Глава 5: Зустріч з підпорядкованими.
- Ми повинні битися. Якщо ми втратимо північ, нам більше нікуди буде піти.
- Ми не здамося і будемо боротися до самого кінця.
Гравці стікаються до Дворця Землі, щоб дати бій Імперії Хейвен. Хоча їхній король, Бог Війни Віід, вже повернувся, вони все одно не були впевнені в перемозі на всі сто відсотків.
До того ж поблизу товпилися звичайні новачки.
- Я залишився без халупи. Чи збудувати собі нове житло?
- А мені колись було возитися з новою халупою. На другий день я ночував прямо посеред вулиці.
- Хоч не холодно було?
- Нормально, правда до ранку пішов дощ. Мабуть, краще було б тільки в горах.
- Так, Королівство Арпен схоже створено для нас. Ми не можемо дозволити тим людям з Гільдії Гермес відібрати його.
- Чи варто спробувати трав'яну кашу?
- Я ніколи не пробував нічого кращого.
- Це правда. Мене пригостили грибною кашою, і я мало не помер.
Були новоприбулими, або високорівними гравцями — всі вони товпилися до Дворця Землі.
– За Вида!
- За наше рідне Королівство Арпен!
Після того як усі дізналися про повернення Віїда, що також було показано в телетрансляціях, гравці масово збиралися біля Дворця Землі. Незабаром це місце стане прямою фронту між ними та Імперією Хейвен.
- Його Величність вже у Дворце. Але ми повинні подумати про налагодження поставок їжі та ресурсів. Можливо Його Величність захоче організувати тут продаж необхідних речей?
- Так, я якраз хотів би гарненько розпродатися. У мене є купа зброї, і я готовий віддати його дешевше!
- Тоді я куплю у тебе кілька сокир. Сподіваюся, що податки з продажу хоч якось допоможуть Його Величності.
- Допомога соціальному крамничку.
У зв'язку з вторгненням Імперії Хейвен, один із мешканців Королівства Арпен на ім'я Пека турбується про майбутнє своєї країни.
Його колишнє королівство було зруйноване, і Пека був змушений знижуватися по світу, ховаючись від монстрів та перебиваючись дрібними заробітками.
Однак він подолав усі випробування і знайшов короля, який любив мистецтво та пригоди.
Додайте ці матеріали до Дворця Землі і передайте їх Пеці.
Рівень складності: Е.
Обмеження:
Довіра господареві соціальної крамниці Пекі.
Після того як Віід оголосив загальну мобілізацію, по всьому світі почали створювати завдання доставки даних для Дворця Землі та матеріалів!
- Його Величність покликав нас. І з цього моменту мій клинок в його розпорядженні!
- Я, третій син з Клана Хорад, піду захищати Королівство Арпен! Ну і нехай, що я всього лише молодший учень лицаря.
Мешканці села сходили до Палацу Землі з усіх боків.
Вікід був центральною фігурою Королівства, і багато людей вважали його обов’язком дотримуватися будь - яких його наказів. Все це чітко засвідчило про рівень його впливу на півночі.
Крім того, неабияку роль відігравала мистецтво їхнього короля.
- Брудна Імперія Хейвен!
- Ха! Треба зробити бюст Бадрірея з ніздрями, як у орка!
Художники та скульптори сфокусували свої зусилля, щоб підняти патріотизм у серцях своїх мешканців і створити роботи проти Імперії Гайвен. Представники « окультних» професій могли здаватися слабкими, але саме з їхніх праць отримували нескінченне натхнення люди, які боролись на передовій.
Верениця людей, що постійно тягнуться до Дворця Землі, помітила щось блискуче в небі як велетенський камінь. Цей ефект виник завдяки переламанню сонячного світла на величезні, нереальні крила під хмарами.
- Вау, що це?
- Вон, дивіться туди. Там же виверні!
- Це ж... Крижаний Дракон!
- Урааа! Королівство Арпен!
Гравці замахували Льодяному Дракону та вівернам, що летів у напрямку Дворця Землі.
Серед гравців півночі не було жодного, хто б не чув історію про заснування Віїду! Він почав займатися Морою ще коли та була маленькою селищем, і згодом зумів побудувати ціле королівство. І в цьому йому допомагали його власні жваві скульптури.
Літні виверни везли на своїх спинах вищого ельфа, Елтін, жінку-вару Герніка і мечницю Віндекс. Крім них, були і ті, хто подорожував першим класом на спині 3-ей Віверни, а саме: Золотий Людина, Цербер та лицар Севіл.
За ними летів Фенікс, який залишає позаду себе довгий вогняний шлейф.
Вся ця процесія створювала якусь невидима ауру, що гріла серця гравців.
- Угггорраа!
Це проламувалося через ліс дев’ятиголовою Королівською Гідра. Вона втомилася поодинці охороняти кордони Королівства і вирішила приєднатися до захисту Дворця.
- Ей, друга голова завжди хотіла запитати, а чим ти захоплюєшся?
- Заглазити монстрів повністю.
- Так, твоє хобі точно як моє.
- Я сьома голова, і повністю вас підтримую.
- Перестань говорити про їжу! Тепер мені хочеться їсти.
- Я б теж перекусила.
Дев’ять голів Королівської Гідри подружилися один з одним і говорили одне одному про всяку нісенітницю.
Ду-ду-ду-гу-да!
Вдалині піднімалося величезна хмара пилу.
- А цього разу що?
- Не знаю. Але це щось величезне.
Хмари пилу тримали курс точно на Палац Землі і виявилися стадом великої рогатої худоби.
Муууву!
- Ти чий?
- Не знаю. Але моя мати була закохана в Жовтого.
- Моя мама була також з жовтоватим, після чого я і мої брати прийшли.
Поява жовттоватого спричинила справжній бум у популяції великої рогатої худоби королівства Арпен. Досконала м’язитатура і енергійність жовтуватих слуг були предметом полювання всіх без винятку корів. І як наслідок, луки та зелені поля незабаром були вкриті першокласними биками, які могли похвалитися своїм добрим родоводом.
І тепер, теляти жовтоватого, вже підрослі і міцні, рухалися до Дворця Землі.
Але через кілька хвилин на стадо опустилася велетенська тінь. Небесний Острів Лавіас!
Авіаки були запрошені як учасники для майбутньої битви і летіли до місця призначення прямо з островом.
Авіаки — симпатичні й милі пташки, але вони по праву вважали себе відмінними і сильними. Вони могли долати величезні відстані, і багато хто віддавав перевагу саме цій расі.
Мільйони гравців-авіаків пурхали навколо острова, задирливо щебеча і плескаючи крилами. Ці веселі птахи можна було побачити в небі навіть у нічний час, коли більшість гравців відправлялися відпочивати.
- Королівство Арпен — це ми!
***
Тоді як товариші Віда готувалися до подорожі, Вінд закінчив роботу над кількома скульптурами.
- Вая Часу!
- Вая Часу: 3-й початковий рівень (79%).
Вияви Довговічності.
Завдяки цьому навантаженню, ви значно збільшите термін служби будь-якої скульптури і іноді можете збільшити її художню цінність.
Крім того, вміння запобігає природному знищенню скульптури з часом.
« За позосталий час я зможу підняти це вміння максимум ще на один рівень."
Віід не хотів брати участь лише в Шедеврів чи видалених творах. Після того як він закінчував свою наступну скульптуру, то використовував її у час вводу часу і завдяки цьому міг стати ціннішим.
Він почав з дерев'яного качка, нефритової миски і золотої ляльки.
У Палацах Землі було кілька складів з різноманітними матеріалами, до яких король отримував абсолютно вільний доступ. Звичайно, йому не слід було бути марнотратним або нехтувати вірністю мешканців, але такі витрати були так званим особливим королівським привілеєм!
- Ідентифікація!
- Молодий короткоклавік.
Скульптура лютий і сердитий птах.
Один з найвідоміших скульпторів континенту.
З якоїсь причини неможливо визначити рік створення скульптури.
Вона може бути дуже багато років, і тому вона приваблюватиме колекціонерів давніх предметів мистецтва.
Художня цінність: 17.
– Хмм...
Віід показав ще одну перевагу Відвалення Часу.
- Я можу продати її як антикваріат.
Найкращий з навичок для створення підроблених предметів старі! Він міг би налагодити масове виробництво підробленого антикваріату і продавати його під виглядом античних речей з Імперії Ніфлхайм або військової епохи.
- Чудова вийшла скульптурка.
Поки Віід вирізав невеликі вироби, прийшли знайомі йому люди.
- Пане-нім, я не сумнівався, що вам вдасться повернутися. Я виручав навички володіння мечем і вірно чекав на Вас. Давайте розчавимо наших ворогів! Ніхто не сховається від люті мого клинка!
Це був лицар Севіль, якому дарував життя ще в Джиголасі.
- Ее, так.
Віід не міг пригадати Хестігера, коли подивився на приємні риси обличчя Севілля. Як же приємно, коли підлеглий поводиться відповідно до цього!
Але, на жаль, манери Севілля були такими ж як у Хестіґера! Чудовий, освічений і розумний чоловік — популярна в дівчат жінка!
- Муууву!
- Скільки часу пройшло, гол-гол! Я так скучив за вами. Будь ласка, не залишайте нас знову.
- Гав-гав!
До Віди прийшли Жовтоватий, Золотий чоловік і навіть Цербер.
Золота людина сяяла, а на раменах сиділи золота і Срібна пташка.
Це була зворушлива зустріч з жвавими скульптурами після довгої розлуки.
- Ви...
Він тужив за ними, але також мав незначні роздратування.
- Ви добре їли?
- Звичайно, я їв відмінно, гол-гол!
Поживні скульптури справді вважали, що Вікід розтроган. Вони не бачилися вже дуже давно, так що думали, що господар нагодує їх.
Вони вважали, що Вікід дуже змінився в порівнянні з минулим. А значить, він повинен був і сильно нудьгувати за ними!
- Так я і думав! Ви поїдали мої запаси рису!
– ...
- Жовтий, хіба я не говорив тобі стежити за собою? Ти тільки подивися, як запливли жиром твої ребра.
Душа жовтоватого пішла в п'ятірки від однієї фрази Віїда!
- Муууву!
Залізноватий зробив круглі невинні очі і часто заморгував.
- Золота людина, ти полював, щоб стати сильнішим?
- Звичайно, гол-гол. Я жив у мисливських землях! - З упевненістю відповів Золотий чоловік. Одного разу він уже помирав, і тепер наполегливо працював, щоб запобігти цьому. Він навіть навчився нових навичок і чекав на похвалу.
- Крім того, я вивчив кілька нових навичок, гол-гол!
- Яких?
- Якщо я з'їм золоту таблетку, то стану на короткий період значно сильніше. І мій запас здоров'я також зросте, гол-голе!
- То... Тільки не кажи мені, що вже використовував цю навички.
- Він дійсно хороший. Я постійно використовував їх під час полювання.
- Здається, що без жертв сьогодні не обійтись!
Віід впав у глибокий розпач. І все з вини його жвавих скульптур!
- Де Крижаний Дракон і виверні?
- Вони там.
Крижаний дракон і виверни кружляли навколо Дворця. Коли вони підлітали надто близько до дверей, то з-за своїх розмірів карнизом обвалювали крили вікна і вибивали їх, викликаючи обурення мешканців Мори.
Віід обхопив руками свою голову.
« Ніхто не може довіряти тобі. Від них одні проблеми. Але хоч не померли, поки мене не було"
Через кілька секунд Герніка почала мовчати.
- Нещодавно у нашому королівстві виявили коня. Він так швидко бігав, що навіть я вкачалася за його ріг. А ще він мав крила і міг літати в небо.
- І що з ним? Він справді стоїть?
- Перший Віверна з'їла його.
- Все?
- Так, а потім смачно відригнула і сказала, що було дуже смачно.
– ... А як там Крижаний Дракон?
На це питання вирішив відповісти Елтін, сором’язливо сказавши:
- Через особливості його тіла, в саду вимерли всі квітучі дерева.
- Все?
- Абсолютно.
Віід продовжував триматися руками за голову.
Ця сцена нагадувала кінодраму, де президент великої компанії на зборах директорів мучився від високого тиску і сильного головного болю, думаючи про якісь проблеми у своїй сім'ї чи через нераді. Можна було з упевненістю сказати, що такий фільм знайшов своє відображення і в реальному житті.
Потім у повітрі почали блукати темні аура і з'явився Ван Хок.
- Пане!
– Ты... Як ти тут... Хіба ти не повинен бути Лицарем Бездні і атакувати Імперію Хейвен?
Вікід був спантеличений. Останнім часом він був настільки зайнятий ваянням скульптур, що зовсім не стежив за останніми подіями Версальського Континенту.
- Я програв.
– Почекай. Як це ти умудрився програти так швидко?
- Я хотів відновити колишню славу Королівства Калламор, але програв від ворожого імператора.
Руки Вііда почали мимовільно трястися.
- Рицар Бездні є одним із найсильніших істот у світі. Як так могло статися, що ти програв?
- Ну, було занадто багато ворогів.
- Якщо ворогів багато, то чому ти не використовував партизанську тактику? Мощ Рыцаря Бездны и швидкість Рицарей Возмездія! Швидкі нальоти під покровом ночі! І не здумай говорити, що ти пішов на лобове зіткнення. Як виглядало битва, в якій ти програв?
- Бой проходив у долині, а противники були на підвищенні. Я хотів показати їм велич Калламорських Рицарів.
– ... Загалом, тебе вбили?
- Ви не так розумієте мої слова. Просто ворогів було занадто багато.
- А що з твоїми підлеглими?
- Вони всі знищені. Їм вдалося вижити кілька років, але в Імперії Хейвен вони довго не протрималися.
Ван Хок, який командував армією темряви, збентежено почухав свій череп. Віід кілька секунд просто мовчки дивився вдалечінь.
У нього були особливі стосунки зі своїми жвавими скульптурами та Ван Хоком. Вони були не підлеглі, а як батьки з дітьми.
- Світ збожеволів. І ти, паршивець, не виняток.
На Віаді налилося глибоке почуття втрати.
Побачивши, як мучиться його господар, він сказав:
- Мууу. У мене з'явилося багато телять. Я не просто кажу це, бо вони всі дуже хоробрі.
- Чудово спрацював. Це ж майбутні відбірні бики.
- Правда, вони багато їдять.
- Жовтоватий, щоб телята виросли великими і сильними; вони повинні добре харчуватися. Це звичайна практика.
- А що вони їдять тільки на хлібних полях Мори?
– ...
***
Незважаючи на деякі інші невідкладні справи, Віїд зміг зосередитися на виготовленні античних скульптур. В результаті йому вдалося підняти техніку "Вая Часу" до четвертого початкового рівня.
Це була остання таємна скульптурна техніка, отже її значення зростало досить повільно.
Замість всіх цих людей, він міг би взяти зі собою своїх жвавих скульптур, але часу було в обріз, так що він вирішив піти максимально ефективним шляхом.
- Отже, ми збираємося на південь Версальського Континента. Це недалеко від Дикого поля.
- Що? Але для цього нам доведеться перетнути весь континент.
- Я чув, що колись пустеля простягалась до півночі. Можливо це місце десь поблизу Дворца Землі?
- Довіртесь мені.
Юрін накидала малюнок і використала свої навики Картоплінної телепортації, даючи можливість Пітону випробувати цілком новий досвід. У той момент, коли він опинився у пункті призначення, на нього навалився нестерпний жар і в горло наче заливало розтоплений свинець.
- Ось це пекло. Я ледь можу дихати, — ледве проговорив безіменний чоловік.
Спочатку вони думали, що жар походить тільки з верху сонця, але через кілька кроків зрозуміли, наскільки сильно він сміє. Пісок під ногами порівнював до гарячої конфорки.
« Ніби перед тим, як увійти в пекло. Але я витримаю. Віід-нім змусить нас страждати, поки ми не опинимось на волосинах від смерті." Пейл змирився зі своєю долею і мовчки зняв цибулю.
- Ну, це краще ніж холод, — прокоментував ситуацію Вікід.
– ...
Він пройшов через багато речей і зробив висновок, що холод гірший! Нетерпима спека згубно впливала на життя, але саме пустеля зробила з нього Великого Імператора.
- А де мисливські угіддя? Або ми будемо ловити монстрів, які будуть тут пробігти? - Поцікавився безіменна людина.
- У пустелі дуже важко знайти правильний шлях. Потрібно враховувати ландшафт і орієнтуватися за зірками. А підземелля має бути в тому боці. Воно не надто далеко, — Віід вказав на злегка розмите червоне сонце.
- Це дуже приблизний напрямок. Багато чого могло змінитися.
- Коли ти востаннє бачив його?
- Я не можу сказати точно... Але десь років 500-750 тому.
- Але чи ж ця місцевість за стільки часу не могла докорінно змінитись?
- Ці місця багаті на підземні.
***
- Львінова Похідка!
Завдяки божественній магії Альберона вони прибули до підземелля всього за п'ять хвилин. Вхід у нього був захований серед кількох піщаних дюн.
Пустеля славилася безліччю сильних монстрів, так що полювання тут пообіцяла бути хорошою. Однак це завдання не здавалося легким, бо навіть щоб дістатися сюди, треба було витримати палюче сонце і спеку.
– Заходим.
Пейл, безіменна людина, Пітон, Альберона і Віід зайшли в печеру.
Ду-ду-ду-гу-да!
Як тільки вони опинилися всередині, стеля позаду них впала і нагрозила вихід з підземного підземелля.
Дзинь!
- Ви знайшли Жарюче Підземелля.
Одне з найдавніших підземель, згадки про яке давно стерлися з будь-яких хроніків і людської пам'яті.
Бонуси:
Слава зросла на 698.
Подвійний досвід і шанс вибити предмети протягом наступного тижня.
З першого вбитого монстра кожного типу випадуть рідкі речі.
- Пастка! - Здивований Пітон німий для вихвати свій меч.
Але Віід спокійно сказав:
- Такі речі характерні для пустельних підземель. Вхід заблоковано, так що назад ми цим шляхом вже не повернемося. Попереду все досить просто, і від нас вимагається тільки йти вперед і вбивати монстрів.
Потім постало питання від Пейла, на обличчі якого не здригнувся жоден м'яз:
- Якщо вхід у підземелля заблокований, то як з нього виходять монстри?
- Ну, ми повинні вбити їх усіх, інакше їхня кількість буде накопичуватися.
Віід вже був у цьому місці як правитель пустелі. Але через те, що тут не було душі вже дуже багато років, підземелля відновилося і тепер він міг скористатися бонусом першовідкривача.
Тут рясніли величезні отруйні скорпіони, і це місце було досить добрим мисливцем. Їх рівень вагався в межах 500-го, тому вони нічого не могли зробити Великого Імператора пустелі. Але для його групи, середній рівень якої знаходився в межах 400-их, це підземелля було якраз у цьому випадку.
Крім того, з ним були не жваві скульптури, а гравці, які могли подбати про свою цілісність і безпеку самі.
- Попереду у нас буде справжня боротьба за виживання. Якщо хтось буде катувати або підстановлюватися, то не розраховуйте, що я кинусь рятувати вас. Від вас очікується, що ви будете добре навчені і наполегливо виконуватимете свої обов’язки.
- А що, якщо зі мною щось приєднається?
- Я приведу нового напарника.
- Мені подобається таке ставлення!
- Я піду першим. Йдіть за мною і будьте уважними.
І зачистка підземелля почалася!
Вікід добре знав повадки місцевих монстрів, чого не можна було сказати про інших.
Велетенський отруйний скорпіон був одягнений у тверду хітиновий панцир, який замінював його захисним щитом. А його атаки чергувалися між стрімкими випадами гострими клешнями і отруйним хвостом. Пропусти хтось з них удар жалю, то здоров'я миттєво впаде на 20,000-3 000 одиниць. Бронований корпус і блискавкі удари робили цього монстра по-справжньому небезпечним противником.
З іншого боку, ці тварюки були вразливі. Якщо ви могли дістати клинком суглоби або в’язати кинджал у проріхи між шарами панцира, то скорпион втратив свою швидкість і життя.
- Сяючий меч!
Віід волів користуватися цим умінням.
« Будьте обережнішими. Не повинно бути жодної помилки. Мій рівень означає, що одна атака і я труп."
Він повинен був максимально зосередитися, ведучи бій з кількома гігантськими отруйними скорпіонами.
Крім того, замість спритності чи сили він вирішив віддати перевагу мешканцю за допомогою Скульптурного розрушення. Збільшена в 20 разів кількість його життя дозволила йому не утомлюватися, скільки б він не воював.
- Ви успішно провели серію з 8 ударів.
Велетенський отруйний скорпіон був убитий.
Було зафіксовано неймовірну перемогу людини над монстром.
Слава зросла на 1.
Завдяки тому, що ви змогли розійтися з гігантським скорпіоном у найкоротший час, на 1 - му місці було багато лавкості.
Віід побачив здобич і з'їв її!
- Хе-хе-е!
Він бився швидко і чітко. Набагато простіше було проходити через ці бої знову.
Хоча сила його атаки була значно нижчою за ту, якою він володів у той час, завдяки отриманому досвіду він вміло вражав вразливі місця монстрів.
Альберон і Пейл стояли трохи позаду Віїда.
- Божественна воля дасть отруту!
Альберон наклав на своїх колег захисні закляття або атакував розшарпаних скорпіонів. Цей жерець був кандидатом у папи церкви Фреї, і хоча його сила була незрівнянно нижчою від сили святого Ахеллуна, Альберона все одно виглядав набагато ефективнішим для звичайних гравців.
Його божественна магія була в кілька разів ефективнішою за звичайну, а щирість, з якою він вів бій, означала, що він ніколи б не відвернувся від своїх товаришів.
- Крижана стріла! - Після пострілу Пейла.
Ту-ту-тyнг!
Вона прошила п’ять гігантських паразитів.
- Віді-нім!
- Я знаю.
Віід обрушив свій меч на заморожені тіла монстрів. Тепер у нього в руках був демонічний меч. Звичайно, він міг би екіпувати і Червону Зірку, але йому слід було звести до мінімуму її застосування через серйозні обмеження.
Ва-джа-я-жа-Жанг!
- Ви нанесли критичний удар.
Заморожені монстри отримали повне число урону.
Кількість поранень зросла в 12 разів.
Монстр був убитий.
Ви отримали +1 до Бойової Славі.
Стріли з магією були дорогим задоволенням, але вони допомагали заморозити їх.
Віід, Альберон і Пейл швидко очищали підземний підземелля від гігантських отруйних скорпіонів, які викопувалися з-під землі, падали із стели та виповзли зі схованок у стінах.
Ван Хок з Торідо також були джерелом додаткової допомоги.
- Мені це подобається. Я візьму он того! - Пітон застарів убік чергового скорпіона.
Він не використовував якихось особливих складних методів для полювання, а просто вкладав у кожен удар всю свою величезну силу.
Звичайним монстрам не було під силу витримати проти його дворукового меча. І хоча хітиновий панцир скорпіона витримав його удари, урон все одно наносився колосальний.
- Здоров'я цих монстрів нижче, ніж здається. Гм, а може це просто я перестарався з ударами?
- Не сідай, не закипивши воду. Все ще попереду.
І справді, невдовзі Пітон на своє здивування побачив, що довкола усі стіни і стеля були повністю вкриті гігантськими отруйними скорпіонами.
« Я не зможу вибратися з цього підземелля зворотним шляхом. Що ж, у найгіршому випадку - нас просто оточать», — Пітон холоднокровно продовжував зменшувати кількість монстрів, усвідомлюючи наскільки висока буде ціна навіть одного невірного руху.
У той же час людина без імені ніби розчинилася в тіні. Іноді його можна було бачити з нізвідки і наносячи точні удари своїм кинджалом в череві чергового скорпіона.
Це була типічна тактика вбивства, отже ніхто з його напарників зовсім не був цьому здивований. Професія вбивці сама по собі планувала приховане переміщення. Проте кожен клас мав власну манеру битися, що у вбивць, тобто магів, злодіїв.
Загалом, швидкість, яку поставив Віід, була в новинку для людей, які полювали з ним вперше.
- Повільно. Другий позіхання вказує на те, що потрібно рухатись швидше.
« Про що він...»
"Хіба це було повільно?"
Вони йшли підземеллям настільки швидко, що це можна було назвати бігом. У них не було часу навіть на розвідку, не кажучи вже про привали або неквапливе спілкування в чаті.
Вони просто забігали в саму гущу монстрів, а потім, убиваючи їх на ходу, неслися до наступної. Пітон і безіменна людина ледве поспівали за Відом, намагаючись контролювати рівень свого здоров'я, мани та живучості.
Якби мана підійшла до кінця, то наступна сутичка з скорпіонами мала б більше часу.
Кожного разу, коли він сповільнявся, Пейл допомагав йому відстрашувати людей з скорпіонами. Монстри просто переповнювали це місце, але в них зовсім не було часу на відпочинок.
Єдине, що приносило радість, — це те, як вони ллються рікою досвіду та трофеї.
Правда, Альберон мав велику користь з того, що його божественна магія прискорювала їхні руки й ноги і таким чином збільшувала швидкість полювання. Поступово їхнє взаєморозуміння поліпшилось, і вони пішли підземелля як ніж по маслу.
« Я вражений. Спочатку я думав, що вони як і всі інші - коли потраплять в небезпечне місце, то перехопляться через надмірну кількість монстрів. А якщо думати тільки про свою безпеку, то неможливо показати весь свій потенціал і швидкість полювання буде низьким" - думав про себе Пітон. У нього вже було багато подібних випадків, коли раптове поява сильних монстрів перешкоджало його співпартійцям проявити себе.
Але тут не було нікого, хто мав би проблеми з бойовим духом.
Хоча підземелля було дуже небезпечно, кожен з них сумлінно виконував свою роботу.
« У такому темпі я можу швидко піднятися. Якби у мене були такі хороші товариші по групі ще з перших днів в Королівській Дороги, то зараз я був би як мінімум на 40 рівнів вище."
Пітон намагався усвідомити обмеження швидкості Віїда, який просто брав, і проривався через те що ні на є найнебезпечніше місце.
Він не мав ні секунди на те, щоб подивитися чим займаються інші, і Віда він бачив лише кряками очей.
Цей скульптор наносив блискавичні удари в голову гігантському отруйного скорпіона. Здавалося, що монстри навіть починають уникати його, боячись потрапити під неперервну серію ударів. Три-чотири таких атаки, спрямовані в вразливе місце, і черговий скорпіон падав замертво.
Він ще не бачив небезпеки для інших людей. Він йшов у авангард, вважаючи, що вони просто робитимуть свою справу і будуть її наслідувати.
« Я не думаю, що він набагато сильніший за мене. Але його характеристики різняться просто блискучі, а підготовка вища за будь - яку похвалу. І вміння використовують так, як потрібно - кожен в залежності від ситуації."
Пітон був тим, хто виконував завдання на Майстра Воіна і часто стикався з найнебезпечнішими противниками Версальського Континента. Але навіть він не міг повірити, що скульптор мав таку велику силу і живучість. Крім того, коли цього вимагала певна ситуація, Віід вдався до таємної техніки клонування меча, що відокремлює Меч або Хератимські технології.
« Ось чому він став правителем пустелі. І навіть зараз показує, що здатний миттєво приймати зважені і правильні рішення. Чи можу і я битися так само? "
Але Пітону важко було дійти певного висновку, адже потрібно також брати до уваги вплив божественного магії Альберона.
Однак він і далі не міг позбутися підозри щодо Віди.
« Він набагато міцніший за інших високорівневих гравців. Мій рівень 465, тому він може бути трохи вищим. Немає сумніву, що скульпторський клас має свої слабкості... Але він ще не показав усіх своїх навичок. Правда і мої бойові можливості виходять за межі поточного рівня... Що ж, потрібно спостерігати за ним ще."
Пітон використовував будь-яку можливість, щоб хоч трохи подивитися за манерою битви Віяда. Але такі високорівні гравці, як Бадирей і Віід, були його прямими конкурентами. Отже, він мав використовувати цю можливість і краще вивчити стиль цього скульптора.
« Я можу вбити його, влаштувавши засідку. Прямо руки луснуть. Але чи це дійсно вся сила того самого Бога війни? Поки що я не дізнаюся в ньому ту харизматичну особистість, яку я бачив по телевізору" - подібні думки були і у іншого напарника.
Вони обидва думали, що зможуть впоратися з Відом, який показував чудові бойові якості навіть у звичайній полюванні на скорпіонів. Він довго не міг розвиватися з тривалим завданням на останню секретну скульптуру. Він не проколював свої навички і навіть втратив майже два десятка рівнів.
Віід мав неймовірну силу за часів свого заснування як імператора, і по поверненню в вихідний час став відчувати, що йому чогось не вистачає.
- Час прискорюватися. Попереду ризикована зона із великою кількістю монстрів, тому будь ласка, подбайте про свою безпеку.
- Це... А коли перерва?
- Відпочинемо підземелля і дістанемося до наступного місця полювання.
– А обід?
- Перекуси хлібом по дорозі.
- А як далеко до наступного підземелля? - Голос із тіні.
- 3 хвилини.
– ...
Через дві години безперервного полювання вони дісталися до середини підземелля, де Вінд раптово зупинився і сказав:
- О, зовсім вилетіла з голови. Будь ласка, зверніть увагу, що десь поруч знаходиться бос 500-го рівня.
- Хіба нам не вартоостатися його? Наша групка мала, і знову почувся голос чоловіка без імені.
На таких монстрів зазвичай полює ціла гільдія.
- Так, він добре збалансований і схожий на рисовий пиріг, який подали ще до основної страви. Зокрема, у нього дуже корисна шкіра.
- Але якщо ми зробимо хоча б одну помилку, то ризикуємо. І як нам підготуватися до бою?
- Просто не помиляйся. Ви вже не діти, отже кожен з вас повинен вміти подбати про себе.
Кому не треба було готуватися, так це Пейлу. Він знав, що таке полювання з Віідом і не розслаблювався ні на мигновені. Крім того, він відчував глибоке задоволення від цієї неймовірно швидкого полювання. Йому приносило задоволення гонитва за якоюсь абсолютно незбагненною метою.
« Бог Війни Вікід... Хмм, значить ці дивні чутки виявилися правдою. Його спосіб полювання надзвичайно ефективний і мені це на руку."
« Тать, смертна тінь, яка вбиває велетенських монстрів. У звичайній ситуації мені потрібна була б ціла група елітних вбивць... Ну, як ні круті, але з Відадом успіх гарантовано."
Незабаром до цього парочки дійшло роздратоване бурчання і самого Віди:
- Перше місце, куди ми прийшли, виявилося занадто легким.
– ...
- Що ж, в наступному підземеллї монстри стануть вдвічі сильнішими, а головна складність буде проходити у їхньому величезному запасі здоров'я. Там теж буде нудно, але ось потім має стати повеселіше.
- І яка складність у наступного підземелля?
- Як у завдання « з'їсти ложку рису».
Великий Імператор Віід!
Головною рушійною силою успіху Віада в часи війни були мисливські здібності як його самого, так і своїх підлеглих.
Тепер і Пітон, і безіменна людина могли зрозуміти звідки взялася неймовірна міць пустельної армії.
« Та він же блефує. Напевно, попереду буде важче лише найменшість."
"Він просто намагається змусити нас нервуватися".
Але ось думки Пейла разюче відрізнялися від двох його партнерів:
« У найближчі кілька днів я помру. Було б чудово, якби я просто знепритомнів і прокинувся вже після закінчення полювання!"
https://literna.net/uk/books/417-lihendarnii-linivii-skulptor