Том 30

Розділ 1 Жахлива катастрофа в каньйоні

Редактура:  KuroRyuu    

 Частина 1

   Вікід був переповнений глибокими думками.

- Знаєте, я насправді далеко не геній.

   Його шкільний атестат був не дуже добрим. Але він вважав, що його країна була жертвою бездарних ідей.

Звичайно, мої оцінки за екзамени були слабкі, але насправді я вчився досить непогано. Ох, це мені нагадало історію з іспитом по етиці... Все було дуже погано.

   Спогади про вчителів, які лаяли його, знову пронеслися в голові. Мабуть, найбільшим досягненням сучасного прогресу було скасування фізичного покарання! У будь-якому випадку, його план виманити Салліонів пройшов успішно.

- Вони потрапили в пастку, яку ми їм улаштували. Хаха!

- Вбийте їх. Зловімо їх і з'їмо живцем!

- Ого!

   По всьому скелеристому каньйону прогрівся вій монстрів! Окрім слабкого водного потоку, у каньйоні забили Салоніки, які тримали в своїх руках списи й луки. Мало хто з континентів був би спокійним, побачивши таку сцену. Адже будь - хто, що потрапив би в таку пастку, був би оточений і убитий! Вся група Віда відчувала сильний тиск. Пальці Пейла, тримаючи стрілу, затремтіли.

- Ні, я, звичайно, крутий лучник, але це вже перебір ...

   З боку це виглядало неможливим! Саліони продовжували видавати дикі крики. Це було спеціально для того, щоб підняти мораль перед боєм. Все це сильно вплинуло на їхні бойові характеристики.

- Не дайте втекти людям. Вони будуть нашою вечерею!

- Так!

   Воїни радісно вигукували, що перебувають у безпечному місці каньйону. За прикладами, зібралося близько 3000 Салліонів. Гори Харсел було досить круті, так що для гравців це було найгірше місце зустріти монстрів. Жовтий плакав гіркою сльозами:

- Мууу...

   Йому здавалося, що тепер те з нього точно зроблять стейк. Королівська Гідра послала свої дев’ять голів в різні сторони. Чорний Імугі розкрив свої крила для зльоту. Літні скульптури могли втекти в повітря, так що тим, хто був на землі, пощастило менше. Але, незважаючи на страх, вони вирішили залишитися тут. 47 скульптур з Джиголаса вирішили боротися до самого кінця.

- Можливо, я зможу вбити ще паручку перед смертю...

- Навіть якщо я помру... У мене немає жалю.

   Скульптура Джиголаса вирішила битися на смерть. Але Льодовий дракон, Золота людина і Віверни поводились досить спокійно.

- Наш господар явно щось задумав.

- Він не такий дурень, гол-гол!

- Він би не дозволив нам просто так померти. Нам ще доведеться працювати і працювати.

   Вони вже неодноразово стикалися з Відом, тому подібні ситуації були для них цілком природними. Особливо Крижаним драконом і Віренами дуже добре знали Віада. У той же час, крики ставали дедалі сильнішими - Саліони явно готувалися до бою. Вони вирішили використати луки! Їм було зручно цілитися з високих схилів у каньйоні. Салліони мали зазублені сталеві стріли, та й стріляли правильно. Отже, вибір себе оправдував. Якщо б битва почалася, то на групу Віда піднявся би сталевий дощ. За винятком Фенікса і Королівської Гідри, інші були б у небезпеці! Літні створіння могли б піднятися в повітря, щоб зменшити ризик. Але вони вирішили залишитися на землі для захисту свого господаря. Скульптура зіткнулась із складною ситуацією. Якби хтось з них помер, Війду довелося б створювати нові скульптури, тож втрати були недоречними. Але на обличчі Віда була його улюблена гнила усмішка.

- Але ж, я геній.

   Сьогодні був, здається, гарний день для раптових пакостей, хоча Віка все відтягував приємний момент.

- Вііде, будь ласка, зроби хоч що-нити.

   Після слів Ірен Вііда витягнув скульптуру. Це була скульптура цього скелястого каньйону! Юрин малювала карту детально, тому він зміг зробити скульптуру - з зеленого нефриту. Його прогресивний 9-й рівень і використання цінних матеріалів означало, що треба отримати принаймні класну працю.

- Я тут трохи напортачив, але да ладно... піде.

   У той же момент Салліони припинили свою виставу і почали натягувати стріли. Друзі Віада втупилися на скульптуру. Сурка, яка стояла поруч, запитала:

- Ти хочеш використати Скульптурне розрушення?

   Коли його окуляри мистецтва перетворилися в окуляри сили або спритності, він здобував неймовірну бойову силу. Крім того, він носив Боже божественне лицарське озброєння. Якби він використовував Крилья Світла і злетів на скелі, то міг би вдертися у стан Салліонів. Але не в цьому був весь план.

- Ні. Зараз я використовую ... Велике лихо!

Ви використали велике стихійне лихо!

20 очок мистецтва було втрачено.

20 000 чоловік були поглинуті здоров’ям і бажаннями.

Всі характеристики тимчасово знизилися на 15% протягом 3 днів.

Близькість до природи знизилася.

Велике стихійне лихо можна використовувати лише раз на день.

Під час великого лиха є можливість пониження або підвищення популярності в залежності від завданого урону.

Оскільки під час катастрофи існує небезпека загинути, будьте обережні.

   У каньйоні, куди він заманив монстрів, сталася катастрофа. Ось який у нього був план! Правда, була одна маленька проблема - в залежності від ситуації необхідно було трохи часу для його активізації. Час для кожної катастрофи був різний, тому неможливо було передбачити результат. Група мусила зосередитися на захисті, поки вона не зіпсувалась.

- Кх-кх, такі моменти - мої найдорожчі.

   Під час великих боїв Віід любив щось співати. Напруження під час битви Салліонів і скульптур наростало. І уявіть собі, коли б у такий невідповідний момент усі почули людину, якій слон наступив на вухо! Але Хварен, вся намисто та нові солені сережки вийшли вперед.

- Я спробую виграти трохи часу.

   Під прицілом Салліонів вона вийшла вперед і заспівала:

"Зуркнувшись, посміхаюся від сну.

Душа моя грає як струна.

Хочу тебе я обіймати...

За це життя готова я віддати."

   Хварен поширювався по всьому каньйону. Вона була танцюристом з високим умінням співу. Середній 4 рівень! Хоча в бою вона була слабка, користі приносили не мало. Саме тому танцюристи завжди так віталися в групах. Незважаючи на страх, її тіло впевнено рухалося у захоплюючий ритм. Її вміння співу робив її голос дуже м'яким і красивим.

- Вау!

- Вона співає.

- Не звертайте уваги. Треба зловити їх!

   Здавалося б, це схоже на ту ситуацію, коли відомий співак раптом би залишився без мікрофона посеред концерту. Але хварен сам по собі не вимагав чогось більшого. Не був потрібен дорогий мікрофон, чий талант і так дозволяв вивільнити такі приємні звуки.

"Я хочу побачити тебе,

Твоє я ніжне дитя,

Разай же ніч, до мене прийшовши."

Вона співала все голосніше і гучніше. Завдяки середній рівень навичок співу на весь скелястий каньйон був чутний її ніжний голос. У неї був сильний голос і правильний ритм. Соліони відразу замерли, почувши солодкий голос Хварена. Крім того, акустика створила простір у каньйоні!

- А ця жінка непогано співає.

- Було б шкода її вбивати.

- Може зробимо її рабинею?

   Саллиони не могли зрозуміти.

"Хоть літа любові коряться,

Давай не будемо ж удавати.

Ти віддав їй серце, інший.

Навіщо ж так, покидьок який."

   Раптом уся краса пісні почала втрачатись. Хварен теж заразилася божевільними піснями Віда. Але, не беручи до уваги текст, мелодія і звук були приголомшливими. Її неймовірний голос грався звуками, то опускаючись до баса і здіймаючись до сопрано. Вона співала, використовуючи всі свої можливості. Біллот також приєдналася, витягнувши арфу і почавши гру.

"Від твоєї дочки мене нудить,

Ніби у мене гастрит.

Ні, до лікаря її б краще ти зводив,

Щоб з неї весь гній підвищив."

   Не дивно, що вона отримала прізвисько Фея за свої ідеї. Вона була молода і мала привабливий вигляд. Її пісні були наповнені яскравими емоціями. Вона могла співати майже в усіх жанрах - як пристрасні, так і сумні пісні. Було приємно насолоджуватися такою неймовірною красою. Завдяки цьому особливому класу з’явився туман і яскраве світло.

- Ого!

- Як красиво.

- Відмінна пісня.

   Салліонам вона стала дуже веселою, тож вони почали поступово опускати списа і луки.

Частина 2

- Показ почнеться через 4, 3, 2, 1...

   КМС Студія оголосила, що буде показувати нові пригоди Віїда. Хоча Гермес і показав, що для Гілдії він надто пізно втручається у справи людей.

- Ааа, пригоди Віїда! Нарешті настав момент, якого всі чекали.

   Син Хемін посміхнулася і розпочала програму. Спеціальне видання другої частини програми "Історія Версальського континенту"! Після швидкого обговорення простих новин про інших гравців почався показ пригод Віди. Якщо б вони ще трохи потягнули час, то почали б плакати від глядачів. Вони заздалегідь оголосили про показ подій Віаду, тому рейтинги вже підскочили до 11 відсотків. Коли Бадирей здолав Віїда, команда студії була засмучена.

- Це серйозна проблема. Віід був єдиним, хто там піднімав наші рейтинги...

Звичайно, глядачі були в захопленні від битви Вія та Бадріа. Але коли він програв, успіх відразу ж випарувався.

- Як шкода. Його пригоди завжди були такими цікавими.

   Телестанції більше не показують Віїда після цього. Про нього не часто говорили у новинах і програмах. Але глядачі все це не хвилювалися - вони хотіли бачити Віїда. З першого ж показу атмосфера відразу змінилася! Віід став королем Арпен і успішно втілив у життя величезні скульптури. Вже було показано завдання Дракона. Через погіршення ситуації в Королівській дорозі дедалі більше людей потребувало у герої. Той, хто може перемогти зло і встановити справедливість.

- Як тільки ви дивитеся новини, то там обов'язково щось руйнується або захоплюють якесь місто.

Навіть тихенько полюючи або рибаляючи біля річки, можна було нарватися на фанатиків культу Ембіну і загинути.

- Замок Лева оголосила список вигнаних. Ті, хто не слухається гільдії Замок Лева, не зможуть користуватися мисливськими землями і не потраплять у їхні міста.

- Ось же сволочі.

   Майже всі завдання Віда пов’язані з боротьбою проти зла. Хоч багато людей поклоняються Бадрієві, вони визнають, що він надто грубо поводиться зі своїми людьми в останніх завданнях. Крім того, багато злочинів Гільдії Гермес.

- Я вірю, що Віід зможе їх здолати.

- Вони билися тільки один раз, та й бійок був нерівний.

- Ці гади з гільдії Гермес... Хоч хто-нічить їм урок.

   Людям подобається герой, який вступає за справедливість і бореться, незважаючи на безнадійність ситуації. У міру того як у Вііда зростали фанати, він ставав дедалі популярнішим і в результаті з’являється щораз більше ненависті до Бадиреї.

- Давайте покажемо те, що глядачі так чекали.

   КМС Студія вивела відео на екран. Правда, цього разу пригоди Віід не були показані ексклюзивно тільки ними. Інші станції також транслювали це відео. До речі, навіть завдання Бадрія на Майстра не змогли переплюнути рейтинги цієї передачі.

Частина 3

   Пісня Хварен справила глибоке враження. Добра музика мала силу впливати на розуми людей. Віід зрозумів, яку користь може принести музика навіть тоді, коли вона є звичайним звуком.

302 Саліони почули музику і були загорнені нею.

   Звичайно, вони не могли повністю зрозуміти суть пісні, але їм сподобалась мелодія. Зокрема, її співала гарна жінка. Саліони були чоловіками, тому їм було приємно дивитися на жінок.

131 очок слави було отримано за ефектний виступ.

   Вікід теж не міг висловити почуттів.

- Як приємно... Мені сподобався сюжет цієї пісні.

   Суть пісні була в дівчині, яка мріяла про кохання, чоловікові, який вибрав замість цієї дівчини іншу, і його дочці, що страждала якоюсь хворобою. І найбільше Віда зачепив певний сенс, пов'язаний з турботою про свого ближню. Він не міг підспівувати, але пісня підбадьорила його.

- Давай наступного разу заспіваємо дуетом.

- Звичайно!

   Віід і Хварен вирішили в майбутньому зробити імпровізовану виставу.

- Ээех!

- Яка гарна пісня... Ця дівчина така красива, але зараз я голодний, так що давайте вже з'їм їх.

   Ефект від пісні поступово зникав. І знову вони були в небезпеці. Хварен був високий, але його сила ставала слабшою у міру того, як довго Салліони чули її. Рівень звичайних солдатів був приблизно 200, тоді як у середніх - під 300. Було близько 1000 елітних вочів з 420-го рівня, тож боротися тільки з силою тих скульптур було б важко! Але тут почали з’являтися перші сигнали від скульптурного лиха. Бум-бум! У каньйоні почали з’являтися гори на головах Салліонів.

- Це ж... Ааа!

   Купаючи скелі з верхівки каньйону, вони почали буквально розвалюватися і падати вниз. Воїни намагалися втекти, але більшість з них було скинено камінням.

- Ого... Це мистецтво Віїда просто приголомшливе! Загинуло понад 100 істот!

   Сурка була зачарована. Шматки скливали і створювали шум при ударі. Але це був лише початок. Обличчя Віїда напружилося.

- Останній раз, коли я використовував Велике стихійне лихо був у королівстві Розенхайм.

   Він використовував його на вершині піраміди, щоб уникнути церкви Ембіні. Жахлива катастрофа тоді викликала повне затоплення цілої території!

- Стоп, а моя близькість з природою зараз більше 1000...

   Сила Великого стихійного лиха залежала від його близькості з природою. Квіти Селіни додавали 7%. Створення Саду Богів та різних предметів також збільшує близькість на 9%.

- Але це не тільки через це.

   Під час подорожі Вікід шукав рослини і дикі трави. Його близькість з природою повільно, але вірно піднімалася. Він також переміщав дерева, що гинули в інші місця, де вони могли б прорости. Створював з таких екологічно чистих матеріалів як бруд посуд. У саду Саду Богів з’явився у Ботанічному саді. Велетенська колода зелень дозволило збільшити коло-во заводів! Але Вікід турбувався про ще один - збільшення близькості з природою впливало на силу Великого природного лиха.

- Я зробив видачу: скульптуру короля вогняних духів. І зараз моя близькість під 1291. Якщо взяти кольоровий браслет і Пречерну скульптуру, яку я зламав...

   Спочатку він вважав, що лихо вийде досить сильним, але тепер зрозумів, наскільки це небезпечно. Ця сила була подібна до тієї, що накрила у свій час королівство Розенхайм. Вид потемніло.

- Зібратися всім ближче.

   Біллот здивовано запитала:

- В якому сенсі, зібратися?

   Це було надто раптово!

- Важко припустити, наскільки сильним буде це лихо, але якщо ми не будемо триматися ближче до центру каньйону, нас точно зачепить.

   Віід вже кричав, використовуючи Рик Лева.

- Всі скульптури, швидко до мене!

   Замість того щоб зручно зібратися разом, вони притислися один до одного як люди в метро під час години піку. Віід, скульптури та друзі перемістилися ближче до водного потоку в центрі каньйону.

- Муу!

   Інстинкт виживання жовттоватого говорив, що потрібно знаходитися поруч з господарем і не рухатися. Він знав, що там - найбезпечніше місце! Фенікс, дракон Крижаний та інші літаючі скульптури різко піднялися в небо. І ось лихо почало поширюватися по каньйону! Здійснився велетенський зсув, і мури тривали два кілометри.

- Ааа!

- Кра-кра!

   Саліони були розчавлені камінням на смерть! Десятки, ні, сотні воїнів загинули в страшних муках. Солове військо, які намагалися втекти, але потрапили під камені, неможливо було порахувати. Їхні тіла нагадували листя, яке літали по землі через сильний ураган. Ми були настільки сильні, що не могли нічого вдіяти. З обох боків каньйону. Віід, скульптури та друзі могли б розслабитися і спостерігати за стражданнями їхніх ворогів. Але велетенські шматки скелі продовжували падати згори і зрештою почали просуватися в середину каньйону. Віід сказав:

- Все б добре, але...

   Його друзі та скульптури зрозуміли, про що він. Відповідь була проста: камені падали з усіх боків, і будь - хто міг загинути від Великого природного лиха, попавши в зону його поразки.

- Ідіть сюди!

- Направо!

- Ааа! Величезні шматки з неба...

- Ах, просто неймовірно!

- Це так захоплює! Мабуть, град з неба посплиться, якщо ми виживемо! До речі, він вже спить?

- Я ж жив правильним життям і не робив нічого погано, так що мені це? ...

- Гей, от не треба брехати. Виід! Я дам тобі 130 золотих за суп з жовтоватого!

- Пам'ятаєш, коли ми востаннє полювали ввечері ти запитав, чи хотів би я трохи шинки?

- Мммм, один шматочок гів'яних дурок зараз не завадить б.

- Муу!

   Група збиралася все тепліше і тесніше по мірі того, як було все більше гуркіту від падаючих каменів. Вода висихала на всі боки.

- Так ми помремо чи ні?

- Все буде добре.

   Вікід підготувався, коли вирішив використати велике стихійне лихо у каньйоні. Він встав спеціально в центр каньйону перед використанням навичок. Багато каменів падало поруч, але не зачепило їх.

- Думаю, це закінчиться скоро...

   Камені та гравій линули в величезні коло-ве, і Салліони понесли серйозні втрати. Мінимум 600 воїнів загинуло внаслідок лиха.

- Це що, жарт?

   Сурка вказувала пальцем на вершину скелі. Було важко роздивитися їх з такої висоти. Кр-рр-н! Навіть незважаючи на зусилля Віда зробити все акуратно, був шанс того, що більш серйозні катастрофи станеться через Великого стихійного лиха. Задовгнувши, уся вершина каньйону схилилася й опустилася вниз. Саліони використовували печери, щоб подорожувати каньйоном. Це означало, що вся каньйон була перекопана. Тому цілком нормальним було те, що стали відвалитися деякі його великі шматки. Відчайдушний крик Віїда!

- Моя проклята доля! ...

   Звичайно, ефективність у цьому випадку була спірною, але Ірен вирішила зачаровувати захисну магію.

- Божественний захист!

   Захисний світло покрив усіх навколо.

 Частина 4

   Земля тремтіла і ревіла! Через кілька хвилин пил осіла, і тепер бачимо фігури групи Віда та скульптур.

- Ух, ми живі.

- А ми точно живі? У мене таке відчуття, ніби я вже помер.

- Так ми не померли?

   Ніхто не помер, але Зефі був весь у чийсь крові. Вони все ще були в центрі каньйону, і Королівська гідра захистила їх від падаючих каменів своїм тілом.

- Ого, як же боляче!

   Королівська Гідра мала найбільше коло здоров'я серед усієї групи, тому так легко вона б не померла. Не важливо, як сильно впаде її здоров’я, поки ціла хоча б одна голова, вона житиме. Звичайно, рівень скульптур не був занадто високим, тому відновлення здоров’я було досить повільним. Дві голови Королівської гіди були цілі, і вони кричали від болю - в той же час, просячи що-нити поїсти.

- Гідре потрібен час, що повернутися в стрій.

   Віід швидко аналізував ситуацію. Звичайно, падіння вершини каньйону здивувало їх, але ніхто не постраждав за винятком Королівської Гідри.

Тепер питання полягає в тому, як багато померло наших друзів.

   Велика катастрофа сталася в каньйоні, де я побачив скелясту місцевість. Приблизно чверть ландшафту змінила свою форму через бідність. Салліонам було завдано великого удару. На жаль, деякі з них все - таки вижили. Які ж вони живі! Прям схоже на тарганів. Незабаром скелястий каньйон знову заповнив їх темно-сивою шкірою.

- Ууу, вбити їх!

- На славу воїнів Саліона!

   Ті, хто вижив, були розлючені. Третина племені загинула завдяки трагедії. Скелеристий каньйон був майже зруйнований. Так, велике стихійне лихо Вііда було не ідеальним, тому деякі частини каньйону збереглися. Саліони піднялися, тримаючи в руках луки.

- Ну, все ж цього було достатньо.

   Оглядаючи територію, Віід прикинув, що приблизно половина воїнів вижила. Але решта точно загинула або отримала серйозні поранення. Саліони були просто поза собою.

Сьогоднішня катастрофа була досить слабкою, тому нам все ще доведеться боротися.

   Віід продумував наперед, так що Салліони ще повинні бути вдячні за той результат. Звичайно, багато вояків перенесіться на пам’ять падіння, але вони вилікуються... З часом.

- Треба швидше атакувати, поки ці хлопці не прийшли в себе. Всім у бій!

   Віід наказав своїм скульптурам атакувати. Велике стихійне лихо принесло плоди і вибило противника з колії. Салліони намагалися використати знання місцевості для власних цілей, але самі потрапили в пастку Віїда. Тепер це була гонка з часом! Окрім пораненої Королівської Гідри та Черв’я Смерті, всі інші хоробро кинулися в бій на ворога. Хоча жовтоватий не хотів битися, Золота людина осідала його і роїлася у битві.

- Мультивистрел!

   Пейл натягнув тетиву і випустив кілька стріл в сторону ворога. Кожна стріла розділилася на 40 інших пострілів і вразила стільки самих противників. Вся група Вііда пішла в наступ, не звертаючи уваги на захист. Стріли, випущені Пейлом, були пострілені всліпленими по Салліонам, які було поранено камінням!

- Якщо я з Віїдом, то не треба турбуватися про щось, крім як про битву.

   Це була честь для гравця - брати участь у такій битві. Пейл витягнув стрілу і схопив її зубами, щоб мати можливість швидко пересуватися в бою. Він намагався зменшити відстань між ним і Салліонами, які страждали від поранень. Пейл раз випустив тучу стрілу в сторону близько ста ворогів.

- А мені тут зручно. Я зтрою їх в порошок.

   Ромуна з радістю використала її магію. Потім Пламені! Справжня насолода для мага - битися з кількома монстрами одночасно. Але Салліони вже притиснулися до гір, випускаючи стріли, так що до магії вони були готові.

- Я мушу битися. Винесемо їх усіх!

   Сурка залишила Ірен, яка лікувала Королівську Гідру і кинулася вперед.

- Якщо я виживу...

   Зефі витягнув свою хустинову вудку і збільшив її довжину. Вудка була дуже легкою, і на диво висока урон. А довжина лісу дозволяла вільно боротися на великій відстані.

- Р-р-ре!

   Білий тигр вже був ожирілий, і вчепився за когось. Рицар Севіль, Цербер і Діка змія також були в гущі бій. Правда, кол-во Саліонів було велике, так що вони швидко прийшли в себе. Лучники вже вели вогонь по Вівернам, Феніксу і льодяному драконові, які давним-давно вступили у бій. Їх вразило те, що́ вони пережили в каньйоні, але швидко розібралися.

- Пан не помер.

- Пфф, він не помре від такої дрібниці.

- Кга-кха, он ще парочка ворогів залишилася.

- Заморожи їх.

- Атакуйте швидше. А то потім ми огрінемо від господаря.

   Крижаний дракон видихнув. На схилі каньйону його полум’я вражало воїнів. Фенікс полетів в протилежному напрямку і видихнув вогонь. Віверни літали то тут, то там, скидаючи Салліонів вниз! Знову ж таки, ситуація між боями змінилася, як тільки Белл і Хварен почали свою виставу. Звичайно, ефект був знижений через шум битви, але вони змогли хоча б підняти сили союзників. Тільки Вікіда ще не бився.

- Я не знаю, як довго вистачить моєї мани. Але все ж, я покажу вам всю силу своїх навичок. Виклич скульптури!

    Це було закляття для виклику скульптури, яку він вже зробив! Навколо піднімалися Салліони. Скрізь лунали відзвуки війни і скреготи каміння, які продовжували падати. Потік Пламені Ромуни виніс групу монстрів на одній стороні. Золота й срібні птахи разом виписували бойові піруети в небі. У нормальному бою це буде межа сили групи Віди. Але багато змінилося після того, як він програв Бадирею. Скульптура Вііда повільно з'являлася із-під землі. Це був Воїн Хаоса Кубичуя! Народжений для бою монстр! Віід бився з ним, коли був у Джиголасі. Все тіло воїна було в м'язах. Вікід також спробував зробити обличчя сумніше! На очах був шрам. Якби він пішов на побачення в сліпу, дівчина втекла б у страху.

Глава 2: Вогнистий вітель

Частина 1

- Ніби як вийшло.

   Вікід був задоволений своєю скульптурою. Він зробив скульптуру воїна Хаоса Кубичу, використовуючи матеріали для вянування від короля Білсоса.

- Правда, дорого коштували, але воно того варте.

   Він зможе потім переробляти матеріали. Віід застосував таємну техніку:

- Скульптурна трансформація!

Скульптурна трансформація була використана. Нерозривний зв'язок між скульптором та його творами зробило їх схожими один на одного.

   Його зріст дорівнює 2 метрам 20 сантиметрам. Тіло покрилося вогнем.

Ваше тіло змінилося. Через це деяке спорядження не може бути використано. Під час того, як ви кинете броні її міцність потроху знижується через руйнівний ефект вогню. Новий пристрій потрібен через особливості цієї раси.

Завдяки Скульптурній трансформації ви стали представниками раси, яка керує вогнем. Крім того, може бути використане унікальне заклинання телепортації, яке переносить вас на короткі дистанції. Ваші окуляри мистецтва були перетворені в окуляри сили, спритності і розуму. Ефект буде активний до кінця Скульптурної трансформації.

   Віід не взяв своїх божественних лицарів та іншого спорядження на випадок, якщо вони будуть пошкоджені. Звичайно, він мав з собою вогняний сокира і шкіряний пояс. Але зараз це було набагато гірше.

   Меч дракона, Червона зірка!

   Серед усього спорядження, яке використовують гравці на даний момент, цей меч, мабуть, був найкращим.

- А раніше я не зміг би його взяти... Якщо чесно, мені взагалі пощастило, що тепер я можу його використовувати. Ну що ж, поїхали!

   Віід взяв Червону зірку. І почав повільно діставати меч з піхви. Ш-ртр р-нг! Меч ніби співав. А потім Віід побачив повідомлення гри, яке так давно чекав:

Ви використовуєте меч дракона Червону Зірку.

Ви не маєте мінімального рівня і опору для використання предмета. Але ваша здатність кузні дозволяє подолати ці обмеження. 

Ви не втомлюєтеся, коли використовуєте навички. Швидкість руху і шанси ухилення від атаки противника збільшені. Атаки зможуть ігнорувати фізичну броню і магічний захист. Ймовірність того, що серйозні пошкодження будуть серйозно пошкоджені, знизиться бойовий дух противника. Сила вогню збільшена, завдяки чому збільшився і від меча 

Магічне протистояння: +30% 

Магія в мечі викличе страх у монстрів нижчого середнього рівня. Сила бойових навичок збільшена. Ви можете контролювати вогонь. 

Навики, надруковані в мечі, можна використовувати: вогненна стріла, Ярість вогню, полум’я, Огняний вибух, Адський меч, Викличу вогняних гідрів. Ви не можете використовувати особливий навик Червоної зірки через недостатнього кол-ва окулярів мудрості, розуму і мани. Ви не можете використовувати особливий навик Масове знищення.

Воїни Хаоса - плем'я, яке керує силою вогню. Особлива риса раси: є можливість компенсувати здоров’я та ману за кожен удар Червоною зіркою. Максимальне здоров'я і мани збільшено до 120%, швидкість відновлення також подвоїться.

   Чисте біле полум’я оточило тіло Віада, який перетворився на воїна Хаоса. Його окуляри мистецтва після Скульптурної трансформації перетворилися в інші окуляри, значно посиливши його показники бою. А меч ще й дав додаткові здібності.

- Так ось воно яке, відчуття всесильність?

   Коли Вііда перетворився на Ліча, він міг одягати комплект Берекена і викликати нежити. Звичайно, були й погані сторони, але сила мертвих врятувала його не раз. Але хоча жваві й мали надзвичайну силу, це був не найкращий варіант з урахуванням того, що його друзям і скульптурам загрожувала небезпека. Все-таки, він був дуже прив'язаний до своїх скульптур. Крім того, Золотому чоловікові, який пожертвував своїм життям заради свого пана, жовто-батькові, котрий так слухався його, і 3ій Верні, на якій він завжди літав.

- Їм ще стільки орати і пахнути... Якщо вони загинуть, я буду тим, хто понесе шкоду. Викличу Рыцаря смерті, Ван Хока, викликаю Повелитель вампиров, Торидо!

- Ви звали, хазяїне.

- Утримуйте це місце. Треба захистити Королівську Гідру.

- Так!

   Ван - Хок і Торідо були прив’язані магією, тому в майбутньому вони могли б прийти до нього, де він не буде. Вікід повернувся до каньйону і використав свої навики.

- Скачок!

   У цей самий момент Віід важився до ворожого Салліону, який саме натягував тетів.

- Що?

   Саліони були племенем плазунів, тому вогонь був для них справжньою погибелею. Віід помахнув мечем, обгорненим у полум’я, і наніс удар.

Сила вогню завдала смертельного удару війську.

   Тепер вони точно зникнуть.

- Скачок!

   Віід без зупинки веслував по всьому каньйону, знищивши Салліонів з луками. Кожного разу, коли він ударив, з’являвся величезний стовп вогню заввишки 8 метрів. Ворог не міг ухилитися і був замкнений у вогняній пастці, чекаючи поки його здоров’я зникне. А якщо вони ще й падали після того, як на них висікли схили, то смерть була врятована! Отже, тепер найбільшою проблемою Салліонів став сам Віід.

- Позбудьтеся вогняної людини.

- Він небезпечний.

   Куча стріла полетіла в напрямку Віяда - навіть з іншого схилу у каньйоні.

- Скачок!

   Оскільки Віід використав вміння короткої телепортації, його було важко зловити. У цьому, до речі, і була проблема через яку він так мучився під час битви з воїнами Хаоса та Кубичуя. Він намагався відтворити зображення битви воїнів Хаоса. Використовуючи силу меча і телепортацію, Віід безладно виносив своїх ворогів.

- Огненний вибух!

   Полум’я відділилось від меча і розлетилося в різні боки, викликаючи жахливі вибухи! Найближчі Салліони були відкинуті ударною хвилею за схили і впали вниз. Звичайно, тактично зручно оточити ворога на певній висоті. Але в цьому є і свій мінус - упавши, ви можете розбитися насмерть. А Вікід, послуговуючись своїми навичками Великого природного лиха і Скульптурною трансформацією, легко доводить це на прикладі Салліонів. Тим часом Віід продовжував танцювати по обидва боки каньйону, виносячи всі рептилії та озброєні луками.

- Оо, а їхні луки дуже непогані. Низький мінімальний рівень, необхідний для використання, та і немає ніяких обмежень на раси. Також є вміння швидкої пожежі. Це можна штовхнути. Я б виручив хорошу суму за ці предмети.

   У Мору почали проходити люди з Центрального континенту, і тепер він міг легко продавати речі 300 рівня. Він продовжував підбирати предмети, одночасно наносячи удари.

- Він іде сюди. Допоможіть!

- Ааа! Я хочу до мами!

- Уії!

- Ваа!

   Салліони були налякані вогняною силою Червоної зірки, тому вони не могли нормально реагувати на напади. Потік стріл сповільнився, і пілоти змогли пробитися на підтримку Вііду. Внизу, де були його друзі та інші скульптури, йшов не менш гарячий бій. Усюди було поранено й ослаблено Салліони, а частина з них уже вмирала від ран.

- Ми господарі гір Харсел і повинні довести це! Покажіть свою силу!

- Розбий усіх ворогів! Відомстите за тих, хто спав у бою!

   Старійшини племені намагалися підняти дух Салліонів. Не тільки сила, але дух був важливим у будь-якій битві. Віід це розумів і відразу ж вештався з ними.

- Він прийшов сюди. Потрібно підкріплення!

- Ніколи звати, давайте знищимо його самі!

   Охорона старійшин підняла свої списи. Їх рівень був трохи більшим за 420. Віід використав навички:

- Ярість вогню!

   Воїнів оточив вогонь. Найкрутіша зірка в Червоній зірці - це те, що вона могла запечатати ворожу силу під час вдалої атаки. Коли ворог поглине вогонь, здоров’я неможливо відновити навіть тоді, коли поруч буде священик. До того ж воїни Хаоса були расою, яка сама відновила здоров’я і ману за допомогою полум'я Червоної зорі. Це було схоже на те, коли вампір міг би постійно живитися людською кров'ю в бою. Таким чином, він міг збільшити свою межу і перемогти навіть більш могутнього ворога, ніж звичайно. Можливість використати різноманітні навички повністю змінила його бойовий стиль. Він за допомогою умілої змії та воїна Хаоса винищував своїх ворогів блискавично! Усюди, де струшувала його нога, з’являвся всепожираючий вогонь. Ну і, звичайно ж, він ніколи не забирав предмети після смерті Салліонами. Зрештою, вони правили горами Харсел досить довго і встигли добре награбувати.

- Ей, воїни, та жінка - слабачка. Розправтеся з нею.

   Дехто з старійшин вважав Герніку слабкою. Вона була тією ж жінкою-Варваром, яка бореться з зброєю в обох руках. Десятки очей одночасно звернули увагу на неї.

   Несподівано під старійшинами з’явилася голова Черв'яки смерті, який відразу проковтнув їх. Хробак був справжнім гурманом! Він вирішив почати з десерту, закусивши командирів. Спочатку йому було важко пробитися через обвал каміння, але тепер він нарешті вступив у бій. Тим часом Королівська Гідра швидко видужувала за допомогою Ірен.

Частина 2

   Битва в каньйоні! Завдання Віїда транслювалося онлайн і викликала багато оплески. Зруйнування в каньйоні викликало шок, який перевершив усі сподівання. А що вже там говорити про силу оживлених скульптур!

- Крижаний дракон невірен.

- А скільки вартості... Навіть сильні монстри поруч з ним - милі цуценят.

- Фенікс теж крутий. Його вогняна магія по площі така могутня.

- Така, істоти Віяда - це вам не жарти.

   Фенікс мав сильний навик, завдяки якому розкидав пір’я і підпалив увесь каньйон. Кожна скульптура мала особливі навички, кожна з яких була дивовижною. Ефекти цих навичок змішалися в справжнє червоні шоу посеред каньйону. До речі, скульптури були настільки популярними, що у них навіть з'явилися фан-клуби. Жовтоватий дракон і Віверни були досить популярними в Морі й часто відігравали ключову роль у багатьох місцевих битвах. Відомість була настільки високою, що кухаря в Королівській дорозі винайшли морозиво "Ладяний дракон" і сорт курки "Віверна"! Глядачі також високо оцінили бойові навички самого Віїда:

- А це зовсім не так, як він боровся раніше.

- Таке відчуття, що його прям розпірає неконтрольована сила.

- Так, я б хотів побачити щось таке на живу. Ось це наш Віід з Контента Магії. Він абсолютно інший, коли знаходиться в центрі боїв.

- Эхх... Хотів би я брати участь у подібній битві. Але, якщо чесно, я напевно злякався б, та втік би.

- Як він міг програти Бадирею, якщо був настільки сильний?

- Можливо, щось було підлаштоване. Йому могли заплатити за поразку. Адже за це можна отримати досить багато?

- Наш Віїд таке б не зробив. Не треба базікати, якщо не знаєш про кого говориш.

- Вііде, якого я знаю, чесний і непідкупний. Отже, не треба вигадувати всякі нісенітниці.

- Але його сила - це щось! Це, дійсно, наш Віїд. Моє серце б'ється швидше кожного разу, коли я бачу його в бою!

   Яротне битва воїна Хаоса! Глядачі були зачаровані діями Віяда. У той час він був поглинутий боротьбою зі старійшинами і променями. Звичайно, робив він це заради наживи, але глядачі не знали про це і були захоплені, як швидко він розправиться з ворогами. Зазвичай вони поступово ставали б здоров’ям, черпаючи необхідну підтримку і неквапливу боротьбу.

- Якщо ти справжній воїн, хіба не правильно бути в самій гущі бою?

- Ты прав. Віід б'ється як справжній мужик!

   Вікід виділявся не тільки своєю силою, але й вміннями командира. Тактика бою була зав'язана на скульптурах, які заманювали ворогів - і все пройшло успішно. Кожного разу, коли він змахував рукою і давав накази скульптурам, десятки Салліонів відразу помирали. Це нагадувало битву, де він керував флотом кораблів-привидів. Правда, через шум битви Віїд роздавав накази через шепіт, так що глядачі не могли його чути.

- Герніка, не виходь далеко. Віндекс, ти борешся з занадто багатьма. Не втомилася гратися? Покінчи з ними. Дика змія, лизатися як собака - використовуйте отруту. Червяк, чим ти там займаєшся під землею більше 20 секунд?

   Довкола гинули купи ворогів! А якщо хтось був у небезпеці, то він відразу ж виручав їх за допомогою телепортації. Це разюче відрізнялося від того, як піклуються про своїх солдатів інші гравці.

- Хм, а Бадарей б не став ризикувати собою заради інших.

- Навіть не знаю, що сказати. Якщо в порівнянні? Ну, Віід точно відрізняється як командир.

- Аа, як же я хочу вступити в таку битву!

Правда, були люди, яких це винятково... Засмутило.

- Пфф, я теж би так бився, якби у мене високий рівень і хороші шмотки.

- Забейся. Якби ти був там, то злив би гру відразу ж.

- Жахлива швидкість руху, неймовірна реакція і грамотна оцінка ситуації... А міг би я битися також, як він?

- Нубье. Ви, напевно, толком і грати не вмієте. Кролика-то хоч раз убили?

   Але глядачі не могли відірватися від екранів. Таке відчуття, ніби вони дивилися фільм, і ось в найважливіший момент з'явився головний герой, який перемагав у нерівній битві. Тим часом, Віід по ходу додумував план бою. Йому потрібно було знищити всіх ворогів тут. Хоч він і використав велике лихо, це не принесло бажаних результатів. Тому він мусив використовувати свої навички і зачищати територію від ворогів. Про всяк випадок Віід мав запасний план:

- Під поганою розкладою можна буде бігти і засісти в горах. Так я б протримається, по крайней мірі, 3 місяці. Полюванням би поїдав і пив дощову воду. Вижити зміг би точно.

   Власне, через все це він так дав на свої скульптури. До речі, глядачі не відразу повірили в його успіх.

- Він безглуздо потрапив у пастку Салліонів.

- Його план завдати прихований удар був непоганий, але він провалився. Ех, як шкода.

   Але коли почалася битва в каньйоні, люди полегшено зітхнули. І відразу почали постійно хвалити його за участь у бою.

- Огооо... А живі істоти Віїди мають велику силу.

- Це ж зброя від воїна Хаоса Кубичуя? Судячи з того, що я чув, це меч дракона.

- Те, що воно належить дракону, ще не доведено. Хоча так, сила атаки неймовірна. І ми можемо використати магію вогню."

- Це просто шикарно. Ви це бачили? Меч спалює всі літаючі стріли. Жахлива швидкість руху, неймовірна реакція і грамотна оцінка ситуації... А міг би я битися також, як він?

- Гей, а ти вже це казав?

   Загалом, звідусіль йшла похвала. ЛК Ґейм недавно запозичила зв’язок з усіма відомими гільдіями, у тому числі гільдією Гермес. Для свіжого і якісного відео їм це було просто необхідно. Крім того, деякі прибутки від рекламних рекламодавців з’явились у гаманці Гільдій. Але їхня популярність ніколи не була такою популярною, як у Віди. Студія знала, чого хоче глядач, і не переставала пеати Віїда.

- Стережися, Вііде!

- Знову стріли полетіли в його сторону, і воїни зібралися навколо. Хіба він не бачить це?

- Можливо, йому не вистачає мани телепортуватися.

- От же жах!

   Студія підняла стрибки по ходу перегляду. Всі працювали без зупинки над програмою, яка вже перевищувала фінал футбольної ліги!

- Вінд впав зі скелі під час атаки!

- Він впав з досить високого місця і, мабуть, втратив багато здоров'я.

- Эх... Ні, він просто вештався кілька разів під час падіння!

- Що і очікувалося. Він зробив це чудово. Його управління навичками просто божественно.

   Всі були поглинуті відеом.

- Віід вже на землі. Гей, а що він так б'є підбираючи предмети?

Частина 3

   Віід використовував магію Червоної зірки праворуч-ліво. Це було схоже на те, коли ти пересів на мердздес після 20 років водіння копійки.

- Нарешті, прийшов мій час!

   По всьому каньйону були розкидані напівживі тіла Салліонів, і він шукав здобич. Він уже не переховувався - до того ж, після реінкарнації в воїна Хаоса він навіть не одягнув броню. Він легко міг витримувати отриманий урон завдяки природному фізичному і магічному протистоянню. За допомогою своїх навиків і Червоної зірки Салліони перестали бути особливою проблемою. Телепортація і можливість відновити здоров’я зробили його справжнім женцем на полі бою!

- Відступаємо!

   Старійшини нарешті вирішили відступити. І воїни послухалися наказу. Вони почали залишати поле бою, використовуючи вузькі печери, які ще не зруйнувалися. Віід закричав, використовуючи Рик лева.

- Не здумайте їх переслідувати!

У великій битві вони б переслідували противників. Наприклад, ті ж лицарі швидко наздогнали б монстрів у відкритій місцевості. Вони мають багато різних навичок, так що прості монстри для них були б легкою здобиччю. Після атаки лицарів монстри більш високого рівня вирішили б відступити, як тільки впав би їх бойовий дух. Кілька днів переслідування - і ви отримали б багато речей, слави та досвіду. Загалом, професія лицаря точно мала багато переваг. Деякі скульптури також мали високу швидкість пересування, але битва проходила у гористій місцевості. Крім того, Віід і скульптури втомилися під час бою, тож Салліони змогли б перегрупуватися й напасти. Віду було важко стримати свою жадібність, але він вирішив витерпіти.

Чудова перемога була досягнута в каньйоні гір Харсел.

Під час битви противники запаникували від тривалих атак. Перемога була досягнена завдяки неймовірному лідерству. Навіть з сильними союзниками досягти успіху в бою без втрат дійсно гідно похвали.

Збільшився попит на 1210.

Харизму зросла на 6.

Лідерство зросло на 5.

Вражність Салліонів зросла на 100.

Ви отримали величезний бойовий досвід. Всі бойові характеристики підвищилися на 1.

Ви отримали новий рівень.

- Ахх, мої багатства тікають. О! Поймал кого-то... Віддай цибулю!

   Віід навіть після перемоги причитав.

- Треба хоча б зібрати все, що залишилося.

   Віід обігнув увесь скелястий каньйон зі скульптурами і добивав поранених Салліонів одного за іншим.

- Прошу, змилуйся!

   Один з воїнів почав молитися до Бога. Віід прикидається зітхнув.

- Эх, я б не проти... але мені потрібні твої речі!

   Хрючись! Правда, якби він пощадив полонених після великої перемоги, то підняв би окуляри честі і гідності. Але навіть за керуваннями лицарями можна підняти ті ж самі характеристики - і досить багато. Навіть низькі податки у королівстві Арпен піднімають окуляри честі.

- Не варто навіть запратися, якщо від цього буде мало честі. Або відомості.

   Чим більше честь у короля, тим більш лицарів підуть за ним. На даний момент у Віяда 165 очок честі як у короля Арпена - і це досить багато. Дедалі більше вільних лицарів з усього континенту приходило під крило короля Арпена.

- Я чув, на півночі є благородний король.

- Всі люди говорять про це.

- Далеко йти, але... Я відправляюся, бо там - мій правдивий пане.

   Вільні лицарі, які приходили на північ, були слабими - в шкіряній броні і потертому одягом. Взагалі, лицарі в основному займалися полюванням на монстрів. Деякі з них присягнули на вірність новим правителям. Після розпаду королівства чимало лицарів вирушили на пошуки нового пана. Можливо, окуляри честі Віда були низькими в порівнянні з його окулярами мистецтва, сили або спритності, але все ж вони були пристойними. Крім того, багато королі часто нехтували розвитком честі.

- Ці тирани піклуються тільки про те, щоб набити своє пузо.

- Безпольові завойовники! Адже вони зовсім не турбуються політикою і державою, в цілому.

- Вони плюють на своїх громадян і армію.

- Справжні дурні.

   Їхня репутація була настільки низькою, що навіть пси не могли їх обламати! Навіть ті гравці, які були королями чи правителями, нічим не відрізнялися. Отже, більшість вільних лицарів з усього Версальського континенту вирішили відправитися в королівство Арпен. А солдати мали багато роботи і грошей, щоб стати лицарем. Тому набагато простіше було прийняти в своє королівство вже існуюче. Правда, Віід знайшов одну маленьку... Проблема.

- Ці лицарі дуже дорого обходяться. Що, вони ще й їдять?

   Отже, у деякому сенсі Віід був не дуже задоволений фактом, що в королівстві збільшується кількість лицарів. До речі, зараз їх вже 240. Характер лицарів зазвичай залежить від короля. Якщо він любить багатство і палить гроші, то лицарі не звертатимуть уваги на лихо народу й будуть втішатись гріхом. Арпен - лицарі дуже скромні і мають культурну цінність. Вони також готові допомогти громадянам боротися з монстрами та бандитами, щоб підтримувати спокій. Правда, вони ще не билися в небезпечних місцях, тому порівнювати їх силу з лицарями деяких інших королів поки було рано.

- Ого, ми і правда перемогли.

   Сурка була щаслива, навіть не дивлячись на те, що її рукавички були розірвані в клочику від нескінченних ударів.

- Я вже думала, що помру після того, як нас оточили.

   Віід не ділився деталями плану зі своїми друзями. Їм просто було сказано тримати оборону і заробляти досвід. Отже, вони були в шокі двічі - коли стався каміньпад і коли Вінді знищив вогнем ворогів. Ромуна обурилась:

- Ти що, такого б ніколи не сталося. Віід - майстер своєї справи. У нього завжди є туз в рукаві.

   Зефі тішився більше, ніж усі:

- Сьогодні день просто зобов'язаний бути днем смачної їжі.

   Хварен не раз полював у підземелля під командуванням Віяда і навчилася бути готовою до всього.

- Для таких випадків я завжди зберігаю пляшку хорошого витриманого вина.

   Хоч бій і виглядав важким та виснажливим для телеглядачів, його друзі вважали інакше:

- Як тільки він так гадко посміхається, чекай чогось особливого.

- Він дійсно дуже проникливий...

- Напевно, багато пережив у дитинстві.

   Який же світ такі й ми! У будь-якому разі, завдання ще не закінчилися, і Віід повинен був врятувати Арнінов, які знаходяться в фортеці Салліонів.

- Ми понизили їх чисельність. Тепер настав час для нашої атаки.

 Частина 4

   Фортеця Салліонів на горі Тубкал. Це було дивовижне місце, адже вони могли бачити хмари й гори Гарсел під своїми ногами. Саліони склали величезні камені на вершині гори і вибудували з них фортецю, схожу на цільну скелю. Віід ще раз переконався, наскільки важко буде захопити ворожу базу. Він зі своєю групою зупинився неподалік. Звичайно, близькість з ворогом створювало небезпеку несподіваного нападу - але Салліонам було зараз не до них.

- Така, без шансів, крім як просто йти напролом.

   Вікід спочатку перевірив територію біля фортеці за допомогою карти Юрін. Месність настільки була незручною, що не було можливості використовувати які-нити облогні зброї, які могли б зробити ковалі.

- Гості вже тут.

- Закрийте ворота.

- Лучники, на стіну. І витягніть кріпосте знаряддя зі складу.

   Салліони помітили присутність Вііда і відразу закрили ворота, підготувавшись до облоги! На стінах були помітні особливі знаряддя, які використовували для Салліонів як полонені гномів: котли з киплячою олією, баллісти, арбалети та прилади для скинення каміння.

- Ех, це буде нелегко. Вони так просто не здадуться.

   Пейл виліз на високе місце і перевіряв фортецю, мимовільно цокаючи мовою. Стіни на вигляд були дуже міцні. Для захоплення таких місць їм зазвичай потрібно було зібрати в п’ять разів більше військ.

- Дим!

   Але найгірше те, що дим почав виходити з фортеці. Під час атаки Салліони запалили сигнальні вогні, щоб викликати підкріплення.

- Мда, вони постаралися на славу.

    Салліони, розкидані по всіх гірських ланцюжках, почали повертатися до фортеці. Вони попадали туди, використовуючи маленькі печерні проходи, які могли служити як вхідом, так і виходом. Можна сказати, що гори Харсел були ідеальним місцем для Салліонів, які жили тут. На жаль, порятунок Арнінов - частина завдання на Майстра, тому якби Вік проїжджав занадто довго, все скінчилося б дуже погано. Пел запитав:

- Що ми будемо робити?

   Він вірив, що Віід щось зрозуміє.

- Ми будемо їсти. Потрібно відновити сили.

    Вікід витягнув продукти і став швидко готувати. Свіжезажерний хліб, суп з шматочками ніжного м'яса - все це було тільки на перше. До речі, зазвичай вони б з'їли ячмінні хліб із варенням, так що зараз це був практично бенкет!

- Незабаром буде все готово, так що пригощайтеся.

    Вікід витягнув свої кулінові прилади і продовжив готувати. М'ясо, овочі та інші продукти були спеціально заморожені льодяним драконом, але завдяки 90% 9 середнього рівня його смаку майже повністю зберігся. З 6 - го класу кухар міг робити дуже навіть смачну страву. До речі, на черзі були смажені свинячі ребра вперемінку з бараньею голенью.

- Не соромтеся. Я приготував багато, так що вистачить всім.

   Морський окунь, камбала, лосось, морський лещ і тунець! Все це було спіймане в морі на схід від Мори і навантажено неймовірний апетит, хоча й заморожено. Віід порізав їх тонкими шматочками і подав у свіжому вигляді!

- Воно тане в роті.

- Аххх... Справжній свіжак!

   Коли Вііду подавати їжу, вона відразу зникала.

- Ви відмінно попрацювали сьогодні.

   Він кинув шматки тунця своїм скульптурам. 9 голів Королівської Гідри відразу почали битися за їжу.

- Не поспішайте, все тільки починається.

   Наступні страви, зроблені Віїдом, були яйця акули, молюски та варена риба у спеціальній соусі. Він прикрасив картоплю, овочі та приправи перш ніж роздати їх своїм друзям. Хварен перший спробував.

- Ну і як?

   Почувши запитання Сурки, вона заплющила очі і почала описувати смак.

- Таке відчуття, що я занурилася на дно океану в той момент, коли мова доторкнулася їжі. Навколо плавають цілі косики риб...

   Сурка проковтнула.

- Налетай!

   Віід у свою чергу не звертав уваги на їхні похвалу щодо їжі. Про смаки не сперечаються. Наприклад, зараз він хотів найбільше варені яйця з кошенятами і рис у соусі.

- Мені просто подобається готувати смачну їжу!

   Вікід використав різні інгредієнти з континенту і, помішуючи, вивчав їхній смак. На жаль, хоча середній рівень його кулінарного навчання на дев’ять відсотків тривав досить довго, щоб усе приготувати. А довго розсиджуватися вони не могли. Тому, до речі, під час полювання Віід завжди їв по-простому. Якби він спробував відкрити ресторан, то не зміг би готувати одночасно швидко і професійно. Але за відповідний час він міг створити дорогі страви майже з усіх продуктів.

- Ось ще вино і трохи бренді.

- Оо, я саме хотіла випити. Лише трохи.

   Креветки, устриці, рис з вареною рибою, пара закусок і шматочки шинки. Віверни їли так, щоб бути щасливими. Шлунковий лив сльози, поїдаючи овочі та зелень.

- Мууу, таке відчуття, що ми їмо востаннє.

- Хто знає... Може, ми справді помремо після цього.

   Остання вечеря! Золотий чоловік забився в кут і почав ридати, поглинаючи молюсків.

- Пане, я все одно радий, що ми зустрілися.

   Звичайно, Вікід так і не думав, але його ожили скульптури почали поступово страждати параноєю. Оглянувши їх, Віїд посміхнувся.

- Звичайно, я часто лаюся вас, але іноді не забуваю і балувати. Я не очікував, що всі будуть так раді.

- Ого!

    Зцілі скульптури розридалися. Але після їди сила друзів і скульптур Віада повинна зростати. Виношування і здоров'я поновляться. Його вміння кулінарії означає, що після їжі вони повинні посилитися на дев'яти рівнях. Здоров'я зросте на 18 284, в той час як витривалість і живучість - на 50%. Решта з них має піднятися на 35 одиниць! Звичайно, статистичне зростання не матиме головної ролі в бою, але після їди вони точно воюватимуть краще. По суті, саме тому Віід використовував такі дорогі продукти для приготування їжі. З іншого боку, хоч та ж церемонія основи королівства Арпен була досить простий, Віід, все-таки, був вдячний всім людям, що живуть там. Він хотів і далі ставати сильнішим, бо боровся пліч-о-пліч зі своїми скульптурами. Він був дуже зобов’язаний своїм друзям. Можливо, і Вікід не шкодував про складники. Хоча, напевно, так і не здавалося.

- Та я просто хотів трохи попрактикуватися... У мене було кілька зайвих продуктів, тому я використовував їх.

- Може наступного разу, якщо у тебе залишиться їжа?

- Якщо вони у мене залишаться. ЯКЩО...

 Частина 5

   3 Дурні акули Бекі! Віід відвідав піратський корабель їх тиждень тому. Він легко транслювався туди завдяки здібностям Юрін. Під час прибуття Віід оглянув корабель як свою приватну власність. У результаті він знайшов залишки морської їжі на складі судна.

- Ви, напевно, їсте багато морської їжі, раз її так легко дістати.

- Ні. Я тушу за домашньою кухнею і з задоволенням б їв кілька шматочків м’яса.

- Мене нудить від свіжої риби.

   Але Вікіда не цікавилася їхніми проблемами, а дещо інше.

- Я дивлюся, у вас залишилося багато морської їжі...

- Хіба?

- Я прийду завтра і заберу її. До того часу, 8 телег повинні бути готові до відправки.

- Гей, а хіба ми зможемо зібрати так багато навіть на морі?

- І ще мені потрібні молюски і устриці...

- Хаха, гарний жарт.

- Хм, я дивлюся, останнім часом нагороди за ваші голови підняли ... Мої вітання.

- Ох, спасибі велике. Це все через піратство. Навіть підняти популярність одного корабля дуже важко. Тому ми намагаємося грабувати всіх підряд без розбору.

- У вас багато недоброї слави і статуси вбивць. Так що, напевно, буде дуже сумно, якщо ви раптом зіткнетеся з кимось, хто полює за головами. Він може отримати нагороду в королівстві.

- ...

   На обличчі Віяда з’явилася така страшна усмішка, що по спині 3 скажених акул Беккі пішли мурашки. Вони вже накоїли бізнес у море, а Вія міг бути тим, хто отримав би за їхню голову хорошу нагороду.

- Ви і правда справжній лиходій - за це ми так вас поважаємо. Ви завжди знаходите спосіб обхитрити нас.

- Так, нам ще вчитися і навчатися. Дуже багато.

- Серед справжніх покидьків ви на порядок вище нас.

   Нерозумні акули напружували весь свій флот, щоб дістати необхідне ко-в морської їжі. Вони ледве змогли зібрати все до того часу, коли Віід і Крижана дракон знову відвідали їх. Але Вікід вирішив їм віддячити.

- Якщо я просто так все візьму, чи не буде це полювати на пограбування?

   Правда, по суті, це так і було.

- Але було б неправильно платити...

- Хіба? А якщо ми...

- Ми ж близькі друзі, які стільки пережили, а товариші не ділять гроші.

- ...

   3 Туманних акул Беккі було на цей рахунок свою думку. Але вони розуміли, що це не пройде з Віідом.

- У мене є дещо інше, що можу вам дати тільки я.

   Їхній пірат майже повністю прогнив! Тому щось, зроблене скульптором, було б непоганим талісманом на морі. Швидкість руху корабля збільшилася, і було б легше плавати під час шторму. І навики пірата зі статистикою піднялися б. Звичайно, ми звикли бачити скульптури на землі, але немає нічого особливого в тому, щоб прикрасити ніс корабля особливою скульптурою. Хені відразу зрозумів це і погодився з Віідом.

- Точно, я б не відмовився від доброї піратської скульптури.

   Вони хотіли б скульптуру, яка уособлювала все підступність справжнього пірата. Віід знав, що однією скульптурою тут не подінеш. Все-таки, він непогано ладив з божевільними акулами, тому не міг просто так відмовитися. Крім того, вони могли допомогти йому в майбутньому.

- Я зроблю вам більше скульптур.

   Віід вирішив створити скульптури і для решти кораблів. Як кажуть в торговій індустрії, купите товар і отримаєте інший з знижкою! Для них він зробив дельфіна, якого іноді можна було побачити в морі. Вони часто плавають навколо кораблів і збільшують швидкість з удачі!

- Ахх, таке багатство... Ми будемо так само намагатися для вас і в майбутньому.

- Я радий, що ви задоволені. Ну що ж....

   У Вііда з’явилася його улюблена гнила усмішка на обличчі. Вона не пробула до того моменту, коли він залишив піратський корабель 3 божевільних акул Бекі.

Глава 3: Гора Тубкал

Словник термінів

Арніни ( англ.). Arnin) - одні з представників скульптури, яких зробив імператор Гейхард фон Арпен. Віід врятував їх на прохання Еліона від гніту Салліонів в горах Харсел.

Божественні лицарські об’єкти ( англ.). Godess' Knight Armour - броня, яку зробив Віїд у кузні Гестії. Ім’я отримала на честь двох богинь Гестії та Фреї, які дали можливість доспіхам своє благословення.

Віндекс ( англ.). Vindex) - одна з оживлених скульптур Віїду у формі людини. Вона мечниця, яка використовує швидкість в бою.

Герніка ( англ.). Gernika) - одна з оживлених скульптур Вініда у формі жінки-вару. Б’ються у ближній битві, тримаючи сокиру в лівій руці, а праворуч - шпильку.

Затискання ( англ.). Close Eyes Tightly) - вміння захисту, який Віід вивчив в гільдії воїнів Родіума. Закриваючи очі, він підвищує захист і опір болю.

Червона зірка ( англ.). The Red Star - меч дракона, який Віід отримав за виконання завдання S-класу в Джиголасі. Саме тоді Віід став першим, хто помер як дракон.

Кубичуя, воїн Хаоса ( англ.). The Chaos Warrior Kubichya - монстр рівня бос, з яким бився Віїд у Джиголасі під час битви лицарів Ада і воїнів Хаоса. Віід переміг, перетворившись на дракона.

Вогняний гігант ( англ.). The Fire Giant - одна з оживлених скульптур Віїда у формі вогняного велетня. Б’ються у ближній битві за допомогою вогняного меча і вогню, який сам же випускається.

Повна миша ( англ.). The Country Mouse - одна з оживлених скульптур Віада у формі миші. Було створено в Джиголасі і використано Віїдом як шпигун.

Саліони ( англ.). The Sulleion) - монстри-рептилії, які живуть в горах Харсел. Вікід обстрахував їхню фортецю при виконанні етапу роботи Майстра, щоб звільнити Арнінів.

Хераїмська техніка меча ( англ.). Heriam Fencing - уміння послідовної атаки, інакше кажучи, комубо-удар. Віід отримав його як нагороду за перебування третього поверху треничного залу середнього рівня в Башне героїв, у королівстві вампірів.

Черв’яки смерті ( англ.). Death Worm) - одна з оживлених скульптур Віїда у формі гігантського черв'яка. За словами Віїда, черв’як може вирости до 200 метрів завдовжки.

Елтин ( англ.). Eltin) - одна з оживлених скульптур Віїду у формі ельфійки. Є лучницею і бореться, природно, в далекому бою.

Частина 1

   Віід розумів, що залишилося мало часу. Саліони мали багато малих поселень на всій території гір Харсел, так і розмножувалися вони швидко, щоб свої втрати могли скоро компенсувати свіжими силами.

- Або ми переможемо сьогодні, або ніколи.

   Звичайно, якщо б він використав велике стихійне лихо, то міг би відразу завдати величезної шкоди ще до початку битви. Але ігри не дозволяли йому використовувати вміння частіше, ніж раз на день. А якщо він почекає, те, як було сказано раніше, коло-во ворогів тільки підвищиться.

- До того ж, використовуючи лихо, я міг би зачепити Арнінов, так що доведеться боротися як звичайно.

   Дійсно, велике стихійне лихо могло спричинити ще більше проблем. Тому Віід просто використав навики Скульптурної трансформації і перетворився на воїна Хаоса Кубичу.

- Зараз найголовніше - час. Всім приготуватися до бою!

   Його друзі та скульптури відразу підскочили, очікуючи команди.

- Який твій план?

- Може, щось, що зіштовхне замок Салліонів з землі?

- Неправильна тактика, яка миттєво приведе нас до перемоги?

   Ірен, Пейл і Беллот були захоплені від того, що буде. Зцілі скульптури вже були готові рватися в бій. Вони поїли, так що тепер могли в бою перевершити навіть свій ліміт.

- Муу, я виживу за будь-яку ціну.

- Гол-гол-гал, я радий битися з вами плечем до плеча.

- Бі-бе-бі, а 3-я Віверна точно помре раніше, ніж я.

   Старша 1-я Віверна вирішила з'явитися над 3-ю Виверною.

- Такими темпами, вже точно.

- Господар завжди їздить на тобі верхи ..., напевно, тобі самій це подобається.

- Уфф, нічого подібного. Ти не уявляєш, як це важко.

- Ох, я об'їхався!

- Я з'їв стільки яєць страуса хвилину тому.

- Хочу ще перекусити!

- Хочу-хочу!

   Деякі скульптури скаржилися! Оскільки вони були пожвавлені під час подорожі в Джиголасі, то не до кінця слухались Віїда. До речі, весь цей час глядачі продовжували спостерігати онлайн за цілою групою. Понад 10 мільйонів глядачів приєднались до перегляду відео, сидячи в пабах Королівської дороги і поглинаючи пиво з закускою. Навіть торговці кинули свої справи на ринковій площі і прибігли до пригод Віди.

- Ну що ж, понеслася!

   Віід дав команду:

- Всі, в атаку. Находимо!

   Він пішов в лобове наступ. Здавалося, що він пішов у самогубство проти величезної кам’яної фортеці! За Віідом пішли його ожили скульптури: жовтоватий, Золотий чоловік, Огнений гігант, Білий тигр, лицар Севіл, варвар Герніка, мечниця Віндекс і ельфійка Елтін. Літні скульптури також злітали в повітря, готуючись до наступу. Як тільки Віід досяг можливого радіусу атаки, на його групу полився град стріл.

- Скачок!

   Віїд миттєво телевізійно вештався перед воротами.

- Адський меч!

   Червона зірка почала створювати яскраво - яскравий вогонь, який покрив весь клинок.

Урон збільшено на 329%.

   Віід з усієї сили вдарив воротами. К-рр р! Від удару почувся тріск!

Ворота фортеці Тубка були знищені. Ваші бойові характеристики були збільшені на 1.

   Як тільки зламалися ворота, воїни Салліонів пішли в атаку.

- Огидний чоловічок.

- Вбийте ворога.

   Стріли і списи полетіли в бік Віди, але він відразу використав своє вміння.

- Скачок!

   Наступне місце, в якому він з'явився, було якесь приміщення у фортеці!

- Не тут.

   Віід пробив собі шлях через дерев’яний будинок за допомогою червоної зірки. Усі будівлі вигоріли за лічені секунди.

- Сюди! Тут щось горить.

- Скачок!

   Він не зв’язався з Салліонами і відразу влаштувався у центр фортеці!

- Ааа!

- Треба зупинити їх.

- Зітріть в порошок весь цей сміття, що напав на нас!

    Віід почув голоси бою, які доносилися з воріт. Його друзі та скульптури зіткнулися з основними силами Салліонів. Потім почувся шум, і стіни почали вібрувати - Черв'яків смерті переміщався під землею, намагаючись повалити мури. Стіни і брама фортеці заглушили шалений бій. Розміри тих, хто виживав, не могли пробитися через ворота.

- Нехай б'ються з усіх сил.

   Віід призначив командування Золотій людині. Звичайно, Золота людина не блищала силою в порівнянні з іншими скульптурами, але могла більш-менш раціонально думати. Щоправда, бій не був найкращим способом з точки зору тактики, але справжньою метою Віда була не в завоюванні фортеці. Він збирався потрапити в фортецю один - все для того, щоб врятувати Арнінов.

- Скульптури мені ще потрібні, тому доглядай за ними. Нехай боряться, але в разі небезпеки не ризикуйте.

   На щастя, вміння лікувати Ірен можна було довіряти, так що Вікід був відносно спокійний.

- Куаа!

   Величезний крокодил Ніл відкрив очі і понісся на всіх чотирьох лапах до воріт. Щоправда, його максимальну силу він би показав у річці або на болоті. Рідкісні лапи і важкий хвіст створювали багато проблем, коли гірська місцевість рухалася. Звичайно, швидкість руху збільшувалась під час битви, але він довго не міг протриматися. Поки він біг, його хвіст рухався з боку в сторону - що дуже сподобалося Хварен і Беллот.

- Вііде, може Нілу не потрібно битися? Я буду битися замість нього, так що не міг би ти звільнити його від бою?

- Ой, подивіться, як мило базікає його живіт!

    Вони не хотіли, щоб Ніл брав участь у битві. Тільки б він не пошкодив свої ніжні лусочки!

- Час гроші. Ніл, ворушись швидше!

   Фортеця була на високому гірському пікі, тому вона не дуже велика. Більшість будинків мали один або два поверхи, тому не було так важко знайти Арнінов. Миша з Джиголаса також допомагала Вііду шукати, проходячи через щілини в стінах будинків. Можливо, Салліони мали надійний захист, але це не допомогло їм зупинити просту маленьку мишу.

- Вбийте його!

    Правда, проблема була в іншому - Саліоні уважно стежили за рухом Віди і намагалися оточити його. В принципі, це було природно - вбити ворожого лідера під час битви. Особливо з огляду на те, що Віід сам був у своїй фортеці. Отже, близько 300-400 воїнів переслідували Віїда.

- І не тут. Скачок!

   Віід продовжував шукати Арнінів, що паралельно знищуючи ворожих воїнів. На даний момент він обшукував одне з будинків - тому довелося витратити трохи часу. Миша також переміщалася від будівлі до будинку, але не було добрих новин.

- Далі ти не пройдеш! Рораа!

   Один з воїнів Салліонів перекрив шлях Вііду. Він відбив ворожий спис мечем. Полум'я Червоної зірки поширилось по всьому тілу противника.

- Уії!

   Воїн помер у страшних муках, залишивши після себе предмети! Віід намагався вбивати ворогів якомога швидше. Можливо, він і освоїв силу Красної зірки як воїн Хаоса, але навіть цього було недостатньо, щоб боротися з таким кіло ворогів посеред фортеці. І ману він використовував вміння скачок, тому ним ніколи не міг користуватися вічно.

- Він іде сюди!

- Захищайся. Ааа!

   Перед Віїдом вибудувався цілий загін Салліонів зі списами на виробництва. Хрючись! Він зламав їхню зброю ударом Червоної зірки. І потім буквально пройшов наскрізь через загін воїнів, залишивши від них тільки вугілля. Салліони, що залишилися, були спалені вогнем і він рушив далі. Хоча Віід все ще був недосвідчений у використанні Червоної зірки, але її міць вже дозволяла йому лізти в бій. Крім того, завдяки його здібностям можна було здійснювати тривалі ряди ударів. Після потрібного кол-во ударів Віід відразу ж перейшов до іншого противника. Що вже тут говорити, він був кращим, коли полювання повинна була проходити без зупинки. І в швидкісному підбірі речей йому не було рівних. Він так само швидко міг збирати предмети, наскільки був сильний у ближній битві. Після цього не залишалося навіть іржавої монети.

- Хераїмська техніка меча!

   Віід буквально розчавив п’ять ворожих воїнів без кінця. У результаті вони загинули, охоплені полум’ям, а їхні предмети були відбиті і не встигли впасти на землю! Вікід поспішав, і його здоров’я сильно знизилось. Все-таки, зараз він не був одягнений у свої божественні рицарські обладунки або ще яку-нити броню. Отже, його захист був досить низьким і тому отриманий урон був високим. Завдяки здатності Червоної зірки відновлювати здоров’я він міг продовжувати бій.

- Прокляття, тут теж немає.

   Фортеця Тубкалу була забита воїнами Салліонів.

- Грр, я чув крики звідти!

- Він зайшов у той будинок.

- Ми позбудемося його, а ви - приєднуєтесь до захисту воріт.

   За кожним кроком Віда стежили тисячі очей. Тепер Салліони вирішили, що захисна тактика на відміну від боїв у каньйоні, тому пошуки було дуже важко. Крім того, тут були тільки елітні воїни 400 рівня, які майже не брали участі в попередньому бою! Вііду інколи доводилось спеціально провокувати воїнів, заманюючи їх у воду.

- Які ж ви засранці! Навіть гірше за мене.

- Ррр, бий його!

- Скачок!

   Він намагався знайти місце в фортеці, де не було ворогів.

- Вогняний чоловік тут.

- Сюди!

   На жаль, йому доводилося шукати в несприятливих умовах: кожен раз його мана все зменшувалась, а кол-во противників, навпаки, збільшувалося. Але він повинен був знайти Арнінів, інакше його завдання буде провалено!

- Повна миша, ти що-нити знайшла?

   Вікід і бився, і використовував шепіт одночасно.

- Пия-пии!

   Миша обшукала вже багато будинків, але все ще не змогла знайти щось. Будівлі тут були досить віття, тому було легко прогризти щілину у стіні або в двері. Але Арнінов все одно ніде не було видно.

- Ми не можемо більше так безладно оглядати фортецю...

   Його друзі та скульптури теж не могли довго воювати. Тому Віід намагався привернути увагу воїнів і вносити більше хаосу під час свого пошуку всередині фортеці.

- І тут теж немає...

   Вікід перевірив склади і покинутих будинків, але так і не зміг знайти місце, де могли б тримати полонених.

- Треба поглянути на ситуацію під іншим кутом. Я просто не можу безладно мчати всліпу. Скачок!

   Віїд телевізійно важив найвищу вежу у фортеці. Вікери літали навколо, атакуючи ворогів у фортеці, в той час як інші скульптури та його друзі воювали з Салліонами біля стін. То тут, то там були Пел і Ромуна. Хварен невтомно танцювала, відволікаючи увагу воїнів. Навіть після того, як вона переставала рухатися, ефект продовжувався деякий час. Так, Віда була не менш зайнята ніж він сам.

- Він піднявся вгору.

- Сбейте його. Тільки будьте обережні.

- Зловіть і убийте його!

- Кидайте списи.

    Стріли і списи полетіли до Віди. Не було ні секунди, щоб хоча б спокійно відпочити.

- Ахх, після цього Арніни просто зобов'язані працювати до кривавого поту. Хоча я навіть не знаю, чи живі вони. Замкни їх і закладу працювати все своє життя...

   Ось воно - мислення того, хто досяг успіху в експлуатації живої праці! Після порятунку Арніни працюватимуть на Віїду як раби.

- Передих буде для них лише мрією. Вони працюватимуть цілими днями і матимуть лише мінімум їжі. Нехай вони будуть вдячні за те, що я їх хоча б врятував.

   Він би не возився з ними заради 2-3 років, а змусив би працювати протягом цілого століття. До речі, двері та вікна будинків у фортеці явно не були пристосовані для того, щоб грати роль в'язниці.

У в'язниці не повинно бути свіжого повітря чи сонячного світла. А враховуючи особливості Салліонів, вони б їх тримали під землею...

    В'язниця під фортом! Напевно, там є місце, де тримають Арнінов. Коли Віід обмірковував план, то дивився на Салліонів з людського погляду. Віід відправив шепіт Польовою мишкою.

- Під фортецею є щось типу печер?

- Пия-пии! Так, є.

- Де вхід?

- В двох місцях. Перед казарами воїнів і біля великого будинку в центрі.

   Саме тоді Салліони вже наздогнали Віда вгорі вежі. Його здоров'я знизилося на 46%. Звичайно, Червона зірка допомагає відновити ману і здоров’я, але якщо битва затягнеться, поміняй як звали.

- Скачок!

   Віїд телепортувався до великої будівлі в центрі.

Частина 2

   Пейл був у захопленні від того, як вогонь з’являється в різних місцях фортеці.

- Та він просто безболісний...

   План Віїда був впроваджений самотужки до фортеці. Це було прекрасно, але якщо він несподівано помре, то їхній намір накриється мідним тазом. Фортеця була побудована на крутому пікі Тубкал, тому було важко обламати противника в такому кол-ві. Віід оглядав карту Юрін і знайшов одне єдине правне рішення.

- Так, такий план з використанням сили воїна Хаоса міг придумати тільки Віід.

   Але Пейл вірив, що Віїда може повернутися живим і врятувати Арнінів. Він бачив багато разів, як Віід досяг успіху там, де ніхто не зміг би. Але, хоча Пейл вірив у нього, він розумів, що цього разу все буде набагато важче.

- У будь-якому випадку, ми повинні залучити якомога більше їх уваги до стін. Треба триматися. Слідкуйте за своїм здоров'ям і травою в бою.

   Пейл випустив кілька стріл в бік воїнів фортеці. У цей час з боєм напали стіни, які вижили. Зефі і Сурка вже були там, борючись з захисниками стін. Герніка, Віндекс і Севіл. Пейл зловив поглядом виверну, що пролітає поруч.

- 3-я Віверна, сюди!

   Три-я Віверна, яка кружляла в повітрі, підлетіла прямо до нього.

- Стривай, я допоможу тобі.

   Ельфійка Елтін разом з Пейлом осідлали 3-ю Віверну і піднялися в небо. Якщо лучники мають вищу позицію, то їхня сила і дальність нападуть. Пейл подивився вниз з огляду виверни. Дев'ять голів Королівської Гідри приймали на себе списи і стріли, в той час як Черв’як Смерті вибирався з-під землі та заглушав ворогів. Білий тигр і Цербер змагалися в коло-ве вбитих, бігаючи уздовж стін. Крокодил Ніл рухався повільно, але ось коли він наздоганяв ворога то розривав його в клочику за кілька мигань. Цей величезний крокодил відкрив свої сонні очі тільки тоді, коли пожер чергового Салліона! Віід спеціально обгорнув навколо його тіла шкіряну броню, щоб Ніл не отримував багато відходів від копій. Даа, що вижили скульптури показували справжній майстер-клас в бою. Кожен, хто спостерігає за ними був би зачарований їхніми бійками.

- Я завжди мріяв брати участь у такій битві, як це. Не про що хвилюєшся, якщо ти під командуванням Віїда.

   Усе це було на рівні участі в будівництві пірамід або битви з Безсмертним легіоном. Пейл переклав свій погляд на фортецю і зосередився на битві. За допомогою спеціального дихання він випустив кілька стріл, щоб побити кожного противника.

Частина 3

   Кір був новачком, що з’явився в Морі.

- Ха, мені так рекомендували це місце, але це, правда, все?

   Дошка оголошень Королівської дороги була забита порадами про те, що Мора - найкраще місто для новачків. До речі, навіть його батьки були в Морі.

- Синку, тобі слід пограти в Королівську дорогу.

- Навіщо ж?

   Його батько глибоко зітхнув і сказав:

- У тебе немає друзів.

- Жити у світі можна і без друзів.

- Ти можеш зустріти дівчину в подорожі.

- Кажуть, що шлюб - могила на все життя.

- ...і, все ж, варто просто подивитися на Королівську дорогу. Життя в містах є нудним і звичайним. А тут ви можете відчути дух першовідкривача, який був загублений у наш сучасний вік. Навіть дорослі люди тут відпочивають і насолоджуються грою. Ви можете мати багато корисних зв’язків у Королівській дорозі, що також корисне.

- Я збираюся здати екзамен на державного службовця.

- ...

   Очевидно, Син не розумів справжнього наміру батька. Однак Кір зацікавився тим, що дізнався більше про Королівську дорогу. Він не знав, з чого почати, тому звернувся за інформацією до Доски оголошень.

- І, правда, в наші дні не можна вірити нікому.

   Кір вирішив прогулятися по Морі. Спершу він поговорив зі вартовим на центральній площі.

- Раз ти тільки почав свою подорож, краще всього не йти занадто далеко. Спочатку пробігай через площу і купи собі міську карту.

   Але Кір знехтував їхнім словом і побував усюди. Побачив людей, які торгують і купують товари на ринку. Торговців, які сміються після вдалої угоди. Деякі з них мали великі пузи, що свідчили про їхній успіх і високу якість як торговець.

- Судячи з величезного кол-ву людей, які купують і продають, тут, мабуть, самий центр. Мора і, правда, дуже велике місто...

   Туристи відвідували туристів, які оглядали місцеві визначні місця. Кір пішов за їхнім прикладом.

- Місто справді приємне, але всі ці історії опинилися сухою нісенітницею!

   Він подумав, що всі чутки занадто роздуті, і забрався на пагорб, де були інші туристи.

- Вау, як красиво!

    З вигляду пагорба місто видавалося неймовірним. Центр мистецтв, Собор, Велика бібліотека, скульптури та різні будинки європейського стилю справили сильне враження. У місті були активні архітектори, тому можна було навіть помітити будівлі схожих типів. Коли місто зверхньо розглядалося, воно виглядало наче намальованим. Позаду Кузнı́ Хестії та Вежі досліджень відкривався неймовірний вид. Це був захопливий міський пейзаж! Найкраще, що Кір коли-небудь бачив. Запах лісу відрізнявся від забрудненої атмосфери міста і забитих людьми будинків, тому він був дуже схвильований.

- Це вже щось. Але все ще недостатньо.

   Кір спустився до Холма художників. Озираючись назад, він помітив фігури художників, які малювали - що викликало в нього надзвичайну цікавість. Монстри, через рот яких капають слини, міський пейзаж і криваві битви між ельфами та орками... Туристи та гравці платили високі ціни, щоб тільки купити такі картини.

- Це ж марна трата грошей...

   Кір спускався далі і продовжив свою подорож. Повару продавали на вулиці. Це було місце, де будь-хто міг би скуштувати справжні делікатеси з усього континенту.

- Треба спробувати пізніше. Звичайно, хотілося б чогось порозумітися. Але й це буде цікаво дізнатися про смак кожної страви.

   Кір перемістився до місця, де були халупи. Він зміг зібрати багато інформації з Дошки оголошень. Все про вигід низьких податків, ефектів скульптур, користь різних будівель і купа завдань! Звичайно, про це було написано багато, але було ще дещо, чим славилася Мора.

- Ммм, серед священнослужителя Фреї є багато гарних дівчат...

- Якщо говорити про Мора з такої точки зору, то це просто рай для... Хехехе.

   Дуже багато гарних дівчат бавилося тут. Загалом це була головна причина, чому Кір почав свою подорож з Мори. Правда, поки він сумнівався в цій інформації і хотів перевірити все на власні очі.

- З того, що я ще бачив... Начебто непогано.

   Кір почав задумуватись над тим, як він прямував до села халуп. Він помітив кількох дівчат у одязі новачків, які висаджували картоплю на полях. Кожна халупка мала невелику ділянку землі, де люди могли займатися розсадою різних культур.

- Хм, навряд чи я зустрінуся в такому місці дівчину, та ще й красива...

   Кір не розумів, де знайшли вродливих дівчат. І тут... Союн працювала на полі неподалік, поки нікого не було. Вона вирішила зняти свою маску.

- ОГО!

   Кір відчув, як його серце здригнулося від того, що він бачив Союн. Яке ж це було вияв божественної краси!

- Ніічеє сіе...

   Кір не знав, що сказати. У той час Союн все садила картопля - щоб нагодувати телять. Хоч вона і жила в королівстві, де правил Віід, вона чомусь все ще була у халупах.

- О-ось це я розумію, Мора.

 Частина 4

Підземелля: ви відкрили першу підземну частину фортеці Тубкал.

Бонус: слава збільшилася на 2610.

Подвійне збільшення досвіду і шансу випадання речей протягом тижня.

Перший вбитий монстр кожного типу виведе речі кращих якості.

   Як і очікувалося, печера всередині фортеці в якій увійшов Віїд вела до важливого підземного підземелля. 10 елітних воїнів Салліонів перемістили шлях.

- Ти не пройдеш!

   Ці елітні воїни були набагато вищі, ніж вони мали краще озброєння. Вікід зрозумів, що давати собі раду з ними нелегко.

- Така юрба і на бідного мене... Скачок!

   Він візувався через елітних воїнів, які захищали вхід.

- Ого!

- Ррраа!

Елітні воїни видавали страшні крики, переслідуючи його. Копія, які вони кинули, пролетіли повз Віяда і зіткнулися з стелею та полом. Це незрівнянне відчуття, коли смерть дихає тобі в потилицю!

- Елки, якщо це потрапить в мене, то я труп!

   Віід побіг з усіх сил. Він повертав направо кожного разу, коли потрапляв у розвиток - при цьому не забуваючи стежити за навколишнім середовищем. Він сподівався знайти клітку полонених, де могли б тримати Арнінів. Як тільки він знаходив двері, відразу ж намагався її відкрити.

- Божевільний чоловічок!

- Забий його!

   Але, на жаль, він знаходив тільки елітних Салліонів в кімнатах. Згодом, під час переслідування, вони утворили непоганий натовп позаду Віїда. Зібралось близько 100 ворогів, так що воювати вже точно було не варіант!

- Загалом, у мене є дві можливості залишитися в живих.

   Перша - бігти. Друга - бігти з усіх ніг! Віід зігнувся і, дійсно, втік на всіх своїх чотирьох. Це було особливе вміння, яке збільшував його швидкість на 60%. Звичайно, це було набагато небезпечніше, але він використав усе для того, щоб вижити.

- Ловіть його...

- Давайте згодуємо його своїм дітям.

- А може запіч?

- Він і так готовий, дивіться, як він біжить від страху.

   Під час гонінь солдати Салліонів могли говорити про те, що зробити з Вііда. В принципі, це підземелля було частиною будинку Салліонів, так що надія на порятунок для Віда з кожним разом упала.

- Він біжить сюди!

   Тепер вороги також з’явилися перед Відом. Він негайно змінив напрямок. На жаль, солдати почали з’являтися звідусіль і він не міг легко вибрати собі шлях.

- Тут занадто багато місця... Треба подумати, перш ніж так бездумно ломатися.

   Вікід зібрався з думками і вибрав напрямок, де попереду має бути розгалужування. Однак йому перегородили шлях два елітних воїни.

- Прийми смерть!

   Позаду також були вороги, тому він мусив відзначити вміння побігу на чотирьох ногах.

- Зажмурювання!

Коп'є прокололо ваше плече. Здоров’я було дуже знижене.

Коп'є зачепило вашу голову. Критичний удар! Ви були приголомшені.

   Як тільки він відкрив очі знову, навколо все хиталося від ударів воїнів перед ним. Його огляд був в такому стані через оглушіння, тому було важко знайти правильний шлях. Вдарявшись об стіну, Віід намагався знайти відкрите місце і втекти. Для нього настав переломний момент!

- Оглуження триватиме ще 13 секунд...

   Його вже майже досягнули переслідувані.

- Він тут!

   Віід бився об стіни, і його швидко наздогнали воїни. До того ж, це було їхнє рідне місце, тому вони могли легко знайти короткий шлях і з'явитися перед ним. У результаті, він зрозумів, що потрібно скористатися останнім шансом на порятунок - якщо він хоче залишитися в живих. Він пішов напролом, прикриваючи свою голову.

- Зажмурювання!

Хрючись! *

- Зажмурювання!

Бум! *

- Зажмурювання! Ну давайте, тварюка, вбий мене, якщо зможете!

   Він продовжував наступати на воїнів Салліонів і, все-таки, прорвався вперед! Навіть попри захисні навики здоров’я Віада ставало дедалі менше. Він використав силу Червоної зірки, але цього було недостатньо. Проходи тут були дуже вузькі, а Салліони продовжували збиратися. І він розумів, що його друзі та скульптури теж не можуть воювати вічно. Вііду дуже не вистачало часу.

- Час ще не пролітав так швидко, як я працював посудомийкою в ресторані.

* Дрерр! *

- Эй... Ворог! Вбити його.

   Тільки Салліони зустрічалися Віду кожного разу, коли він відкривав нові двері.

- Приплили. А здоров'я-то з маною залишилося зовсім небагато ...

   Якщо все так продовжуватиметься, йому не вистачить здоров'я, мани і часу.

Глава 4: Нова статуя в місті

Словник термінів

Арніни ( англ.). Arnin) - одні з представників скульптури, яких зробив імператор Гейхард фон Арпен. Віід врятував їх на прохання Еліона від гніту Салліонів в горах Харсел.

Божественні лицарські об’єкти ( англ.). Godess' Knight Armour - броня, яку зробив Віїд у кузні Гестії. Ім’я отримала на честь двох богинь Гестії та Фреї, які дали можливість доспіхам своє благословення.

Червона зірка ( англ.). The Red Star - меч дракона, який Віід отримав за виконання завдання S-класу в Джиголасі. Саме тоді Віід став першим, хто помер як дракон.

Кубичуя, воїн Хаоса ( англ.). The Chaos Warrior Kubichya - монстр рівня бос, з яким бився Віїд у Джиголасі під час битви лицарів Ада і воїнів Хаоса. Віід переміг, перетворившись на дракона.

Саліони ( англ.). The Sulleion) - монстри-рептилії, які живуть в горах Харсел. Вікід обстрахував їхню фортецю при виконанні етапу роботи Майстра, щоб звільнити Арнінів.

Частина 1

- Хапайте - треба пустити його на консерви!

   Поки Вік Віід втікав, мораль Салліонів підвищувалась. Як тільки йому перемістили шлях чотири воїни, він тут візувався.

- Мені здається, його м'ясо не буде мати насичений смак. Зазвичай я погано перетравлюю таку їжу.

- Ммм, а пахне він непогано.

- Досить базікати, зловіть його!

   Саліони всі продовжували наздоганятися за Віїдом. І, на жаль, трохи догоняли.

Стальна стріла ранила вас в плече.

    Стріли та списи всі летіли і летили в його бік, поки Вінд намагався втекти. Він не був одягнений в якусь броню через особливості воїна Хаоса, тому його здоров'я продовжували падати. Навіть бинти вже не рятували. Кілька разів він врізався у стіни на повній швидкості, так що здоров'я досяг критичної оцінки в 10%. Звичайно, не було нічого страшного в тому, що мати низьке здоров'я під час тривалого полювання, але зараз це було смертельно небезпечно.

- Треба щось робити!

   Віід спробував збільшити відстань між ним та Салліонами. А потім використовував свої навички.

- Скачок!

   Він був у кімнаті, де вже один раз був! У куті він почав чекати, поки Салліони ховаються за наступним поворотом.

- Він пішов туди.

- Це ж місце, де наші старійшини. Ми повинні зупинити його будь-якою ціною!

   Вікід завмер, чекаючи на останні звуки їхніх кроків.

- Я просто щасливий. Ніби як пронесло.

   Те, що підземелля досить просторе, зараз зіграло Відію на руку. Витягнувши зі свого тіла глибоко засічену сталеву стрілу, він помістив лікарські рослини до рани.

Трави були пошкоджені вогнем, тому можуть дати тільки 37 відсотків від свого ефекту.

- Ахх, мої цінні травички. Скільки б я допоміг, якщо продав їх у магазин? ...

   Після першої допомоги Червона зірка змогла б легко відновити його здоров’я та ману. Дотягнувши до 23% здоров'я і 31 % мани, він вирішив залишити кімнату.

- Треба трохи озирнутися.

* Дум-дум-думати-мисли! *

- Він повинен бути десь тут.

- Я піду туди!

   Віід відразу забився в кут, коли почув кроки і крики Салліонів.

- Мда, треба відновити хоча б половину мого здоров'я.

   Віід подивився на Червону зірку. Він ще раз оцінив усі переваги свого меча. На зброєнні були виграні складні магічні символи, які надавали йому божественного вигляду. Напевно, велика магічна сила була прихована в них.

- В майбутньому, коли рівень зростає, я зможу використовувати все більше і більше сили чарівного меча...

   Він жадібно притиснув його до себе. Будь-хто, хто б побачив Червону зірку, хотів би забрати її собі. У декілька разів спалахи вогню підвищували бойову силу. Якщо б меч не мав деякі побічні ефекти, то Війд міг би разом з ним вбити навіть дракона.

- Треба бути обережним. Якщо я не хочу бути спійманим, потрібно рухатися більш приховано.

   Віід вирішив покинути свій притулок тільки тоді, коли його здоров'я досягло 46%. Я мусив покинути його, бо з кожним разом ставало все менше.

- Потрібно переходити до наступного кроку мого плану.

   Віід витягнув скульптуру. Це був елітний виродок Салліонів, якого він зробив заздалегідь! Довга широка морда, маленькі лусочки на шиї - загалом, вся скульптура ідеально нагадувала представника свого народу.

- Скульптурна трансформація!

   Тіло відразу змінилося на воїна Салліонів. Він забрав Червону зірку і витягнув списа, якого відібрав у своїх ворогів. Потім він покинув свій сховок і, як би невістка, приєднався до одного з загону ворожих воїнів. Вони відразу подивилися на нього з ніг до голови.

- Можливо, мене знайшли? Якщо подумати, то це не змінює мого запаху.

   І це вміння мало свої недоліки. Було багато способів виявити справжнє обличчя гравця, і особливо важко було обманути раси з гострим нюхом. Але, на щастя, Салліони просто не мали ніздрів, тому й не могли відчути його запах. Один з елітних вимочників запитав:

- Ти наче поранений. Де ж вони отримали ці рани?

   Віід похитав головою і сказав:

- Я воював проти вогняної людини.

- Де? Всі шукають його.

- А я його з'їв.

- І нічого не залишилося?

- Неа. Та й на смак він був огидний. До речі кажучи...

   Віід продовжив розмову, щоб воїн не звернув на нього уваги. Він тримає зброю, терся об підлогу перетинчастими лапами і в задумливості смоктав свої лусочки. Віід навчився імітувати поведінку різних рас, коли трансформувався в орку Каричі. Він не подавав ознак хвилювання або розгубленості. Рівень брехні Вії був такий високий, що він міг викладати це навіть в академії.

- Вогняний чоловік прийшов сюди, щоб врятувати наших рабів, Арнінов. Так що, можливо, з'явиться ще хтось.

- Аа, ці дрібні створіння? Тоді потрібно захистити клітину полонених. Треба поспішати!

   Елітний вольник побіг по проходу вниз і повернув направо. Віід пішов за ним, тримаючи наготовий спис - тому що він помітив поранених Салліонів, які прямували в їх сторону. Віід сказав:

- Я теж піду.

- Ти можеш відпочити. Там цілих 10 охоронців.

- У мене все ще є сили. Крім того, я хочу перекусити ще парочкою з наших противників.

- Ха, ну тоді пішли.

   Віід втік за елітним винцем і опинився перед в’язницею для Арнінів. Вона складалася з трьох поверхів і була набагато вища, ніж кімната, в якій ховався Віід. Сама клітина, в якій тримали скульптури, була досить широкою. І охоронялася 10 елітними виборцями, не враховуючи того Салліона, який привів Віїда сюди.

- Значить, тут ще один загін. Ех, якби їх було всього два-трьох...

   Віід повинен був щось вирішити. Тепер, знаючи місце знаходження клітини, він міг або повернутися назад, або використати цей шанс зараз. Треба вирішувати, поки шуми зовні ще не закінчилися.

- Потрапити сюди за допомогою Скульптурної трансформації буде не проблемою, але ось як потім вивести Арнінов? ...

   Віід вирішив йти напролом.

- Викличу лицаря смерті Ван Хока, викликаю володарю вампірів Торідо!

   З’явився маленький дим, в якому з’явилися його вірні слуги!

- Пане, нам потрібно битися?

- Фуу, я не хочу пити кров плазунів... Ти забув стандарти справжнього аристократа? Приведи мені хоча б милу діву.

   Ван Хок віддано витягнув свій меч, а ось Торідо озирався навколо з похмурим поглядом.

- Досить базікати! Бийтеся.

   Рицар смерті і володар вампірів кинулися в атаку.

- Зрадник!

   Він викинув списа і відразу вдарив двох елітних воїнів демонстрованим мечем. На жаль, він не завдав сильного удару. У елітних бойців був високий рівень. До того ж, їхні лусочки мали особливі характеристики, які послаблювали прямі удари. Хоча їхні кінцівки не були такими міцними, їх списи наносили багато сміття і били далеко від них. Тому негайно подолати 11 елітних ватажків для Віїда та його помічників було нелегко.

- Ван Хок, треба виграти час. Вгамуйте їхній напад. Торідо, встань позаду і прикрий його.

   Ван - Хок сміливо поскакав вперед, відбиваючи списи та стріли своїм мечем. Правдивий лицар смерті ніколи не відступає в бою. Крім того, меч Тьми допомагав Ван Хоку випускати особливу темну ауру. Торідо повернувся назад і почав використовувати прокляття та магію вампірів!

- Ааа, це ж Аристократ ночі!

- Не дивіться в його червоні очі.

   Салліони інстинктивно почали боятися Торідо. Через це їхня увага послабилася, і вони потрапили під його вампірську магію. Торідо показав рівень сили, гідний для монстра високого рівня. Віід підійшов збоку і прицілився в одного з воїнів праворуч.

- Сяючий меч!

   5 спалахи світла відділилися від демонічного меча і потрапили в елітного воїна! Це був той самий воїн, який привів Віїда сюди.

- Нееет, а я думав, що ти один з нас ...

Наша доля - всього лише низка зрад. Ласкаво просимо у доросле життя.

- Брудний виродок!

- Звичайно, я ж миюся тільки раз на тиждень. Вода є дуже дорого коштує.

   Воїн, який привів Віїда, випустив дух!

- Техніка Клонуючого меча!

   Він одразу використав ще одну здатність. Спеціально для того, щоб відволікти увагу ворога від себе.

- Зосереджувати атаки!

    Віід, Ван Хок і Торідо почали битися під прикриттям слонів. Тепер вони разом вбивали Салліонів одного за одним.

- Не давайте їм можливості перегрупуватися. Не шкодуйте сил!

   Здоров’я Вііда і Ван Хока різко зменшилось. Однак боротьба стала набагато легшою, коли кількість ворогів зменшилась до 7. Торідо відновив своє здоров'я, випиваючи їхню кров і зміг активніше боротися в бою. У той час, коли він бачив і Ван - Хок, вони успішно позбулися чотирьох ворожих битв. Це було не те місце, де треба економити ману. Звичайно, залишилося лише три противники, але він не знав, коли прийде підкріплення. І ось битва закінчилася. Віід зміг відпочити, обдумавши наступний крок.

- Так, це було нелегко.

    Ван Хок був весь побитий, а Торідо став ще блідішим, ніж зазвичай - тому що кров плазунів не підходила для нього. Здоров'я Вііда знову знизилось до 7 відсотків.

- Хаха, що й очікувалося від меча Тьми і персні вампірів, які я зробив!

- ...

   Щоб досягти успіху, вони повинні орати! Віід підбирав предмети, що випали з елітних вонь. Серед них могли бути дуже цінні речі.

Ви отримали ключ від підземної в'язниці.

    Ключ від клітини! Кррк! Він нарешті зможе зустріти Арнінов - расу, що оживили скульптури, які були зроблені самим імператором Гейхардом фон Арпена. Який же це був зворушливий момент!

- Я пройшов через стільки проблем! Так що, тепер я поставлю їх працювати ... вічно.

Частина 2

   Син Хемін був дуже засмучений.

- Ах, облога фортеці Тубкал виглядає ще більш приголомшливою, ніж битва в скелястому каньйоні.

   Про Джуван погодився з нею:

- Це просто неймовірна битва. Бой серед цього пейзажу виглядає неймовірно.

   Син Хемін мала клас розвідника, тому з сумом думала про те, як було б цікаво грати їй, якщо вона була там. З одного боку, ці скульптури з лютим гнівом атакували фортецю і Саліони, які так відчайдушно захищали свій дім. З одного боку, що вижили скульптури, які використовували широкий спектр своїх навичок з іншого - Саліони, котрі застосовували особливості ландшафту і наполегливо боролися проти загарбницькостей. Повсюди відбувалися жорстокі бої, і розгорілися гучні вибухи.

Віід навіть не витратив достатньо часу на необхідний відпочинок і майже відразу ж кинувся з бій. Що Син Хемін скаже на це?

- Ну, дії Віда завжди перевершують уяву.

- Але бій проходить не так, як він запланував, правда?

- Очевидно, так. Незважаючи на великі втрати в каньйоні, у фортеці все ще знаходяться величезні коло-во воїнів Салліонів. Тому навряд чи Віід зможе захопити фортецю.

- Думаю, можна припустити, що сьогоднішня атака не вдалася. І ситуація для Віада з кожним днем буде все гірша.

   Для ожирілих скульптур не вдалося залізти на стіни, тоді як Пейл та інші самі перейшли в захист. Вони не могли нічого зробити через нескінченний потік воїнів, який йшов з печери в фортеці Тубкал.

- Війду терміново потрібно перегрупувати свої сили.

    Звичайно, мешканці міста знали, що їм доведеться відступити навіть тоді, коли з’явиться Вікід. Але з кожною хвилиною бій ставав все важчим і небезпечнішим - навіть незважаючи на високий рівень Фенікса та льодячого дракона. Занадто багато було Салліонів - один за іншим вони виповзали з вузьких печер, щоб відразу ж вступити до бою.

Частина 3

   Коли він відкрив двері, то побачив величезне коло-во сплячих на землі Арнінів. Вони були рабами Салліонів.

- Хто ти?

   Один з сплячих Арнінів прокинувся і подивився на Віда.

- Я...

   Віід намагався зробити серйозне обличчя. Він боровся зі сльозами радості, але його улюблена усмішка просто не з’явилася. Зберігаючи зв'язок з Ірен через шепіт і знаючи те, що відбувається зовні, Віід не став втрачати час і прямо сказав:

- Ваші друзі Елліони попросили мене врятувати вас.

- Правда?

   Всі Арніни відразу піднялися. І навіть так - вони все одно були менше, ніж гноми.

Завдання: друзі Еліонів

Ви знайшли расу Арнінів.

Виведіть їх з фортеці неушкодженими. Здатність розмножувати Арніни обмежена до того часу, коли вони житимуть на волі. На даний момент всього їх лише 342. Ви повинні повернутися до Еліонів з максимально можливими коло-в вижили. Якщо хоч би 10 Арнінів виживуть і виживають, завдання буде виконано.

   Зараз все, що залишилося Віду - вибратися назовні. Він обернув бинти по всьому тілу і запитав на всяк випадок:

- Ви ж вмієте битися?

   Він саме підготував багато копій, щоб передати Арнінам.

- Ми не знаємо, як боротися.

- Ну ви хоча б можете тримати зброю. Чи не так? Давай.

- Ми не вміємо.

- Магія? Виклик духів? Хоч що-нити?

- Ми не знаємо, що це.

   Це майже теж саме, що вивести з гарячої точки сто дітей.

- Виходить, у мене немає вибору.

   Віід знову трансформувався в воїна Хаоса Кубичу. Потрібно було змінити своє тіло в щось, більш придатне для битви. Він витягнув Червону зірку.

- Йдіть за мною. Будьте обережні і не відстаньте.

   І в той момент, коли він вже збирався відвернутися, один з Арнінів раптом заговорив:

- Ми не можемо, адже тут залишилися наші ручні звірі. Без них ми не підемо.

- Будь ласка, визволите наших звірів.

- Ми турбуємося і годуємо їх щодня, тому сильно прив'язалися до них.

Дрынь! *

Завдання: друзі Еліонів

Арніни просять взяти з собою ручних звірів. Якщо ви спробуєте вивести Арнінов силою, то це може призвести до деяких проблем. Але якщо ви врятуєте тварин, вони будуть щиро вдячні вам.

   Віід глибоко зітхнув.

- Я що, зрадив батьківщину в попередньому житті?

   Він не міг зрозуміти, чому все в його житті йде як попало. Але він повинен виконати завдання і врятувати Арнінів. Віїд судомно облизав губи.

- Я повернуся за вашими тваринами, так що просто йдіть за мною.

- Правда?

- Звичайно.

   Звичайно, він навіть не збирався повертатися за ними. Правда, сам він вже звик до полювання тут, але в цей час зовні його друзі боролися у нерівному бою з Салліонами.

- Так справа не піде. Якщо ми втечемо, Салліони схоплять наші тварини і з'їдять.

- Ми не підемо без них.

   На жаль, його напих вигадувала брехня.

- Тут небезпечно. Для мене вже важко буде вивести вас звідси. Ви повинні вижити. Ваші друзі Елліони чекають вас у Морі.

- Ми не кинемо їх. Краще ми пожертвуємо собою і залишимося, щоб ви їх врятували.

   Так важко було пробитися сюди... Так, рівень складності цього завдання занадто високий.

- Ні, я не можу так просто здатися...

   Звичайно, рівень гравців на півночі досить високий, і багато з них полюють тут, в горах Харсел. Але кількість гравців, які б боролися у цій ситуації, все ще невелика - так що їм набагато простіше полювати в безпечних підземлях або мисливських землях. Ось вона, погана сторона в тому, щоб бути першовідкривачем! Завдання було складним хоча б в тому, що він не міг постійно боротися проти нескінченного потоку Салліонів.

- Я не можу просто піти, щоб підняти рівень скульптур, а потім повернутися знову. Це займе надто багато часу.

   Монстри також мають інтелект і можуть рости як гравці. Їх кол-во збільшиться, а захист фортеці - посилиться. Тому, якщо і робити щось, то тільки зараз.

- А якщо я просто притягну їх в Мору силою...

   Як варіант. Але тягнути Арнінів і паралельно битися...

- Гаразд, гаразд, я спасу ваших тварин, так і бути, Я зроблю це!

   Вікід відчайдушно приготувався до гіршого. Він міг утекти самотужки, виконавши завдання наступного разу, або вкрасти парочку Арнінів. Правда, якби він притягнув їх силою, то завдання не скінчилося б нормально, а його висока слава знизилася б. Упала б близькість, і він не зміг би змусити Арнінов працювати на благо королівства Арпен. Але чим більше він думає, тим небезпечніше стає ситуація нагорі.

- Дуже вам дякую!

- Ну і де ваша тварина?

- Тут, недалеко. Ми покажемо вам.

   Віід пішов вперед у супроводі Ван Хока і Торидо. Він убивав будь-якого Салліона відразу ж, щоб вони не покликали на допомогу. Його друзі могли програти в будь-який момент, тому він сильно нервував. Тоді один з Арнінів сказав:

- Вони трохи відрізняються від простих тварин.

   Тим часом Салліони були зайняті тим, щоб вибратися швидше на поверхню.

- Залишилося повернути за кут.

   Перед ними були 4 елітних грабіжників, які захищали вхід. Вікід перевірив свої параметри і зробив кілька коротких видохів.

- Ван Хок, відволікай трьох. Торідо швидко вб’є решту і допоможе тобі.

- Так, пане!

   Ван Хок і Торідо швидко почали полювання. Цього разу противники мали лише 4, а Віїд ще й ужив Червону зірку. Тому вони легко подушили охоронців і отримали ключ від чергової клітини. Очі Віда розширилися.

- То це ж...

Частина 4

   Водночас, битва на горі Тубкал. Здоров’я і мани Пейла майже досягли свого ліміту. Ті, хто виживав, продовжували воювати, але почали поступово втомлюватися від нескінченного потоку воїнів. Саліони були налякані фігурами та Королівською гідрою, тому не боялися йти в атаку. І навіть майже вибиті з сил Хварен і Беллот все ще привертали увагу ворога завдяки своїм пісням та пляскам. Пейл витягнув стрілу і крикнув:

- Які новини від Віди?

   Він пустив стрілу і потрапив прямо в лоб візерунку! Він точно не знав, через захист своєї фортеці або через великий урона чи це, але Салліони не спішили атакувати. Правда, це могло бути навіть гірше. Вони могли обережно оточувати свою жертву, щоб підібратися ближче і потім різко нанести удар. Ірен, яка в цей час відновлювала відразу у всіх скульптурах здоров'я, передала слова Вііда:

- Ще хвилинку.

- Ми більше не можемо їх утримувати. Скажи йому, що ми повинні відступити.

- Він сказав, що якщо ми почекаємо хвилину, все спрацює.

- Що ж це означає? ...

   І тут пройшла ця хвилина. Десятки грифонів запарили в небо над фортецею Салліонів. Багато саблезубих тигрів почали вибігати через відкриті ворота. І верхи на кожному сиділи Арніни. Виявляється, вони не виховували таких звичайних тварин як кролики, вівці, свиня, курки або корова. Замість цього вони мали грифони і шаблезубі тигри, яких використовували як їжу. А Салліони використовували їх як засіб пересування повітрям і на землі. Якби пройшло трохи часу, ці рептилії могли б розростися і розширити свої володіння за територією гір Харсел. Як тільки Віід побачив "ручних тварин" Арнінов, проблема була відразу ж вирішена. Арнінов попросив його вбити двох зайців одним ударом. І вільні грифони з тиграми відразу ж накинулися на Салліонів по команді Арнінів.

- Гей, ці істоти вирвалися назовні!

- Це погано. Дуже погано.

   Саліони в цей час були зайняті обороною, тому не були готові до атаки з тилу.

- Вбийте ворожих лучників і відкрийте шлях саблесубів тиграм!

   Під правлінням Віа ціла група змогла безпечно відступити з гори Тубкал! Соліони не переслідували їх.

Дрынь! *

Битви проти Салліонів на горі Тубкал закінчилася нічиєю.

Салліони все ще правлять горами Харсел. Якщо б ви захопили їх фортецю, то взяли під контроль всю гірську область. Але ви можете сказати, що це чудо — те, чого вам вдалося уникнути без втрат. Саліони, які понесли великі втрати, виберуть нового вождя і посилять свій захист проти наступної облоги.

Ваша слава піднялася залежно від вашого вкладу в бій.

   Віід разом зі своєю групою повернувся до Мору. На схід і південь від гір Харсел з’явилися Грифони та саблесуби. Вони будуть стримувати ріст Салліонів.

Частина 5

- Я вижив!

- Дуже вам дякую! Ми ніколи не думали, що знову зустрінемо своїх друзів.

Дрынь! *

Завдання друзям Еліонів було завершено!

Скульптор Віід врятував Арнінов, які були змушені працювати на благо Салліонів. Зцілі скульптури Арніни та Еліони тепер живуть у королівстві Арпен. Вони пам'ятають минулу славу імперії Арпен і згодні працювати заради королівства.

Ви показали мужність, неймовірні лідерські якості та високі моральні риси.

Слава збільшена на 2580.

Ваш рівень збільшився.

Раси оживлених скульптур Арніни та Елліони тепер працюють на благо королівства.

Ваша близькість з голими скульптурами зросла. Вони не забудуть того відчуття, яке у них з'явилося коли ви бачили вас, що рятує їх від страшної небезпеки.

Харизму збільшилася на 15.

Лідерство зросло на 23.

Ви отримали величезний бойовий досвід. Всі бойові характеристики піднялися на 3.

   Вікід з радістю розсміявся. Тепер, дивлячись на його минулі подвиги, не можна сказати, що людина повинна бути привабливою, щоб стати популярною. Вікід прищулив очі і хитро усміхався.

- Я такий радий, що зустрів вас.

   Він закінчив наступне завдання на звання Майстра класу. І замість спорядження або непотрібних предметів він отримав Арніни, які були добрими в розведенні тварин. Арпен має багато домашніх тварин, які використовуються для м’яса, їжі, пошиття шкіри та дри.

- Вони працюватимуть... вічно.

   Переставши бути рабами Салліонів, вони стали власністю Віїда. Тепер останнє, що залишилося - правильно видержувати їх.

- У будь-якому випадку, цим я займуся в моєму королівстві.

   До речі, якщо говорити про королівство Арпен, то на даний момент ця була країна, зосереджена, в основному, на новачках. Якщо повністю порівняти економічну, військову та політичну силу королівства з силою країн Центрального континенту, то результат буде не на користь Вііда. Єдиний спосіб виправити це, збільшити продуктивність праці! Якщо чесно, то ситуація навколо Віда не є найкращою. Бадирей і гільдія Гермес захопили королівство Хейвен та Калламор, так що масштаб їхньої сили можна порівняти з силою справжньої імперії. Після того як вибухнула гільдія Чорного лева, вони почали таємно контролювати королівство Туллен через Гільдію Беден. Так що, зараз на всьому континенті в руках гільдії Гермес зібралася найбільша військова і економічна сила. У них було багато гравців з найвищим рівнем. З чуток видно, що умови для вступу до Гільдії Гермес є найсуворішими. Сила гільдії на даний момент рівна Гільдії Хмари, гілдії мандрівників і групі найманців Чорного меча разом взяті. Загалом, гільдія Гермес досягла всього, що по праву називається найсильнішою. І, природно, королівство Арпен ну ніяк не могло конкурувати з їхньою владою, фінансуванням і армією.

- Вони ніколи не дозволять мені укласти мирний договір. Їм доведеться надто багато чого відмовити.

   Тому Віяда була зрозумілою. Рано чи пізно Гермес зареєструвався на північ, і він вже не міг відступити. Королівство Арпен поки що слабке, але його друзі та помічники роблять багато корисної роботи і сам по собі завдання на Майстра класу приносить свою користь. Вікід щойно закінчив 14 етап свого завдання Майстра. Залишилося небагато до його повного кінця.

- Якщо я стану першим, то це принесе мені просто купу грошей!

   Відеостанції заплачують величезні суми грошей тільки для того, щоб показати першого майстра. І їм має стати ніхто інший, як сам Віід. Раптом сумка Віяда відкрилася, і звідти сама собою вилізла скульптура оленя, якої він ще не давав життя. Молодий олень - це назва скульптури, яку він отримав дуже добре, тому Віка сподівався виручити за неї достатньо грошей. Іноді навіть найпростіші скульптури були настільки добре вивчені, що стали популярними. Тоді молодий олень сказав:

- Вітаю тебе, великий скульптор, який може вдихнути життя в мистецтво.

   Війду стає нудно кожного разу, коли її хвалять як скульптора. Ця професія постійно вимагала тяжкої праці, інакше весь її успіх став би прахом. Одного разу, коли його знімали по телевізору, він довго думав про те, що сказати на тему вибору своєї ігрової професії. Ні, він не міг сказати, що обрав її помилково, а з того часу все ще пашає як проклятий! Віід зібрав думки і відповів з серйозною особою:

- Мені приємно це чути, молодий олень. Що тебе насторожило?

Я хочу подякувати тобі за те, як ти ставишся до нас, скульптур.

- ...

   Віід раптом згадав все, що робив раніше щодо своїх ожирних скульптур.

- Ми вдячні тобі за те, що ти даєш нам життя і турбуєшся про нас після.

- У цьому немає нічого особливого. Це те, що я просто зобов'язаний зробити. Мені подобається бачити світ, наповнений прекрасними скульптурами.

   Це було схоже на розмову батька з його дитиною. Він часто називав його свіжим стейком, якого здивовано проковтнув язик.

- Тільки такий проникливий скульптор, як ти, може зрозуміти справжні почуття наших сердець. Тому в нас є невеличке прохання. Чи ви можете більше навчитись про наш світ?

Дрынь! *

Очі скульптури

На вашому шляху скульптора виникла нова перешкода, і для цього вам потрібно розширити своє сприйняття щодо скульптур. Перетворіть своє тіло в скульптуру і покладіть його там, де навіть вітер не зможе вас потрвожити. Якщо ви подивитесь на світ очима скульптури протягом місяця, то дізнаєтесь багато нового про свою професію.

Рівень складності: завдання на Майстра скульптора

Ігрові обмеження: просування 8 рівня валення.

Якщо скульптуру буде знищено монстрами або людьми, завдання провалиться. Якщо ви знову використовуєте навики Скульптурного перетворення протягом місяця, завдання буде провалено.

Ви отримали навички Скульптурного перетворення.

Коли ви використовуєте своє тіло, воно перетворюється на кам’яну скульптуру. Ви не можете рухатися протягом одного місяця, поки вміння активне. І навіть якщо це припиниться, кам'яна статуя залишиться на місці з міцністю в залежності від ваших окулярів мистецтва.

- Хмм...

   Віїд прорахував усі переваги і мінуси нового 15 етапу. Цього разу йому пощастило - адже це завдання практично неможливо провалити. Йому треба розслабитися і побути скульптурою весь наступний місяць. З огляду на те, що час у Королівській дорозі йде в чотири рази швидше, доведеться чекати зовсім небагато. Він усміхнувся і сказав:

- Я просто прагну дізнатися про вас щось нове. Радий, що ви мені дали цей шанс.

Ви прийняли завдання.

- Ми вдячні тобі за те, що відповів на наше прохання.

   Молодий олень знову перетворився на звичайну скульптуру. Ах ти, шматок поліна! За цей час він міг би непогано попрацювати. Вік почав скаржитися сам собі:

Професія скульптора завжди приносить мені якісь проблеми.

   Гаразд, в будь-якому випадку, йому потрібно було виконати завдання. Тому треба з цим швидше розібратися.

- По суті, на це я нічим не ризикую.

   Він вже збирався покликати виверну і летіти в гори, але тут зупинився.

- Ні. Небагато що може статися...

   Минулого разу, коли він використав велике стихійне лихо в каньйоні, то зрозумів, що гори не дуже безпечні.

- Десь на полях теж не піде, адже монстри. Та й посеред моря буде небезпечно...

   На морській території часто трапляються різні лиха. Шторми і страшні небезпеки - ось що чекає його на морі. Достатньо лише зазирнути в бібліотеку Мори, щоб прочитати про жахливі трагедії на морі. Щоправда, зараз біля Мори є свій пляж і порт Варна. Там багато гравців, які насолоджуються морськими пригодами, риболовлею, плаванням тощо.

- Ні, я нікому не можу довіряти... Де мені провести мій місяць?

   Віід вирішив провести місяць у самій Морі. Все-таки, якщо взяти врахувати монстрів і силу природи, Мора - найбезпечніше місце.

- До того ж, це всього лише місяць.

   Всередині міста є багато різних скульптур. Багато скульпторів працюють прямо на вулиці, деякі - прямі в області Центру мистецтв і Собора.

- Отже, я просто прикинуся звичайною скульптурою посеред вулиці.

   Віід розумів, що не можна нікому про це говорити. Це завдання було не складним, але багато людей, яким він колись дуже насолився.

- Якщо прикинути, це члени гільдії Гермес, а також гравці, які постраждали від мене в Континенті магії... Скільки там виходить, 100 000? 200 000?

   Вони могли порівняти кількість незадоволених людей з населенням цілого міста!

- Вони не упустять такої можливості, якщо дізнаються про це. І будуть мені заважати.

   Вікід йшов по темній вулиці Мори. Ще в минулому, коли він бився з вампірами, він довгий час полював тут, але тепер тут розрісся велике місто. Щоразу, коли він знову з’являється тут, то бачить нові будівлі і відчуває зміни в Морі.

- Мда, жваве місце мені точно не підійде. Потрібно знайти тихе місце, де ніхто мене не налякав.

   Але Мора завжди забита людьми. Виріс у велике місто, вона стала столицею королівства. Навколо завжди рухаються візки, тікають туди-сюди новачки. Віід сховав своє обличчя плащом і пройшов через центральні вулиці. Зрештою він дістався до краю Мори і зупинився біля крайньої вулиці, яка вела в бік пагорбів.

- А тут досить непогано. Не так багато народу...

   Він вирізав скульптуру і чекав цілу годину, поки нікого поруч не буде. Перед використанням мистецтва Віїд обробляв свої Божественні лицарські озброєння, меч Демона, браслет Бахарана і елегантний чорний шолом молодого вельможного воїна.

- Скульптурне перетворення!

Було використано навики Скульптурне перетворення. Ви не можете рухатися, поки це вміння активне.

   Він став скульптурою з голови до п'ят. Після того як тіло стало кам’яним, він не міг рухатися і став трохи незвичним. Він подивився на світ поглядом скульптури, але його очі, яким тепер не потрібно було кліпати, не могли рухатися - через те, що були кам'яні.

- Зійде, та й ніхто не буде знати, що це я.

   Вікід був спокійний, бо розумів, що ніхто не дізнається про нього. Минуло 10 хвилин. Ффф! Кілька листя впало на землю. Тут було так спокійно, що Війду стало просто нудно. Він міг тільки дивитися на пейзаж і птахів, які пролітають поруч.

- Гаразд, головне, щоб я виконав це завдання. Ех, хоч дощ що пішов би.

   Вікід знаходив це моторошно нудним, але намагався триматися. До речі, у реальному житті йому ще треба було поїсти і прибратися. Турбота про дім і свій фізіологічний стан все ще могли змусити його хоча б іноді повертатися в реальність!

- Ну, думаю, нічого страшного. В Морі, все-таки, безпечно. Мабуть, я можу зайнятися прибиранням.

   Віід вийшов з гри.

Глава 5: Тернистий шлях чорного лицаря

   Багато людей на даний момент виконували завдання на Майстра класу посеред Версальського континенту. Так звані топ-ігроки! Оскільки вони мали найвищі й найкрутіші шкільні здібності, то одна згадка про них вже мала ажіотаж!

- Ви бачили Чейза?

- Так, не моргнувши бровью, він сміливо пішов у кладовище - і зробив це опівночі!

- Начебто як йому потрібно знайти стару залізну статую.

   Кожен з великим зацікавленням спостерігає, як топові гравці починають виконувати завдання Майстра. Тому СТС Медіа охарактеризували раптову новину:

- Ми щойно отримали інформацію про те, хто на даний момент найближчий до звання Майстра класу.

- Ю Хайна, як цікаво! Здивуєте ж.

- Звичайно, спробую навести вас на думку. Якщо я скажу, наприклад, що це гном, ви здогадаєтесь, хто це?

   Кузнець Фабіо з Курисо! Ексклюзивна новина підтвердила, що він майже досяг вершини свого вміння. Для цього йому не потрібні були які-небудь особливі завдання - без зупинки він кивав нове спорядження у своїй кузні. На всьому Версальському континенті він вважався кращим ковалем, тому не дивно, що СТРС Медія підтвердили його успіх у процесі досягнення Майстра.

- Ааа... Ну якщо це коваль Фабіо, тоді не дивно. Але, Ю Хайна, я нічого не чула про його завдання на Майстра класу.

- Я спеціально перевірив - як виявилося, він навіть не починав його. Він хоче досягнути майстра, коли піднімає свої навички тільки важкою працею.

   Після телевізійних передач гравці відразу кинулися до Курисо, щоб купити зброю кузні. Це речі, зроблені майбутнім Майстром! Цінність і рідкість були за межами уяви, тому навіть коли ми віддали велику суму грошей, це було важко отримати. Якби Фабіо досягнув високого рівня майстерності, то став би дуже популярним. Щоправда, це стосується будь-кого, хто першим досягне титулу Майстра. Багато інших гравців також кинули виклик своїй майстерності, почавши виконувати свої класові завдання - так що суперництво за звання Майстра стало ще активнішим.

***

   Бадирей досягнув 16 етапів роботи Майстра.

- Телмеданські лицарі, я залишаю захист фортеці на вас.

- Будьте обережні, сер. Ми скоро покінчимо з армією повстанців.

   Рицарі та піхоти Бадрія перемогли в бою і отримали велику контрибуцію. Вони безжалісно розграбували багато міст, бо боялися найманців! Рицарі вже встиг підняти свій рівень і тренували піхотинців. І сам чорний лицар знаходив талановитих дітей у різних містах і поселеннях, щоб зробити з них лицарів. По суті, Бадрія вже займає почесне місце в історії Версальського континенту! З кожним разом лицарі та піхоти Телмедана ставали дедалі сильнішими. Близько 65 людей нараховувало лицарів, а піхотинців - 4000. На даний момент їх найняв замок Фонтенбло для придушення бунту. Бадирею дали право командувати всіма військами.

- Хм, а тут досить непогано.

   Після огляду території фортеці та поблизу села Бадирей визначив:

- У замку досить масивні і високі стіни - зручно захищатися. А село приносить непогані кол-во грошей.

   Коли повстанці намагалися атакувати фортецю, лицарі відтяли їх. Телмеданські лицарі билися без тіні сумніву, порушуючи будь-кого, хто стоїть на їхньому шляху - навіть тих, які вирішили здатися. І ось на бенкеті, виголошуючи перемогу:

- Телмеданські лицарі, скажіть, чого ви найбільше хочете?

Коли правитель поставив це запитання, Бадрірей витягнув свій меч і сказав:

- Сильний може дозволити собі все. Я хочу стати сильним.

Інші лицарі також витягли свої клинки і промовили те саме.

- Ааа!

- Зрадники! Захищайтеся правителя!

- Варта!

   Банкетний зал, в якому грали музиканти і стояла екзотична їжа, був заповнений кров’ю. В’язні, які чекали у коридорі наперевіс з арбалетами, тримали охорону. У результаті Бадирей захопив замок Фонтенбло.

* Дрынь! *

Завдання Кривавого лицаря було виконано.

Телмеданські лицарі захопили замок Фонтебло. Коли вони виявили в бою неймовірні досягнення і залізну волю, то довели, що з ними слід рахуватись.

Слава зросла на 3329.

Ви не змогли отримати честь за це завдання. Переваги і честь знизилися на 13. Відданість лицарів і пехоті впала через боягузливі дії. Репутація королівства Дейл погіршилася.

Сила збільшилася на 11.

Бойовий дух збільшився на 19.

   Зазвичай гравець надав би свої послуги аристократам або королівському роду, в нагороду отримавши трохи кол-во земель. Але ніхто не гарантував, що можна отримати велику територію за це - навіть за віддану службу і неймовірну перемогу в складній битві.  Тому Бадовій вирішив не заморочуватися і взяти все просто. Звичайні лицарі прагнули отримати більше окулярів честі і гідності. Але це не стосувалося чорного лицаря, який поважав тільки силу і могутність.

- Я поставлю їх тренуватися до кривавого поту.

   Хоч завдання закінчилося, Бадирей не хотів зупиняти загарбку свого війська. Оскільки задачі чорних лицарів були пов'язані, в основному з боями, то армія грала на них головну роль. Телмеданські лицарі доля готова до існування і стає сильнішою - все лише заради слави Бадрія.

- Добре. Що наступне...

Він закрив очі. Перед ним одразу ж з’явилося наступне завдання на ім'я Майстра. Пагорби... Страшні крики, що донеслися в руїну фортеці ... Його віддані солдати, які суворо розправляються з будь-яким ворогом... Війська Бадрія знищували все навколо... Це була помста королю, який зрадив його.

 * Дрынь! *

Завдання: Терниста дорога чорного лицаря

Чорний лицар нікому не підкоряється. Ви йдете по життю, несучи палаючий меч помсти проти влади королів. Чиста сила - це те, що потрібно вам. Ви використовуєте все і всіх - тільки б добилися бажаного. І, розриваючи кайдани труднощів, ваша міць стає з кожним разом дедалі більше. Але пам'ятайте, що саме добрими намірами вимощена дорога в пекло...

Рівень складності: завдання на Майстра чорного лицаря.

Обмеження: просування 9 рівня володіння мечем.

Для завдання потрібно загін лицарів.

Секретна техніка меча може бути отримана під час виконання завдання. Тип отриманої техніки залежатиме від ваших рішень у ході завдання.

Вам бракує необхідного рівня володіння мечем для початку завдання. Завдання не вдалося отримати.

   Бадирей нахмуріл брови:

- Як шкода.

   Його вміння володіти мечем було лише просуванням 8 рівня. Йому потрібно було ще 10% досвіду для переходу на 9. Так що, поки він не міг почати наступне завдання на звання Майстра і отримати секретну техніку. Під силою Бадирея замок Фонтебло впав до ніг Телмеданських лицарів. Стояло йому похотіти, вони відразу ж зникли як мирж - і Бадрей поспішно повернувся в столицю королівства Хейвен, замок Арен. Навряд чи він мав право на щось скаржитися, адже йому банально не вистачало рівня навичок.

***

   Драо був одним з трьох найкращих портів, у тому числі Кедмуса. Він вирушив на північ після того, як дізнався, що Мора стала центром шиття.

- Я, мабуть, знайду собі кращу техніку для пошиття одягу. Також на континенті вважається, що з’являється найкращий спосіб життя.

   Мора вважалася найкращою в цій справі ще з часів імперії Ніфлхайм. З падінням імперії культура, економіка та військова сила Центрального континенту далеко не пішли вперед у порівнянні з північною. Але через холод і монстрів територія Мори стала недоступною для решти континенту. Тому, щоб вижити, мешканці Мори досягли особливого успіху в обробці шкіри та різних тканин. Але зараз, особливо завдяки вкладу ельфів, варварів і гномів королівства Тор, вся продуктивність місцевості зростає з кожним днем. У цілому, якщо народи на південному континенті славилися своїми таємничими чарами, то захід завжди відзначався міцними військовими союзами. І, загалом, весь континент був забитий технологіями і розвиненими торговими шляхами. А тепер багато королів втратили або впали з огляду на шалену силу церкви Ембін. Але Мора продовжує активно розвиватися і стає справжнім раєм для кравців. Драо спеціально засямів собі магазин одягу тут. Багато людей приходили на площу Крижаного Дракона, щоб замовити одяг у нього. Чорна Драо спеціалізувалася на жіночому одязі. Він добре розрекламував свої здібності, приїхавши в Мору, і став швидко збільшувати коло-в своїх клієнтів. До нього приходили гравці високого рівня, торговці та найманці. Приїжджали навіть його старі клієнти з Центрального континенту, які й надалі вирішили користуватися ним. Особливістю роботи Драо було те, що при пошиті простий одяг він не скупався навіть на найдорожчій тканині. Що Кадмос, що Драо - обидва кравців показували справжню самовіддачу у своїй роботі.

 * Дрынь! *

Ви встановлюєте провідні напрямки у світі моди Мори. Ваш розкішний одяг став однією з її особливостей.

Тільки кравець, який показав надзвичайну працьовитість, може досягти такого становища. Оскільки багато хто поважає роботу кравця в Морі, розвиток шкірного і ткацького виробництва підвищувався. Одяг стане предметом великої уваги для аристократів та чарівників.

- Магазин мантій. Існують різні моделі та дизайни залежно від вашого рівня і магічної спеціалізації.

- Плащі, в яких легко рухатися проти вітру. Для гравців, які розвивають спритність, є можливість зробити плащ на замовлення.

- Штани з легкої і пружної тканини - під час полювання вас ніщо не буде відволікати. З найкращих матеріалів Мори, вони мають початковий захист, дуже комфортні і водонепроникні.

   Незкінченна жага людей до гарного одягу! Іноді це було навіть до того, що люди вдягали спеціальний одяг, який був придатним для альпінізму тільки для споживання за селом. Оскільки це всього лише гра, люди не надто сильно дивилися на ціну купівлі навіть найдорожчого одягу. Буває, що гравці носили спорядження з магічною охороною для полювання на простих оленів. Загалом, податкові походи від краваток Мори були досить важливими. А бізнес Драо розвивався з кожним днем.

Нарешті мій рівень шиття досяг 8-го рівня.

   Він зробив спеціальну сукню, використовуючи дорогоцінні вставки, і піднявся на ще одну сходинку розвитку. У Морі було багато бардів і танцюристів, так що в Драо завжди вистачало замовлення на яскраві блискучі одягу. Одним з його постійних покупців була Хварен.

- Якщо раніше мені не вистачало рівня... Може, тепер настав час спробувати завдання на звання Майстра крава?

   Все ж, Драо не був дуже відомий у широкому секторі. Він звик працювати тихо у своїй майстерні, тому йому було важко здобути популярність тієї ж самої Віїди за допомогою своїх пригод. Насправді навіть ковальські послуги були дуже популярними, ніж роботи кравців. Адже в бою важливо не гарний одяг, а міцна броня.

- Було б непогано здатися на телебаченні. Так би я зміг підняти ціни своїх робіт ще вищі.

   Тож Драо вирішив спробувати. Він прийшов у гільдію кравців посеред ночі і попросив інструктора:

- Я навчився мистецтво шиття одягу. Але тепер я хочу досягти її вершини.

Він чекав на наступні слова з великим захопленням!

- Хм, кравцем, дивлюся, ти пошив так багато одягу - і для багатьох людей...

   Драо розглянувся в тканинах, знав секрети правильного шиття і за рахунок всього цього легко заробляв гроші. Щодня його руки робили десятки нового одягу. Часто доводиться робити масові замовлення - наприклад, для потреб гільдії. Пам'ятати те ж саме, що і травна каші - для них він завжди тримає в запасі кілька сотень костюмів.

- Якщо ти справжній творець, то важливо бути впевненим у своїх навичках. Якщо одяг не буде належним чином пошита, він може викликати тривогу будь - кого, хто його вдягнув.

- Я з вами повністю згоден.

- Якщо хочеш піти по шляху майстра, потрібно почати з основ. Знайди на складі гільдії 100 000 лялечок і використовуй їх за призначенням.  Тільки тоді ти точно будеш гідний почати свій шлях.

Дрынь! *

100 000 ляльок.

Використовуйте їх для повішання гарних ляльок. Радійте дітей Мори, роздаючи їм остаточний результат.

Рівень складності: завдання на Майстра кравця.

Обмеження: просування 8 рівня шиття.

Шлюб можливий не більше 20 разів.

Якщо завдання провалиться, вам доведеться почати знову.

- Це завдання, з самого початку...

   Трудна доля чекає Драо.

***

   Віїд деколи підключався до гри, але нічого особливого не відбувалося. На його голову впали листя, а птахи звели собі гніздо.

- Це завдання занадто легке. Залишилося трохи часу до кінця.

   Дні йшли цілими днями. Нічого не змінювалось - тільки сміття ріс і виростав навколо статуї.

- Коли вже це закінчиться, я хочу швидше виконати своє завдання Майстра до кінця.

   Повільно пройшли шість днів. Єдине, що він міг бачити - пейзаж навколо, тому Віід безумовно мажив від нудьги. Звичайно, з пагорба можна було побачити розкішний вигляд на пляж. Але через деякий час це стало набридати. З урахуванням того, що Віід перебував на зачинках Мори, він не міг знати, які речі відбуваються в його королівстві.

- Схоже, сьогодні пройде ще один нудний день.

   Він подивився, якщо щось навколо, і вирішив потренуватися з братами й потім прибратися додому. Так що, він вийшов. Через 20 хвилин з'явилося кілька людей.

- Тут можна полювати на лисик?

- Начебто так...

- Щось мені тут не подобається.

- Схоже, тут немає ніяких лисиць.

   Чотири новачки йшли, тримаючи в руках мотузки і пастки. Вони отримали завдання добути собі шкіру та хвости, але вирішили зрізати в дорозі і потрапили не туди.

- Видно ж, що ми не туди прийшли. Ходімо.

- Опа, а тут є скульптура.

- Проснувся, ми взагалі-то в Морі - у місті скульптур.

- Та я не про те, придивись, хіба це не скульптура короля Віїда?

Дрынь! *

Ви знайшли скульптуру Віяда.

Віїд відомий як мандрівник, скульптор і король. Він зробив скульптуру самому собі. Дивлячись на неї, ви можете відчути сміливість, гідність і владу самого Віди.

Здоров'я, мана і швидкість відновлення здоров"я зросли на 37% протягом одного дня.

Збільшиться на 6 відсотків.

Рівень навичок у підземеллі збільшується на 1.

Лідери збільшаться на 29.

Швидкість руху зросте на 12%.

За кожне завершене завдання або полювання слава збільшиться на додаткові 20%.

При виконанні особливих завдань від мешканців королівства Арпен вклад в державу зросте на додаткові 50%.

Усі показники зросли на 9.

Скульптура містить благословення, яке відлякує порядих монстрів.

Культурна цінність скульптури розширить політичний вплив місцевості.

Усі характеристики, пов'язані зі бійкою, подорожжю та мистецтвом будуть збільшені на 1 завдяки зображеному у скульптурах Великої герої.

- Почекай, серйозно, чи що? ...

- І заховано в такому місці! Це скарб!

   Новоприбулі обережно торкнулися скульптури.

Людські пропорції майже ідеальні. Хм, трохи ноги коротковати, але нічого...

- Якби не колір, я б подумав, що він справжній. Так схоже.

   Після вивчення скульптури новачки зрозуміли, що вона не вкопана у землю.

- Може, варто її перенести?

- Вона варта стояти на центральній площі. Щоб безліч людей змогли її побачити.

   Проте для чотирьох початківців скульптура була трохи складною.

- Я сбегаю и приведу пару людей. Приглянь за нею.

- Звичайно, я не спущу з неї очей. Поспішай!

   Один з початківців побіг на Центральну площу і закричав:

- Була виявлена статуя Віда! Вона зроблена просто чудово, але ми не можемо самі її перенести. Допоможіть!

   У той час сотні людей були зайняті своїми справами, торгуючи, відвідуючи магазини, шукаючи друзів або просто розмовляючи один з одним. І тут вони всі одночасно повернулися до новачки.

- Серйозно?

- Подивіться самі. Вона там, у місті.

- Не може бути!

- Культура травиної каші, вибудовуйтеся по п'ять колон і вперед!

   Лише центральна площа покинула відразу 2000 чоловік! З огляду на те, що́ можна було побачити в скульптурі, до натовпу відразу приєдналися гравці, які збиралися на полювання.

- Що це? Що трапилося?

- Знайшли статую Віїда.

- Та ну?

   Натовп дедалі більше зростала! На її пагорбі люди буквально були забиті.

- Це і, правда, скульптура Віяда. Я дізнаюся його риси.

- Гей, не штовхайся!

- Треба перенести її на площу. Увага, потрібні воїни з високим показником сили!

- Обережно! Її слід нести так само дбайливо, як матеріали для Саду Богів або піраміди. Лише 20 людей!

   Уперед вийшов кравцем і акуратно обгорнув скульптуру в тканину. Потім підійшли кілька могутніх воїнів, які дуже ніжно підняли скульптуру в повітря!

- Дайте дорогу!

- Будь ласка, розступіться.

   Вони обережно понесли її в Центральну площу. Зрештою, скульптура Віяда була розміщена біля вівтарів і фонтану, щоб люди могли милуватися нею з достатньої відстані.

Розділ 6: Статуя на площі

   Коли Вікід пішов в гру снів, пейзаж навколо змінився. Звичайно, Центральна площа була не такою великою, як Площа Крижаного Дракона чи майдан Вежі Світла, але все ж це було найзахопливіше місце у всій Морі.

- Чорт, як же я тут опинився? ...

Поки Вікід намагався зрозуміти, що діється, люди все ще займалися своїми буденними справами. Новачки наповнювали воду з колодязів і косилися на скульптуру, тайська відра.

- Про цю скульптуру всі говорили?

- Ага. Не правда, прямо як справжній.

- А можна доторкнутися? ...

Дві дівчини підійшли ближче до скульптури.

- Хм, він такий коротун.

- Так і обличчя зображено якось простовато.

Дівчата пішли, але відразу з’явилися новачки, одягнені в стандартне вбрання.

- Це ж Віід. Я хочу стати таким, як ви. Будь ласка, приглядайте за мною.

Поруч проходили торговці, які недавно закінчили роботу і прикрили свої лавочки.

- Дякую, що ви так безкорисливо розвиваєте Мору. Я дуже радий, що живу тут.

   Звичайно, Віід все ще був статуєю і не міг нічого сказати у відповідь.  Продавці постоядали трохи біля вівтаря - з серйозними особами, ніби молилися - і пішли геть.

   Також прийшли гравці, які полювали групами. Пройдіться за культурними цінностями перед полюванням. Якщо ти не цінуєш мистецтво в Морі, то ображаєш її мешканців.

- Я тут вперше. Відверто кажучи, я вже полював на сусіда і встиг померти. Але мені тут дуже подобається.

   Уявіть собі, наскільки вони здивувалися б, якби дізналися, що скульптура - і є справжній Віїд!

   Заглянув один з гномів.

- Круть! Я подорожую по всьому континенту, але ніколи не куштував пиво смачніше, ніж в Морі. Дуже вам дякую за те, що створили таке місце.

   Зрілі пари, тримаючись за руки, також підійшли до скульптури.

- Ви знаєте, а я з культури трав'яної каші.

- Король Віід, ми вас так любимо!

   Багато хто відвідував Вііда не з порожніми руками. Вони залишали під статуями букети і дикі квіти, які знайшли під час полювання. Дехто навіть приходив кілька разів, захоплювався скульптурою і міркував між собою про майбутнє королівства Арпен.

- Я не мало не шкодую, що почав з Мори. Тут так класно!

- Бачиш, а я ж говорив тобі. Тут все по-іншому.

   Група новачків, яка тільки почала гру, пробігла по центральній площі. Так, спостерігаючи за активністю людей, ми відчуваємо задоволення.

   Також на площі можна було побачити людей, які шукали групи для полювання або намагалися торгувати. Можна було почути бардів, які грали чудову мелодію.

   Віід трохи розслабився, почувши музику.

- Кожен житель зайнятий своєю справою... Шум натовпу не вщухає навіть уночі. Гравці активно розвиваються щодня.

Як король, він був дуже задоволений.

- Значить, скоро полинуть до мене грошенята.

***

   Культурні культури калічі скликали таємний збір.

- Треба активніше розвернути виробництво в селі Еквінок.

- Є завдання для архітектора Монберта. Потрібно розширити коло торгових приміщень, щоб територія ринку розширювалася.

- Ми вивчили село Юзелін. Там немає нічого придатного для виробництва, але є великий підземелля.

- Напевно, варто відправити туди групу гравців для полювання, щоб збільшити популярність села?

- Лог, я знаю, що ти не можеш поки займатися цим через своє завдання, але не міг би ти нам допомогти?

- До речі, через притоку нових людей розширюється село халуп.

- Територія для нових халуп вже підготовлена - поруч з крутим пагорбом. Так що, поки ми можемо не турбуватися про це.

   Культурні культури калі був вершиною доби процвітання. Не можна було навіть уявити загальну кол-во членів культу - адже для новачків, які починали шлях в королівстві Арпен, було природно стати членом поклоніння трав'яної каші.

   Поклоніння Вііду дуже подобалось кожному його прийнятті.

- Спеціально для нас були побудовані Грандіозні будівлі. Давайте ж використовуємо їх за призначенням!

- Так, Віід - наше все.

   Багато інших правителів часто порівнювали з Віідом.

- Правитель села Борон просто знищив свій старий замок - щоб побудувати новий.

- Яке марне рішення. Вікід поруч з ним просто геній думки.

- Уявіть, якби ці фінанси були у нього? У нас було б новий Грандіозний будинок.

- Ви чули про село Діанс, яке збільшила податки на 2%?

- Вони що, і далі збираються їх підвищувати?

- Дурниці!

   Саме в таких розмовах і зароджувалася віра у дію Віад у нових членів культу. Відданість культу трав’ячої каші просто залякала!

    Поки в інших місцевостях люди бачили війни, голод, розруху і високі податки, у Морі все було спокійно й мирно. Адже там був святий король Віїд - ікона для всього континенту!

- Знаєте, але багато набагато смачніших страв, ніж трав'яна каша. Ми ж не корови, щоб їсти траву. У мене вже є достатньо грошей, щоб дозволити собі, наприклад фасолевий суп або смажений стейк. Навіщо ж ми так звикли до травиної каші?

Одному з новобранців культу трав’яної каші було важко зрозуміти.

- Як ти міг забути, що значить для нас трав'яна каша!

- Трав'яна каша!  Трав'яна каша! Трав'яна каша!

Трав’яна каша символізує дух свободи, який ніколи не згасне в наших серцях. Навіть познайомившись з м’ясним смаком, ми ніколи не забудемо про гірку травинку каші!

- Хай живе культ травної каші!

   Може, трав’яна каша і була їжею для новачків, але для них це був символ їхньої рішучості.

- Ми як польова трава, коли ми єдині, ми непереможні!

- Трав'яна каша, трав’янистий кашо!

- Справа не тільки в самій траві, вся суть у нашій силі духу!

- Трав'яна каша, трав’янистий кашо!

   Вплив культу трав’ячої каші поступово зріс на північ.

- Нам потрібні вільні руки.

- Життя за трав'яну кашу.

   Масштаб розвитку був просто неймовірним - навіть якщо взяти до уваги те, що сам Манауе вклав до цього руку в минуле. Після того як Арпен створив королівство, культ травної каші активно розвивав країну в багатьох аспектах. Хоч Мора і отримувала величезний приток робочої сили, вона все ще була на шляху свого розвитку, щоб стати гідною столицею свого королівства.

Місто має розвиватися активніше. Ми не повинні дозволити ситуації вийти з-під контролю, щоб самому Віду довелося витрачати свій час.

- Багато людей вже залучені, але нам бракує персоналу для розвитку сіл і торгових шляхів. Вікід багато зробив, незважаючи на поразку, яку завдав йому Бадирей.

- Ех, це ж і наша вина. Якби ми самі з'явилися раніше! ...

   Отже, відчуваючи відповідальність, культ трав’янистої каші почав буквально зачищати підземелля, мисливські поля, прокладати шахти і будувати будинки на території королівства Арпен.

- Відряд Бамбукова каша, за вами річка Рубенс. Візьміть з собою пару новачків і відновите безпеку в місцевості.

- Бамбукові, все за мною!

- Відряд Грібної каші, чим ви зайняті? Фортеця Стайн наводнили монстри!  Негайно йдіть туди!

- Грибні, виходимо!

   Це раніше вони були гільдією новачків, але зараз їх рівень сильно піднявся. Вони могли сміливо почати полювання на серйозних монстрів або фінансувати будівництво звичайних споруд.

   Зазвичай для розвитку сіл і розширення королівства потрібні були великі суми грошей та тривалий час. Але завдяки спільним зусиллям усіх членів культу прогрес продовжувався сіммильними кроками.

- Правитель, мені здається, що вам варто подякувати Віди за його щедрість. Як архітектор, я пропоную вам назвати його ім'ям головну площу.

- Ось тут можна було б додати скульптуру.

- Побудувати новий бізнес? Раз плюнуть. Почнемо з села Арман? Думаю, за тиждень я зможу відкатати свої грошові долучення.

***

   Одна маленька гільдія Центрального континенту вирішила переїхати в королівство Арпен.  І відразу ж вирішила стати частиною культу трав’яної каші.

- Невже наша гільдія повинна припинити своє існування, якщо ми хочемо вступити в культ травиної каші?

- Лідером, це просто необхідно, якщо ми будемо жити в королівстві Арпен.

- А що, є якісь обмеження, закриті мисливські поля або щось ще? Але я ніколи не чув про те, щоб культ травиної каші мав якусь власність.

   Багато гравців вже втомилися від таких обмежень, натерпівшись усього в Центральному континенті. Тому вони прийшли на північ, але якщо і тут їх чекає щось схоже, буде зовсім не смішно.

- Ні, якраз навпаки. Кожен член культу трав'ячої каші отримує 5% знижку при оплатите рахунки в будь-якому ресторані Мори.

- Невже ними всіх володіє король Арпена?

- Ні, більшість ресторанів у Морі володіють членами культу трав'яної каші. Це також стосується закусок. Ще при членстві ви можете отримати 10% знижку у торговців.

- А це непогано.

Ви також можете отримати знижку за придбання коня або перевезення. І купити квитки за пів ціни на денні вистави.

- Там багато всього?

- Скидки при купівлі картин і скульптур! Члени культу діляться інформацією про найближчі підземелля та мисливські землі. Сам культ надає захист торговцям. А якщо вам довелося виконати важке завдання, члени культу можуть підтримувати вас.

Навіть просто членство у складі культу травиної каши вже давало такі переваги!

***

Союн, що був під маскою, прогулювався по площі Крижаного дракона.

- Продаю-продам! М’яка шуба, ви можете одягти її поверх доспех. Ціни, починаючи з 390 золотих.

- Я можу вам все показати. Тут необхідні предмети для полювання. А ось тут ви можете знайти поношені речі.

- Вимкнена риб'яче м'ясо!  Спробуйте - смак абсолютно відрізняється. Ви можете легко перекусити їм навіть під час бою.

   Вона підійшла до продавців, які займалися своїми справами.

- Вибач, де я можу купити меблі і посуд на кухню?

- Вони вам для халупок?

- Так.

- Тут багато речей для глиняних будинків. Речі для декорування халуп можна придбати на площі Бика.

- Дякую.

   Торговець почув ніжний і лагідний голос. Такий голос міг бути тільки у справжньої принцеси. І тоді вона вирушила в сторону Бука, щоб купити все необхідне. До речі, створення декорацій для будинку також є роботою скульптора. З дерева можна було вирізати столи, ліжка, стільці, їдальню, дивани і д. Щоправда, тут важливо було не прорахуватися з міцністю.

- Любий, дивись, леве.

   Пари часто приходили купувати широкий набір предметів для прикраси своєї халупки. Можна було знайти різні речі для вітальні, спальні, кухні та інших кімнат за цілком прийнятною ціною. Можна було похвалитися чудовим інтер’єром у домі, але водночас приємно відпочити - тому вони просто не могли встояти перед такою спокусою. Соун стояла біля прилавка, вибираючи речі, але зрозуміла, що частина не може знайти.

- Тобі потрібні такі речі? У тебе око-алмаз... Правда, обійдуться вони трохи дорожче. Зайди до торговця Андерсу - його лоток на центральній площі.

   Союн, що бігав по площі, раптом наткнулася на скульптуру Віїда, яка стояла біля фонтана.

- ...

   Вона була такою ж, як і будь-хто інший. Трохи почекавши, поки піде група, що розглядає скульптуру, Союн підійшла ближче. Наблизившись, він здавався реальним.

- ...

Незважаючи на ніч, торгівля йшла досить активно - так що Союн швидко купила все необхідне і вирішила трохи відпочити. Окрім купівлі речей, їй поки що нічого було робити. Хоча вночі на центральній площі було набагато спокійніше, ніж вдень, все ж тут проходило 24 години за добу. На світанку тут можна було пообідати навіть смаженою ведмежатною, отже Центральна площа була дуже популярним місцем.

- Зараз же виступає Хайрен!

- Вона вже повернулася в Мору?

- Давайте швидше, ще встигнемо!

   Майже весь натовп на площі різко кинувся в сторону вистави, яку влаштувала одна з дуже відомих бардів. Тому, коли ви бачите скульптуру Віяда, стало набагато спокійніше. Коли з’явилася скульптура, центральну площу було переповнено людьми. Що вже там казати, через такий притоку людей прибуток тільки торговців збільшилася в 10 разів. На відміну від інших міст, люди в Морі цінували мистецтво. Новобранки і навіть гравці високого рівня могли легко підняти властивості, лише подивившись на скульптуру. Але з огляду на те, що вона стояла вже протягом 10 днів, активність населення трохи зменшилась. Але навіть сьогодні, у певний годинник, навколо скульптури збиралися цілі черги. Союн непомітно підібралася до скульптури і озирнулася навколо. Навіть незважаючи на освітлюючу магію, навколо було досить темно - все ж давно вже йшла ніч.

- Ну я навіть не знаю...

   Її серце шалено стукало в грудях. Соун злегка підняла маску на обличчі. І в момент, коли місяць висвітлювала її обличчя, Союн швидко поцілувала скульптуру.

***

   Після довгої відсутності Лі Ген приєднався до ігрового аукціону. Тепер він досяг того статусу, коли отримував більше доходу від телебачення, ніж з продажу предметів.

- Так-так, а ціни на предмети не впали так сильно, як я думав.

   Для нього це було найважливішою проблемою в Королівській дорозі. Якщо нові гравці перестануть з'являтися, ціни на предмети почнуть падати. Однак, швидкість реєстрації користувачів Королівської дороги щодня зростала в геометричній прогресії. Це було легко зрозуміти, навіть просто придивившись до шаленого розвитку королівства Арпен - який збирав під своїм крилом усіх новоприбулих в гру. Хтось, звичайно, вважав, що з новачками можливо не варто вважати - але Віід як ніхто знав силу, яку вони показують, будучи разом. У країні без перебоїв з’являлися шкури вбитих тварин, тому шиття та шкірярництво розвивалися кожного дня. Також багато предметів виготовлялися спеціально для низькорівних гравців - і грошові походи були неймовірно великими.

- Гаразд, напевно я продам все це трохи пізніше.

Лі Хен завжди намагався знайти потрібний час для продажу. Звичайно, ціни вагаються кожної хвилини, але великий попит завжди породжує пропозицію - і тому ціна товарів зросте. З’являється дедалі більше корисних речей, знайдених у підземних підземельах, та й розвиваються методи полювання. Незважаючи на активний вибір військових професій, у Королівській дорозі дедалі частіше трапляються крадіжки або мандрівники. Правда, як і раніше цінується сила лучників та магів, швидко й сильно зменшити здоров'я ворога. А в довгих боях використовуються щити різної величини - особливо проти сильних монстрів. Правда, є одна умова - якщо лицар отримає благословення священика, щит йому буде не потрібен. До речі, саме тому ціни на щити впали останнім часом. Але вони все ще потрібні були для облоги або підземелля - так що, попит досі тримався.

- Хм, магічні предмети як і раніше чорти скільки коштують ... Бідні маги.

   Ціни на ексклюзивні предмети магів були за межами розуміння! Варто зазначити, що НПС краще ставилися до магів через їхні високі окуляри інтелекту. Стандартна тактика мага - сховатися за союзниками і просто виснажувати всіх. Завдяки своїм яскравим і впливовим навичкам мага можна було справедливо вважати одним з найпопулярніших класів. Крім того, крім бойової магії були різні техніки по літаку, телепортації або ходіння по воді - так що гра магом було точно весело. Але магічні предмети були рідкістю, а спорядження дорого коштувало.

- Ні, ще не прийшов твій час, набір Бархана.

Аукціон все ще покритий лише початковими або середнім об’єктами. Отже Лі Хену все ще треба було чекати. Такий набір речей точно б зібрав величезний успіх на ринку, тому варто було підгадати потрібний час. Спокійно розглядаючи нові товари на аукціоні, вона помітив те, через що у нього аж застигали зуби. Доспехи Тарлока!

- Не може бути...

   Він натиснув на предмет. Це вони! Це ті улюблені обладунки, які він так старанно натирав щодня!

- Ммм, хіба я не бачив ці обладунки по телеку?

- Стоп, це ж предмет Віда, так?

- Гляньте на псевдонім гравця, який продає предмет.

- Бадирей.

- Значить, все вірно.

   Початкова ціна за обладунки Тарлок - 1,3 мільйона он! І це вже було недешево, але люди все ще піднімали торги. Він містив багато різних бонусів, а мінімальний 350-й рівень робив його дуже доступним. А з огляду на те, що цю броню носив Віід, ціна підскочила аж до 3.7 мільйонів вон! Аукціон має продовжитися ще п'ять днів - тому ціна буде збільшуватись. Чи Хен від люті прикусив губи.

- Бадирей, ах ти, скотина...

   Звичайно, багато хто поважав його як найсильнішого гравця Королівської дороги. Та й Вікід не відчував до нього негативних почуттів - хоча вони і були суперниками. Але тепер ви бачите на екрані, як у вас з’явився живіт!

- Бадирей, присягаюся, я знайду тебе і прикінчу. А потім... А потім...

   Лі Хен не думав обмежуватися такою простою місцевістю.

- Я теж заберу твій предмет і продам його за більш високої ціни!

   Вже сама сцена продажу предмета змусила Лі Хена відчувати слабкість в тілі. Як Бадирей посмів позбавити його найціннішого... його денежек!

***

   Лі Ген їхав автобусом до Корейського університету. Зазвичай він ішов пішки, але зараз поспішав. Тепер замість поспіху він відчував жаль - пов'язаний з витратними фінансами на квиток. В автобусі він зустрів свою одногрупницю.

- Привіт. Ти сьогодні в школу?

- Ага.

   Тим, хто привітався Лі Гена, була Чой Санчжун. У Королівській дорозі вони якось полювали разом - в Мельбурнській копальні.

- У тебе не знайдеться трохи часу? Давай перекусимо - так хочеться почути про твої пригоди.

- Я вже поснідав.

- Зараз вже обід. Може, спробуємо свинячий кіт у їдальні для гуманітарів? Кажуть, дуже смачно.

- Я був би не проти, але останнім часом п'ю тільки воду через виразки шлунка. Мені не можна жирної їжі.

- А я оплачу.

- Ой, по-моєму, виразка вже пройшла.

   Багато чуток про Лі Хену поширилися серед одногрупників. Ще в той час, коли ніхто не знав про нього як Віяде він вже встиг справити враження, потроша на очах у всіх свіжу курку. За винятком деяких предметів, його рідко можна було побачити під час навчання.

- І цей з нашого курсу?

- Хіба він не уникає нас? Він навіть не киває головою, коли я вітаюся з ним.

- Я чула, що він забиває на навчання. Він лише час від часу пише щось в блокноті. Недавно він навіть не здав реферат. Так, мати такого одногрупника якось стремно.

- Стоп, а це не він весь час з нашим Соун?

   Загалом, Вікід не викликав довір’я до студентів і навіть краплі уваги! Але все змінилося після того, як всі дізналися, що він грізний Віїд, Бог війни! Тепер навіть однокурсники завжди намагалися привернути його увагу.

- Хіба Лі Ген не виглядає таким хоробрим? Таке відчуття, що його тривожать важкі думи...

- Хіба не так поводяться справжні генії? Багато людей хоча б трохи намагаються порівнятися з ними, хвалячись вліво і направо. А він тихо і мовчки вчинив в наш універ ... Офігеть, він неймовірно крутий!

- Мені так подобається спостерігати його лютими рухами в бою... Так хочеться побачити його в образі Каричі.

- До речі, він скульптор, так? Зазвичай їм так важко розвиватися. Ніколи б не подумав, що скульптор зможе стати таким сильним.

- Ви хоч раз бачили Мору - которою він сам підняв буквально з руїн? Він герой, не інакше! От би сісти за один стіл з ним під час обіду...

- Мої батьки попросили взяти в нього автограф, але я так соромлюся... Що ж робити?

   Лі Хен миттєво став зіркою свого курсу ... Що там говорити, всього університету. Правда, його це не дуже потішало - всі ці докучання і любовні листи. На щастя, всі дівчата відразу напорожлися на залізобетну стіну, ім’я якої - Союн.

Чому ці двоє разом?

- Що вона знайшла в ньому?

- Вона проносить йому обід? Ах, як би я хотів бути на його місці.

Але так було, поки ніхто не знав, що він Віїд. Зараз же:

- Як же вони підходять один одному!

- Ну, Союн знала, кого вибирає.

   Лі Хен сидів за столом у їдальні, з задоволенням поїдаючи котлети. Окрім смачної їжі, він дуже любив побалювати себе смаженими кошенятами і лапшою.

- Пам'ятай, коли я був маленьким, то дуже мріяв якось поїсти кошеняти разом з сестрою...

   Що вже тут говорити про котлетів, раніше вони були готові їсти разом крижане м'ясо. Смачний кітлет нагадав йому про приємні спогади з минулого. Хоча тепер він не міг дозволити смажені котики вдома, адже для них потрібно було олії. А олія коштує грошей!

- Мені цікаво, які тобі подобаються дівчата? Я хочу зустріти хлопця, який поїхав зі мною в подорож.

- А, ну так.

   Хрум-хрум! Лі Ген швидко порізав ножем котлети - на ідеально рівні порції.

- Мені сподобається хтось, хто зможе мене захистити. Якби ми поїхали до невідомої місцевості, то могли б розділити стільки вражень.

   Війд проковтнув кожен шматочок за один вхід.

- Так, було б непогано.

- Можна запитати, ти ж зустрічаєшся з Союн? Я бачила її в Королівській дорозі.

- Правда?

- Так. А ти знаєш, що можна ходити на побачення за допомогою капсул?

- Так.

   Обличчя Ґі Гена розпластилося в усмішку щоразу, коли він ковтав ще один шматочок.

- Шиїкарно!

   Давно Лі Ген не відчував смаку олії. Решту його не турбували - одногрупники, які намагалися привернути увагу, або чиїсь особи, що дивилися на нього. Доїв останній шматочок, він піднявся з-за столу.

- Я наелся. Побачимося наступного разу.

- Дуже сподіваюся!

   Його одногрупниці здалося, що вона змогла підібрати першу нитку до серця Лі Гена. Наступного разу вони могли б поговорити довше, зустрівшись в університеті. І хто знає - може бути, Віід навіть покличе її брати участь у завданні Майстра! У той час Лі Ген повільно йшов газоном, щупаючись при яскравому світлі сонця. Він помітив те дерево, під яким він проводив час з Союн цілий рік.

- Так, я не зможу тепер їсти безкоштовні обіди цілий рік.

   Більше ніякої їжі від Союн на території універа. Останнім часом Лі Ген виглядав дедалі гірше після святкування свят. Помітивши це, його сестра спочатку не вирішувала щось сказати. Але якось увечері вона поставила перед ним тарілку бобів з тушеним м'ясом і обережно сказала:

- Моє навчання, каракулі, спеціальне заняття і Королівська дорога, здається, занадто сильно відображаються на твоєму здоров'ї.

   Віїд багатозначне подивився на себе. Через щомісячний пробіж у нього виросли слабкі м'язи.

- Ти якийсь блідий і дуже часто чхаєш ...

   Він спеціально приймав багато крижаних ванн останнім часом. Звичайно, він часто чхав і поспішав. До того ж, він спав без ковдри і їв багато морозива. Не дивно, що його з усіх боків ламало! Варто додати, що він стирчав в іграх всю ніч - тому очі сильно почервонів від втоми.

- Братик, ти захворів?

   Лі Хаян поклала руку на його лоб. Відчувши, наскільки сильним був жар вона від здивування мало не іхнула. Вона змочила ганчірку і поклала на його лоб. Потім я з’їла свіжопорізані цибулі. Лі Ген слабо сказав:

- Все нормально... Я просто трохи перестарався...

- Давай сходимо в лікарню?

- ТИ ЩО, ЯКА БУЛА ХРИСТИЯНИЦЯ?

   Він ніколи б так не симулював хворобу, щоб довелося витратитися на лікарню!

- Гаразд, просто відпочинь трохи. До речі, у скільки тобі завтра вставати?

- В универ? Не знаю, чи зможу я завтра піти в такому стані...

- Основні заняття починаються пізніше. Залишся поки вдома.

- ...

Лі Хен міг не йти на навчання і просто грати в Королівську дорогу. Все йшло як по маслу. Він ледве рухався, сідаючи на крісло.

- Гаразд, я спробую бути більш обережним. Зараз багато часу через канікули, але потім буде трохи проблемно...

- Братку, все буде добре. Я допоможу всім, чим зможу.

- Мені просто потрібно трохи відпочити. Я надто зайнятий і просто не можу час від часу розслаблюватися.

- Ех, братику, що ж ти...

Він обдурив свою сестру і вирішив пропустити університет через хворобу на цілий рік!

- Нарешті, я позбувся цієї мороки.

   Лі Хен вже півтора року подорожував корейським університетом.

- Отже, на мою оплату купили цю лаву ... і ці квіти в горщику... Вони зробили ремонт у спортивному залі та прибиральниці.

   Але раптом він зупинився.

- До речі, а якщо я пропущу 1 рік по хворобі, то мені не потрібно буде платити за нього!

   Для нього така система була ідеальною! Лі Хен швидко дістався до головного кабінету і заповнив заяву. Згідно з законом, він мав заповнити ще пару папірців, але його вже нічого не турбувало. У графі "Причин відсутності" він написав тільки два слова:

- Замочити Бадирея.

***

   Лі Хен повернувся налегку. Йому було так добре, адже можна було не платити цілий рік.

- А хто сказав, що я не розтягнув один рік на два або три ...

   Якщо його сестра поїде вчитися за кордоном, він зможе використовувати будь-який спосіб, щоб збільшити тривалість своїх "канікул". Він підійшов до клітини і дав трохи їжі М'яса.

- Кушай-кухай.

   Гав-гав! М’ясо останнім часом відчув небезпеку і перестав багато їсти.

- Давай. Зрости великим, не будь лапою. Потрібно наростити багато м'яса ...

   Він хотів одразу ж з'єднатися до Королівської дорозі, але треба було зробити дещо по дому. Лі Хен нагодував кроликів і качок. Проте, він не міг бути повністю впевненим в майбутньому - тому тримав тварин як запасний варіант. У важкі дні Віід завжди приходив подивитися, як вони наїдають свою жирову прошарку. Спостерігання цього процесу його якось заспокоювало! До речі, поки Віід займався своїм "зопарком", по сусідству активно йшла будівництво через нових сусідів, що переїхали буквально недавно. Лі Ген жив у простому приватному будинку, але неподалік від нього була найдорожча територія в усьому кварталі. І тут зараз будувався величезний особняк. Він належав Сон! Вона дізналася, що Лі Хен пропустить цілий рік, тому купила в сусіда всю територію. Щоправда, Лі Гененський дім мав лише невеличкий одноповерховий дерев’яний будинок. Але пан Джисук, очевидно, перестарався, намагаючись підкорити скромне девичья серце.

***

   Цой Чжехун сидів у кафе з видом на річку Хан.

- Ну нарешті...

   Сьогодні його побачення з Лі Хаян. Він думав, що буде прекрасно сходити в кіно або де-нити перекусити - але зупинився на тому ж щоб покататися разом на велосипедах.

- Я хотіла покататися на великому ще місяць тому. Але поки що не з'явилася можливість.

   У своїй рішучості Лі Хаян не поступалася своєму братові. Навіть незважаючи на щільний графік, вона погодилася прийти на побачення. Поки Цой Чжехун щось замовляв з меню, очі дівчат так і стріляли в його сторону. Він був високого зросту, красиво одягнений, управлений - загалом, мав всім, щоб привернути увагу будь-якої жінки. Але Цой Чжехуну все це було побоку. Його цікавила тільки Лі Хаян - і ніхто більше.

- Вона прекрасна у всьому.

   Вона була твердою і вродливою. Вона була зовсім інакшою від минулого Цою Чжехуна, який тоді був лише розпещеним хлопчиком!

- Розумна, господарська, мила – так вона просто ідеальна. Якщо вона буде зі мною зустрічатися, я опинюся на сьомому небі від щастя.

   Його повіки стискалася від недосипання. Але Цой Чжехун радів навіть тому, що міг просто чекати її тут. І не важливо, що зараз 7 ранку - зміна вечірньої атмосфери на ранкову піде йому тільки на користь. Брёрр! Його телефон завибрував, а в динамікі почувся голос Лі Хаян.

- Напевно, вона скоро буде.

   Цою Чжехун відчув, як затремтів його голос, коли він сказав:

- Люба, ти де?

   Вже минуло кілька хвилин з обіцяним часом для зустрічі - тому він очікував, що вона десь неподалік.

- Вибач, але я не зможу прийти. Виникли проблеми.

- Я розумію. Ну що вдіяти, якщо у тебе змінилися плани.

   Цой Чжехун все міг зрозуміти.

- А щось сталося? Щось серйозне?

- Та брат наробив справ у ванній, забивши волосся каналізацію ... Знаєш, а мені не завадила б допомога.

- Правда? ...

   Цой Чжехуна явно запрягали на домашнє завдання!

- Може, ти можеш мені?

- Ти знаєш, я не сильний в таких справах...

- Ах, вибач, ти напевно не хочеш...

- Я вже йду. До тебе додому?

- Так, дякую. Давай швидше.

   Цою Чжехун схопив ключі і гаманець зі столу. Подивившись на свій дорогий годинник, він почав рухатися вперед. Десятки жіночих поглядів вели його до виходу. Але Цой Чжехуну було не до них - його чекав вантуз!

Глава 7: Ненаситне прагнення влади гільдії Гермес

   Вікід знову зайшов у Королівську дорогу.

- Хм, як завжди, тут дуже людно.

   Якщо ви хочете відчути швидкість розвитку Мори, просто подивіться на місцеві площі. Можна почути багато історій від торговців і гравців, просто провівши там трохи часу.

- Фуф, залишилося лише 6 днів.

   Завдання тривало цілий місяць. Звичайно, він нудьгував, стоячи весь час у вигляді статуї - але, порівняно з попередніми завданнями Майстра, це було набагато безпечніше. На площі потроху збиралися люди - як тільки відразу ж розвесело. Довкола літали птахи, і Віід відчув ніжний промінь світла торкнувся його обличчя.

- Напевно, сьогодні все буде так само, як завжди.

   У чомусь, якщо подумати, це була непогана зміна оточення - так що, він вирішив насолодитися цим, поки міг. Сам Віід часто торгував у фортеці Серабург - в королівстві Розенхайм. Він одразу міг запропонувати товари, зроблені одночасно скульптором, ковалем і кухарем. У Морі також часто з’являлися відомі торговці, які брали участь у багатьох пригодах і заробляли пристойні гроші.

- Кажуть, Спенсор знайшов церкву Лю в Арголдії.

- Ось молодці, що тут скажеш.

- Так, вони майже відновили силу меча. Ті, хто не здався у виконанні завдання, змогли зірвати справжню їжу.

   Просто стоячи на площі, він міг чути всі місцеві ігри. І дізнатися про багатьох нових гравців, які також вирішили спробувати себе в завданні Майстра. Бойовим класам було трохи легше, тому що низького обмеження рівня гри. Тому всі без розбору ламалися виконувати завдання на звання Майстра. Звичайно, вони розуміли, що не повинні ухилятися за першими. Але навіть саме досягнення звання Майстра вже давало свої великі переваги. До речі, зараз учасників в завданні Майстра було вже 54. Але Віда це особливо не цікавився - він вже майже досяг повання, так що інше було не важливо ... Майже.

- Щось новеньке про Бадирея... Що ж він там робить? Хоч би йому потрапилося якесь важке завдання.

  Втрата прибули з доспех Талрока буквально роз’їдала серце Віда!

***

   У Гільдії Гермес почав збиратися головний гравець.

- Завтра на світанку ми вступимо у війну.

   Оголосив Лафей перед усіма зібраними. Армія вже була наготована близько кордону королівства Лесал. Крім того, Бадир також приєднався до них у тому, що особисто брав провід. Лафей пояснив детальніше:

- Ми їдемо альянс, щоб завдати удару по королівству Лешал.

   Він говорив про групу найсильніших гільдій Версальського континенту - Об'єднаного союзника. Замість того щоб воювати між собою, гільдії вирішили поселити території і в результаті створили алянс. Гільдія Гермеса вже раз порушувала угоду, напивши Чорного лева в Мельбурні. Того разу вони вже отримали попередження від інших гільдій. Так що, напад на королівство Лейсал можна було вважати оголошенням війни всьому континенту. Тому розділи були дещо стурбовані цим.

- Чи готові ми до наслідків розриву угоди?

- Наша гільдія сильна, але чи зможемо ми потягнути війну відразу проти всіх гільдій?

   Звичайно, план захоплення королівства Лерал вже прийшов в дію, але ті все одно відчували занепокоєння. Лафей спокійно пояснив:

- За донесенням, інші гільдії ще не повністю контролюють свої території. Вони зайняті внутрішніми конфліктами, тому зараз їм буде просто не до нас.

   Лафей був головним головою гільдії. Звичайно, Бадире був на людях і вів за собою всіх, але це тільки тому, що так захотів Лафей. Основні завдання та планування планів, пов’язані з Лафеєм і його радниками. Такі сфери діяльності, як зовнішня і внутрішня політика, систематизація складу гільдії, військова стратегія були повністю в руках Лефея. Саме завдяки йому Гільдія Гермес стала тим, чим вона зараз є. За допомогою грамотних дій штаба розвідки, підтримки його радників і власного розуму плани Лафея завжди приводили гільдію Гермес до успіху.

- А, і звичайно ж, я приготував деякі контрмери проти гільдій, які особливо нам небезпечні.

- Да? Ми про це не чули. Можна точніше?

   Гільдія Гермеса мала величезну територію, і для її управління було відібрано 100 правителів. Так що, далеко не всі були в курсі всього.

- Вам поки ще рано про це знати. Скажімо так, я трохи допоможу тим бунтівникам, які протистоять тиску гільдій на їхніх територіях. Все буде приблизно в такому ж сценарії, як з гільдією Беден і королівством Туллен - когось вб'ємо, кого-небудь підкупимо і тому подібне.

- Так, щодо гільдії Чорно лева і королівства Туллен все пройшло успішно. Якщо і в цьому випадку все вийде - інші гільдії не зможуть нічого нам протиставити. Але чи є у нас зараз військова і економічна можливість війни з королівством Лейсал?

- По-перше, я повернув підрозділи з Мори, які ми відправляли за головою Віїду. Також повернулися інші вбивці з інших районів. І по-друге, ми підняли податки в королівстві Калламор - так що все буде нормально.

- Ми йдемо на небезпечну стежку. Якщо вони зрозуміють раніше, що ми задумали, чи не вийде нам потім боком?

- Вони вже це знають.  Але наших сил все одно зараз більше - навіть якщо вони об'єднаються. Нам байдуже чи ми будемо в складі альянса, чи ні. Краще вже напасти першими.

   Рано чи пізно гільдії Гермес все одно доведеться битися з усіма гільдіями - якщо вони хочуть захопити континент. Часова співпраця була лише для показу! У цей час Гільдія Гермес змогла посилити свою силу і швидко придушити королівство Калламор. Звичайно, що гільдії тепер дуже обережно ставляться до них - особливо після подій у Мельбурні. Отже, справді, якщо ви вирішили - вам потрібно атакувати першими. З кожним днем завдяки знанню Бадрія стає дедалі сильнішою, а гільдія розширюється. Так що тепер, навіть з'єднана сила інших гільдій їм точно не рівня.

***

   Гільдія Гермес атакувала королівство Лашал! Зібравши велику кількість магів, вони знищили головний замок і розпочали війну. У королівстві один за одним увійшли численні підрозділи лицарів і піхотинців. Спостерігаючи за тим, як маршує найсильніша армія на всьому континенті, воля-неволю відчуває благоговійний жах.

Що це за новини! Королівство Хейвен оголосила війну королівству Лесал! Навряд чи Лерал зможе протриматися під градом ударів такого потужного противника! Права королівства Хайвен сильно змінить баланс сил на континенті.

   Це означало, що найближчим часом не буде інших новин, крім як про це. Так, на Центральному континенті завжди хтось бореться, але війна між королівами - це зовсім інша справа. При чому, військові та економічні можливості королівства Хейвен у раз переважали свого противника. Можна сказати, що це було односторонній вторгнення, і телестанції в всю намагалися показати це. Адже якщо порівняти силу двох королів, Лерал не протримається і п'ять хвилин! Більш того, ця військова сила королівства Хейвен не тільки відрізнялася від кола, але й за якості.

- Знову гільдія Гермес? Хто-нити вже здався?

- Я купець. Всі наші вже зачинилися і в невідкладному порядку залишають Лацалль. Але куди йти?

- Я бачив Бадрірея в бою. Ніе, краще я постою в стороні і подивлюся, як Лейсель сільється.

   Рицарі Гільдії Гермес вивчили багато бойових тактик і були відмінно натреновані - в противаж слабкої армії королівства Лесалл. У бою воїни Хейвен повністю переважали їх - тому до захоплення королівства Лейсалль залишалися лічені години.

- І знову війна. Як це дісталося.

- Гільдія Гермес уже всіх бісить. У той час, коли церква Ембіну лютує по всьому Центральному континенті, вони граються у війні. Чим вони взагалі думають?

- Вони вважають себе крутими. Нападати на слабких - для них це так природно. Звичайно, вони не думають - їм це нічого.

Глядачі були обурені щодо дій Гільдії Гермес. У цей час, Об’єднаний союзник скликав усіх гільдій, щоб приготувати відповідну відповідь. Для них напад на королівство Лацалль був прямим оголошенням війни.  Але щось протиставити поки вони не могли - у них самих було багато внутрішніх проблем. А йти з невеликою армією проти гільдії Гермес - чисте самогубство.

- Де ж гільдія мандрівників?

- Гільдія Хлака дала вам добро.

- А група найманців Чорного меча?

- У нас більшість учасників групи зараз знаходяться на завданні, тому ми не можемо надати велику армію.

   Звичайно, члени Об’єднаного альянса мали спільні цілі, але кожен намагався зменшити свої втрати до максимуму. Звичайно, були й інші гільдії, але Гермес таємно підкупили їх. Загальний збір альянса продовжувався, але його результати не були успішними.

***

   Найкраще спорядження, сувої заклинань, мисливських угідь, найманці - все це було дано для... Звичайний шамана. Дайні отримала все і могла зручно полювати в підземельках. Гільдія Гермеса не була такою, як її члени — гільдії. Звичайно, гільдія мала свою політику, яка ставила інших вище від них, залежно від їхньої сили.

- Хто ж вона така?

- Я не знаю. Кажуть, вона особисто знайома з самим головою гільдії. Він наказав їй будь - яку допомогу.

   Завдяки тому, що мені було корисно знати шамана, Дайні швидко підняла свій рівень гри. Крім того, з нею часто спілкувалися особливі люди гільдії Гермес.

- Добрий день, може вам щось потрібно?

- Поки що все добре.

- Якщо вам щось знадобиться, негайно звертайтеся до нас. Або якщо є місто або замок, який вам приглянувся, ми можемо призначити вас як його правителя.

   Лише ті, хто має силу, можуть отримати територію від Гільдії Гермеса. Якщо гравець не показує себе на полі бою, його положення в гільдії ставало аховим. Але Дайні була винятком. Не враховуючи Бадрія і Лафею, вона була одним з семи гравців, які заснували гільдію Гермес у ті ранні дні, коли Королівська дорога тільки прийшла. Навіть незважаючи на внутрішню політику щодо гравців, гільдія поважала своїх засновників і ставилася до них як до окремого. Дайні у свою чергу взагалі не цікавилася силою, але була зацікавлена в королівстві Калламор. Після того, як Гільдія Гермес висмоктала всі його сили, навіть їжі в королівстві було так мало, що мешканці почали вмирати від голоду.

- Так, ви можете запропонувати мені якусь територію в королівстві Калламор?

- Хм, для цього мені знадобиться дозвіл глави гільдії. Я зв'яжуся з вами трохи пізніше.

Буквально за кілька годин відповідь була дана - королівство Калламора вже не було потрібно нікому, так що вони легко дали їй територію.

- Намагайтесь зробити щось з голодом і будьте обережні - вільніше там не безпечно.

- Не безпечно? Мдаа... З іншого боку, це бо добре для полювання - можна буде підняти славу. Я все зрозуміла, дякую.

   Наступного дня Дайні стала правителем замку Евалюк. Це місце було одним з найбільш густонаселених в королівстві Калламор, але зараз там бушували повстання через високі податки. До того ж, часто з’являлися монстри, тому це було дуже небезпечне місце.

- Ми даємо вам на підтримку загін лицарів і піхоти. І можете не платити податки протягом трьох місяців.

   Це були справжні віп-услови для будь-якого гравця. І відразу, як тільки Дайні стала правителем, вона знизила податки для мешканців і зосереджувала свою увагу на відновленні безпеки та виробництва. Побляклі монстри знизилися, а відданість мешканців перестала падати. Вона віддала належне громадянам. До речі, вона була напевно єдиним правителем у королівстві Калламор, яка стала вкладати фінанси в мистецтво. Багато місця було приготовано для художників та скульпторів. І ось у захопленому Калламорі, королівстві добрих лицарів, почали зацвітати скромні пелюстки мистецтва.

***

   Вікід дізнався про війну, коли був статуєю на площі. Довкола було багато людей, але вони говорили про одне і те ж.

- Гравців у королівстві Лералль буквально сміялись. Я чув, що пало сім замків тільки за один день.

- Ухх, як страшно. Чому вони так далеко просунулись?

- Я чув, що їх армія складається з трьох частин, і вони використовує тактику бойової ротації. Кожна частина складається з 150 тисяч людей... Я навіть не можу уявити таке коло воїнів.

   Крім того, на площі проходило багато розмов від торговців. Війна на Центральному континенті впливала на їхній прибуток. Наприклад, буде великий потік біженців, а ціни на метал і зерно стануть нестабільними через сильну танфляцію. Віїд у свою чергу мовчки молився, слухаючи новини про перебування Гермеса.

- Слейтесь, нуби.

   У нього були погані стосунки з гільдією Гермес, тому буде дуже погано, якщо вони стануть ще сильнішими. Поблизу пробіг один з гравців і сказав:

- Цього разу гільдії Гермес довелося помучитися - перш ніж вдалося захопити форт Сіакун.

   Але Вікід не був здивований. Можливо, ця гільдія і була найсильнішою на континенті - але не всі в бою вирішують силу.

- Ну ж бо, нуб'юе, злейтеся, нарешті.

   Гравці, які стояли поряд зі статуями теж говорили між собою:

- Я чув, вони вже пройшли Елібаські поля. Такими темпами, вони захоплюють все королівство.

   Вікід був змушений спокійно слухати новини про перемоги Гермес - адже він не міг рухатися. Іноді до нього долинали чутки про гільдії мандрівників і найманців Чорного меча. Вони теж покинули свої королівства і напали на інші царства. Війна Гільдії Гермес проти Лацалського королівства вплинула на стабільність Центрального континенту в цілому. Як тільки було порушено Організацію Об’єднаних союзників, його члени відразу кинулися в бій.

- Так, настав час справжньої війни.

- Тепер все змінюється - спасибі подіям в Центральному континенті.

- Можливо навіть з'явиться нова імперія. На жаль, у майбутньому ми житимемо під їхнім гнітом.

   Війна на Центральному континенті відразу затулила популярність завдання на звання Майстра. Що в розмовах серед простих гравців, що на телепрограмах - скрізь стало менше новин про завдання Майстра. І це зрозуміло, хоча суперництво між ремісниками досягло неймовірних результатів: авантюрист Чейз, воїн Пітон, фермер Міретас або навіть сам Віїд — усі вони ще не досягли бажаного результату.  Вони мусили вирушати в далекі країни, боротися з неймовірними монстрами чи шукати таємних скарбів. Варто нагадати, що завдання на звання Майстра відкриває секретну історію Версальського континенту. Задачі були дуже складними, прогрес їх виконання був повільним і результати не могли опублікувати з цілком зрозумілої причини. Звичайно, якби хтось з них став першим майстром, то став би дуже відомим і був б введений у історію як найвидатніший із усіх гравців свого класу. Але Версальський континент знову втягнувся у війну, церква Ембіну поширюється скрізь як чума, так що гравцям було точно не до завдання Майстра.

- Віід... Так, Бог війни захистить нас!

- Так, тільки в нього ми можемо вірити.

- Від зможе здолати Бадрія.

   Багато людей говорили про нього, навіть не знаючи, що він був тією самою брудною статуєю біля фонтану. Потрохи стемніло - і навколо стало сиро й неприємно. Залишилося лише 2 дні до кінця його завдання. Час, відведений на завдання, дорівнював лише місяць, але він вже так втомився стояти, що йому не терпілося швидко піти на полювання.

- Цікаво, як там Жовтий пожив...

   Віід простояв два дні і нарешті завершив завдання.

Дрынь! *

Завдання: Очами скульптора було завершено.

Через довгий час ви нарешті зрозуміли, якого це - бути скульптурою.

Збільшився тиск на 0,9%.

Слава зросла на 2002 рік завдяки образу скульптури, яка вплинула на ціле місто.

Витривалість зросла на 17.

Виношення зросло на 17.

Вдача збільшилася на 21.

Мистецтво зросло на 51.

Повага до культурних цінностей у королівстві Арпен зросла.

   Але Віід зрозумів дещо, поки був скульптурою. Можливо, він так і не зрозумів всього значення завдання, але тепер дізнався про скульптури трохи більше.

- Як же це... Тухло.

   У цьому була вся суть! З боку скульптури виглядали такими милі, але для самої статуї це було страшенно виснажливо.

- Ну, я вкрай зможу заробити на своїй скульптурі.

   По-перше, його роботи були дуже популярними. А по-друге, головне середо в житті Віяда - "запас кишені не тягне".

Ви виконували завдання очима скульптури.

Як скульптор, ви відкрили Ратцберг - перше місто на континенті, виконали прохання ельфів, навчили орків валення, змусили гномів визнати ваше мистецтво, підвищили популярність імператора Арпену по всьому світу, знайшли раси Еліонів, врятували расу Арнінів. Своїми руками ви створили нову історію, йдучи на шляху до майстерності. Кожен чоловік мистецтва по всьому континенту бачить у вас приклад. Нарешті, ви зможете приступити до останнього завдання на звання Майстра. Знайдіть Еліонів і вислухайте їхню розповідь.

Навик Скульптурне перетворення перестав діяти.

   Його кам'яне тіло знову повернулося в попередній вигляд. На обличчі Віда з'явилася смуток - ніби, він був готовий пустити сльозу! Просто він згадав, скільки часу пройшло з тих пір, як він почав своє завдання на титул Майстра.

- І зараз, нарешті, все підійшло до кінця.

   Він згадав, як спочатку вивчав виття.

- Я, правда, думав, що вибрав не той шлях ... Але навіть у найскладнішій ситуації я не здався і йшов шляхом мистецтва.

   Спочатку він з радістю продав свої роботи навіть за два срібники. Навіть під час полювання або завдання, скульптури робилися.

- Хоча... Це було весело.

   Він зробив Крижаного дракона, попавши на північ і бився з вампірами.

- Я вивчив важливий урок про мистецтво під час снігової бурі. те, що воно подібне до сили природи.

   Він зрозумів, що може робити скульптури з усіх речей природи. Навіть спогади про зруйновану піраміду і сфінкс, які зруйнували церкву Ембіну, були для нього дуже цінними. Він також використовував свої навики ваянки, щоб воювати з Безсмертним легіоном. Навіть вивірки, яких він зробив тоді, до цих живі і б'ються пліч-о-пліч з ним. Все, що досягнув Віід, було завдяки навичкам валення - навіть розвитку Мори. Його навички ковки, шиття, риболовлі, добування корисних ресурсів, мореплавства - все це активно розвивалося за допомогою навичок валення. Напевно, це його доля - бути скульптором. Багато спогадів випалило в його голові, коли він задумався про це.

- Що ж, коли я розберуся з валлю, можна буде досягти майстерності у кузеновій справі.

   Звичайно, він ще хотів стати майстром меча - в процесі битви з монстрами. Метою Віда було стати майстром на всі руки! Гаразд, зараз найголовніше - це безшумно покинути Центральну площу. Він провів цілий місяць у вигляді статуї - тому буде дивно, якщо він раптом спокійно встане зі свого постаменту і покине площу. Навколо були люди, тому Віду довелося і далі зо себе зобразити скульптуру. Дивлячись у небо, він тримав демонічний меч і ніж Захаба. Коли люди дивилися на нього, він намагався не кліпати.

- Блін, а це важко - зомітувати з себе статую, коли ти живий.

   Зазвичай на центральній площі Мори не існувало різних ідей, але люди завжди були забиті нею.

- Нічого, мій шанс ще прийде.

   На вечір прийшов Віід, щоб не втрачати рівноваги. Як тільки навколо потемніло, він помітив телегу, яка їхала в його бік. Він негайно залишив своє місце і швидко одягнув мантію, втік з площі за допомогою чотирьох ніг.

- Гей, а де скульптура Віяда? Вона ж була тут секунду тому.

- Тобто?

- У прямому. Вона зникла.

- Та не може бути. Скульптури самі не ходять.

***

   Віід зустрів Еліонів у шахтах - де вони, власне, і працювали.

- Будь ласка, підкажіть, що я повинен далі робити.

   Залишилося трохи до кінця завдання Майстра, тому він трішки хвилювався. Елліони поклали кирки і взяли з рук Віда шматочки в’яленого м'яса.

- Думаю, тобі можна це розповісти. Це історія, про яку мало хто знає. У минулому, серед людей було багато війн, коли розколовся Імперія Арпен. Багато людей, які вижили, розкинулися по всьому світі.

   Віід нервово кивнув.

- Ясно. Ви хочете знайти решту?

   Отримати ще пару рабів - що ж за радість для Віди!

- Ні. Серед нас був один... Друг, який не визнавав людей і захищав їх по всьому континенту.

- Да? І хто ж він?

- Герой Імперії Арпен, Бахаморг. Він такий же, як і ми.

   Вже знайомий відеоролик знову з'явився перед Відом.

***

   Після розпаду Імперії Арпен людина зазнала міждоусобицу. У цей час з'явилися такі країни, як Британський союз, Калламор, Туллен, Мейсен, Грейдіан, Нортон і вже зникли Мапон та Бромба. Через внутрішню боротьбу сили людей послабили, і монстри змогли знову заселити навколо землі. У свою чергу ті, що вижили скульптури були забрані в неволю або знайшли нову батьківщину. І був серед них він... Бахаморг. Коли Імперія Арпен об’єднувала континент, він був героєм, який очолював всі оживі скульптури.

- Рр-аа!

   Він видавав жахливий крик лише завидів свого ворога. Він сміливо кидався в гущу бою, не боячись будь - якої небезпеки. Навіть найстрашніших монстрів він легко перемагав будь - якою зброєю.

***

- А він нічого так, вражає.

   Подумав Віід, дивлячись на відео. Судячи з його боїв, він точно перевищував Золоту пташку. Можливо, він міг навіть порівнятися по силі з тим, хто встромив меч у Бархана! Якщо взяти до уваги, що він був одним з головних захисників імперії, то його сила повинна бути величезною.

- Хехе, треба б його собі дістати.

   Хоч Елліони з Арнінами і були добрими працівниками, Війду не вистачало явно бойової скульптури.

- То що з ним сталося?

- Він боровся за свободу деяких наших братів. Якби не він, ми могли б і вижити. Він ніколи не відступав і приходив на допомогу - в будь-який час.

   Звичайно, Віід відразу ж оцінив це. Бути сильним - це одне, а ось відданий - зовсім інше діло. Він міг легко направити його... в потрібне русло. Поки він міг дихати, то працював би на благо Віди!

- Але останній раз ми бачили Бахаморга всього пораненого - здавалося, він міг померти в будь-який момент.

- Вот же...

   Віід з гіркотою подумав про те, яка це дорогоцінна втрата. Така гарна скульптура, яку він міг змусити працювати вічно, загинула.

- Ми сумуємо за Бахаморгу. Чи ви можете знати, що з ним сталося? Мабуть, він повернувся в столицю Арпен. Ми розуміємо, що минуло багато часу але будемо раді будь-яким новинам.

Завдання: Герой Бахаморг

Бахаморг витікав справжній вогонь сили. Він був живою скульптурою, яку зробив Імператор Гейхард фон Арпен після того, як був вражений силою варварів. Він був прославленим воїном, який завжди брав участь у самій сутичці бою. Але після падіння Імперії Арпен він кудись зник. Еліони хочуть дізнатися, що з ним сталося.

Це останній етап завдання на звання Майстра. Якщо ви зможете виконати його, то перейдете до останнього кроку у досягненні майстра класу.

Складність завдання: завдання на звання Майстра ваанія.

Ігрові обмеження: просування 8 рівня навичок.

Потрібне вміння оживлювати скульптури.

- Ось ми підійшли до кінця.

   Як і очікувалося, останнє завдання буде не з легких. Для Віїда це було, як спробувати знайти горсть монет, які він обронив рік тому. Або як знайти шматок свині, який він купив і залишив на пару годин у общазі. Але він не здавався. Вікід був такою людиною, яка ставала тільки сильнішою, якщо його загнати в кут!

- Столиця Імперії Арпен... Я знайду його.

   Найбільше місто Антароза! Лише руїни залишилися від колись величних королівських палаців і міських будівель. Звичайно, монстри вночі, але найнебезпечнішим місцем були самі руїни. Не було ніякої гарантії, що на тебе раптом не впаде стара стіна, а поруч хтось виявиться, щоб допомогти! У перші дні Королівської дороги туди прибували цілі експедиції. Було знайдено багато різноманітних магічних предметів і старих книжок. Велика частина знань і цінностей Версальського континенту походить з Антароза. І це не дивно, адже в минулому вона була столицею Імперії Арпен і тут було багато людей. До цих пір можна було знайти твори мистецтва з високою цінністю або скарбами, заховані під землею - так що скрізь ходили мандрівники, які мріяли зірвати банк.

- Я зроблю все, щоб допомогти вам.

Ви прийняли завдання.

- Сподіваюся, ми дізнаємося щось хороше. Все-таки, Бахаморг був тим, хто весь час захищав нас.

- Я виконаю ваше прохання за будь-яку ціну. Він просто зобов'язаний вижити - інакше як же я поставлю його запах ...

Глава 8: У пошуках втраченого Бахаморга

   За допомогою Юрина Вііда телепортувався в столицю Арпен (Антарозу).

- Мда, від колишньої величності залишилися одні руїни.

   Цим руїнам було тисячі років! Частина будинків ще зберегла якийсь образ свого вигляду - але більшість з них було зруйновано настільки, що навіть не можна було зрозуміти, Що ж це. І, звичайно ж, не було взагалі цілих будівель. Крім того, довкола пірнало безліч різних монстрів. Можна було зустріти як слабких вовків, так і серйозних монстрів приблизно 520 рівня. Ця територія була однією з найбільш густонаселених монстрів на континенті. В основному вони жили тут під землею. У місцях поблизу каналізації монстри вибиралися на поверхню лише вночі. Площа Антарози перевищувала всю територію сучасного королівства Арпен, тож щовечора можна було побачити тут. Але це було настільки небезпечно, що навіть топові гравці не могли б полювати самотужки. Що тут казати - навіть топові гільдії навряд чи змогли б зачистити всю територію Антарози. За деякими підрахунками, понад сто тисяч різних істот жили під землею. Дуже часто гравці, ризикуючи наживою, вирушали сюди і помирали під градами ударів нескінченного потоку монстрів. Але, незважаючи на небезпеку, Антароза оскільки колись була столицею імперії, тому ймовірність зірвати багатий кухля тут все ще була висока. Наприклад, розкопавши руїни дворикового дому, можна було знайти дорогоцінні метали, каміння або навіть багаті прикраси. Будь-який король був би в захваті від такого подарунка, так що гравець, який б підніс знайдений скарб королівству міг відразу отримати статус знаті. Ну, або, по суті, знайдене можна було використовувати для особистих потреб - тому бажаючих випробувати свою удачу було хоч відбавляти. Близько широкої річки, яка колись перетинала Антарозу, була таверна. Тут збиралися гравці, які хотіли отримати завдання або знайти якісь чутки про скарби. Для того щоб обшукати всю Антарозу, потрібно було достатньо часу.

- Охох, я копав цілих три дні... але так нічого і не знайшов.

- Байсиль, хай розслабся ти вже - і випий з нами пивас.

- Вух, як освіжує! Я шукав особняків Хедрамів, але так нічого і не знайшов. У процесі я підняв навички на цілих п'ять пунктів - але все безтолку. Якщо все так піде і далі, я звалю кудись піти в підземелля.

- До речі, Іледо, я чув, що ти нещодавно щось знайшов?

- Так, невеликий золотий самородок. Нічого особливого, вже краще б потрапила якась-нити магічна книжечка.

   Завжди є шанс щось знайти на території Антарози, тому тут точно хтось ошивався. Сотні людей цілими днями копалися в руїнах, проводячи ніч у готелях або тавернах. У цей час біля Вііда (колишня територія країни) розташувався натовп людей, які їли й слухали місцеву плітки. Просто трохи підслуховуючи, можна було вже накопати купу інформації. Оскільки вони були занадто великими, то всі намагалися ділитися з іншими корисною інформацією.

- Південна сторона річки була повністю обшукана - і нічого корисного не знайдено.

- Піднявши навички на цілих 7 пунктів, я виявив Імператорський палац! Він просто величезний - так що, десятки тисяч гравців зможуть полювати в ньому.

- Я чув, що ті, хто туди заходив, не поверталися.

- Ну і добре! Якщо там так небезпечно, то є шанс знайти щось справді цінне.

   Мда, важко було знайти тут місце, де не було б гравців. Вікід тоді повільно пив молоко, заїдаючи його хлібом. Антароза по праву вважалася перлиною всього континенту. Так, виходячи з нинішнього рівня гравців, тут було досить небезпечно через монстрів. Наприклад, якщо сюди приходили 100 гравців, то в середньому живі йшли 1-2. Але, тим не менш, комусь вдавалося знайти цінні скарби і зривати при цьому великі гроші. Звичайно, кол-ва цінних речей тут поступово скорочувалися завдяки гравцям. Однак, на даний момент, все ще не можна було повністю зачистити ланцюг підземних тунелів - занадто високі були рівні у монстрів. А там, можливо, зберігалися величезні багатства! Багато гравців, які ще не встигли загарбуватися цими рідкісними предметами, приходили сюди. Важко було наздогнати гравців, які грали з перших днів Королівської дороги.

- Схоже, мені доведеться забити на завдання графа Чарлеменджа. Мені треба було знайти Кам'яного лева... Завдання не легке, але я думав, що впораюся.

- И?

- Скільки не намагався - так і не зміг знайти. Мабуть, хтось уже знайшов лева.

   З усіх боків до Віди лунали голоси людей, що співали. Але все, чого він навчився, було про пошук різних цінностей.

- Бахаморг... Ніхто нічого не знає про нього.

   І ці скульптури мають свій певний термін життя. Навіть якщо вони не зустрінуть смерті в бою, з часом вони все одно старітимуть і помруть. Отже, хоча Бахаморг і міг не загинути від ран, все одно минуло занадто багато часу - і він повинен був померти природною смертю.

- Не зрозуміло, тут він чи ні... Набагато простіше було б за досягнення Майстра виконати завдання на яку-ніщо нудну роботу.

   Так, кожен етап його завдання на Майстра включав в себе цілий набір складних завдань! Віід доїв свою вечерю і вирішив чекати, поки стемніє. Почувся виття монстрів! За вікном можна було побачити, як навколо збираються цілі групи різних істот. Монстри прокидалися і починали блукати по руїнах. Тепер ця земля стала справжнім лабіринтом небезпеки! За історичними літописами Антароза стала такою, коли імперія Арпен розкололася на частини. Спочатку сюди часто вторгалися війська та грабували землю. Після цього місто почало заповнюватися монстрами, і люди вирішили повністю залишити його. І ось Антароза стала містом-привидом, населеним різними істотами. На папері ця територія була частиною союзу Бріттена, але купці звідусіль навіть не наважувалися підходити сюди. У свою чергу Таверни та гості були приховані спеціальною магією. Вікід розумів, що тут він у безпеці, але його серце не залишало хвилювання.

- Ви залишитеся на ніч? Одна кімната - 30 золотих.

   Це було занадто дорого для однієї ночі.

- Може, ви трохи знизите ціну?

- Тут не базар, щоб торгуватися.

- Не хочу цим хвалитися, але я дуже відома людина.

- Вітаю, тоді з вас 60 золотих.

   Власник готелю мав дуже погану вдачу. Віід випробував усі способи лестощів, що знав - але безрезультатно.

***

   Вчителі та учні мечників розчищали підземелля.

- Хм, ще один вхід.

- Цього разу ми підемо першими, Вчителю!

   Якість полювання зросла у раз після того, як мечники вивчили техніку клониряючого меча і Сияючий меч.

- Ось вона яка, сила навичок.

- Ага, полювати стало також легко, як заварити доширак.

   Коли вони досягли 400 - го рівня за допомогою своїх стандартних здібностей, то вирішили розвивати особливі агресивні навики. Плюс порада, яку їм дав Віід, розкрив очі... на деякі речі.

- Можливо, ви звикли кидатися в бій, не боячись померти ... Але уявіть, що трапиться з іншими членами групи?

- Так, битися на смерть це круто, але головне в полюванні - це встигнути під час прикрити своїх союзників.

   Вчителі та учні мечників вирішили полювати разом в горах Юрікіна. Вони хотіли покликати з собою пару дівчат зі класом воїнів - але таких на півночі виявилося небагато. Ще одна порада Віда прийшла дуже вчасно.

- На ваші окуляри досягнення ви можете найняти для полювання пару жриць. У Морі є собор Фреї, де ви зможете легко знайти таких.

- Ого! Ну, якщо ти наполягаєш...

Мечі прилетіли на площу Світла разом зі своїми учнями.

- Дивіться, який у них відкритий одяг!

- Учителю! Ви бачили ту священнослужителю, яка пройшла недавно? Її ніжне обличчя - мій ідеал. А яке шикарне волосся...

- 3МЕЧ, мабуть я візьму собі відразу двох!

Дівчата, які служили у церкві Фреї, були гарними позаземними. Мабуть, це було головною причиною того, чому церква була найбільш популярною на континенті.

- Ну що, візьмемо по одній і на полювання?

- Так, Віід сказав, що з нашими досягненнями ми можемо собі це дозволити.

   Мечі-вчителі увійшли в собор Фреї.

- О, люди, перед якими ми всі у великому боргу! Що вас привело до нас сьогодні? Можливо, ви шукаєте потужну зброю?

   За всі свої подвиги по зачистці монстрів вони заробили купи окулярів досягнення, на які можна було б просто взяти по зброї і бонусом схопити по пари жриць. Звичайно, гравці добре знали про те, як користуватися досягненнями - це було нелегко. Крім того, не всі хотіли ризикувати життям у бою.

- Так, я б не відмовився від нового меча, але зараз це не головне. Ми йдемо на полювання, тож чи можна прихопити з собою кілька жриць?

Звичайно, для такої доброї цілі як знищення жахливих монстрів ми виділимо вам наших святих дів. Будь ласка, не давайте їх у образу. Якщо з ними щось трапиться, ми не зможемо вам виділити їх наступного разу.

- Я клянусь, що навіть волосся не впаде з їх голови.

   Кожен з вчителів обрав собі по одній жеріці. Раніше вони не розуміли, навіщо їм давали окуляри досягнень. Але тепер жриц полегшить полювання. Адже вони можуть виліковувати рани і отримувати в бою різноманітні благословення!

- Ось це я розумію...

- Як же ми раніше до цього не здогадалися.

- Слухайте, до мене тут дійшло! Адже, якщо нас ранять, вони лікуватимуть нас своїми ніжними руками...

Мечі використовували різні технології в бою - але зазвичай намагалися швидко і чітко завдати смертельного удару. Замість цього вони змагалися, щоб ворогу не вдавалося бездумно нападати на них. І, звичайно, вони не забували мужньо прикривати їх у вирішальний момент. А з огляду на те, що їм не потрібно було ділитися досвідом і предметами, мечники почувалися як в раю.

- Вчитель, тоді і ми пішли.

- Удачі. Поспішіть і розберіть їх всі.

Учні теж прийшли в собор, щоб взяти собі жриць.

- Вибачте, але більше не залишилося святих дів, які могли допомогти вам в бою. Може, вам запропонувати священиків? ...

- Ні, дякую!

   Після закінчення жриць у церкві Фреї вони просто пішли за ними в інші кафедральні собори! Через деякий час гравці почали помічати, що навколо фортеці Варґо перестали з’являтися монстри. І стало важче заробляти окуляри досягнень. Звичайно, напади на фортецю все ще сталися іноді, але тепер край був більш-менш спокійний.

- Нарешті, наші тренування принесли свої цінні плоди!

- Так, Вчителю, дааа!

***

   Наступного дня рано - вранці він залишив готельницю.

- По-перше, варто подивитися на всі скульптури, які тут є.

   Ті речі, які були знайдені не під землею вже давно розпродалися знаті союзу Британта. І в скульптурах цих речей могли зберігатися спогади, які чимось допомогли Віїду у завданні.

- О, ви ж відомий на весь континент скульптор. А граф Балдмонг дуже цінує мистецтво. Проходьте, не соромтесь.

- Я стільки чув про ваші пригоди і завжди хотів познайомитися з вами особисто.

- Я чув про вас як про короля північного королівства. Це честь для мене зустріти вас.

   Для Віїда з його славою не було проблемою познайомитися зі знанням союзу Бріттен. Але коло-во скульптур, які він у них виявив, було зовсім небагато. Декотрі навіть зберігалися в складах і не виставлялись на людях.

- Це така красива скульптура.

- Так, вона дуже стара. Можливо, вона присвячена будь-якій старій легенді.

- Можу я поглянути на неї ближче?

- Звичайно!

- Оглянути!

   Перед ним стояла обшарпана і потріскана скульптура лева. Коли він перевірив інформацію, яку вона зберігала, то побачив Імператорський палац і околиці на той момент прекрасної столиці Імперії Арпен. Можливо, зараз це важко уявити, але в той час там були тисячі оживлених скульптур. Головний фонтан стояв на величезній статуї самого імператора Гейхара фон Арпена, яку він зробив особисто. Довкола стояли сотні постаментів з найвеличнішими скарбами континенту.

- Я здогадався про те, якою була столиця в минулому, але це ... Можливо, я навіть зможу зрозуміти, де мені краще шукати всі ці цінності.

   Якби він зміг визначити, де можна знайти скарби, то закопав би їх у пісок. Але він усе ще мав виконати своє завдання.

- І тут Бахаморга теж немає.

   Багато розкопаних скульптур було пошкоджено.

- Ви не будете проти, якщо я їх трохи полагоджу?

- Звичайно, для нас буде честю, якщо цим займетеся саме ви.

   Вікід відразу отримав завдання і почав відновлювати скульптури, перевіряючи кожну інформацію про те, що вони зберігають. Цього разу столиця імперії була показана більш детально, але сліди Бахаморга так і не знайшли.

- Ну що, я дізнався хоча б щось. Треба думати позитивно. Якби я весь час опускав руки, то не дожив би сьогодні. Його не було в тій місцевості, де стояли ці скульптури. Отже, варто пройтися по інших місцях.

   Віід відкрив карту руїн. Не було ясно, чи зміг взагалі повернутися Бахаморг. Адже є ймовірність, що він міг загинути на шляху сюди. І якщо він не дійшов до Антарози, Віду довелося б розширити територію пошуку. Так, це не найпростіше завдання.

***

   Ось і пройшов один тиждень.

- Ні, так справа більше не піде.

   Він викинув лопату і кирку з рук.

- Я нічого не знайшов в цих чортів руїнах...

   За цей час він обійшов майже всю Антарозу - як це робили інші гравці тут - і днями безперервно тупо рив землю.

- Не хочете ви приєднатися до мене?

- У вас що, особлива кирка? Здається, що земля тремтить при кожному ударі.

   Він встиг отримати вже десятки пропозицій від гравців приєднатися до них. Через його величезну силу і виживання здавалося, що замість гравця на землі він працював бур. Як тільки він почав копати, навколо розлетілися купи піску. Вікід відмовлявся від усіх речень і лише продовжував копати.

- Бахаморг... Легендарний герой-варвар... А у нього, напевно, непогано спорядження... Якби я викопав його... Забрав би все і продав за велику суму грошей... Або хоча б знайти той магічний обеліск ... Але я б не відмовився від скарбниці Імператорського палацу..."

   Віід настільки загрався в пошуках Бахаморга, що почав походжати на мисливця за скарбами. Однак це не було легко. За один тиждень він зміг знайти тільки два старовинні броні. Виходячи з історичної цінності, він міг би віддати за них десь 1500-2000 золотих. Віід у свою чергу міг дозволити їм розплавити і зробити унікальну броню 300 рівня. Для інших гравців це здавалося б чудовим результатом за тиждень. Але його цікавило інше - Багаморг - тому доводилося цілими днями копати в нього шукати, а вночі повертатися до готелю і робити скульптури. Поступово його вміння добувати ресурси зріс від 1 на 2 середнього рівня. Він набув багато практичного досвіду, поки рився весь цей час у землі!

- Блін, плата за житло занадто дорога. Треба щось робити.

   Але хоч і навички Вііди успішно піднімалися, все одно було неможливо перекопати всю цю величезну територію. Тому він намагався передбачити, де може знаходитися те, що йому потрібно - і старався копати там.

- Я знаю, що це погана доля. Але ж не прошу багато...

   Вікід завжди намагався відродити свою невдачу розумними рішеннями.

- Що мені потрібно, так це правильний підхід...

   Вікід завжди виявляв свою раціональність. В кінці-кінців він провів 98% свого життя, намагаючись мало не виживати!

- Почнімо з того, що Бахаморг прямував до Антарозу.

   Вікід вирішив забити на руїни. Звичайно, він міг і далі намагатися знайти щось, використовуючи свої навички щодо копіювання та створення скульптур, але вже занадто велика була тут територія. І просто уміннями тут не підійдеться.

- Звичайно, є всі шанси, що я зміг би виявити якісь сліди - але невідомо, як скоро це буде.

   За тиждень риття Віід так і не виявив нічого корисного за дорученням. Так, він часто знаходив різні скарби заховані під землею. Але прийшов він сюди не для цього.

- Треба розвернути мізки. З чого ж мені почати?

   Віід спробував зібрати в голові всю інформацію, яку мав. Він знав, що Бахаморг славився своєю силою. Але в історичних записах Мори нічого про нього не було сказано.

- Хм, а якщо я..."

   Віід витягнув ніж Захаба. Використавши камінь, з якого була зроблена стіна, він вирізав скульптуру Бахаморга.

***

   Наступної ночі в Антарозі, і страшні монстри знову вийшли назовні. Вони полювали на дрібних тварин і билися між собою за спійману жертву. Іноді можна було навіть побачити людейоподібних монстрів, які теж рилися в землі. Вони шукали спорядження, яке тут одягали на себе. Багато хто, побачивши таких монстрів, хотів відразу напасти і відібрати цінні речі. Але коли настала ніч, сила монстрів зростала. На жаль, вдень їх не було легко знайти, бо вони жили у вузьких підземних проходах. Іноді гравці все ж виявили їх логіку, але кожного разу це було досить ризиковано. Зазвичай, навіть якщо маленькі монстри знаходять скарби, їх відразу ж відбирала собрати трохи більші. Таким чином, в результаті всі скарби були у руках монстрів рівня боса. І ось посеред ночі частина монстрів виявила скульптуру Бахаморга, яку зробив Вінд.

- Чеє?

- Угу.

   Монстрів не цікавила скульптура, і вони пройшли повз.

- Як є то полювання.

- Я піду подивлюся що-нити там.

   У пошуках скарбів вони зазвичай збирали золото, срібло і дорогоцінні камені. Гори цінних речей можна було знайти в їхніх логіках. І тут Війду пощастило - хтось з монстрів все ж звернув на скульптуру увагу.

- Гей, це ж...?

   Перед світанком один з монстрів помітив скульптуру і зацікавився нею.

- Так, спрацювало!

   Віід перетворився на крука і спостерігав за тим, що відбувається. Адже монстр, який зацікавився скульптурою, міг стати заціпенінням до виконання завдання!

- А він дуже схожий, хехе...

- Треба розбити її!

  Бум, бзик, брав! *

   Монстр витягнув сокиру і почав ламати скульптуру! Вікід довелося мовчки спостерігати за її сумною долею.

- Ах ты, мразина...!

   У нього не було іншого вибору, адже навколо шныли й інші монстри. З світанку вони всі пішли, а від скульптури залишилися тільки уламки.

- Може, варто було спробувати інший варіант?

   Віід вирішив зробити скульптуру трохи іншою. Адже можна було використовувати дещо набагато краще за камінь!

***

   У вечірньому сумразі Віід почав створювати нові скульптури.

- Техніка місячного світла!

   Сліпе світло вирвалося з його рук і освітив небо! Щоб зробити таку скульптуру, потрібно було багато місячного світла. Прелесть техніки була в тому, що на неї не потрібно було витрачати якісь особливі матеріали при створенні скульптури. Адже це скульптура, зроблена з світла! Тонкий блиск і насичений колір надавали скульптурі особливого розміру. Цього разу він зробив її повністю з світла, щоб вона ширяла в повітрі. Місячна скульптура Бахаморга! Віід намагався повністю закарбувати фігуру великого воїна.

- Чи не вийшло занадто яскраво? Я не хочу, щоб вона привертала до себе багато уваги.

   Він не хотів робити з скульптури нічну рекламну вивіску.

- Хм, монстрам подобаються яскраві кольори. Це слід взяти до уваги.

   Віід використав срібний і золотий колір неба Антарози, щоб надати особливої форми Багаморгу. У нього не було часу, тому він намагався уникнути будь - яких дріб’язкових занять. Можливо, скульптура була зроблена наспех - але Віід мав багато досвіду в такій справі. В результаті, він завершив скульптуру - і вона запарила в небо Антарози.

- Тепер вже його точно помітять.

   Вік розслабився і затаївся в очікуванні. Вкрай, цього разу монстри не зможуть знищити скульптуру.

***

- Це ж скульптура Віди!

- Бог війни тут!

   Атмосфера в Антарозі відразу змінилась, коли гравці побачили скульптуру з чистого світла. Багато хто вважав, що тут Віяда мало не святий. Подорожуючи по різних країнах, вони зіткнулися з багатьма труднощами. І коли вони вже були в крокі від того, щоб відступити - відразу ж згадували Віяда, який ніколи не здавався перед будь-якими труднощами.

- Де ж він?

- Можливо, його привело сюди завдання.

- У наш час популярність Антарози падає з кожним днем, але тепер через нього сюди повалить натовп людей.

   Там, де був Віід, завжди відбувалося щось і люди завжди намагалися негайно прибути туди. Для них він був своєрідною зіркою, тому вони набилися сюди пачками як його фанати. Місцеві кораблі у Джиголасі відразу запропонували свої послуги по відправці гравців в сторону Антароза - тоді, як з усіх інших маршрутів почали збиратися туристи.

- Невже він тут?

- Хто знає? Він завжди з'являється і зникає непомітно. Можливо, поки ми говоримо, він вже доїдає стейк в Морі.

- Ты прав. Гравці рідко можуть виявити його сам під час своєї ж подорожі.

- Що не кажи, Віід завжди десь подорожує.

   Ніхто і подумати не міг, що сам він в цей час спокійно сидів у найближчій таверні. Він вже встиг прийняти свій звичайний вигляд - але ніхто не помічав його. Лише невелика зміна зачіски - і тебе вже ніхто не побачить! Навіть його друзі були вражені майстерністю Віада. У бою він одягав свої кращі речі, але в звичайний час, щоб не псувати їх, він носив простий одяг новачка - і ніхто не міг визнати у ньому одного з топових гравців Королівської дороги.

- Ну що ж, сподіваюся, цього разу все вийде.

   Настав ніч, і Віід поспішив закінчити свою вечерю. Було навіть важко купити їжу, адже по руїнах ходили тисячі гравців. І в таверні тепер стало не проштовхнутися. Отже, цього разу він вирішив замість ворона перетворитися на монстра.

Глава 9: Жахливі монстри Антароза

- Там щось є.

- Що там? Це смачно?

- Ні.

- Тоді забий.

   Антарози, що проходили повз монстрів, були байдужі до унікальної скульптури.

- Може зламати її?

- Давай!

   Дехто намагався кидати каміння і сокири. Тим часом він піднявся на купу каміння і спокійно спостерігав за тим, що відбувається.

- О, дивіться!

   Почувши це, він відразу втупився на місцевих монстрів своїми перекошеними випуклі очима.

- Так, такий може і своїх сородячих пустити на м'ясо.

   Цього разу Віід виглядав як жахливий монстр під назвою Розривач - так що інші істоти намагалися уникати його. Саме таке перетворення могло навіювати жах, але ще більше відчуття додавало йому особливий вигляд — який він сам зробив. Спостерігаючи за поведінкою монстрів, він тихо пробурмотів:

- Невже всі так заздрять моєму обію? Може, стати в майбутньому пластичним хірургом? Вони, до речі, непогано заробляють - так що, це варіант.

   Але Вікід не думав, що тоді єдина його помилка могла б зруйнувати цілі людські долі! Паралельно він уважно спостерігав за тим, як монстри дивляться на його скульптуру в небі, і всі чекав від них незвичної реакції.

- А якщо спробувати по-іншому...

   Зазвичай гравці приховували інформацію про подорожі. Але цього разу завдання було занадто важким. І якщо взяти до уваги те, що навіть гравці з першого рівня знали, хто такий Віід, то можна було б скористатися самостійною допомогою. Якщо б він розповсюдив інформацію на дошці оголошень, гравці зацікавилися б Бахаморгом і поділилися необхідною інформацією. Навіть прості люди могли відігравати в цьому свою роль. Віід міг би використати свою популярність, щоб подолати ще одну проблему.

***

   Мешканці місцевих сіл раптом стали поширювати дивні чутки.

- Ви ж знаєте, хто такий скульптор Віід? Нещодавно виявили його роботу в Антарозі.

- Так, це прекрасна скульптура з чистого місячного світла. Вона настільки яскраво світиться, що тепер освітлює всю Антарозу вночі.

   Спочатку гравці Антарози, попадали в інші села і поділилися новинами про скульптуру Віїда. Чому вони почали чути - врешті-решт, розповсюдивши історію по всьому континенту. Особливу зацікавленість виявляли вельможні особи, яким подобалося мистецтво.

- Ах, скульптура войовничого варвару, зроблена самим Віідом! Як би я хотіла володіти нею. Але, здається, це неможливо.

Якщо ти справжній аристократ, то маєш лише одну роботу Віди. Я б не пошкодував би і цілий стан, щоб тільки отримати її.

   Навіть у гільдії скульпторів біля Антарози з'явилося нове завдання:

   Віід - скульптор серед скульпторів і справжній авантюрист. Незважаючи на статус короля, він усе ще присвячує себе праці по всьому континенту. Коли люди прийдуть побачити скульптуру із місячного світла, вони можуть з'явитися бажання замовити кілька цінних творів мистецтва...

***

   Сонг Сучеол нарешті закінчив свою підробку і повернувся додому.

- Фуф, щось сьогодні було зовсім важко.

   Він мусив працювати в Макдональдсі, щоб платити за своє навчання. Через день він нарізав і смажив курячі крильця, тому часто повертався додому майже без сил.

- Цікаво, що там зараз діється.

   Він включив комп'ютер і перевірив дошку оголошень. Йому було приємно навіть просто почитати те, що писали гравці про Королівську дорогу. Він щодня стежив за новинами. Хоча його рівень був лише 156, він все одно любив цю гру.

- Мда, нынче щось мало хороших завдань... О, чувак з ніком тисячилітня лисиця знайшов якийсь крутий спис.

   З огляду на те, що Королівська дорога була дуже популярною, на веб - сайті були спеціальні дошки оголошень для різних замків, міст і навіть простих сіл.

Підпис: Тема про скульптуру Вініда

Підпис: Краса місячної скульптури

Підпис: Віід такий крутий

Підпис: Я хочу від Віїда дітей

- Ха, схоже, Віід знову відпалює.

   Чесно кажучи, для Сонг Сучеола Віід був своєрідним кумиром. Кожного разу після роботи він стежив за новинами про свого героя - і це його розслабляло. Сонг Сучеолу подобався Вііду не через його популярність. До речі, це стосувалося багатьох гравців Королівської дороги, які обожнювали Віїда. У той час, коли топові гільдії вбивали простих гравців просто заради наживи, Віїд у своїх завданнях захищав мир і спокій всього Версальського континенту. Життя стало простіше - і за це багато гравців хотіли надати йому свою підтримку, навіть якось допомогти.

- Ага, ось тут...

   Він в Антарозі! Загалом, це було не так вже далеко від місця перебування Сонг Сучеола - в союзі Бріттен.

- До речі, мені здається, я вже бачив щось подібне ...

   Місячна скульптура йому чимось нагадувала. Він точно її колись вже зустрічав.

Підпис: Антарозська скульптура

Підпис: Наскільки ж приголомшений Вінд, як скульптор?

Підпис: Відверте визнання спеціаліста: звичайні скульптори не можуть таке зробити

   Але скільки б він не переглядав те, що ніде не було нічого про це попечатане в скульптурі.

- Офігеть. Невже ніхто не знає нічого про неї?

   Сонг Сучеол задумався. Віід, мабуть, зробив цю скульптуру для свого завдання майстра. У такому разі, за ідеєю, всі чутки на дошці оголошень тільки б створили для нього непотрібні проблеми. Але що, якщо він ...

- Гаразд, непогано було б похотіти. На щастя, місцеві вовки швидко розмножуються. Тому сьогодні можна поїхати з групою на полювання.

   Сонг Сучеол піднявся і пішов до капсули. Але негайно зупинився і подумав дещо про це.

- Можливо... Все ж написати Війду?

   Його адреса електронної пошти була на сайті аукціону і дуже уважною. Тисячі гравців щодня писали йому - можливо, він просто не читав пошти.

- А я почав грати в Королівську дорогу саме завдяки Віїду.

Сонг Сучеол прикинув текст листа і почав його набирати.

Підпис: Привіт, шановний Вікід.

Можливо, ви не прочитаєте цього, але вам пишеться один з новачків на ім'я Джер. Я живу в замку Едгар, який знаходиться у союзі Бріттен. Мій клас - воїн. Я обрав його, тому що люблю захищати людей і використовувати в бою різні види зброї. Але не суть - я хотів написати про паруючу скульптуру в Антарозі. Вам точно варто прийти сюди, до замку Едґар. Я бачив мертве тіло такого ж варвара, якого вбили монстри - тут, у підземеллі. Правда, я був занадто наляканий, щоб як слід оглянути його - тому Вам варто це зробити самому. Я б хотів розповісти Вам краще - але зараз вже підключаюся до Королівської дорозі. Та тримають Вас боги Версальського континенту!

***

   Замок Едґар був дуже жвавим місцем, забитий мандрівниками і торговцями - тому що він є частиною союзу Британа. Гравці, які починали свій шлях, могли легко отримати різні речі за низькими цінами. Хатало і завдання торговців по захисту від монстрів - тому тут можна було зустріти багато представників бойових класів. Однак слід зазначити, що дедалі більше гравців залишали це місце і вирушали на північ. Вони також хотіли стати частиною бурхливого королівства Арпен, що розвивається.

- Шукаю групу для полювання на червоних вовків. Я воїн з 156 - го рівня і ношу залізну броню, яка має 53 одиниці міцності.

   Джер рьяно кричав з усіх сил на площі. Як тільки гравець досягав певного рівня, гойдатись було важко, якщо не граєш у групі. Джер докладав зусиль ще більше, тому він швидко підійшов до свого ліги.

- Шаман шукає групу для полювання на червоних вовків. Я 174 рівня і можу допомогти іншим гравцям стати сильнішими в бою.

   Саллія, Шаман, стояла поряд з Джером. Останнім часом полювання на червоних вовків стало популярним, тому можна було легко знайти групу інших гравців. Червоні вовки хоч і були 200 рівня, але їх шкура була дуже дорога - так що, на бажаючих полювати відбояти не було. Поруч, до речі, саме так сформувалася група для полювання з гравцями різних класів. Джер пильно дивився їм услід. Варто зазначити, що воїн у групі був центральною фігурою і завдяки його навичкам життя інших гравців залежало від нього. Отже, коли в бою сталися непередбачені ситуації, воїн мусив стримувати монстрів до самого кінця. Отже, у групі воїни були лідерами - але Джер не був широковідомим. Гравці, з якими він полював раніше, встиг розкачатися швидше за нього і пішли в інші місця. Більшість, до речі - на північ. А з огляду на те, що воїн був лідером, одного в групі вистачало за очі. Тому шанси похотіти у групі для Джера почали сильно надокучати останнім часом. На той час групи воліли лицарів, які були захищені міцними бронями і знаними з місцевості. Але тут до нього підійшов розвідник 200 рівня на ім’я Скотт, який був добре відомий у замку Едгар.

- Коротше, не хочеш з нами на полювання? У нас священик, чарівник і злодій. Все добре.

- Так, не відмовився б.

   Джер відразу ж погодився, адже такий шанс випадає не часто. Група Скотта була відомою в певних колах своєю силою, так що він вважав, що з ними зможе нарешті підняти свій рівень.

- Гей ти, шаман же?

- Так.

- Айда с нами.

- Ой, дякую велике.

   Вони відразу почали полювання на горах Рондіс - тут було найбільше скупчення червоних вовків. І Джер, і Саллія відразу зіткнулися з несправедливістю інших членів групи.

- Давай швидше. Замани монстрів сюди. Ой, ну що так довго, ворушись вже.

- Що ти відразу тягнешся до речей? У нас правило, що перші речі можуть брати ті, хто складається з групи. Що, не знала?

- Потім подбай про ремонт речей, коли закінчиться полювання. І так - вона буде тривати цілий день, так що не розслабляйтеся.

   Джеру довелося займатися тим, щоб заманювати монстрів і контролювати їх атаки. Інші просто стояли і наносили урон. Священик хоч і лікував його рани - але це було настільки рідко, що Джер часто боявся померти в бою. А на Саллі, на жаль, він не міг сподіватися - крім лікування їй ще треба було одночасно самій атакувати і накладати посилення на інших членів групи. Але навіть через такий поганий зв'язок вони не могли покинути групу - адже Скотт був відомий і міг запитто поширювати неправдиві чутки про них. У той же час, непомітно для інших, за групою слідував інший гравець - весь шлях, починаючи з самого замку. Він носив брудний одяг новачка! Сівши під деревом, він почав робити скульптури - очікуючи, поки група припинить полювання. Іноді він починав бурмотіти дивні речі:

- Цього року стався дефіцит фонду обов'язкового медичного страхування.

   Рідко зупиняючись на невеликій перерві, він починав вдихати.

- А ще інфляція продовжує зростати... Через економічну нестабільність стало важче жити. Мабуть так буде, поки на мене чудом не знизиться золотий дощ.

   Але іноді на його обличчі з’являється щаслива усмішка.

- Нічого. Якщо я буду збирати гроші на чорний день, все буде добре.

   І він так і продовжував робити скульптури - спостерігаючи, як над Джером знущається його група. Джер і Саллі були вкинуті на полювання, пропавши 3 години.

- Ми отримали завдання перевірити гори Бермер?"

- Так. Там саме зараз для полювання. І завдання не буде закінчене, поки я не зможу отримати навички Камнеруб.

- Ну що ж, вишліть. Джер і Саллі не постійні члени групи - так що, ми підемо без вас. Бувайте.

   Ось так от вони залишилися абсолютно одні.

- Думаєш, повернемося в замок?

- Занадто багато часу витратимо. Може, пошукаємо когось тут?

   На горах Рондіс можна було побачити й інші мисливські групи. Правда, тут було відносно спокійно, тому навряд чи вони комусь тут знадобляться. Поки хлопці думали, що їм робити, гравець, який робив скульптури, піднявся і пішов до них.

- Ти ж воїн на ім'я Джер, так?

Це я.

   Джер схилив голову набік і спробував краще розгледіти гравця, з яким говорив.

- Блін. Здається, я його десь бачив.

   Хоч цей гравець і виглядав як звичайний новачок, його риси обличчя та голос були дуже знайомими. Він точно був знайомий Джеру.

- Може я полював з ним? Або торгував?

   Він ніколи не скаржився на пам'ять, але так і не згадав, хто це. У цей час гравець сказав:

- У тебе не знайдеться час, щоб похотіти разом зі мною?

- Нуу... Через обставини, які склалися, я, правда, був би не проти."

   Джер відразу погодився. Хоч і він сумнівався в особистості гравця, щось підказувало йому не відмовлятися від такої пропозиції.

- Ах так, зі мною ще Саллія...

- Та годі, все добре, можеш йти без мене.

   Гравець задумався, дивлячись на Саллію.

- Хм, яке знайоме спорядження.

   Його перша любов, Шаман Дайні носила таке спорядження!

- Нічого страшного, ти можеш піти з нами.

- Правда? Дякую! Я буду намагатися.

   Як шамана, його подобалося використовувати магію в групі, а не просто боротися. Отже, у результаті і Джер, та Саллія приєдналися до невідомого гравця. Джер відразу ж запитав:

- А де решта членів вашої групи?

- Решта? Тут тільки я.

- Серйозно? Ну, тоді нам треба знайти ще когось.

   Джер озирнувся. Навколо полювали групи, де вже було достатньо гравців різних класів.

- Нічого, присутніх тут більш ніж достатньо.

   Цей гравець був занадто самовпевненим! Саллі не раз усміхнулася і запитала:

- А ви коли-небудь полювали на червоних вовків?

- Неа. Хоча на щось схоже - так...

- Недооцінювати їх небезпечно. Може знайдемо ще когось? ...

   Коли Саллі це казала, один з червоних вовків непомітно підійшов до групи.

- Ай, будьте обережніше!

   У червоних вовків була погана звичка різко нападати на гравців, що були поблизу. Гравець обернувся і нахмуріл брови.

- Уії!

   Кха! Кхо-кхе! Задихається вовк, який намагався з останніх сил втекти, але негайно випустив дух! Джер і Саллі були шоковані. Так, якщо ти досяг 200 рівня і вдягнув непогане спорядження, то можна було б без проблем полювати на червоних вовків. Але цей гравець убив вовка, просто задавши його своїм бойовим духом!

- А, точно, ми не будемо тут полювати.

- І де ж тоді?

- Ми йдемо в підземелля.

   Полювати в підземеллї! Для такого воїна, як Джер, це була мрія. Але він вже мав досвід такого полювання і знав, наскільки це небезпечно.

- У такому складі? І куди саме?

- Ну, Джер покаже мені місце.

- Я?

   Він не знав, що й думати.

- Звідки я можу знати? Ви приколюєтесь, чи що?

   І тоді він зрозумів, звідки знав цього гравця.

- Невже? Ви той самий...

- Ну, нарешті. Так.

- Я що, потрапив в рай?

- ...

***

   Драфкінське підземелля було дуже небезпечним місцем, адже тут були монстри 430 рівня! Багато відомих груп Бріттен відступали на півдорозі і залишали його. Дехто навіть загинув на зворотному шляху. Але хоч тут і було небезпечно, зате можна було спокійно підняти рівні.

- Сюди.

   Джер вів Віїда і Саллію по підземелля.

- Колись давно я полював тут разом з гільдією Хмлак.

- Так, я щось пригадую. Вони ніби збирали людей у місті і полювали тут десь місяць чотири тому, вірно?

- Того разу вони змогли дійти тільки до 3 підземного рівня - і відступили. Я був з ними, але потрапив у пастку - і, вибравшись, побачив труп варвара.

   Віід мовчки змінив своє просте спорядження на найкраще. Він також використовував свої вміння Поліровки і Затоки мечем.

- Ну що, поїхали.

- Ми, правда, будемо полювати - ось тут?

   Недовірно запитала Саллія.

- Звичайно. Викликаю рицаря смерті Ван Хока, викликаючи володарю вампірів Торідо.

   Після виклику своїх слуг можна було починати полювання.

- Будь ласка, збільшити нам швидкість пересування.

- Д-да, так, зараз...

"Пустіть природа спалахне від сну,

І лютий вітер прокинеться у глушині.

Навколо пробуджується весна,

Розпалюючи іскри нашої душі.

Прикликаю тебе, Дух дикого вовка!"

   Плесть шамана була в тому, що він міг використовувати абсолютно різні підсилення: для атаки, швидкості або захисту. Навіть, незважаючи на погане лікування - в порівнянні зі священиками- шаманами все одно були корисні. Багато людей перед подорожами в далекі країни платили шаманам за посилення швидкості руху. Але Віід, звичайно, використовував Залізний або Вінверну3 - так що він не цікавився підсиленням. На першому рівні підземелля господарювали злі монстри Дракіна. Вони виглядали як прості ящірки, але були набагато більші і в довісках використовували чорну магію. Джер і Саллі чекали, що ж буде далі.

- Ех, навіть якщо я помру воно того коштувало.

- Плювати на смерть - але тепер всі друзі мені будуть просто заздрити...

   Віід змовив Ван Хоку.

- Вперед, йди і перевір ворога.

- Так.

   Перед невідомим противником він вирішив послати вперед своїх слуг. Але, на щастя, темна магія була неефективною проти лицаря смерті. Ван - Хок також був вищий, тому йому було легко впоратись з ними. Але сильніше за все Дракіна не було просто пробити, тому їх швидко вбили. Навіть після сильного удару вони продовжували атакувати або використовувати чорну магію.

- Гаразд, думаю, все нормально. Торидо, фас.

   Віід задіяв Торидо в бою - і полювання почалося успішно. Звичайно, він мав деякі уявлення про цих монстрів - але краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Коли він використовував свої вміння, полювання стало навіть легшим, ніж думав.

- У них сильна луска. Намагайтесь досягати того самого місця!

   Швидкість полювання швидко змінилася за рахунок письменних рішень Віди. Але сила Техніки херуїмського меча ще більше прискорилась. Спочатку їм доводилося возитися чотири хвилини, але тепер кожен монстр витрачав 45 секунд.

- Начебто все нормально, але мені потрібні ще помічники. Виклик скульптур!

   Тут з’явилися Золота і срібні птахи, жовтий, золотий чоловік, ельфійка Елтін та варвар Герніка. За допомогою своїх скульптур Віід тепер міг легко змінювати побудову цілої групи. Єдине, що було прикро - ніхто з скульптур не вмів користуватися святою магією. Звичайно, завдяки досягненням Вііда священик міг у будь - який час найняти священика майже з усіх церков. Але він не хотів витрачатися на це - хоча скульптури і були йому дороги, Вікід все ж відмовився використовувати свої окуляри досягнень.

- Вперед.

   Позаду Вія йшов великий загін скульптур. Кожного разу, коли їм попадали 1 або 2 Дракіни, вони відразу спрямували на них увагу. Ван Хок з Торідо, скульптури - всі володіли неймовірно великою силою. Так що, у місцевих монстрів навіть не було шансів.

Слухайте, я прийшов сюди за Бахаморгом - героєм, якого зробив імператор Гейхар фон Арпен. Отже, немає часу прохолоджуватися - за роботу!

- Крилик!

   Золотий птах раптом став набагато приємнішим полювати, ніж зазвичай. Тож, загалом вони зачистили перший рівень підземелля просто з фантастичною швидкістю. Саллі була напоготові, якщо потрібно підлічити когось - але схоже, що вона тут була не потрібна. Звичайно, вона пишалася своїми навичками шамана - і тому була трохи розчарована через ситуацію. А Вікід сам легко підлещувався, обмотуючись бінтами та лікарськими травами.

- Можна запитати, а скільки захисту у цих обладунків?

- Придивившись, Джер знайшов цікаву річ: хоча кожного разу на Віда знеслися сильні удари Дракінів, він не залишався серйозної рани. Ось вона - неймовірна міць Богослових лицарських обладунків.

- А, це... Ну, ці обладунки досить непогані. Ну і плюс, у мене 900 балів стійкості та 500 очок захисту від магії.

- Ні фіга собі...

   Якщо ви пам'ятаєте, поки Віід робив свої скульптури, він піднімав не тільки окуляри мистецтва. Зрештою, полювання проходило настільки швидко, що Віяду навіть не потрібно було запасатися інформацією про місцевих монстрів. Бідний створіння! На другому рівні підземелля їх чекали інші Дракіни - з сильнішою чорною магією.

- Так, Золота і срібні птахи - відволікайте противника на себе. Елтін, прикрий їх ззаду приціленим вогнем.

   За довгий час скульптури вже були навчені полювання з Віідом. Джер і Саллі не знали, що робити. Рівень монстрів цього підземелля для них був занадто високим, так що вони відчували, що будуть тільки заважати в бою. Але навіть так - спостерігати хоча б з боку, як бореться Вікід, вже було для них великою честю. Правда, вони кожного разу відчували заздрість - коли помирав черговий Дракін. От якби вони взяли хоча б частину залишків монстра, то тут же зірвали б справжній кухлик! Тим часом, Віід був повністю увійшов в бій. Але навіть під час бою він не забував піднімати речі, які залишали монстри. А Джера і Саллію продовжували відчувати дивне відчуття, що вони тут так, просто погостити.

- А, ну так! Я ж не запросив вас до групи. Вибачте, я часто полюбляю один. І зазвичай отримую запрошення від своїх друзів.

* Дрынь! *

Король королівства Арпен Вііда запрошує вас до групи.

   Обидва відразу прийняли запрошення.

- Але, на жаль, наша присутність в групі нічого особливого не дасть.

   Через велику різницю в їх рівнях їм не залишиться багато досвіду.

- Нічого, просто почекайте.

   І знову почалося полювання.

   Ваш рівень збільшився.

   Неверожний стрибок в рівнях! Джер і Саллі не мали багато досвіду від вовків, тому що вони були менш освічені як гравці. Але швидкість полювання Віяда була за межами розуміння - так що, їх рівні швидко піднімалися вгору. Кожен досвід швидко набирався і давав їм можливість перейти до наступного сходинку.

Глава 10: Шлях самотнього воїна

   Вікід вирішив дати їм пораду:

- Немає нічого доброго в тому, що ви так насідаєте на прокачку рівнів. Вдосконалюйте навички. Навіть з високим рівнем ви будете поступатися тим, хто має більш потужні навички або величезне кола характеристики.

   Він міг визначити їхній розвиток лише по одному виду. Для Джера Віда була особливо доречною, оскільки він воював у перших рядах і вмів залежний від усіх груп. Під час зачищення підземелля вони мусили бути позаду Віди. Спочатку вони були дуже збуджені через небезпеку, яка ховалася в підземеллі, але поступово стали нудьгувати - адже вони навіть не брали участі у боях. Раптом Віід запитав Джеру:

- Раз ти воїн, значить, у тебе, напевно, багато здоров'я?

- Ще б! Але я не впевнений, що зможу чимось допомогти тут.

- Торідо, обід.

   Вікід завжди намагався вижити з кожної дрібниці! Хоча це було корисним і Джеру - кожен раз, коли Торідо випивав трохи його крові, окуляри витривалості та живучості Джа відразу піднімалися. Навіть Саллі могла піднімати свої навички, колуючись на всіх підсилення і різні чари - правда, користі від цього було небагато. Швидко закінчивши з двох рівнях підземелля, вони відразу перейшли на 3! Але й тут вони не зустріли гідного опору. Скульптури Віяда легко розуміли один одного в бою і діяли разом. Звичайно, довелося витратити трохи більше часу ніж при зачистці 2 рівня - але Джер майже не відчув різниці. Спочатку він, звичайно ж, хвилювався у зустрічі з незнайомим гравцем. Але тепер зрозумів, що все було не даремно. Пройшовши половину шляху, вони дійшли до потрібного місця. Це був вузький прохід, через який було важко пролізти. А за ним знаходився скелі.

- Це тут. Тут я впав і виявив труп варвара на дні. Там не дуже глибоко, але навколо безліч монстрів, так що будьте обережні.

- Зрозумів, там небезпечно. Ван Хок, Торідо!

- Так, хазяїне.

- Щодо три стрибайте туди разом зі мною.

- Так.

   Віід, Ван Хок і Торидо різко зістрибнули вниз. Але раптом Торідо розправив свій чорний плащ - схоже магічним крилам! Швидкість падіння сповільнилася - чорна тканина оточила їх з усіх боків.

- Ааа!

   Правда, не всім пощастило - якимось випадковим чином (а може й ні), Ван Хок продовжував падати вниз! Поки він намагався піднятися і одночасно захищався від атаки місцевих монстрів, Вікіда та Торидо приземлилися вниз. До речі, тут жили діти Дракінів. Ван Хоку, золота і Срібна птаха, почали надавати допомогу іншим у далекому бою. Але Віада все це вже не цікавило.

- Нарешті!

   Біля кам’яного муру він знайшов тіло мертвого варвара. Це був він - великий герой імперії Арпен, Бахаморг! У запеклій битві його вбили і перетворили на камінь. Його тіло було в жахливому стані - десятки стріл, сокир і поламаних мечів стирчали з нього.

- Він мертвий. Як шкода.

   Віі стільки витратив часу на те, щоб знайти його. Він обшукав всю Антарозу і навіть шукав сліди в королівстві Тор - перш, ніж зміг виявити Бахаморга.

- Гаразд, все одно я його знайшов.

   Вікід вирішив перевірити спогади, які залишилися в скульптурах.

- Оглянути!

Ви оглядаєте труп оживої скульптури. Отримання подробиць неможливе.

Ім’я: Бахаморг

Характер: імпульсивність

Рівень: 577

Раса: варвар

Клас: воїн залізної крові

Титул: Безсмертний воїн

Слава: 8932

Колишня скульптура імператора Гейхара фон Арпенна. Він завжди воював у центрі бою і приніс багато перемоги Імперії Арпен в боротьбі з найжахливішими монстрами. У минулому він був відомий як легендарний герой імперії, але зараз про нього мало хто пам'ятає. Він вирізнявся своєю надзвичайною відданістю імператору Арпена. Після розриву імперії він продовжував захищати інших оживлених скульптур, але врешті-решт був убитий - через велику кількість поранень.

Може звертатися з будь-якою зброєю.

Неймовірно живуче й дуже стійке життя.

Може використовувати бойовий крик, який піднімає захист і мораль союзників.

Колосальний показник здоров'я.

Він володіє захисними навичками високого рівня.

Велика опозиція магії.

Високі показники спритності.

Неможливо перевірити.

Неможливо перевірити.

Особлива здатність: неможливо перевірити

Неможливо перевірити.

   І відразу ж Віід побачив спогади Бахаморга.

***

- Наречу: твоє ім'я Бахаморг.

- Добре. Але не думай, що я буду так просто підкорятися тобі.

   Бахаморг народився під час розвитку Імперії Арпен. Все своє життя він провів у нескінченних боях - б'ючись на полях, пустелях, горах, підемелях, болотах і так далі. Він бився з ворогами навіть на снігових вершинах і захищав багато міст від вторгнення монстрів.

- Рр-аа!

   Його дикий крик лунав скрізь.

- Де ворог - там і мій сокира! Ніщо не втримає мене від доброї битви!

   Мечі та стріли не завдали жодної шкоди, тоді як він сам легко проломлював ворота своєї великої сили. Навіть щільний настройний лицар не міг стримати його в бою. Бахаморг став справжнім героєм Імперії Арпен. І після смерті імператора він все ще боровся - захищаючи позосталих оживлених скульптур.

- Я завжди жив заради імператора... Але що мені тепер робити?

   Але Бахаморґ не здався і продовжував охороняти те, що залишалося після його імператора. Захищаючи інших скульптур, він вирішив повернутися в Антарозу. Але його смуток по втраті імператора сильно захиталася на його силі. Він постійно боровся з монстрами та вбивцями — зрештою, багато ран і отруєння отрутою. Тому йому довелося зупинитися на шляху до Антарозу, щоб відновити свої сили. І, в кінці-кінців, він потрапив під атаку Дракинів у цьому підземному Підземеллі. Так і закінчилася доля найбільшого воїна Імперії Арпен.

***

* Дрынь! *

Ви отримали інформацію, необхідну для виконання завдання Герой Бахаморг. Якщо ви розповісте Еліонам про його останні хвилини життя, завдання буде завершено.

   Віід задумливо дивився на труп забутого всіх варвара. Джер і Саллі розуміли, що все це пов'язано з завданням - тому терпеливо чекали. Віід закрив очі і намагався зрозуміти те, що бачив. Отже Бахаморґ був воїном, який використав свою жорстоку силу і не боявся будь - яких погроз. Так він став найсильнішим в імперії.

- Він, і справді справжній герой.

   Бахаморг не зміг справитися з втратою свого імператора, тому вирушив до Антарозу, щоб знайти свою смерть. Як іронічно - воїн, який не боявся фізичного болю, не зміг витримати емоційного...

- Хіба ці трави не корисні для шкіри?

- Так, з ними я буду виглядати як принцеса.

- Гол-гол-гол, ой, а можна і мені теж?

   Раптом він почув голоси Елтін, Ґерніки і Золотої людини, які натирали соком трави свою шкіру на обличчі! А от жовтоватий поряд розслаблено поїдав місцеву зелень.

- Тьху, блін.

   Вікід розчаровано вирубався. Його сумне відчуття, що він зміг так відчувати, відразу зникло!

- Гаразд, все, що не робиться - відбувається на краще.

   Зрештою він знайшов Бахаморга. Може бути, герой, який все своє життя витратив на захист Імперії Арпен і залишить зараз усі, але ... Вікід не міг його просто так залишити. Природно, він вирішив оживити його... і змусити орати все його наступне життя!

- Оживлення скульптури!

   Труп героя Бахаморга був оживлений. Ця скульптура була створена новим життям. Оскільки Бахаморга вже оживила після своєї смерті, то його рівень знизився на 5%.

   Поки Вікід був зайнятий будівництвом Саду богів, він не міг полювати і піднімати рівень. Але за весь час, починаючи з подорожі до гробниці короля Белсоса і закінчуючи битвами з Салліонами, він зміг піднятися на 416 рівня. І тепер його праці, які так важко давалися йому, зникли - але недарма, адже він зміг воскресити великого героя Бахаморга. Раптом труп мертвого воїна показав ознаки життя. Бахаморг, тіло якого було майже порубане в м’ясо, прокинувся. Через стільки років великий герой Арпен знову був оживлений - і все завдяки Війду.

- Це місце...

   Бахаморг не міг зрозуміти, що сталося. Йому було важко зібрати свої спогади докупи, адже минуло багато років. Віід про себе хотів, щоб той взагалі забув усе своє минуле.

- Так його буде простіше вибудувати.

   Бахаморґ здивовано похитав головою і запитав глухим голосом:

- А, точно, його величність імператор Гейхард фон Арпен помер, а я вирішив відправитися в Ханарозу...

- ...

Яка ж чудова пам’ять! Ну, все-таки, на відміну від Золотої людини, чиє тіло було повністю знищено, Бахаморг помер лише через ряд ран. Вікід відразу ж представився:

- Мене звати Віід, і я йду шляхом його величності великого імператора Гейхар фон Арпена — будучи скульптором.

- А я Бахаморг. Ти оживив мене?

- Так, і тепер я буду доглядати за тобою. У тебе так багато ран... Почекай трохи, зараз я тобі допоможу.

- Давайте я ...

   Саллія намагалася допомогти, але відразу ж була відбудована Віїдом через шепіт. Перше враження важливіше за все! Тому він намагався акуратно накладати бинти.

- Ух, напевно, це боляче.

   Віід тремтів руками, витягнув зброю і стріли з тіла Бахаморга. Адже він міг їх потім перепродати!

- А вони досить в хорошому стані.

   Віід міг штовхнути їх за хорошу суму. І, як тільки все це було витане з тіла Бахаморга, той відразу став відновлювати здоров’я — і зі швидкістю регенерації справжнього троля! Тут він помітив Золоту пташку.

- Синолія... А ти як тут опинилась?

- Бахаморг, я так рада тебе бачити.

- Ех, все як в тумані...

   Бахаморґ і Золота пташка виглядали радісними, адже вони змогли знову побачити одне одного, поділитися своїми спогадами про покійного імператора. Але одне для Віда було ясно: що сталось, те минуло. Тепер колишній охоронець Імперії Арпен працюватиме на нього.

***

   Джер і Саллі на вивернах вирушили в Мору. Вони вирішили оселитися на півночі після зустрічі з Відідом.

Купіть собі халупи - вони досить дешеві. Це для вас на майбутнє.

- Так, дякую вам велике.

- Удачі.

   У Морі було багато різних цікавих місць - так що, їм було зараз не до Віди. Відтоді як Мора почали говорити по телевізору, вона стала справжнім центром для новачків. Багато хто чув про такі незвичайні місця в Морі, як Холм художників. Джер і Саллі могли активно розселятися по території Мори. Вікід думав про все це з батьківською турботою.

- Ще більше моїх улюблених платників податків.

***

   Тим часом, в замку Вен Гамион у всю торгівлю з місцевими жителями!

- А я про вас чув. Ви привезли такі смачні оливки! І навіть продаєте їх за доступною ціною - незважаючи на великий попит. Це вражає!

Ви отримали великий прибуток. Слава зросла на 126.

Ви успішно провели серію підробок і збільшили свої вміння торгувати до двох середнього рівня. Тепер ви можете встановити кращу ціну для вас на купівлю та продаж речей.

Навик обману наївних покупців був отриманий.

Ви отримали великий бізнес.

- Так-так, дуже вам дякую.

   Вона легко продала все, що привезла з Мори в фортеці Вент. Тепер, оскільки вона швидко підносила свої навички, то могла привласнювати 12 торгових возів.

- Знаєте, а я чув, що Гамон останнім часом заробила пристойний стан.

- Торгівля здібностями Гамон просто потрясають. З добротою в серці і холодним торговим розумом... Вона багато чого доб'ється.

- Чи хотіли б ви дізнатися, як варто правильно торгувати? Тоді зверніться до Гамон - вона спокійно продає речі з Мори за дорогою ціною.

   Торговці були дуже залежні від чуток. Адже новачки часто отруїлися в далекі і небезпечні місця - все заради того, щоб купити речі за низьку ціну. Купуйте за копійки, а продавай по рублю! Можливо, одна продана річ і несла якусь велику вигоду, але варто було таким чином продати хоча б одну візку добра - і ви відразу відчуєте різницю. Якщо постійно вигідні угоди, то слава зростає. І вона сильно впливає на те, наскільки успішно торговець виконує інше завдання і скільки він при цьому отримує.

- Гамон це? ...

- Так, хіба це не найкращий торговець з продажу продуктів із Мори?

   Багато її колег хотіли познайомитися з Ґамоном. Адже у початківців не було будь-яких інвестицій, коли вони починали торгувати! А сельхозродукція Мори була на найвищому рівні, тому простіше було зайнятися торгівлею продуктів на ранній стадії. Та й сама Мора мала велике коло торгових зв'язків з іншими містами.

- Фуф, а ось і я.

- Щось ти рано-то. Тільки розвело.

- Так спеціально ж. Щоб їжа не псувалася. Сьогодні я маю 12 возів.

- Ох, недарма я купую продукти тільки у Гамон. І ціна кожного разу така доступна. Можна сказати, що все включено.

- До речі, вам потрібні якісь металеві речі?

- Ну, трохи, звичайно... Але якщо це від Гамон, то я готовий скупити все.

   Торговці, які чули такі розмови між Гамононом та її клієнтами, були шоковані. Адже якби вони намагалися так торгувати, у них б нічого не вийшло.

- Мабуть, я куплю щось інше. Якщо не хочеш продавати це за нормальну ціну, так не мучи себе та інших.

- Може, продасте подешевлі або як? Це занадто дорого - шукайте дурнів в іншому місці.

   Дивно... і як вони ставилися до Гамона?

- Вибачте, а ви випадково не з Центрального континенту?

   Набравшись сміливості, новачок-торговець вирішив поставити їй питання.

- Ммм, нет. Я починала гру в Морі. Я з Гробних, які є частиною культу трав'ячої каші.

- Ааа... Тоді як вам вдалося стати настільки відомою?

   Серед торговців Центрального континенту було негласне правило - ніколи не питати інших про те, де вони торгують. Звичайно, вони ділилися своїми знаннями, але ніколи не розповідали про свої секрети. Адже від цього залежало їхнє багатство. Але Гамонон відрізнявся від них.

- А, да я просто торгую в замку Вент.

- Замок Вент... Це той замок, куди ніхто не може потрапити? Я читав про нього на дошці оголошень. І ви, правда, торгуєте там?

- Так.

Гамоон вирішила поділитися своїми секретами з новачками.

- Давайте я вас проведу в замок Вент. Там все ще бракує харчів. Ну що, закупимось і підемо туди?

- Так! Дуже вам дякую.

- Я ніколи не забуду вашу доброту.

   Більшість торговців, що починали з продажу, зосереджуються на накопиченні капіталу та справ у далекому Центральному континенті. Але приблизно 100 торговців все ж таки вирішили піти до замку Вент.

- А, ви друзі Гамон? Тоді проходьте.

- Ну, якщо за вас довірилася Гамонон, тоді я можу вам довіряти.

- О, яке свіже молоко. Я шукав його. Хочу купити його більше, поки не розкупили. У вас є ще? Я заплачу цілих 17 мідних за кожну пляшку!

   Новонавернені змогли зірвати великий прибуток у замку Вент. Хоча кожен з них не заробив щось надприродне, вони все одно отримали більше, ніж придбали. У будь-якому випадку, для них це був справжній успіх. Відтоді між Морою і Замком Вентом виникла торгівля.

- Багато торговців відвідують нас в ці дні - і я навіть спробував їх смачне пиво. У мене не вистачає деяких речей, так що може бути, відправити в Мору торгувати? Думаю, я б там зміг взяти все необхідне.

- Хаха, а я поїду туди вже завтра.

   Багато купців вирішили, що північне місце на півночі і почали подорожувати по ньому зі своїми возами. А оскільки Королівство Арпен недавно розширилося, торгівля торгувала також і її нових територій - північних сіл.

- Ти вже був у Еквінокі?

- Ні, на жаль, я продав вже все в селі Арманг.

- І я теж... Треба б повернутися швидше до Мору. У селі Юзелін закінчилися предмети, необхідні для підземелля - так що, зараз там самий час на продаж!

   Партнери, навантажені різними речами, радісно подорожували на північ. Військова міць була далеко не найважливішою в будь-якому королівстві. Праця торговців також вплинула на розвиток королівства. Просування сіл, підвищення народжуваності, нові технології, культура, економіка, сільське господарство - все це розвивалося завдяки наполегливим зусиллям торговців. Поступово вони змогли утворити справжній "шумовий шлях" між Морою та всім іншим Північним. Гамонон більше не мала монополії на торгівлю в Замку Вент, тому її прибуток значно зменшився. Хоча там не було багато речей, сотні торговців прийшли туди - так що тепер продавати продукти за високі ціни для неї було неможливим.

- Хаха, ну и ладно. Все ж таки ми всі отримуємо користь від того, що Замок Вент почав розвиватися.

Гамон вірила, що торговці зможуть досягти чогось більшого, коли цілий північ об’єднається. Чим більша і розширюється Королівство Арпен, тим багатшішим є його мешканці. Поївши грибну кашу, Гамон розповіла про свої думки іншим торговцям.

- Так, ідея Гамон правильна. Ми всі повинні старатися. Ааай!

- Таккун, ти як?

- Не бійся, у мене ще залишилося 870 одиниць здоров'я... Начебто не помру.

- Потрібно якомога більше запастися товаром.

   Продаючи якісний продукт, торговці одночасно розповсюджували культуру і вплив Мори на північ.

- У замок Ібеллін ще ніхто не потрапив? Гамон, у тебе як, є успіхи?

- Поки що ні. Але все вийде, само собою. Речі з Мори дуже хороші, тому шанси на нашу користь.

   На півночі торговці ризикували і своїм здоров’ям, і станом. Але саме таким чином вони поширювали вплив і економічну силу Королівства Арпен.

***

   Один з відділів темних гравців зібрався в пабі на площі Бика. Багато гравців стікалося до Мору. Був величезний вибір місць для полювання - тому частина Темних гравців знаходилася на півночі.

- Аа, тут так дивовижно! Ціни такі дешеві.

Це тому, що податки низькі.

- Правда я б хотів, щоб більше платили за охорону торговців.

- Та годі тобі! Тут, і правда, добре!

   Участь у війні або допомога гравцям в підземеллі була джерелом прибутку для Темних гравців. А Мора була спокійним місцем, тому вони заробляли тут менше, ніж в інших місцях. Часто темним гравцям доводилося мчати або намагатися збільшувати кількість різних пригод. Мора ж приваблювала їх своїм великим рином, витворами мистецтва, площами, собором, величезною бібліотекою, Башнею дослідження, кузней Гестії та Садом богів. Крім того, там були низькі податки і не було платні за використання підземель або мисливців. Часто це робилося не тільки для Темних, але й для багатьох інших гравців, які залишали все і вирушали на північ. Грандіозні будівлі і Сад богів легко допомагали гойдатися гравцям середнього рівня. Все було настільки серйозно, що протягом кількох днів вже сформовано цілі села з тих, хто покинув Центральний континент. Навіть гравці високого рівня почали перебувати в Морі, збільшуючи її податкове попадання і просто розвиваючи все королівство. А відділення Темних гравців вже встигло оцінити всі переваги півночі буквально через тиждень переїзду сюди. Отже, на другому поверсі паба Темні гравці зібрали важливу конференцію.

- Я чув, що гільдія Гермес розширюється -- завдяки нашим людям на війні в Центральному континенті.

Так, вони активно використовують послуги найманців і Темних гравців - так що, цілком очевидно, що вони готуються до великої війни.

   Відокремлення Темних гравців були по всьому континенту, тому всі новини вони впізнавали першими. І зараз увага була зосереджена на топах Версальського континенту: гільдії Гермес, Гілдії Хлака, гілліонії зоряного Льова, гильдіях мандрівників та найманців Чорного меча.

- У цей час гільдія Гермес таємно втручається в справи королівства Туллен.

-Так, швидкість захоплення влади просто вражає.

   Якщо до королівства Хейвен і Калламор додасться царство Туллен, гільдія Гермес стане ще сильнішою.

- Які шанси в інших гільдій?

- Важко уявити, але я підозрюю що гільдія Гермес сильніша в два або три рази порівняно з іншими. Так, інші гільдії сильні, але в порівнянні з Гермесією вони ніщо.

   Темні гравці не хотіли, щоб Версальський континент керував кимось одним. Вони були проти марноти метушні та подальших війн. Їм потрібен був континент, просякнутий духом свободи та пригод.

- Як тільки в Центральному континенті з'явиться лідер, він почне стежити за іншими територіями. Це питання часу, коли вони прийдуть сюди. І місця, де ми зможемо спокійно співіснувати буде набагато менше.

   Темні гравці відчували велику небезпеку неминучої проблеми. Вони не могли просто так відмовитися від джерела свого доходу.

- Так, але що ми можемо?

   У кожного були свої причини вступу до лав Темних гравців - але головним для всіх було отримання прибутку. Але хоч кожен з них мав дуже сильні навички та рівень, їм було б важко конкурувати з гільдією, яка захопила весь Центральний континент.

- Ми повинні зробити те, що можемо. Нагадай мені - чому ми в Морі?

- Тут так легко, вільно і затишно.

- Саме так. І той, хто захопить Центральний континент, посміє забрати у нас це затишне місце.

- Так-то воно так, але Королівство Арпен не готове до війни.

   Темні гравці високо оцінили розвиток королівства. Тут було багато новачків і просто гравці з Центрального континенту. Але військова сила Королівства Арпен не могла протистояти силі інших топових гільдій.

- Армія слабка. У плані розвитку військової сили наш король не дуже хороший.

- До речі, я чув, що з Фортеці Варґо відправляють війська для охорони шахт.

- Хм, а якщо нам самим стати частину армії королівства?

   Так, якщо б Темні гравці приєдналися до військ Королівства Арпен, це точно підсилило би його силу. Але всі вони не були навчені до військової справи - адже Темні гравці були одинокими, які просто заробляли гроші.

- Давайте зробимо те, що можемо. Йдемо до бібліотеки.

- Справді, воно того варте. Там можна знайти стільки завдань...

- Натовпи людей приходять в Королівство Арпен тільки заради її великих бібліотек.

- А там можна знайти стільки завдань...

- Так зрозумів я вже, зрозумів. Теж був дуже здивований цим.

   Гравці, які отримували завдання від мешканців або під час полювання, негайно записували їх у бібліотеці. Там же можна було знайти купи незакінчених завдань - від простих до найскладніших. Звичайно, Мора була в основному містом новобранців, тому більшість завдань були простими - але додані і особливі завдання з високим рівнем складності.

- Потрібно активної інформації на ці завдання. Це буде вигідно і нам, і Королівству Арпен.

- Так, ти правий.

   Загалом, Темні гравці визначилися на тактиці "І вашим і нашим". Врешті-решт, королівство тільки виграє від усіх цих завдань: наприклад, стати першопрохідцем, вбити монстрів, знайти скарби, виявити щось і таке інше.

- А чи достатньо це буде для Королівства Арпен?

- Ну, думаю це зробить свою справу.

- Якщо ми почнемо першими, інші Темні гравці приєднаються до нас.

- Я вже написав про завдання, які були знайдені в бібліотеці - і багато гравців відгукнулися.

   Ось так за лаштунками Королівства Арпен з'явилася ще одна могутня сила - Темні гравці. Відокремлення Мори повідомило інших гравців про своє рішення через їхню особливу дошку оголошень. Чимало темних гравців з центральної, західної та східної частини континенту відразу підтримали їх.

- Королівство Арпен... Хм, як цікаво.

- Я знаю Віїду ще з часів гри в Континенті магії. Він завжди бився сам. Думаю, настав наш час трохи допомогти йому.

   Так з усіх куточків Королівство Арпен почали збиратися темні гравці.

***

   Столиця Королівства Лерал була завойована гільдією Гермес протягом двох днів. Усе було настільки швидко, що багато хто не міг піднятися військовою силою гільдії Гермес.

- Напевно, тепер вони будуть займатися внутрішніми справами Королівства Лесал.

- Потрібно зміцнити свою силу там, інакше мешканці повстануть проти них.

   Але на диво всіх гільдія Гермес зробила дещо зовсім протилежне. Через 10 днів після захоплення Королівства Лейсал вони досягли кордонів Альянса Бріттен.

- Покажіть їм могутність великої Імперії Хейвен.

- Тепер Гільдію Гермес нічого не зупинить.

   Тисячі лицарів і сотні тисяч піхотинців одночасно підняли свої зброї.

- Дайте сигнал до атаки!

   Почувався гучний звук барабанного дробу. Настав час зіткнення з однією із топових гільдією Хмари, яка керувала Альянсом Бріттен. Найбільша війна, яка коли-небудь захоплювала континент, тільки що почалася!

https://literna.net/uk/books/417-lihendarnii-linivii-skulptor