.
- Що? Пригадуєте? Себастьян, цей товстий хлопчисько, справді так сказав? - Джуді, який мовчки слухав слова Дороті, раптово вибухнув від гніву.
Він посмів образити мою сестру? - На обличчі хлопчика виступили вени. Його палаючі від гніву очі чітко показували, що він не збирається залишати це просто так.
***
У той час у головному храмі.
Раб'єн, одягнена в чисто-білу уніформу кандидатки, йшла коридором і м'яко посміхалася.
- Нехай благословить вас Богиня.
- В ім'я Еспітоса.
Всі, хто проходив повз, з рахунком вітали Раб'єн.
Це було природно, адже вона була найвпливовішою кандидаткою на роль наступної Святої.
Раб’єн насолоджувалася увагою людей. Дівчина вважала, що лише вона заслуговує на титул Святої людини, яка все так відчайдушно бажає.
Завдяки цьому "промивання мозку" Раб'єн виглядала набагато старшою за свої 14 років.
Звичайно, її впевненість була дуже твердою. Адже раб'янин з самого дитинства старанно виховувався як Святу, і її знання були рівні знанням дорослого.
Я спізнилася? - Раб’єн, яка, здається, прийшла трохи пізніше звичайного, прискорила крок, але Айна і Тара, такі ж кандидатки в Святі, помітили її:
- Ой! Раб'єн, куди ти йдеш?
- Ах, Айна, Тара. Мене покликала свята Сеспія, — роздратування Раб’єн посилилося тоді, коли кандидатки перешкоджали їй йти шляхом, але дівчина лише м’якіше усміхнулася без емоцій.
Її справжнє обличчя завжди було приховано маскою.
- Це дивовижно, Свята Сеспія завжди кличе Раб’єн — Айна в захваті від грудей. Вона робила вигляд, що все добре, але її голос був повний заздрості.
- Це не так. Інші кандидатки також отримують її увагу, - Раб'єн почав набридати цю розмову. Тільки вона відкрила рот, щоб швидко розпрощатися з дівчатами, але Тара виявилася швидше:
- Ах, Раб'єн, а ти чула чутки?
- Які чутки?
Очі Тари запалилися і, оглянувшись, вона заговорила дуже тихим голосом:
- Про одну з нижчих кандидаток, що іноді відвідувала тебе, Раб'єн. Ходять чутки, що вона зникла.
Раб’єн не розуміючи цього, затамувала подих. Але вона швидко скинула з себе напругу і повернула собі твердість:
- Ви говорите про Дайна? Я давно не бачила її.
- Кажуть, що вона пішла зі старим аристократом в уряді це правда?
- Деякі дівчата кажуть, що бачили її в храмі зустрічала з чоловіком.
З огляду на вік Даян, це природно, неправда. - Але Раб'єн опустила очі, ніби щось вилилося в її пам'яті:
- Так, Даян казала, що зустрічалася з кимось минулого разу, але чи може це бути пов'язано...
Достатньо було легкого напівглядача.
Слова Раб’єн відразу привели в збудження двох кандидаток:
- Тц, я так і знала. Ось чому завдання сиріт є великою проблемою.
- Саме так. Ось це і відбувається, коли серед нас є неспроможні діти.
- Треба сказати священикові, щоб більше не приймали сиріт!
Для Тари та Айни чутки про Дайну стали правдою.
Я можу говорити все, що хочу.
Адже, хоч би як все було, в той ранок, коли Дайна поїхала, її бачила лише я.
Раб'єн твердо вирішила приховати той факт, що нікчемна Діана поїхала в родину Великого Герцога.
Мені все ще цікаво, що, чорт забирай, в ній побачили, Що взяли у сім'ю Великого Герцога? Мене турбує це питання, і я навіть відправила декого дізнатися все, але новин ще немає...
У неї була своя цінність.
Було досить просто поговорити з Дайною, яку всі ігнорували, та вдавати, що я близька до неї, як у очах всіх легко виникла повага. Это забавно, - Я подумала Раб'єн, з важкою реготацією, ось-ось готовий вирватися.
- Думаю, нам варто залишити Раб'єн, адже пані Свята чекає її!
- Раб'єн, мені дуже шкода, що ми затримали тебе! Йди швидше.
Як тільки Раб’єн закінчила з розшарковуванням із кандидатами, так відразу покинула їх швидким кроком.
Покої Святої Сеспії були в південній частині храму. Це було місце, куди ніхто не міг увійти, але Раб’єн був винятком.
Раб'єн, яку ніхто не зупинив, зайшла всередину і покликала Вердо, що стоїть перед кімнатою Сеспії:
- Священик Вердо.
- Радий зустрічі.
Вердо був тим, хто доглядав за Святою Сеспією. Він, живучи в її резиденції, кожного дня чекав приходу Раб'єн, яка приходила одночасно.
Ліки, які Вердо приготував заздалегідь, передали в руки Раб’єн. Це була глибока чаша, заповнена чорною рідиною.
З губ Раб'єн зірвався низький, глибокий сміх.
Дівчина посміхнулась і витягла маленький скляний пляшка. Вона обережно відкрила пробку і капнула дві краплі його вмісту в чашу з ліками.
Лише дві краплі були зовсім непомітні всередині ліків.
На мить, погляди Рабен і Вердо украдком перетнулися:
- Я вхожу.
- Щиро дякую за допомогу.
У кімнаті Сеспії, щоб хоч якось освіжити атмосферу, були розставлені горщики з найрізноманітнішій кількості лікарських рослин.
У самому центрі зеленої кімнати стояла велике ліжко. На ній, наче мертва, але ледь дихала, лежала Сеспія.
Незважаючи на те, що сила її була подібна до сили Імператора, жінка мала дуже жалюгідний вигляд. Її тіло було настільки сухим, що кістки роздивлялися крізь шкіру.
Насправді Сеспія змінилася зовсім недавно. Хоч вона і хвора, але її хвороба, що останні роки була не такою важкою, різко розрослася.
- Свята, я тут, — відвихнувши стілець для відвідувачів, Раб'єн присіла поруч з ліжком і заговорила зі Святим, щоб та дізналася її.
– Ах... Раб'єн, ти прийшла.
– Да. Як ви себе почуваєте сьогодні?
Веки Сеспії задрижали і мало помітно привідкрилися. Вона потягнула руку, намагаючись доторкнутися Раб'єн, але їй не вдалося зробити цього:
– Що ж... Схоже, мені залишилося зовсім небагато...
- Не кажіть так, ви видужаєте, — рішуче сказала Рабен, міцно стискаючи руку Сеспії.
- Я більше не зможу видужати... Кхе-кхе ... Ха... - Сеспія несподівано закашлялася, не закінчуючи свого слова. Це був не простий кашель, адже по її губах стікала кров.
- Свята, Боже, швидше випийте ліки.
- Яка користь від цього? - Сеспія похитала головою.
Я знаю, що в мене залишилось дуже мало часу. Зараз, я хочу провести час, що залишився мені в повній свідомості, а коли я приймаю ці ліки, мені здається, ніби я втрачаю себе...
Раб’єн, незадоволена відмовою від Святого Сеспиї, стила губи.
Остання фаза майже закінчилась, але якщо вона зараз не прийме ліків, то всі зусилля підуть даремно.
- Ні. Я не можу дивитися на Ваші страждання, Свята Сеспія. Будь ласка, випийте ліки, якщо хоч трохи думаєте про мене, добре? - По щоках Раб'єн потекли сльози, і вона зачерпнула принесені ліки ложкою.
Сеспія не хотіла приймати ліки, але Раб'єн змусила її відкрити рот. Вона не могла відмовити дівчині, яка принесла їй ліки.
Раб'єн дуже гарна дитина. Вона завжди піклується про інших, вона особлива, - Подумавши, Сеспія змусила себе випити всі ліки. Коли вона випила ліки, її свідомість відразу затуманилась.
- Дякую. Якби не Ви, мене б покарали.
– Добре. Тепер... Мені потрібно відпочити... - Очі Сеспії, що на секунду з’явилися іскриться, відразу втратили його. Блакитні очі тут же сховалися під її важчими століттями.
Раб’єн усміхнулась, спостерігаючи за Святою Сеспією. Вона не могла стримати свої емоції, тому що всередині неї все переповнилося задоволенням.
- Завтра я прийду знову, — м'яко сказала дівчина, схилившись до голови заснулаїй Сеспії.
***
- О, нахмурившись, Естер прокинулася.
Стояла дівчинка відкрити очі, як яскраве світло ллється між її долоні, відразу ж на секунду затуманив їй зір. Естер розгубилась і озирнулася навколо:
- Я сплю в ліжку?
У ліжку, під м'якою ковдрою... - Дівчинка спробувала пригадати, що сталося після зустрічі з Джуді, але відразу ж засмутилася:
- Я нічого не пам'ятаю... - Естер зітхнула.
Як би я не втомилася, то не могла втратити свідомість і заснути. Швидше, це був сигнал про зростання Святої сили.
Схоже, залишилося зовсім мало часу... - Обдумуючи, дівчинка похитала головою.
Естер хотіла випити води, тому вона відразу встала з ліжка, але у цей же момент щось пішло поряд.
Що за чарівна лялька білого кролика? - Естер схопила ляльку кролика обома руками і бездумно підняла її.
Звідки вона тут? - Коли дівчинка подивилась на ляльку, то нахилила голову, але раптом з'явилася дуже шумна.
Думка Естер відразу ж мітнулася до дверей. Двері відчинилися і в щілини здавалася голова Джуді.
Оглянувши кімнату, Джуді широко посміхнувся:
- А! Прокинулася!
Ці слова були варті того, щоб задзвонити до кімнати багатьох людей.
Відразу за Джуді був Денніс, Дарвін, Дороті та інші люди.
- Чому ви всі?. - Дівчинка розгубилась.
- Нарешті, це сталося.
- Ти в порядку?
Одночасно заговорили Джуді та Денніс.
Джуді тут же підійшов до Естер і, схопивши її за підборіддя, покрутив обличчя сестри в різні сторони.
- Ч-що... Що відбувається? — Заїкаючись, запитала дівчинку.
- Ти хвора.
- Я?
– Да. Ти не прокидалася два дні.
Завдяки люб’язному поясненню Денніса Естер усвідомила, що спала цілі два дні.
Отже, все вже сталося... - Естер стиснула ковдру. Скільки б я не проходила через це, я завжди два дні метаюся в лихоманці...
- Вибачте.
Стояло Естер вибачитися, як вираз обличчя Герцога Дехсин миттєво стало жорстоким:
- Не вибачайся за те, що ти захворіла — незважаючи на м’які слова, Дарвінові очі палали прагненням крові.
Естер навіть вважала, що Герцог усім своїм тілом виражав незадоволення. Бен виглядав так само, як і Дарвін.
Дівчинка все ще стояла, коли права рука Герцога потягнулася до неї. Коли Естер побачила це, то не могла стримати бажання закричати прохання і не бити її.
Проте, дарвінова величезна Дарвінова долоня доторкнулася тільки лоба дівчинки, подарувавши їй тепло.
- На щастя, твоя температура спала — у цей момент голос Герцога трохи пом'якшився. - Ти відчуваєш слабкість?
- Ні, я в порядку, — щоки Естер миттєво спалахнули.
Вона не могла зрозуміти, чому це так.
- Це через довгу подорож? Якщо ти нарешті прокинулася, настав час зайнятися твоїм здоров'ям - пробурмотів Дарвін і розвернувся до дверей.
У той же момент двері відчинилися, і в кімнату зайшов перший лікар.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno