Розділ 8: Завдання Великого Імператора.
Завдяки полюванням у пустелі, Віїд підняв свій рівень до 422-го.
Навіть з бонусом подвійного досвіду такий темп росту був неймовірно швидким.
Валення Часу досяг шести початкового рівня. Але навіть такого результату він би не досяг, якби не зробив трьох видалених Провидіння.
- Технологія справді росте дуже повільно.
У той же час було важко займатися і заповненням рівнях, які втратилися.
- Було б непогано ще й заробити на полювання.
Час від часу вони відвідували безлюдні міста, щоб продавати нагромаджених трофеїв.
- Ви принесли багато хороших речей. Я з великим задоволенням передам це все нашим воїнам.
- Навіщо візьмете намисто зі слонової кістки?
- Слонова кістка? Даю 800 золотих.
- Подивіться уважніше, воно коштує щонайменше на 200 дорожче. Я добре обробляв кожну його деталь.
- Так, чудова ручна робота. Я згоден на Вашу ціну, а також хочу запропонувати співпрацю в майбутньому.
Вікід завів дружні стосунки з місцевими торговцями. Культура квітучих безлюдних міст, розташованих у оазисах або на берегах річок, відрізнялась від території Центрального чи навіть північного Континента.
Тут часто можна було побачити могутніх воїнів з оголеними торсами. А предметами розкоші на ринках вважалися вода, цигарки і, звичайно ж, мистецтво.
Віід зробив кілька скульптур у містах, що залишилися після Імперії Пелллос.
— Населення зростає, але економіка досить обмежена, — зітхнув Вікі, проходячи через інше місто. Він з нетерпінням чекав того часу, коли зможе побачити розвинені пустелі. Однак клімат пустелі означав, що можна було поставити хрест на ферму чи добуваючи корисних копалин. А самі міста могли існувати лише біля джерел води.
У минулому він допоміг поширювати посушливі терени через дощ, але пройшло багато часу і ставки вичерпалися. А в деяких місцях міста перетворилися на звичайні покинуті руїни.
Але деякі міста змогли вистояти. Вони вирощували сільськогосподарські культури, а вередливіші — як - от рис, пшеницю та ячмінь. Довкола можна було побачити овець і кочівників на верблюдах.
То тут, то там виднілися сліди Імперії Пеллос, але товари з тієї епохи не були надзвичайно потрібними.
- Нелегке тут життя. Вони так і не справилися з типовою проблемою всієї молоді — безробіттям. Щоб прогодувати свої сім’ї, пустельні воїни змушені полювати. Але вже хто так і залишився процвітати, так це гільдія найманців.
Коли група Віда прогулювалась по піщаному уламку, то могла почути безліч різних історій.
- Не цікавтеся скарбами Імперії Пелллос? Розкажу все що знаю за 2,000 золота!
Скарби Імперії!
Пітона і безіменної людини легко було звабити подібними історіями, але Віяда та Пейла такі речі зовсім не цікавилися. Вони знали, де поховано скарби, і воно лежало на півночі. Проблемніше було знайти його точне місце, а потім викопати. Але саме цим зараз і займалися деякі люди.
- О так, Великий Імператор пустелі Віід. Хто не чув про нього. Весь мій рід виріс на легендах про його хоробрість. Моя мати перед сном розповідала мені про його славні подвиги.
- Про що? - Поцікавився Від. Він намагався більше дізнатися про свої власні досягнення, сподіваючись, що це позначиться на його поточній репутації.
Великий Імператор — це людина, яка кров швидше стікала в жилах пустельних воїнів. Він залишив пустелю і зник, поплив углиб континенту. Це він заснував імперію Пелллос, часи правління якої ми називаємо « золотим століттям пустелі».
— Дійсно, який талановитий чоловік, — він усміхнувся і відповів. Хоча пустельні міста не мали особливого попиту, але й це ще не все.
Він досягнув успіху в пустинній роботі, ніж раніше. Крім того, деякі частини Континенту не були особливо жаркими.
Але навіть так, вони рідко коли бачили інших гравців, чиї рівні були нижчі за їх власну.
На території пустелі спокійності і в її межах зовсім не просто дістатися до будь-якого з міст. Важкий клімат обсівав усіх слабких, і лише високорівні авантюристи та солдати приходили сюди в пошуках нових пригод.
- Мені здається, Ви досить досвідчений авантюрист. Чи не хотіли б ви зайнятися пошуками спадщини пустелі? У цьому немає жодного ризику, навіть для життя.
У деяких місцевостях до Віїда зверталися люди з різних міст, пропонуючи дослідити спадщину Великого Імператора.
- Ні, дякую.
- Але послухайте, це дуже важливе завдання! У нашій пустелі існують десятки племен, і якщо хоча б одне з них знайде слід Великого Імператора, тоді все його багатство, честь та силу...
- Мені не цікаво!
Незважаючи на запевнення НПС, це завдання було надзвичайно довгим і повним небезпек. Це було майже стовідсотковим. Віід розумів, що таке об'єднати племена, адже він вже колись проходив через подібне під час завдання на останню секретну скульптуру.
Незважаючи на всі вигоди, які він отримував від свого дому, Віду треба було зосередитися на підвищенні рівняів.
Тим часом Манауе регулярно виголошував промови на цю тему.
- Імперія переправилась через Реку Пешіль.
- Гравці на півночі влаштовують засідки і роблять нальоти, але не можуть зупинити армію.
- Армія Імперії Хейвен наче отруйний газ. За допомогою магії вона спустошує все на своєму шляху.
- Вони в 10 км від Дворця Землі. Якщо ви зберетеся, то прибудите туди вже через 2-3 години.
- Ці хлопці зупинилися і почали збирати облогові гармати.
- Осадні гармати вже понад 400. І це тільки при поверхневому підрахунку. Грандіозне видовище!
Погроза з боку армії Імперії Хейвен ставала все серйознішою.
І ось, через кілька днів полювання в пустелі, настав час залишити її.
- Що ж, цей день настав, — злегка зітхнувши, сказав Вікід.
У нього був великий зуб на Гільдію Гермес.
- Цей світ з кожним днем стає дедалі брутальнішим. Свині, фрукти і навіть електроенергія... Ціни зростають і ростуть.
Він звинувачував Гільдію Гермес навіть у зростанні цін на яблука і груші!
— Дуже шкода, але мені потрібно повертатися до Палацу Землі, — оголосив Віід про припинення полювання.
"Невже це закінчилося"
« Цього разу справді кінець... Не можу повірити."
"Ура"
Незважаючи на чудову новину, Пітеон, безіменний чоловік і Пейл зберігали похмурий вигляд. Вони думали, що коли будуть радіти через це занадто бурхливо, то можуть знову попливти на полювання.
Їхній перший день разом з Відом був подібний до бога, що жив у пеклі. Другий день був трохи кращим, особливо коли він залишав їх ненадовго у спокої і займався своїм ваянням. Однак ці незліченні підземні та обпалювальні пісок були найгіршими з усього, що відбувалося з ними за все життя.
Старший з групи Пітон, відкаштувався і сказав:
- Що ж, якщо у тебе справи, пора повертатися.
– Юрин скоро прийде за нами. Готуйтеся.
Порожні міста не могли похвалитися великим приезінням, так що всі трофеї, які вони здобули за час полювання, продавали досить туго. Крім того, група не могла тягати за собою багато здобичі, оскільки це могло бути небезпечно перевантаженням і штрафом.
Таким чином, вони мусили змінювати свої коштовності, землю і навіть магазинчики. Ціни на нерухомість у пустелі були доступні.
Додавши сюди гроші, вони могли б з часом повернутися і отримати певний прибуток. Крім того, тут були найліпші мисливські поля.
« Вернутися сюди? Ніколи в житті."
"Ні за що не піду з ним знову."
« Прокляті місця. Я б швидко пішов звідси."
Незабаром Юрін з’явилась і відійшла до Дворця Землі.
***
Тіні Землі.
Група топових авантуристів Версальського Континента, Анрін, Бен та Еллікс, проходили завдання храму Вальхали.
Їхня головна мета полягала в знищенні Церкви Ембіню.
Після того як Церква Ембіну поширилась по цілому світі, на неї виступили майже всі інші релігії. Минали дні і зло ширилося в серцях людей та гравців.
Але тіні Землі вклали свій вклад у боротьбу: вони знайшли п’яту Божу руку Ембіню до Метапеї і знищили її, кинувши її в кип'ячу лаву.
Однак згодом на континенті майже не залишилось злого культу.
- Церква Ембіню тепер такі ж обірвані, як ми.
- Перед тим як говорити про Ембіну, купімо хліб і їдьмо.
- А ви хто? Анрин, Бен і Еллікс? Мені важко пригадати такі імена. Давно вас не видно було. Ви вели якісь розкопки?
Авантюрісти, які витратили багато часу на боротьбу з Ембіною, відчували розчарування і несправедливість.
- Еех, цілий рік даремно.
- Я радий, що Церква Ембіну зникла, але це не завдяки нам.
- Нічого, нам ще потрапить що-небудь варте. Давайте гарненько виспимося.
Тіні Землі вирішили взяти невелику відпустку.
Після виснажливого завдання від храму Вальхали вони почувалися вбиті й хотіли трохи відпочити.
- Вам потрібні верблюди?
– Да. Швидкі і витривалі.
- Двогорбі верблюди є найкращим засобом пересування в пустині. Їх вартість трохи вища, але з ними ви пройдете де завгодно.
– Давай.
Після закінчення завдання в Метапії Тіням Землі, щоб вибратися з пустелі, потрібно було мати підхожий транспорт.
- Шкода, що ви їдете. Чи не хочете наостанок почути одну історію?
Запах нового завдання!
Анрін був втомлений, але не втратив духу авантюрізму. Не було причини відмовлятися від того, щоб почути якусь нову інформацію. Навіть якщо ця історія виявиться марною, її можна буде розповісти де-небудь в іншому місці і виторгувати собі знижку на товари.
- Народ пустелі все ще пам'ятає одного великого чоловіка. Я навіть не уявляю як би ми жили, якби не Віід-нім.
- Ах, ця історія про Віяда перервала того, хто говорив Анрін.
Багато хто вважав Віїда як справжнього авантюриста. Він завжди виходив з небезпечних ситуацій і впорався з будь - якою складністю.
Хоч Королівство Арпен і могло впасти від руки Бадрія, але можливості Віїда в області проходження завдання визнавалися найкращими.
Тіні Землі також готувалися до пригод, тому вони були засмучені.
Вони мали всі необхідні навички і вважали, що коли б Вальхали виконали завдання, то досягли би успіху в подальшому.
Але навіть пройшовши це завдання, вони все одно були змушені слухати, як на кожному розі люди хвалять Віїду.
— Порожній марний час, ходімо, — звернувся до своїх напарників Анрін.
На обличчях Елікса і Бена теж висіла кисла гримаса.
Вони даремно витратили багато часу, а тепер ще повинні були слухати всі ці речі!
Але продавець верблюдів продовжував говорити їм майже в спину.
- Найбільшим досягненням Великого Імператора, безсумнівно, є основа Імперії Пелллос. Але прості люди не менш вдячні йому за те, що він створив тут річки й озера своїми руками. Завдяки йому, наші батьки вижили в посушливому кліматі...
- Так-так, ми це вже всі чули...
- Можна сказати, він врятував нас усіх. Це спадщина Великого Імператора. Але тепер пустеля переживає тяжкі часи. Водоеми висихають, а оазиси заносять піском. Між пустельними племенами, які колись були єдиним цілим, знову спалахує ненависть. Незабаром уся пустеля омиється кров’ю.
Анрин, Бен і Еллікс загинули.
Відчуваєш себе такою пригодою. Їхні інстинкти підказували, що треба дослухати торговця до кінця.
Анрін обернувся і обережно проговорив:
- Це означає, що через брак води йде велика війна?
Розбіжності між пустельними племенами могли довести до цілковитої війни в усьому регіоні. А завдяки Війду населення південної частини було достатньо великим.
У такому разі, гравцям залишатися тут буде небезпечно вже зараз. Крім того, під час війни ціни на товари будуть дуже високі.
І справді, вони вже чули про щось подібне серед балачок жителів і воїнів пустельних міст:
- Кілька закочувань і сходу сонця, і ми всі будемо поховані в пісок. І навіть сліди наших верблюдів зрештою будуть стерті піщаними бурями.
- Було б непогано, якби хтось поступився.
- Ми не дурні поступатися кому потрапило. Так, ми всі розуміємо, що ця війна може знищити всіх нас. Вся цивілізація стоїть на краю загибелі. Але постанова інших племен вказує на те, що війна неминуче.
"Дивиться щось масштабне"
"Гм, це точно завдання."
« Чи це мирне завдання, яке стосується запобігання війні та відродження пустельних племен? Напевно важчим, ніж здається."
Тіні Землі чекали на те, що сказав торговець.
- Є тільки один спосіб запобігти війні серед пустельних племен. За легендою, Великий Імператор повернеться і знову об'єднає пустелю.
- Справді?
- Після себе Великий Імператор залишив спадок своїм нащадкам, і потрібно знайти.
Бену здалося, що він почав щось розуміти.
- Спадщина, кажете? Його цінність, мабуть, просто неймовірна.
Важко було переоцінити важливість ери Вііда, яка залишилась у військовій епосі.
- Вся міць Великого Імператора була прихована в дуже небезпечному місці. Я чув, що коли людина не готова попрощатись зі своїм життям, то їй не слід навіть думати про те, щоб піти туди.
– ...
- Багато пустельних племен хочуть стати спадщиною Великого Імператора, намагаючись запобігти прийдешній війні. Якщо вони отримають його знання і силу, то керуватимуть усією пустелею. Але ця місія під силу тільки незапеленому і вмілому пустельній волі.
- Якось все заплутано.
Тіні Землі були спантеличені.
Опис завдання, пов'язаного з Віїдом, звучав якось тривожно. Як мінімум з точки зору його складності. Але це було спокусливо.
Жоден авантюрист не відмовився б від завдання, пов'язаного з пошуком скарбів або стародавніх реліквій, але тут все було куди менш банально. Пустеля — це місце, де кожен крок міг перерости у захопливі пригоди.
Однак їм здавалося, що це завдання доступне тільки для пустельних воїнів.
- А що таке пустельний воїн? - Я вирішив уточнити Елікс.
У нього не було наміру змінювати свою професію, тому він хотів дізнатися більше про своє завдання.
- Тільки люди, які виросли в пустелі і навчилися палючого сонця можуть стати пустельними воїнами.
- Ага, але Ви шукаєте для цього завдання не пустельних воїнів, вірно?
- Верно. Існує багато пустельних воїнів, які заслуговують знайти спадщину Імператора, але їм потрібен гід.
- Ви маєте на увазі людину, яка підкаже правильний напрямок?
- Саме так. Воїни глибоко поважають Великого Імператора і сподіваються його відродження. Чи ти допоможеш їм досягти цієї мети?
Дзинь!
– « »Асистент пустельних воїнів."
Існує легенда про молодого воїна, який зійшов на престол і залишив позаду гори піску та тисячі трупів.
Колись давно на чолі пустельних воїнів стояв Великий Імператор Віід.
Допоможіть пустельним воїнам битися проти монстрів і здійснити їх мрію.
Рівень складності: A.
Нагорода:
Відданість пустельних воїнів.
Залежно від результату, ви зможете повести за собою велику кількість пустельних воїнів.
Обмеження:
Відсутні обмеження рівня або показу слави.
Завдання має бути завершене протягом 10 днів.
Ви повинні відкрити "Задачі Великого Імператора".
- Складно, звичайно. Ми повинні одночасно і пошуками, і турботою про пустельних воїнів — пробурмотів Еллікс.
Але вся група відчувала щось інтригуюче. Завдання, яке дозволяло їм командувати пустельними воїнами, здавалося досить веселим.
І допитливі авантюристи ніколи б не відмовилися від чогось подібного.
- Давайте зробимо це.
- Гріх не спробує.
- Ви прийняли завдання.
Теней Землі прийняла призначення і попрямувала до пустельних воїнів.
- Ці воїни поки-що звичайні молоді хлопці. Якщо ми добре про них подбаємо, то з часом вони стануть костяком усієї пустелі.
Однак реальність була зовсім інакшою від того, що вони собі уявляли. Пустиним воїнам було зовсім байдуже на них!
- Чого витріщився? Тримайся подалі від мене.
Грубі й нахабні воїни переповнені жорстким пустим духом!
Порожні воїни не підкоряються доти, доки їм не виявлятимуть свою силу.
Тіні Землі зрозуміли, що вони влипнули.
***
- Справді холодно.
- Погода на сьогодні. Температура дорівнює 6 градусів за Цельсієм. Дощ. Швидкість вітру - 4 метри за секунду, через що температура здається ще нижчою...
- Заткнись! Поки я не поставив питання - просто мовчи.
Ю Бінг-джин підрощував від холоду.
Найбагатіший і найвпливовіший вчений у світі сидів на лавці, засунувши руки в кишені.
Його ноги були промоклі, дерев’яним і сирим.
Ю Бінг-джин був у центральному парку Нью-Йорка, плануючи зустрітися з Бадиреєм, який, ймовірно, незабаром мав стати першою людиною, яка об'єднала весь світ Королівської Дороги.
Бадирей був американським американцем і кожного ранку в 05:00 виходив сюди на пробіжку.
І ось Ю Бінг-джін звернувся до всіх своїх робочих графіків так, щоб « випадково » зустрітися з Баддреєм.
- Чому він ще не з'явився?
Ю Бінг-джин відчував, як холод просочується в його кістки. Його голова була ліпшою за більшість молодих людей, але його тіло було вже далеко не молодим.
Після дощу в парку було волого і вологе. Усюди було чути щебетання птахів, і парк поступово наповнювався людьми на ранкову гімнастику.
Коли він сидів на дерев’яній лавці, то поринув у роздуми.
- Я занадто старий.
Ю Бінг-джин присвятив більшість свого життя Королівській Дорозі. Весь світ сміявся над його дитячими мріями про створення своєї власної віртуальної реальності, яка принесла б йому величезне багатство і владу.
Боротьба з самотністю стала для нього основною рушійною силою і в кінцевому підсумку він створив цю технологію абсолютно з нуля.
І ось його глобальний план був на кінцевій стадії. Зустріч з Бадрієм поза Королівською Доріжкою було для Ю Бінг-джіна надзвичайно важливо.
Він просидів на лавці вже кілька годин, але Бадорей так і не з’явився.
Ю Бінг-джін поївся від холоду і запитав:
- Коли прийде Бадирей?
- Доктор-нім задає питання?
– Да.
- Сьогодні вранці Бадрія тут не буде. В даний час він знаходиться в літаку на Лас-Вегас з метою зустрітися з інвесторами Гільдії Гермес. Зустріч відбудеться через 1 годину 20 хвилин.
– ...
Ю Бінг-джин змарнів кілька годин на холоді.
- Якщо ти про це знала, то чому ж мені нічого не сказала?
- Доктор-нім наказав мені мовчати до тих пір, поки не задасть питання.
Ю Бінг-джін засмучений опустив голову. Він присягав себе за те, що відчитував ШІ.
- Коли він повернеться?
- За графіком він буде тут через 3 дні.
- Що ж, я повернуся.
– ...
Ю Бінг-джін відчув якусь незручність, коли нічого не почув у відповідь від ІІ.
- Ти впевнена, що Бадирей повернеться?
- Консультації за установою Компанії Гермес практично завершені. Залишилися останні кроки і процедура підписання угоди. Отже, шанс на те, що він повернеться через 3 дні дорівнює 98,7%.
- Зрозуміло.
Ю Бінг-джін завжди дивувався, наскільки ж комфортно і зручно було мати під рукою цей ІІ.
Але через кілька секунд він знову відчув, що щось не так.
- І що, нічого більше не скажеш?
– ...
- Можеш говорити, навіть якщо я не задаю ніяких запитань.
- І так, про сьогоднішню погоду. Сьогодні над Середземним морем утворюється новий циклон, який передбачає збільшення опадів на 60 міліметрів.
https://literna.net/uk/books/417-lihendarnii-linivii-skulptor